Номер провадження: 22-ц/813/2298/24
Справа № 522/10747/23
Головуючий у першій інстанції Бондар В.Я.
Доповідач Заїкін А. П.
18.04.2024 року м. Одеса
Єдиний унікальний номер судової справи: 522/10747/23
Провадження номер: 22-ц/813/2298/24
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
- головуючого судді - Заїкіна А.П. (суддя-доповідач),
- суддів: - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,
учасники справи:
- позивач - ОСОБА_1 ,
- відповідачі - 1) Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), 2) Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області,
розглянув у передбаченому ст. 369 ЦПК України порядку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про стягнення моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , апеляційною скаргою Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), апеляційною скаргою Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області на рішення Приморського районного суду м. Одеси, ухвалене у складі судді Бондар В.Я. 03 серпня 2023 року, повний текст складено 07 серпня 2023 року,
встановив:
2. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом в якому просить стягнути з Державного бюджету України на його користь моральну шкоду у розмірі - 20 000 грн. (а. с. 1 - 6).
ОСОБА_1 обґрунтовує позовні вимоги тим, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05.10.2020 року позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про зобов'язання здійснити перерахунок щомісячного довічного утримання судді у відставці ОСОБА_1 задоволено. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок щомісячного довічного утримання судді у відставці ОСОБА_1 відповідно до довідки господарського суду Одеської області від 26.02.2020 р. про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці та здійснити його виплату з урахуванням фактично отриманих сум, починаючи з 19.02.2020 року.
24.03.2021 року Одеським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 420/7599/20.
Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 20.01.2022 р. відкрито виконавче провадження № 67992401.
Вказане рішення тривалий час не виконується, про що свідчить роздруківка з Автоматизованої системи виконавчих проваджень від 01.06.2023 року.
Тривале невиконання рішення суду завдає йому моральної шкоди у вигляді тривалих незрозумілих очікувань щодо отримання належних йому за законом сум.
У зв'язку із чим, ОСОБА_1 просить стягнути на його користь відшкодування моральної шкоди у розмірі - 20 000 грн..
Позиція сторін по справі в суді першої інстанції
21.06.2023 року до суду першої інстанції надійшов відзив на позовну заяву від Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якому відділ просить відмовити у задоволенні позову (а. с. 40 - 43).
Представник відповідача посилається на те, що 31.08.2022 року на адресу відділу надійшов лист ГУ ПФУ, згідно якого перерахунок здійснено, що підтверджується рішенням № 951060862136 від 05.11.2020 р.. Сума доплати за період з 19.02.2020 р. по 30.11.2020 р. склала - 124 206,46 грн.. Виплата коштів не відбувається у зв'язку з відсутністю відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, тому причини невиконання є поважними. З позову не вбачається, у чому полягають моральні страждання позивача, тоді коли саме на позивача покладається тягар доведення спричинення моральної шкоди.
30.06.2023 року до суду першої інстанції надійшла відповідь на відзив від ОСОБА_1 , в якій позивач вказує на те, що перерахунок довічного утримання без його виплати не є повним виконанням рішення суду. Посилається на висновок Великої Палати Верховного суду у постанові від 17.04.2023 року у справі № 911/4249/16 про те, що відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання. Факт не виконання рішення свідчить про завдання моральної шкоди (а. с. 104 - 109).
04.07.2023 року до суду першої інстанції надійшов відзив на позовну заяву від Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, в якому управління заперечує проти задоволення позовної заяви, посилаючись на те, що ГУ КСУ в Одеській області помилково виступає в якості відповідача, адже не виконується рішення відділом ДВС. При визначенні розміру моральної шкоди позивач не надає жодного аргументованого розрахунку суми моральної шкоди. Позивач жодного разу не звертався до відділу із заявами про стан виконавчого провадження чи про оскарження бездіяльності виконавця (а. с. 113 - 116).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 03 серпня 2023 року задоволено частково вищевказану позовну заяву ОСОБА_1 . Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі - 2 000 грн.. В іншій частині позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що рішення адміністративного суду виконане частково, тільки в частині здійснення перерахунку. В частині виплати нарахованої доплати щомісячного довічного утримання судді у відставці за період з 19.02.2020 р. по 30.11.2020 р. у сумі - 124 206,46 грн. рішення суду не виконане. Незалежно від причин, невиконання рішення суду є неправомірним, що спричинило позивачу моральну шкоду. З урахуванням характеру й глибини заподіяних позивачу моральних страждань, виходячи із засад розумності та справедливості, суд вважав доцільним стягнути на користь позивача відшкодування моральної шкоди у розмірі - 2 000 грн. (а. с. 143 - 146).
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03 серпня 2023 року. Ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі (а. с. 155 - 166).
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) обґрунтована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права.
Апелянт вказує на те, що 31.08.2022 р. на адресу відділу надійшов лист від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за вих. № 1500-0305-5/18353 від 08.02.2022 р., яким повідомлено наступне: «На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.10.2020 по справі № 420/7599/20, яким було зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 відповідно до довідки господарського суду Одеської області № 08-29/1250/2020 від 26.02.2020 р. про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці та здійснити його виплату з урахуванням фактично отриманих сум, починаючи з 19.02.2020 р., перерахунок здійснено, що підтверджується рішенням № 951060862136 від 05.11.2020 р.. Сума доплати згідно з рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05.10.2020 р. по справі № 420/7599/20 за позовом ОСОБА_1 за період з 19.02.2020 р. по 30.11.2020 р. - склала 124 206,46 грн.. Інформація про виконання рішення по справі № 420/5516/21 Головним управлінням внесена до реєстру судових рішень Пенсійного фонду України, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою. Виплата нарахованої пенсії буде здійснена в порядку черговості в межах бюджетних асигнувань та відповідно до фінансування, що здійснюється Пенсійним фондом України.
Крім того, відділ посилається на те, що в провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває велика кількість справ за позовом ГУ ПФУ в Одеській області про визнання протиправними та скасування постанов державних виконавців про накладення штрафу на ГУ ПФУ в Одеській області за невиконання рішення суду в частині невиплати заборгованості за пенсією та переважна більшість рішень суддів ухвалюється не на користь відділу, у зв'язку із чим державний виконавець, враховуючи судову практику, не накладав штрафні санкції на ГУ ПФУ в Одеській області.
Також вказує на те, що позивач, будучи стороною виконавчого провадження, з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 67992401, не звертався до державного виконавця відділу із заявами про повідомлення стану виконання вимог виконавчого листа, або ж з приводу вжиття заходів примусового характеру, за винятком заяви від 31.05.2023 р., яка надійшла на адресу відділу 02.06.2023 р. щодо надання інформації про стан виконання вказаного виконавчого провадження та повідомлення причин невиконання вказаного виконавчого провадження. Також ОСОБА_1 не звертався до суду із скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03 серпня 2023 року. Ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі (а. с. 170 - 172).
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга ОСОБА_1 обґрунтована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права.
Апелянт вказує на те, що суд першої інстанції невірно витлумачив визначення розміру заподіяної моральної шкоди.
Виходячи зі змісту доводів та вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 , вбачається, що останній оскаржує рішення суду тільки в частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03 серпня 2023 року. Ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі (а. с. 174 - 183).
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області обґрунтована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права.
Апелянт вказує на те, що Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області помилково було залучено до участі у справі в якості відповідача, оскільки кошти державного бюджету належать на праві власності державі, отже, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, який наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зазвичай орган, діями якого завдано шкоду. Крім того, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факт неправомірних дій цього органу чи його посадових або службових осіб. Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності є відповідне судове рішення, що набрало законної сили, або відповідне рішення посадових осіб органу державної влади вищого рівня. Матеріали справи такого рішення не містять.
Позиція сторін по справі в апеляційному суді
18.09.2023 року до суду апеляційної інстанції надійшов відзив від Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому відділ просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення (а. с. 206 - 215).
Доводи, викладені у відзиві співпадають із доводами, викладеними у відзиві на позовну заяву.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 07.09.2023 року відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03 серпня 2023 року (а. с. 187 - 187 зворотна сторона).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 07.09.2023 року апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03 серпня 2023 року було залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків (а. с. 194 - 195).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 07.09.2023 року апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03 серпня 2023 року було залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків (а. с. 197- 197 зворотна сторона).
На виконання вимог ухвали про залишення без руху Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було подано заяву, якою усунуто недоліки апеляційної скарги (а. с. 200, 203).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 18.09.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03 серпня 2023 року (а. с. 220, зворотна сторона).
На виконання вимог ухвали про залишення без руху Головним управлінням Державної казначейської служби України в Одеській області було подано заяву, якою усунуто недоліки апеляційної скарги (а. с. 226 - 228).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 22.09.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03 серпня 2023 року (а. с. 233 - 233 зворотна сторона).
Копії ухвал про відкриття апеляційного провадження у справі, з пропозицією надати відзив протягом встановленого строку, та копії апеляційних скарг було надіслано учасникам справи (а. с. 191, 221, 234).
З довідок про доставку електронного документі вбачається, що сторони отримали копії апеляційних скарг разом із ухвалами про відкриття апеляційного провадження на свою електронну адресу (а. с. 192, 193, 222, 223, 235, 236).
18.09.2023 року до суду апеляційної інстанції надійшов відзив від Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на апеляційну скаргу ОСОБА_1 (а. с. 206 - 215).
За вказаних обставин сторони по справі є обізнаними про надходження апеляційних скарг та їх розгляд апеляційним судом.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 18.04.2024 року закінчено підготовку справи до апеляційного розгляду. Призначено розгляд справи без повідомлення (виклику) її учасників.
Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (їх виклик). У такому випадку судове засідання не проводиться.
Пунктом 1 ч. 4, п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ.
Малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб
Відповідно п. 1 ч. 1, ч. ч. 2, 4 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
В порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднанні з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1 - 5 цієї частини.
Дана справа за ціною позову (20 000 грн.) є малозначною, тому згідно зі ст. 369 ЦПК України справу розглянуто апеляційним судом без виклику її учасників.
3. Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційних скарг, відзиву Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянти посилаються в апеляційних скаргах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково. Апеляційні скарги Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області не підлягають задоволенню.
Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05.10.2020 року (справа 420/7599/20) задоволено позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про зобов'язання здійснити перерахунок щомісячного довічного утримання судді у відставці ОСОБА_1 .. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок щомісячного довічного утримання судді у відставці ОСОБА_1 відповідно до довідки господарського суду Одеської області від 26.02.2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці та здійснити його виплату з урахуванням фактичного отриманих сум, починаючи з 19.02.2020 року.
24.03.2021 року Одеським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 420/7599/20.
Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 20.01.2022 року відкрито виконавче провадження № 67992401.
Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 20.01.2022 року встановлено розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.
Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 20.01.2022 року стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі - 26 000 грн..
Управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області листом від 20.01.2022 р., який надійшов до відділу ДВС 11.02.2022 р., повідомило, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.10.2020 р. по справі № 420/7599/20 перерахунок здійснено. Сума доплати за період з 19.02.2020 р. по 30.11.2020 р. склала - 124 206,46 грн.. Інформація про виконання рішення по справі № 420/5516/21 Головним управлінням внесена до реєстру судових рішень Пенсійного фонду України, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою. Невиконання рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Виплата нарахованої пенсії буде здійснена в порядку черговості в межах бюджетних асигнувань та відповідно до фінансування.
31.05.2023 року ОСОБА_1 звернувся до відділу ДВС із заявою, в якій просив повідомити про стан виконання вказаного виконавчого провадження.
Старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 13.06.2023 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з вимогою виконавця щодо надання інформації про стан виконання рішення в частині виплати нарахованої суми доплати за період з 19.02.2020 р. по 30.11.2020 р. у сумі - 124 206,46 грн., із зазначенням орієнтованого періоду виплати коштів та порядок їх виплат.
Листом від 13.06.2023 року Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було повідомлено ОСОБА_1 , що рішення в частині проведення перерахунку виконане, однак в частині виплати нарахованої доплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за період з 19.02.2020 р. по 30.11.2020 р. у сумі - 124 206,46 грн. не виконується, у зв'язку з відсутністю коштів, які спрямовуються на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду.
Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 29.06.2023 року накладено на ГУ ПФУ в Одеській області штраф на користь держави у розмірі - 5 100 грн. за не виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі № 240/7599/20.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18.08.2023 р. відмовлено в задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови від 29.06.2023 року ВП № 67992401 про накладення штрафу у розмірі 5 100 грн..
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду задоволено апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2023 року скасовано.
Ухвалено нове рішення, яким задоволено позов Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 29.06.2023 ВП № 67992401 про накладення штрафу в розмірі - 5 100 грн..
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 07.07.2023 року у справі № 420/7599/20 відмовлено у задоволенні заяви старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішення Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області ПМУМЮ (м. Одеса) про зміну порядку і способу виконання судового рішення в справі № 420/7599/20.
По справі виникли правовідносини з відшкодування моральної шкоди.
Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно з положеннямич. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів погоджується з вищевказаними висновками суду першої інстанції щодо необхідності задоволення позову. Разом з тим, не погоджується з висновками щодо визначення розміру відшкодування моральної шкоди.
Мотиви частково прийняття аргументів, викладених в апеляційній скарзі ОСОБА_1 , та відхилення аргументів викладених в апеляційних скаргах Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження, є правопорушення, що включає такі складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення посадових осіб державної виконавчої служби, інші докази.
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені у статтях 1173 та 1174 ЦК України.
Зокрема статтею 1173 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (стаття 1174 ЦК України).
Підставою для застосування цивільно-правової відповідальності відповідно до статті 1167 ЦК України є наявність в діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого, з урахуванням особливостей, передбачених статтями 1173, 1174 ЦК України, є заподіяна шкода, протиправна поведінка та причинно-наслідковий зв'язок між ними.
Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17. Зокрема, у зазначеній справі суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним з ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік і стан здоров'я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити, чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв'язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.
Згідно роз'яснень, які містяться в пункті третьому постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (далі Постанова № 4), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Частиною другою пункту п'ятого вказаної Постанови визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші підстави, що мають значення для вирішення спору.
Відповідно до частини третьої пункту дев'ятого зазначеної вище Постанови, визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової шкоди) суд повинен наводити у рішенні відповідні мотиви.
Згідно правової позиції, зазначеної у Постанові Верховного Суду від 10.04.2019 року по справі № 464/3789/17, виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір. При цьому слід враховувати, що порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого.
У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв'язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, №68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20.01.2021 у справі №197/1330/14-ц (провадження №61-21956св19): «Моральну шкоду розуміють як втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану... При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості».
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в постанові «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 (із подальшими змінами та доповненнями), розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості.
Звертаючись до суду з позовом у даній справі, ОСОБА_1 послався на те, що внаслідок бездіяльності Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) йому було завдано моральної шкоди, відшкодування якої він оцінює у розмірі - 20 000 грн..
Позивач, пред'являючи позов по даній справі визначився з відповідачем - органом державної влади, бездіяльністю якого, як на його думку, йому завдано моральної шкоди, зазначивши таким - Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Згідно із ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
З матеріалів справи вбачається, що тривале невиконання рішення адміністративного суду пов'язане з відповідною бездіяльністюВідділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), оскільки воно не вжило усіх передбачених діючим законодавством заходів щодо примусового виконання рішення.
Як вбачається зі змісту відзиву Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на позов (а. с. 40 - 43) до вказаного відділу надійшов лист Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за вих. №1500-0305-5/18353 від 08.02.2022 р., в якому зокрема повідомлено, що інформація про виконання рішення по справі №420/5516/21 Головним управлінням внесена до реєстру судових рішень Пенсійного фонду України, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою.
Разом з тим, вбачається, що рішення відносно ОСОБА_1 було ухвалено адміністративним судом у справі №420/7599/20, а не у справі №420/5516/21.
Матеріали справи не містять відомостей про витребування Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відомостей щодо внесення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області до реєстру судових рішень Пенсійного фонду України, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, відомостей про рішення Одеського окружного адміністративного суду відносно ОСОБА_1 по справі № 420/7599/20, а також щодо фінансування виконання таких рішень, на що посилається Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Таким чином, Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) не у повній мірі з'ясовано можливість вжиття заходів примусового виконання рішення, передбачених Законом України «Про виконавче провадження».
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, дійшов правильних висновків щодо необхідності стягнення відшкодування моральної шкоди. Рішення суду в цій частині відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційних скарг вищевказаних органів державної влади вказаних висновків суду першої інстанції не спростовують.
Разом з тим, частково заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо визначення розміру відшкодування моральної шкоди.
Оскільки протиправною бездіяльністю Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) порушені майнові права позивача, що не може не завдати душевних страждань, то суд вважає доведеним, що позивач зазнав моральної шкоди, яка має бути відшкодована державою.
З урахуванням характеру й глибини заподіяних ОСОБА_1 моральних страждань, тривалості їх завдання, виходячи із засад розумності та справедливості, колегія суддів дійшла висновку про необхідність стягнення на користь позивача відшкодування моральної шкоди у розмірі - 5 000,00 грн., у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.
Висновки за результатами розгляду апеляційних скарг, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є частково доведеними, тому вона підлягає частковому задоволенню. Доводи апеляційних скарг Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області є недоведеними, а тому їх треба залишити без задоволення.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги змінює судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права.
Згідно із ч. 4 ст. 376 ЦПК України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом порушено норми процесуального права, неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи в частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні за вищевказаного обґрунтування.
Дата ухвалення постанови, порядок та строк касаційного оскарження
Згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
4. Резолютивна частина
Керуючись ст. ст. 19, 268, 274, 367, 368, 369, 374, 375, 376 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України,
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,
постановив:
Апеляційні скарги Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області на рішення Приморського районного суду м. Одеси -залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03 серпня 2023 року - змінити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою - АДРЕСА_1 ) відшкодування моральної шкоди у розмірі - 5 000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп..
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий суддя: А. П. Заїкін
Судді: С. О. Погорєлова
О. М. Таварткіладзе