Номер провадження: 22-ц/813/1426/24
Справа № 523/10893/21
Головуючий у першій інстанції Дяченко В. Г.
Доповідач Таварткіладзе О. М.
19.03.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Таварткіладзе О.М.,
суддів: Заїкіна А.П., Погорєлової С.О.,
за участю секретаря судового засідання: Трофименка О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 13 квітня 2023 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітніх: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до ОСОБА_8 , Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
У червні 2021 року до Суворовського районного суду м. Одеси надійшов позов, який в подальшому був уточнений, від ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до ОСОБА_8 , Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП.
Також у липні 2021 року до Суворовського районного суду м. Одеси надійшов позов від ОСОБА_5 до ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_8 о 19 годині 15 хвилин 11 вересня 2016 року, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи транспортним засобом марки «FordTransit», н/з НОМЕР_1 , без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, в порушення п.2.3.«б», п.2.9.«а», п.12.1., п.12.4., п.14.2.«в» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, на вулиці Хуторській в м. Одесі виїхав на зустрічну смугу руху проїжджої частини, де допустив зіткнення з автомобілем «ВАЗ-21099», н/з НОМЕР_2 . Внаслідок ДТП водій ОСОБА_9 та пасажир ОСОБА_10 загинули, а пасажир - малолітня ОСОБА_4 отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження.
У ході розгляду кримінальної справи № 523/811/15-к винуватцем у вчиненні ДТП визнано ОСОБА_8 та призначено йому покарання у виді позбавлення волі.
При розгляді кримінальної справи ОСОБА_8 в добровільному порядку в період з 2016 року по 01.07.2021 року частково відшкодував заподіяну шкоду, а саме: неповнолітній ОСОБА_3 - матеріальну шкоду у розмірі 15 588 грн. та моральну шкоду у розмірі 9 917,50 грн., неповнолітній ОСОБА_4 - матеріальну шкоду у розмірі 15 588 грн. та моральну шкоду у розмірі 9 916,50 грн., відшкодував ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 1 346,75 грн.
Разом з тим, позивачі вказували, що неповнолітні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 мають право на відшкодування шкоди, пов'язаної з втратою годувальника у вигляді щомісячних платежів в розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні. Розмір середньомісячного заробітку (доходу) визначила в розмірі 222,44 грн. Також, позивачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , зазначено, що в зв'язку зі втратою ними дітей - ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , та малолітніми дітьми ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - своїх батьків, внаслідок чого діти залишилися сиротами, позивачам нанесено моральну шкоду, яка полягає в сильних душевних стражданнях. Завдану моральну шкоду ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 оцінили у 900 000,00 грн. кожному, завдану моральну шкоду малолітнім: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - 700 000,00 грн. кожному. Крім того, малолітній ОСОБА_4 завдана моральна шкода, внаслідок отримання нею середньої тяжкості тілесних ушкоджень та перебуванням на лікуванні, що також оцінено у 700 000,00 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині стягнення з МТСБУ матеріальної та моральної шкоди позивачі ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітніх: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ОСОБА_1 зазначили, що відповідач ОСОБА_8 на час ДТП керував автомобілем марки «FordTransit», н/з НОМЕР_1 , без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, а тому МТСБУ повинно відшкодувати шкоду завдану потерпілим на умовах, визначених Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 27 січня 2022 року цивільній справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до ОСОБА_8 , Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, об'єднано в одне провадження з цивільною справою за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_8 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 13 квітня 2023 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітніх: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до ОСОБА_8 , Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 690 082,50 грн. моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , матеріальну шкоду в розмірі 222,44 грн. щомісячно, починаючи з 01 липня 2021 року до досягнення нею повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , 1 390 883,50 грн. моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи та перебуванням на лікуванні.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , матеріальну шкоду в розмірі 222,44 грн. щомісячно, починаючи з 01 липня 2021 року до досягнення нею повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 200 000,00 грн. моральної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 200 000,00 грн. моральної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_5 200 000,00 грн. моральної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_2 200 000,00 грн. моральної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати на правничу допомогу в розмірі 26 490,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_2 понесені нею витрати на правничу допомогу в розмірі 25 143,25 грн.
Стягнуто з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , 63 278,82 грн. матеріальної шкоди, заподіяної знищенням транспортного засобу.
Стягнуто з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 5 401,64 грн. витрат на проведення експертизи, та 34 800,00 грн. витрати на поховання та на спорудження нагробних пам'ятників .
Стягнуто з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_2 32 233,00 грн. матеріальної шкоди, пов'язаної з витратами на лікування потерпілих.
Стягнуто з ОСОБА_8 судовий збір на користь держави в розмірі 11 350,00 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник Моторного (транспортного) страхового бюро України подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 13 квітня 2023 року скасувати в частині задоволення позовних вимог до МТСБУ та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог до МТСБУ відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.
Тобто рішення суду оскаржено лише в частині стягнення з Моторного (транспортного) страхового бюро України матеріальної шкоди заподіяної знищенням в ДТП транспортного засобу у розмірі 63 278 грн. 82 коп., витрат на проведення експертизи у розмірі 5 401 грн. 64 коп., витрат на поховання та на спорудження нагробних пам'ятників у розмірі 34 800,00 грн. та витрат на лікування потерпілих у розмірі 32 233 грн.
В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржено і в апеляційному порядку не переглядається.
Будучи в розумінні ст. ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, відповідач ОСОБА_8 в судове засідання, призначене на 19.03.2024 року на 15-00 г. не з'явився, про причини не явки не повідомив, заяв про відкладення судового засідання не подавав.
Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Оскільки поважність причин не участі в судовому засіданні 19.03.2024 року о 15-00 г. відповідача ОСОБА_8 судом апеляційної інстанції не встановлена, а наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, спір підлягає вирішенню по суті, оскільки основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Схожі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду у справі № 361/8331/18.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наведених у цій постанові підстав.
Відповідно до ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч.1 п.2 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо, зокрема справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи позов частково, стягуючи з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , 63 278,82 грн. матеріальної шкоди, заподіяної знищенням транспортного засобу, стягуючи з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 5 401,64 грн. витрат на проведення експертизи, та 34 800,00 грн. витрат на поховання та на спорудження нагробних пам'ятників, стягуючи з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_2 32 233,00 грн. матеріальної шкоди, пов'язаної з витратами на лікування потерпілих, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості, доведеності та відповідності законодавству.
Колегія суддів у повній мірі погодитися з усіма такими висновками районного суду не може.
Судом встановлено, з матеріалів справи вбачається наступне.
Вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 26 грудня 2019 року ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.122 та ч.3 ст.286 КК України, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років і 6 (шість) місяців, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
Вироком Одеського апеляційного суду від 03 червня 2021 року вирок Суворовського районного суду м. Одеси скасовано в частині призначення покарання та ухвалено новий вирок у цій частині, а саме призначено на підставі ч.1 ст. 70 КК України, остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки. Вирок вступив в законну силу 03 червня 2021 року (т. 1 а. с. 147-150).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 03 червня 2021 року вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 26.12.2019 року відносно ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.122 та ч.3 ст.286 КК України в частині вирішення цивільних позовів скасовано та призначено новий судовий розгляд цивільних позовів у тому ж суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства (т. 1 а. с. 34-38).
Судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду кримінального провадження №523/811/15-к встановлено, що близько 19 години 15 хвилин 11.09.2016 року, в світлий час доби, при необмеженій видимості ОСОБА_8 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи технічно справним легковим автомобілем «FordTransit», н/з НОМЕР_1 , з боку вул. Вапняної в напрямку пров. Хуторського в м.Одесі, в порушення п.2.3.«б», п.2.9.«а», п.12.1., п.12.4., п.14.2.«в» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі ПДР), здійснюючи рух навпроти будинку АДРЕСА_1 , на якій організовано двосторонній рух, не обрав в даних умовах безпечної швидкості свого руху, яка б дозволяла постійно контролювати рух і безпечно керувати транспортним засобом, не впорався з керуванням транспортного засобу, без будь-яких технічних причин виїхав на зустрічну смугу руху проїжджої частини, де не витримав безпечного бокового інтервалу між транспортними засобами та допустив зіткнення з автомобілем «ВАЗ-21099», н/з НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_9 , який здійснював рух у зустрічному прямому напрямку руху по своїй лівій смузі руху проїжджої частини вул. Хуторської.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі ДТП):
- водій автомобіля «ВАЗ-21099», н/з НОМЕР_2 , ОСОБА_9 отримав поєднану травму голови, тулуба та нижніх кінцівок у вигляді перелому кісток мозкового черепу, крововиливів під м'які оболонки головного мозку, внутрішньошлуночкових крововиливів, осколковий перелом рукоятки грудини, множинні двосторонні переломи ребер з розривами пристінкової плеври, розрив диска між 3-м і 4-м грудними хребцями, з крововиливом під тверду мозкову оболонку спинного мозку, розрив легень, навколосерцевої сумки, куполів діафрагми, печінки та селезінки, крововиливи у плевральні та черевну порожнини, розрив лобкового зчленування, багато уламковий перелом правої стегнової кістки, уламковий перелом лівої стегнової кістки, що призвело до шоку та загибелі на місці ДТП;
- пасажир вищезазначеного автомобіля ОСОБА_10 отримала поєднану травму голови у вигляді крововиливів під тверді та м'які оболонки головного мозку, травму грудної клітки, живота, тазу, множинні закриті переломи ребер та грудини, розрив селезінки, відкритий перелом кісток правої гомілки, відкритий перелом кісток лівої гомілки, відкритий перелом лівої стегнової кістки, розрив правого крижово-клубового зчленування, закриті переломи лівої та правої лонних кісток, що призвело до поліорганної недостатності та загибелі в КУ «Міська клінічна лікарня №11» м. Одеси, куди була доставлена для надання медичної допомоги з місця ДТП;
- пасажир вищезазначеного автомобіля ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , отримала визнані в якості середньої тяжкості наступні тілесні ушкодження, що спричинили тривалий розлад здоров'я строком понад 21 день: закриту черепно-мозкову травму в формі забою головного мозку середньої важкості, переломи нижньої щелепи, стінок лівої гайморової пазухи, кісток носу, компресійні переломи 8, 9-го грудних хребців, забій легень, забійні рани в області правого колінного суглоба та промежини, садна тулуба та кінцівок.
Зазначені дії ОСОБА_8 кваліфіковані за ч.3 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили загибель кількох осіб, а також спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Таким чином, порушення правил безпеки дорожнього руху ОСОБА_8 , який керував транспортним засобом, без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що спричинили загибель кількох осіб, а також спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження є встановленими та підтверджується вироками.
Згідно з висновком № 17-3878 експертного автотоварознавчого дослідження колісного транспортного засобу ВАЗ-21099, реєстраційний номер НОМЕР_2 , складеного 07 вересня 2017 року проведення ремонтних відновлювальних робіт транспортного засобу ВАЗ 21099, реєстраційний номер НОМЕР_2 , пошкодженого в результаті ДТП від 11 вересня 2016 року є недоцільним. Сума матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля ВАЗ 21099, реєстраційний номер НОМЕР_2 , пошкодженого при ДТП від 11.09.2016 року, визнається рівною 63 278,80 грн. ( т.1 а. с. 58-70).
Рахунок за проведення експертного дослідження від 17 серпня 2017 року №17-3878/33 складає 5 348,16 грн. (т. 1 а. с. 57).
Колегія суддів виходить з такого.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до статей 55, 124 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом; юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення; законом може бути визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору.
Відповідно до частини 1 статті 128 КПК особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Правовий статус МТСБУ визначено в Законі України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-ІV від 01.07.2004 року зі змінами та доповненнями (далі - Закон № 1961-IV).
Так, за пунктом 39.1. статті 39 цього Закону МТСБУ є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Таке бюро є непідприємницькою (неприбутковою) організацією і здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, законодавства України та свого Статуту.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону №1961-ІV у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 41 Закону №1961-ІV передбачено також перелік випадків, в яких регламентні виплати здійснюються саме МТСБУ за рахунок коштів з централізованих страхових резервних фондів чи з коштів фонду страхових гарантій.
Згідно з пунктом 41.1. статті 41 Закону №1961-ІV МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння, зокрема, транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
Отже, відповідно до пункту 41.1. статті 41 Закону №1961-ІV саме МТСБУ відшкодовує шкоду потерпілим, оскільки шкода заподіяна транспортним засобом, власник якого ( ОСОБА_8 ) не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Виходячи зі змісту ч. 2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно роз'яснень, викладених в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 Про практику розгляду судами цивільних справ по позовах про відшкодування шкоди під власником джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична чи особа громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки на підставі права власності, оперативного чи керування на інших підставах (договір оренди, довіреності і т.п.).
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 19 червня 2019 року, положення частини 1 статті 128 КПК щодо можливості пред'явлення цивільного позову у кримінальному провадженні особою, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, зокрема, до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, треба розуміти як можливість пред'явлення зазначеного позову до МТСБУ як юридичної особи, на яку статтею 41 Закону №1961-ІV покладено обов'язок відшкодування такої шкоди.
Разом з тим, витрати, пов'язані з лікуванням потерпілого, відшкодовуються страховиком (МТСБУ) тільки потерпілому відповідно до положень пункту 1.3 статті 1 розділу 1 Закону України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яким є особа, життю та здоров'ю якої заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.
У справі, яка переглядається судом встановлено, що на лікуванні в медичному закладі перебували пасажири автомобілю «ВАЗ-21099», н/з НОМЕР_2 - ОСОБА_10 та малолітня ОСОБА_4 отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження.
ОСОБА_10 перебувала у лікарні без свідомості з 11.09.2016 року і не приходячи до тями 19.09.2016 року померла у лікарні, а неповнолітня ОСОБА_4 2008 року народження перебувала у лікарні з 11.09.2016 року і до 23.09.2016 року, після чого виписана додому.
Як вбачається з встановлених у справі обставин і не оспорюється іншими учасниками справи, всі витрати, пов'язані з перебуванням на лікуванні у лікарні потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_4 2008 року народження несла ОСОБА_2 , оскільки ОСОБА_10 знаходилась у лікарні у відділенні реанімації і не могла самостійно нести витрати на лікування, а малолітня ОСОБА_4 2008 року народження не могла цього робити за віком.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 12 вересня 2018 року у справі № 712/1503/17-ц зазначено, що:
«Установивши, що потерпіла перебувала в лікарні без свідомості та потребувала стороннього догляду, сама не могла й не несла витрат на своє лікування, а медикаменти для її лікування купувала позивач, то після її смерті право вимоги на відшкодування витрат, які понесла позивач, у неї настає відповідно до статей 23, 1166 Цивільного кодексу України до особи - заподіювача шкоди».
Проте даної вимоги закону суд першої інстанції не дотримався, висновку Верховного Суду щодо застосування до спірних правовідносин відповідних норм права не врахував і набув помилкового висновку про стягнення на користь ОСОБА_2 матеріальної шкоди, пов'язаної з витратами на лікування потерпілих у розмірі 32 233,00 грн. з Моторного (транспортного) страхового бюро України, в той час, як належним відповідачем за такими вимогами виходячи із встановлених обставин є завдавач шкоди, а не страховик (МТСБУ).
При таких обставинах, доводи апеляційної скарги МТСБУ в цій частині є прийнятними, а рішення суду першої інстанції в частині стягнення з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_2 матеріальної шкоди, пов'язаної з витратами на лікування потерпілих у розмірі 32 233,00 грн. підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні зазначених вимог.
Також з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , стягнуто 63 278,82 грн. матеріальної шкоди, заподіяної знищенням транспортного засобу.
Розмір шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням ТЗ, визначається на підставі п. 8.2 Методики та ст. 30.1 Закону № 1961- IV. Транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо визначені звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. Згідно зі ст. 30.2 Закону № 1961-IV, якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП. Згідно з абз. 2 п. 15 постанови Пленуму ВССУ від 01.03.2013 № 4 порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням ТЗ, регламентовано ст. 30 Закону № 1961-IV, який згідно зі ст. 8 ЦК України (аналогія закону) може застосовуватися не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Різниця між вартістю матеріального збитку, що дорівнює ринковій вартості авто на момент ДТП, та утилізаційною вартістю авто і є та сума, яку має отримати потерпілий у випадку фізичного знищення авто від страховика.
У доводах апеляційної скарги МТСБУ зазначає, що в проведеному позивачем експертному авто товарознавчому дослідженні визначено лише вартість знищеного автомобілю до ДТП і не визначено вартість деталей, вузлів та агрегатів вже знищеного автомобіля (утилізаційну вартість автомобіля). Проте, районний суд за відсутності утилізаційної вартості автомобіля, на яку має бути зменшений розмір стягнення шкоди знищеного авто, стягнувши з МТСБУ вартість знищеного авто, не вирішував питання щодо передачі цього авто МТСБУ.
У чинній редакції ст. 30 Закону № 1961- IV не передбачено право потерпілого не погоджуватися з визнанням транспортного засобу фізично знищеним, а авто визнається фізично знищеним виключно на підставі висновку експертизи або оцінки, а також не передбачено переходу права на залишки авто до страховика або МСТБУ.
Разом з тим, у відповідності до абзацу 3 пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» постановлюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд одночасно повинен обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.
Як виснувала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 червня 2023 року у справі № 125/1216/20 (провадження № 14-25цс23), - порядок відшкодування завданої позивачу шкоди мав відбуватися в порядку, визначеному статтею 30 Закону № 1961-IV, і позивач мав передати залишки транспортного засобу відповідачу як особі, яка відповідає за завдану шкоду, чим набути право отримати від останнього відшкодування шкоди в розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП.
Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди здійснюється у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП та витратам з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Право на залишки транспортного засобу отримує страховик (моторне транспортне страхове бюро), або інша особа, яка відповідає за завдану шкоду.
В засіданні судової колегії позивачі ОСОБА_1 (тітка неповнолітніх дітей) та ОСОБА_2 , як опікун та піклувальник неповнолітніх спадкоємців після смерті батьків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 - ОСОБА_3 2011 року народження та ОСОБА_4 2008 року народження, пояснили, що знищений автомобіль зберігається на спеціальному майданчику транспортних засобів і вони, а зокрема ОСОБА_2 , як офіційний опікун неповнолітніх спадкоємців, згодна офіційно передати залишки знищеного автомобілю уповноваженій особі МТСБУ після виплати МТСБУ вартості знищеного авто у розмірі 63 278,82 грн.
Враховуючи встановлені обставини і приймаючи до увагу зазначену вище позицію учасників справи, рішення суду в частині вирішення вимог про стягнення з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_4 2008 року народження та ОСОБА_3 2011 року народження майнової шкоди, заподіяної знищенням транспортного засобу слід змінити та викласти резолютивну частину рішення наступним чином:
«Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_4 2008 року народження та ОСОБА_3 2011 року народження майнову шкоду заподіяну знищенням транспортного засобу у розмірі 63 278 грн. 82 коп., зобов'язавши опікуна ОСОБА_4 2008 року народження та ОСОБА_3 2011 року народження передати після повної виплати шкоди у розмірі 63 278 грн. 82 коп. залишки автомобіля ВАЗ 21099 НОМЕР_2 , знищеного після дорожньо-транспортної пригоди Моторному (транспортному) страховому бюро України.
Крім того, судом стягнуто з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 5 401,64 грн. витрат на проведення експертизи, та 34 800,00 грн. витрати на поховання та на спорудження нагробних пам'ятників.
Відповідно до п. 27.4 ст. 27, ст. 30 Закону України «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред'явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
Відповідно до ст.34.2 ЗУ № 1961-IV протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених ст.41 цього Закону,- МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження) -ст.34.3 ЗУ № 1961-IV.
Як вже зазначалось, внаслідок ДТП 11.09.2016 року, водій автомобіля ВАЗ 21099 НОМЕР_2 ОСОБА_9 загинув на місці, пасажири авто - ОСОБА_10 та неповнолітня ОСОБА_4 2008 року народження були доставлені до лікарні, де через 8 днів ОСОБА_10 не приходячи у свідомість померла, а 8 річна дитина після проходження невідкладеного лікування - 23.09.2016 року виписана з лікарні та передана бабі - ОСОБА_2 .
При таких обставинах та приймаючи до уваги, що подія та обставини ДТП були зафіксовані правоохоронними органами і були предметом подальшого 5 річного розгляду в порядку кримінального судочинства України і завершились обвинувальним вироком, який набрав чинності 03.06.2021 року, відносно особи, яка визнана винною у скоєнні ДТП, внаслідок якого загинули люди, завдана шкода здоров'ю та знищене майно, колегія суддів погоджується з висновком районного суду про наявність підстав для захисту порушеного права потерпілих.
Іншими словами, хоча положення Закону № 1961-IV і містять строки на подачу заяви про виплачу страхового відшкодування в один рік/три роки на відшкодуванню шкоди майну/здоров'ю відповідно і вони не можуть бути поновлені, але якщо потерпілий діяв добросовісно у своїх відносинах зі страховою, то суд може захистити порушене право.
До такого правового висновку прийшов Верховний Суд у постановах: від 09.11.2022 № 212/7628/21; від 28.06.2022 № 756/953/18; від 08.06.2022 № 757/20129/16-ц; від 01.06.2022 № 577/5482/19.
Також суд першої інстанції слушно з посиланням на висновок, викладений Великою Палатою Верховного Суду 19.06.2019 року, зазначив, що для розгляду в межах кримінального провадження цивільного позову потерпілого до МТСБУ про стягнення шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого у статті 286 КК України, попереднє звернення потерпілого до МТСБУ із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному статтею 35 Закону 1961-IV не є обов'язковим.
Крім того, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21 серпня 2018 року у справі №227/3573/16-ц, зроблено висновок про необхідність стягнення страхового відшкодування незважаючи на те, що позивач не звертався до страховика із заявою про відшкодування шкоди і за таким відшкодуванням звернувся безпосередньо до суду в межах річного строку.
Встановивши, що позивачем ОСОБА_1 заявлені до відшкодування 5 401,64 грн. витрат на проведення експертизи, яка була необхідна, адже страховиком (МТСБУ) не проводилось власного дослідження, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув зазначену суму з МТСБУ.
Крім того, сплачені позивачем ОСОБА_1 34 800,00 грн. в якості витрат на поховання та на спорудження нагробних пам'ятників узгоджуються з положеннями п. 27.4 ст. 27, ст. 30 Закону України «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», не перевищують 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку (1 450 грн. *12= 17 400 грн. *2 (померлих осіб) = 34 800 грн.).
Доводи МТСБУ про недоведеність даних витрат належними доказами зведені лише до незгоди з висновком районного суду без наведення будь-яких обставин, які б ставили під сумнів набутий судом висновок або свідчили б про невірну оцінку судом доказів, які надані сторонами та невірне застосування законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Таким чином, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції в частині стягнення з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_2 32 233 грн. - скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні цих вимог. В частині вирішення вимог про стягнення з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_4 2008 року народження та ОСОБА_3 2011 року народження майнової шкоди, заподіяної знищенням транспортного засобу у розмірі 63 278 грн. 82 коп. - змінити та викласти резолютивну частину рішення наступним чином:
Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_4 2008 року народження та ОСОБА_3 2011 року народження майнову шкоду заподіяну знищенням транспортного засобу у розмірі 63 278 грн. 82 коп., зобов'язавши опікуна ОСОБА_4 2008 року народження та ОСОБА_3 2011 року народження передати після повної виплати шкоди у розмірі 63 278 грн. 82 коп. залишки автомобіля ВАЗ 21099 НОМЕР_2 , знищеного після дорожньо-транспортної пригоди Моторному (транспортному) страховому бюро України.
В іншій частині рішення слід залишити без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд -
Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України - задовольнити частково.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 13 квітня 2023 року в частині стягнення з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_2 32 233 грн. - скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні зазначених вимог - відмовити.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 13 квітня 2023 року в частині вирішення вимог про стягнення з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_4 2008 року народження та ОСОБА_3 2011 року народження майнової шкоди, заподіяної знищенням транспортного засобу у розмірі 63 278 грн. 82 коп. - змінити та викласти резолютивну частину рішення наступним чином:
Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_4 2008 року народження та ОСОБА_3 2011 року народження майнову шкоду заподіяну знищенням транспортного засобу у розмірі 63 278 грн. 82 коп., зобов'язавши опікуна ОСОБА_4 2008 року народження та ОСОБА_3 2011 року народження передати після повної виплати шкоди у розмірі 63 278 грн. 82 коп. залишки автомобіля ВАЗ 21099 реєстраційний номер НОМЕР_2 , знищеного після дорожньо-транспортної пригоди Моторному (транспортному) страховому бюро України.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складений: 17.04.2024 року.
Головуючий: О.М. Таварткіладзе
Судді: А.П. Заїкін
С.О. Погорєлова