Справа № 751/1305/24 Головуючий у 1 інстанції Ченцова С.М.
Провадження № 33/4823/387/24
Категорія - ч. 1 ст. 130 КУпАП
17 квітня 2024 року місто Чернігів
Чернігівський апеляційний суд під головуванням судді Оседача М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 13 березня 2024 року,
Цією постановою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючий в АДРЕСА_1 , ФОП,
притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) з накладенням стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у сумі 605,60 грн.
Як встановив суд, 05 лютого 2024 року, о 15 год. 24 хв., у м. Чернігові, по вул. Толстого, 94, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Volkswagen Caddy», реєстраційний номер НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість обличчя, звужені зіниці, які не реагують на світло. Від проходження медичного огляду у лікаря-нарколога у КНП «ЧОПНЛ» ЧОР у встановленому законом порядку відмовився.
Не погодившись із рішення суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову місцевого суду скасувати як незаконну та закрити провадження по справі за відсутністю в його діях складу даного адміністративного правопорушення. Вважає, що висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи. Акцентує увагу на тому, що зупинку транспортного засобу під його керуванням було здійснено безпідставно. На думку апелянта, процедура проходження його огляду на стан наркотичного сп'яніння була порушена, оскільки він не мав будь-яких ознак сп'яніння, які б давали підстави для проходження такого огляду. Зазначає, що направлення на огляд на стан сп'яніння не було оформлено. Вказує, що відеозапис не є безперервним та не відображає усіх обставин даної події. Вважає, що пояснення свідків, що містяться в матеріалах справи є неналежними доказами, оскільки останніх не було допитано в судовому засіданні суду першої інстанції.
В судове засідання апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з'явився, проте судом неодноразово вживались заходи щодо належного його повідомлення про час та місце розгляду справи, але останній це ігнорував.
Також, апеляційним судом враховується практика Європейського суду з прав людини, яка визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Окрім цього, відповідно до вимог ч.6 ст.294 КУпАП участь особи, яка подала скаргу, чи інших осіб, які беруть участь у провадженні справи про адміністративне правопорушення, в розгляді справи судом апеляційної інстанції, не є обов'язковою. Наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, аналіз якої свідчить про те, що відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції не може автоматично вважатися порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Відповідно ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами в стані наркотичного сп'яніння, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ за № 1306 від 10 жовтня 2001 року, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно п.6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі-Інструкція), затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735, огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а також лікарем закладу охорони здоров'я.
Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №611450 від 05.02.2024 року, ОСОБА_1 05 лютого 2024 року, о 15 год. 24 хв., у м. Чернігові, по вул. Толстого, 94, керував транспортним засобом «Volkswagen Caddy», реєстраційний номер НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість обличчя, звужені зіниці, які не реагують на світло. Від проходження медичного огляду у лікаря-нарколога у КНП «ЧОПНЛ» ЧОР у встановленому законом порядку відмовився (а.с.3).
Отже, протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факт учинення неправомірних дій, і є одним із джерел доказів, в силу положень ст.251 КУпАП.
Як слідує із переглянутого апеляційним судом відеозапису з нагрудної камери поліцейського (а.с.4), працівниками поліції, за порушення Правил дорожнього руху, був зупинений автомобіль під керуванням ОСОБА_1 , чого останній і не заперечував, а тому, доводи апелянта про те, що транспортний засіб було зупинено безпідставно не є слушними. У подальшому, при спілкуванні з водієм працівники поліції виявили у нього явні ознаки наркотичного сп'яніння і йому було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у закладі охорони здоров'я, на що він погодився, куди його було доставлено. У закладі охорони здоров'я, в присутності працівників поліції ОСОБА_1 намагався уникнути огляду, зазначав, що не може з фізіологічних причин здати на аналіз сечу, що вірно розцінено працівниками поліції як відмова від проведення огляду.
На думку суду апеляційної інстанції, саме усвідомлення водієм можливого виявлення стану наркотичного сп'яніння в разі проходження відповідного огляду на стан сп'яніння саме - у закладі охорони здоров'я, і зумовило таку його поведінку.
Також, відмову водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння було зафіксовано і на технічний носій, що узгоджується із положеннями ст.266 КУпАП.
Твердження апелянта про те, що відеоматеріал не може слугувати належним доказом, так як відеофіксація не здійснювалася безперервно, є непереконливим, оскільки вказаний відеозапис є лише одним із доказів на підтвердження даних, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, складеному повноважною на те особою.
Також, на відеозаписі чітко зафіксовано відмову водія ОСОБА_1 від проходження відповідного огляду на стан наркотичного сп'яніння, і підстави піддавати сумніву зміст даного відеозапису відсутні.
З протоколу про адміністративне правопорушення та доданому до нього відеоматеріалу вбачається (а.с.3,4), що працівниками поліції були озвучені ОСОБА_1 та занесені до протоколу ті ознаки наркотичного сп'яніння останнього, які як наслідок потягли за собою пропозицію щодо проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, а отже, жодних порушень з боку працівників поліції, на переконання суду апеляційної інстанції, в даному випадку не було.
В матеріалах справи наявне направлення на огляд водія ОСОБА_1 з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 05.02.2024 року, а тому, доводи апелянта про протилежне є надуманими (а.с.5).
Також, не заслуговують на увагу доводи апелянта, що місцевий суд не допитав свідків, так як вимогами чинного КУпАП не передбачено обов'язковості безпосереднього допиту в судовому засіданні свідків, для прийняття рішення достатньо дослідження письмових їх пояснень.
Більш того, у силу положень ст. 266 КУпАП, за умови фіксації поліцейським огляду на стан сп'яніння або відмови від проходження такого огляду технічними засобами відеозапису участь двох свідків є необов'язковою, що і має місце в даному випадку.
Відтак, доводи ОСОБА_1 про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення є необґрунтованими і не заслуговують на увагу. Таку позицію останнього слід розцінювати, як намагання уникнути ним встановленої Законом відповідальності за скоєне.
Отже, викладені обставини вказують на те, що місцевий суд повно і всебічно дослідив матеріали справи, дав правильну оцінку доказам та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки він, керуючи транспортним засобом, відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у закладі охорони здоров'я, чим порушив п.2.5 ПДР України, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
Адміністративне стягнення ОСОБА_1 накладено судом першої інстанції у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП, з врахуванням характеру вчиненого правопорушення, його особи, ступеня вини та в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як ОСОБА_1 , так і іншими особами.
Враховуючи, що при розгляді справи судом першої інстанції не допущено порушень вимог ст. 280 КУпАП, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винність особи, що притягується до адміністративної відповідальності у вчиненому правопорушенні, кваліфікацію дій та необґрунтованість накладеного стягнення, підстав для скасування, або зміни постанови суду не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 13 березня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддяМ. М. Оседач