Справа № 751/11489/23 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/429/24
Категорія - ч. 1 ст. 369 КК України Доповідач ОСОБА_2
17 квітня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю учасників судового провадження:
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника-адвоката - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023275440004438 від 19.11.2023 року, за апеляційними скаргами прокурора Чернігівської окружної прокуратури ОСОБА_9 та захисника-адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 14 лютого 2024 року щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Чернігова, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, не судимого, маючого на утриманні малолітню дитину, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України,-
Вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова від 14 лютого 2024 року затверджено угоду від 04 грудня 2023 року про визнання винуватості між прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Чернігівської окружної прокуратури ОСОБА_10 , та обвинуваченим ОСОБА_8 .
ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, та призначено йому покарання у виді 3 (трьох) років обмеження волі.
Застосовано ст. 75 КК України та звільнено ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання у виді обмеження волі з випробуванням, з іспитовим строком на 1 (один) рік, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки, передбачені ч. 1 ст. 76 КК України, а саме:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця свого проживання, роботи або навчання.
Питання речових доказів вирішено відповідно до статті 100 КПК України.
Не погоджуючись з рішенням суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Посилається на те, що суд першої інстанції, звільняючи ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням, не врахував, що злочин, у вчиненні якого він обвинувачується, відноситься до корупційних злочинів, а тому застосування положень ст. 75 КК України не можливо. Вказує, що, угода не відповідає вимогам абзацу 2 ч.7 ст.474 КПК України, у зв'язку з чим вона не підлягає затвердженню судом та суд першої інстанції повинен був відмовити у затвердженні угоди, і судове провадження проводити у загальному порядку. Зазначає, що при затвердженні угоди судом не в повній мірі дотримано вимоги ч. 4 ст. 474 КПк України щодо зясування у обвинуваченого чи цілком розуміє він наслідки укладення та затвердження угоди, чи цілком він розуміє вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу в якій також просить вирок суду скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції, у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Вказує, що суд, застосувавши закон, який не підлягає застосуванню, істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону. Зазначає, що порушення кримінального процесуального закону судом порушило права обвинуваченого, передбачені ст. 42 КПК україни, що перешкодило ухвалити законне та обгрунтоване рішення.
Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію», Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 13 вказаного Закону у складі поліції функціонує, зокрема, патрульна поліція.
Наказом начальника ВКЗ Управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції №763 о/с від 26.06.2023 ОСОБА_11 (0165106) призначено на посаду інспектора взводу №2 роти № 3 батальйону управління патрульної поліції.
Наказом начальника ВКЗ Управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції № 330 о/с від 05.04.2018 ОСОБА_12 (0011652) призначено на посаду інспектора взводу №2 роти № 3 батальйону управління патрульної поліції.
У силу вимог ст. 23 Закону України «Національну поліцію», функціональних обов'язків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 останні, серед іншого, уповноважені: незалежно від місцезнаходження і часу, в разі звернення до нього громадян або службових осіб з заявою чи повідомленням про події, які загрожують особистій чи публічній безпеці, або у разі безпосереднього виявлення таких, вжити заходів до попередження і припинення правопорушень, рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, встановлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, охорони місця події і повідомити про це в найближчий підрозділ поліції; виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вжиття у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вжиття заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень, припинення виявлених кримінальних та адміністративних правопорушень; у випадках, визначених законом, складання протоколів про адміністративні правопорушення, здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення, прийняття рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечення їх виконання; здійснення перевірки осіб, транспортних засобів, документів тощо за наявними базами (банками) даних МВС та Національної поліції на предмет перебування їх у розшуку, зокрема під час документування правопорушень; вжиття заходів для забезпечення публічної безпеки і порядку на вулицях, площах, у парках, скверах, на стадіонах, вокзалах, в аеропортах, морських та річкових портах, інших публічних місцях; регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі; користування базами (банками) даних автоматизованих інформаційно-пошукових систем МВС та Національної поліції.
Зокрема, відповідно до ст. 255 Кодексу України про адміністративні правопорушення, уповноважені на те посадові особи органів внутрішніх справ (Національної поліції) мають право складати протоколи про правопорушення, передбачені відповідними частинами ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Таким чином, інспектори Управління патрульної поліції в Чернігівській області ОСОБА_11 та ОСОБА_12 виконуючи функціональні обов'язки за відповідними посадами, є службовими особами за ознакою представників влади.
Проходячи службу в органах Національної поліції, інспектора взводу №2 роти №3 батальйону управління патрульної поліції ОСОБА_11 та інспектора взводу №2 роти №3 батальйону управління патрульної поліції ОСОБА_12 , з метою забезпечення публічної безпеки та порядку здійснювали патрулювання ПМР у екіпажі 110 на службовому транспортному засобі марки «Peugeot 301», з державним номерним знаком НОМЕР_1 .
19.11.2023 року близько 15 год. 43 хв., за адресою: АДРЕСА_2 зупинено транспортний засіб - автомобіль «Volkswagen LT46» д.н.з. НОМЕР_2 , білого кольору, під керуванням ОСОБА_8 .
Після зупинки у ОСОБА_8 було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, у зв'язку з чим працівниками поліції запропоновано пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку, на що ОСОБА_8 відмовився.
З метою уникнення відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, ОСОБА_8 будучи достовірно обізнаним про те, що ОСОБА_11 та ОСОБА_12 є представниками влади та службовими особами правоохоронного органу, діючи з прямим умислом, почав пропонувати поліцейським вирішити питання щодо не складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за певну винагороду від нього працівникам поліції.
Так, ОСОБА_8 , попри повідомлення його працівниками поліції про неприпустимість надання неправомірної вигоди та будучи попередженим про кримінальну відповідальність за вказані дії, перебуваючи на місці зупинки за адресою: АДРЕСА_2 , близько 15 год. 43 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, з метою уникнення відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, будучи достовірно обізнаним про те, що ОСОБА_11 та ОСОБА_12 є представниками влади та службовими особами правоохоронного органу, діючи з прямим умислом, висловив пропозицію надати працівникам поліції неправомірну вигоду у виді грошових коштів в сумі 5000 (п'ять тисяч) гривень за невчинення ними дій з використанням влади та службового становища, а саме не складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Своїми діями, які виразилися у пропозиції службовій особі надати їй неправомірну вигоду за невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує таку вигоду, дії з використанням наданої їй влади та службового становища, ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 369 КК України.
Заслухавши доповідача, захисника ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_8 , прокурора, які підтримали подані апеляційні скарги з викладених в ній підстав, та просили вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Однією із засад кримінального провадження є законність. Згідно припису ч.1 ст.9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Статтею 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно з ч.7 ст.474 КПК суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону і відмовляє у її затвердженні в разі недотримання цих вимог.
Однак, суд першої інстанції, ухвалюючи даний вирок, не дотримався зазначених вимог закону.
Зокрема, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.369 КК України, а саме у пропозиції та наданні службовій особі неправомірної вигоди.
Так, у примітці до ст.45 КК України визначено, що корупційними кримінальними правопорушеннями відповідно до цього Кодексу вважаються кримінальні правопорушення, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також кримінальні правопорушення, передбачені статтями 210,354,364,364-1,365-2,368,368-3,369,369-2,369-3 цього Кодексу.
Водночас, ст.75 КК України імперативно визначено, що суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Тобто злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_8 відноситься до корупційних кримінальних правопорушень, а отже, в разі засудження за даний злочин застосування положень ст.75 КК України є неможливим.
Вказане узгоджується з правовою позицію викладену в постанові Касаційного кримінального суду від 05.08.2020 року у справі № 734/631/19, згідно якої, звільняючи особу, яку визнано винуватою у вчиненні корупційного злочину, від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України, суд апеляційної інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а саме застосував закон, який не підлягає застосуванню.
Однак, прокурором Чернігівської окружної прокуратури ОСОБА_10 , на порушення вказаних вимог закону, в угоді про визнання винуватості від 04 грудня 2023 року, було узгоджене покарання обвинуваченому ОСОБА_8 за ч.1 ст.369 КК України у виді обмеження волі на строк 3 роки зі звільненням ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на підставі ст. 75 КК України.
Затверджуючи зазначену угоду про визнання винуватості, суд першої інстанції не звернув увагу на вказане грубе порушення норм матеріального права, та при ухваленні вироку допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що перешкодило йому ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, що, у відповідності до вимог ст.ст.409,413 КПК України, є підставою для його скасування.
Отже, суд зобов'язаний перевіряти угоду на відповідність її не тільки спеціальним нормам, що стосуються укладання угод, а й іншим нормам КПК та КК.
Згідно роз'яснень п. 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.12.2015 року № 13 «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод» йшлося про те, що домовленості сторін угоди при узгодженні покарання не мають виходити за межі загальних засад призначення покарання, а у п.21 зазначено, що вирок, яким затверджено угоду, має відповідати загальним вимогам до обвинувальних вироків, визначеним ст.374 КПК, із урахуванням особливостей, передбачених ст.475 КПК.
Водночас, зважаючи на те, що вказаний недолік неможливо усунути під час апеляційного розгляду, колегія суддів вважає за необхідне скасувати цей вирок та призначити новий розгляд у суді першої інстанції відповідно до положень ст.ст. 412, 415 КПК України
Керуючись ст. ст. 404, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги прокурора Чернігівської окружної прокуратури ОСОБА_9 та захисника-адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 - задовольнити.
Вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 14 лютого 2024 року щодо ОСОБА_8 , обвинуваченого за ч.1 ст.369 КК України скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Ухвала набирає чинності негайно, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4