Номер провадження: 22-ц/813/1234/24
Справа № 495/503/22
Головуючий у першій інстанції Шевчук Ю.В.
Доповідач Таварткіладзе О. М.
19.03.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Таварткіладзе О.М.,
суддів: Заїкіна А.П., Погорєлової С.О.
за участю секретаря судового засідання: Трофименка О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Укрсиббанк” на заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17 жовтня 2022 року по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства “Укрсиббанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У січні 2022 року Акціонерне товариство «Укрсиббанк» звернулось до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 про погашення заборгованості за договором.
Свої позовні вимоги Акціонерне товариство «Укрсиббанк» обґрунтовує тим, що між АКІБ «Укрсиббанк» (з 21.12.2009 року ПАТ «УкрСиббанк», з 24.11.2018 року АТ «Укрсиббанк») та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №11373759000 від 18.07.2008 року з додатковою угодою №1 від 30.01.2009 року.
Відповідно до умов кредитного договору Позивач надав позичальнику кредит (грошові кошти) на загальну суму 37 100,00 доларів США шляхом зарахування коштів на рахунок позичальника, а позичальник зобов'язався повертати кредит та сплачувати проценти відповідно до умов кредитного договору, але у будь-якому випадку повернути кредит у повному обсязі не пізніше 18.07.2027 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту (п.п. 1.1., 1.2. кредитного договору).
В забезпечення виконання кредитних зобов'язань позичальника по вказаному кредитному договору між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_2 був укладений та нотаріально посвідчений іпотечний договір від 18.07.2008 року за реєстровим №2546. Відповідно до договору іпотеки в іпотеку прийнято нерухоме майно - житловий будинок, що знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 . За домовленістю сторін вартість предмету іпотеки складає 300 000,00 грн. (п.1.1. Договору іпотеки).
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 30.01.2013 року ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Укрсиббанк» заборгованість за кредитним договором у сумі 60 809,72 доларів США, що еквівалентно 486 052,07 грн., з яких: заборгованість за кредитом 36 241,23 доларів США, що еквівалентно 289 676,15 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом - 21972,59 доларів США, що еквівалентно 175 626,91 грн., пеня за несвоєчасне повернення заборгованості за кредитом 1 996,72 грн., пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам - 18 752,29 грн., судові витрати у розмірі - 3 219,00 грн..
Однак, рішення суду не виконано, заборгованість не погашена.
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та 20.01.2021 року представник позивача направив до нотаріальної контори вимогу до спадкоємців померлого.
З інформаційної довідки від 18.01.2022 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що предмет іпотеки, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , залишається зареєстрованим на праві власності за померлим ОСОБА_2 . Однак, оскільки ОСОБА_1 звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, представник позивача АТ «Укрсиббанк» просить суд з метою погашення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №11373759000 від 18.07.2008 року у розмірі 60809,72 доларів США звернути стягнення на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та прийнятий у спадщину ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_2 .
Заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17 жовтня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким заочним рішенням суду, представник Акціонерного товариство “Укрсиббанк” подав апеляційну скаргу, в якій просить заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17 жовтня 2022 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.
Будучи в розумінні ст. ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, сторони в судове засідання, призначене на 19.03.2024 року на 14-30 г. не з'явилися, про причини не явки не повідомили, заяв про відкладення судового засідання не подали.
Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Оскільки поважність причин не участі в судовому засіданні 19.03.2024 року о 14-30 г. сторін судом апеляційної інстанції не встановлена, а наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, спір підлягає вирішенню по суті, так як основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Схожі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду у справі № 361/8331/18.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наведених у цій постанові підстав.
Відповідно до ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч.І п.2 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального
права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо, зокрема справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка ОСОБА_1 не отримувала свідоцтво про право на спадщину та як вбачається зі спадкової справи щодо майна померлого ОСОБА_2 , обсяг спадкового майна не встановлено.
Колегія суддів з такими висновками районного суду не погоджується.
Судом встановлено, з матеріалів справи вбачається, що:
-між АКІБ «Укрсиббанк» (з 21.12.2009 року ПАТ «УкрСиббанк», з 24.11.2018 року АТ «Укрсиббанк») та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №11373759000 від 18.07.2008 року з додатковою угодою №1 від 30.01.2009 року. Відповідно до умов кредитного договору Позивач надав позичальнику кредит (грошові кошти) на загальну суму 37100,00 доларів США шляхом зарахування коштів на рахунок позичальника, а позичальник зобов'язався повертати кредит та сплачувати проценти відповідно до умов кредитного договору, але у будь-якому випадку повернути кредит у повному обсязі не пізніше 18.07.2027 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту (п.п. 1.1., 1.2. кредитного договору);
-в забезпечення виконання кредитних зобов'язань позичальника по вказаному кредитному договору між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_2 був укладений та нотаріально посвідчений іпотечний договір від 18.07.2008 року за реєстровим №2546. Відповідно до договору іпотеки в іпотеку прийнято нерухоме майно - житловий будинок, що знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 . За домовленістю сторін вартість предмету іпотеки складає 300 000,00 грн. (п. 1.1. Договору іпотеки);
-рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 30.01.2013 року по справі №1505/9536/2012 ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Укрсиббанк» заборгованість за кредитним договором у сумі 60809,72 дол. США, що еквівалентно 486052,07 грн., з яких: заборгованість за кредитом 36241,23 дол. США, що еквівалентно 289676,15 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом - 21972,59 дол. США, що еквівалентно 175626,91 грн., пеня за несвоєчасне повернення заборгованості за кредитом 1996,72 грн., пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам - 18752,29 грн., судові витрати у розмірі - 3219,00 грн.;
-рішення суду про стягнення заборгованості не виконано, заборгованість не погашена;
- ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 05.11.2013 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області, актовий запис № 970;
-20.01.2021 року представник позивача АТ «Укрсиббанк» направив до Білгород-Дністровської міської державної нотаріальної контори вимогу до спадкоємців померлого;
-з інформаційної довідки від 18.01.2022 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що предмет іпотеки, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , залишається зареєстрованим на праві власності за померлим ОСОБА_2 ;
-станом на теперішній час (час розгляду справи) свідоцтво про право на спадщину відповідачка ОСОБА_1 не отримувала.
Згідно з матеріалами спадкової справи №111/2014 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , вбачається, що:
-30 квітня 2014 року ОСОБА_1 звернулась до Білгород-Дністровської міської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті свого батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
-30 квітня 2014 року ОСОБА_3 звернулась до Білгород-Дністровської міської державної нотаріальної контори із заявою про відмову у прийнятті спадщини після смерті свого чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
-довідка про смерть ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 видана паспортистом ЖЕО-1 м. Білогород-Дністровський Одеської області для надання до нотаріальної контори 14.04.2014 року;
-29.11.2016 року Білгород-Дністровською міською державною нотаріальною конторою вперше отримана претензія кредитора померлого боржника ОСОБА_2 з вимогою до спадкоємців боржника про погашення заборгованості (а. с. 73 зворот - 74);
-30.12.2016 року Білгород-Дністровська міська державна нотаріальна контора направила повідомлення до ОСОБА_1 про надходження претензії кредитора спадкодавця АТ «Укрсиббанк», де зазначено про необхідність погашення заборгованості перед банком, а також направила повідомлення про це до АТ «Укрсиббанк» (а. с. 74 зворот, 75);
-23.01.2021 року Білгород-Дністровською міською державною нотаріальною конторою вдруге отримана претензія кредитора померлого боржника ОСОБА_2 з вимогою до спадкоємців боржника про погашення заборгованості (а. с. 75 зворот - 76);
-26.01.2021 року Білгород-Дністровська міська державна нотаріальна контора направила повідомлення до ОСОБА_1 про надходження претензії кредитора спадкодавця АТ «Укрсиббанк», де зазначено про необхідність погашення заборгованості перед банком, а також направила повідомлення про це до АТ «Укрсиббанк» (а.с. 76 зворот, 77).
Колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 77 ЦПК України).
Згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України (тут і далі - у редакції, чинній час виникнення спірних правовідносин) спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до ч. 5 цієї ж статті незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Згідно з ч.І ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
У разі смерті позичальника за кредитним договором за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника в основному зобов'язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину (висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 17 квітня 2013 року у справі № 6-18цс13, висновок Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду, викладений у постанові від 11 липня 2018 року у справі № 2-2519/11).
Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги (частини друга та третя статті 1281 ЦК України). Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою статті 1281 ЦК України, позбавляється права вимоги (частина четверта вказаної статті).
Положення статей 1281 і 1282 ЦК України та статті 23 Закону України «Про іпотеку» регламентують особливості правового регулювання відносин між кредитором і спадкоємцями боржника, зокрема і в зобов'язаннях, забезпечених іпотекою. За змістом цих положень: 1) у разі переходу права власності на предмет іпотеки у порядку спадкування право іпотеки є чинним для спадкоємця; 2) спадкоємець, до якого перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця; 3) спадкоємець (фізична особа) не несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов'язання, але в разі його порушення боржником такий спадкоємець відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки; 4) спадкоємець зобов'язаний повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо йому відомо про борги останнього; 5) кредитор має пред'явити свою вимогу до спадкоємців протягом шести місяців з дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, незалежно від настання строку вимоги, а якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, то не пізніше одного року від настання строку вимоги; 6) наслідком пропуску кредитором вказаних строків звернення з вимогою до спадкоємців є позбавлення кредитора права вимоги.
Поняття «строк пред'явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців» не тотожне поняттю «позовна давність». Так, частина четверта статті 1281 ЦК України визначає наслідком пропуску кредитором спадкодавця строків пред'явлення вимог до спадкоємців позбавлення права вимоги такого кредитора, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті. Тоді як згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Зазначене узгоджується із правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах: від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15, провадження № 14- 53цс18; від 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15, провадження № 14-49цс19.
Відповідно до частини першої та другої статті 1281 ЦК України спадкоємці зобов'язанні повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.
Тлумачення статті 1281 ЦК України свідчить про те, що вказана норма не встановлює певного порядку пред'явлення вимог кредиторів. Пред'явлення вимог може відбутися як безпосередньо спадкоємцю, так і через нотаріуса (див.: постанову Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 13 червня 2018 року у справі № 758/8549/15, провадження № 61- 8438св18).
Спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі (стаття 1282 ЦК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 листопада 2021 року у справі № 615/473/20 (провадження № 61-9358св21) зазначено, що: «одним із основних принципів цивільного судочинства є принцип змагальності сторін, закріплений у статтях 12, 81 ЦПК України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Ураховуючи предмет спору у зазначеній справі, до обов'язку позивача як кредитора спадкодавця належить доказування обставин щодо розміру заборгованості боржника на день відкриття спадщини, наявність спадкоємців боржника, дотримання кредитором строку, визначеного статтею 1282 ЦК України, звернення з вимогою до спадкоємців боржника, а до обов'язку спадкоємця позичальника, у разі заперечення проти заявлених вимог, належить обов'язок доведення розміру та вартості успадкованого ним майна. Таким чином, обсяг спадкового майна та його вартість повинен доводити спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов'язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2019 року у справі № 640/6274/16-ц (провадження № 61-25487св18) вказано, що: при вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника, судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини: - чи пред'явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1282 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги; - коло спадкоємців, які прийняли спадщину; - при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1282 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини); - при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України. Враховуючи принцип змагальності цивільного процесу, який був закріплений у статті 60 ЦПК України 2004 року на час розгляду справи, та передбачав, що кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доводити обсяг спадкового майна та його вартість повинен спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов'язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна. Тому висновки судів про відмову в позові з тих підстав, що позивачем не надано доказів, які підтверджують яке саме майно одержано спадкоємцями у спадщину та яка вартість цього майна, суперечать вимогам процесуального закону, оскільки суди безпідставно поклали обов'язок доказування наведених обставин на сторону позивача».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2020 року у справі № 496/4363/15-ц (провадження № 61-44960св18) вказано, що: «встановивши відповідно до положень статті 1282 ЦК України наявність порушеного права (наявність непогашеної заборгованості) та факт прийняття спадщини після смерті позичальника ОСОБА 6 його дочкою ОСОБАЗ, наявність спадкового майна, суд відмовив у позові з огляду на відсутність у прохальній частині позову переліку спадкового майна. У той же час, суд не врахував, що принцип змагальності цивільного процесу, який був закріплений у статті 60 ЦПК України 2004 року на час розгляду справи, передбачав, що кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доводити обсяг спадкового майна та його вартість повинен спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов'язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна. Тому висновки судів про відмову в позові з тих підстав, що позивачем не зазначено перелік спадкового майна, не надано доказів, які підтверджують яке саме майно одержано спадкоємцями у спадщину та яка вартість цього майна, суперечать вимогам процесуального закону, оскільки суди безпідставно поклали обов'язок доказування наведених обставин на сторону позивача».
Крім того, хоч отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є правом, а не обов'язком спадкоємця, однак відсутність у спадкоємця такого свідоцтва не може бути підставою для відмови в задоволенні вимог кредитора. Якщо спадкоємець прийняв спадщину стосовно нерухомого майна, але зволікає з виконанням обов'язку, передбаченого статтею 1297 ЦК України, зокрема, з метою ухилення від погашення боргів спадкодавця, кредитор має право звернутися до нього з вимогою про погашення заборгованості спадкодавця. Застосування правила статті 1282 ЦК України не виключає можливості застосування альтернативного способу захисту, зокрема пункту 5 частини другої статті 16 ЦК України про примусове виконання обов'язку в натурі (у цій справі стягнення коштів).
Неоформлення спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно не захищає від позову кредитора і стягнення боргу.
Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 192/2761/14.
У справі, яка переглядається, встановлено, що:
-рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 30.01.2013 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Укрсиббанк» заборгованість за кредитним договором у сумі 60 809,72 доларів США, що еквівалентно 486 052,07 грн., з яких: заборгованість за кредитом 36 241,23 доларів США, що еквівалентно 289 676,15 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом - 21972,59 доларів США, що еквівалентно 175 626,91 грн., пеня за несвоєчасне повернення заборгованості за кредитом 1 996,72 грн., пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам - 18 752,29 грн., судові витрати у розмірі - 3 219,00 грн.;
-вказане рішення суду не виконано, заборгованість не погашена.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).
Апеляційний суд встановив, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 боржника - ОСОБА_2 , банк через нотаріуса, що не заборонено і це відповідає судовій практиці Верховного Суду, у строк, визначений законом, вперше 29.11.2016 року пред'явив вимогу до спадкоємців померлого боржника, яка залишилася без виконання.
Відмовляючи у задоволенні позову кредитора померлого боржника до спадкоємця, яка прийняла спадщину, суд мотивував свій висновок тим, що відповідачка ОСОБА_1 не отримувала свідоцтво про право на спадщину та як вбачається зі спадкової справи щодо майна померлого ОСОБА_2 , обсяг спадкового майна не встановлений.
Проте суд першої інстанції не звернув уваги на те, що, з урахуванням предмету позову у вказаній справі, до обов'язку позивача як кредитора спадкодавця належить доказування обставин розміру заборгованості боржника на день відкриття спадщини, наявність спадкоємців боржника, дотримання кредитором строку, визначеного статтею 1282 ЦК України, звернення з вимогою до спадкоємців боржника, а до обов'язку спадкоємців позичальника, у разі заперечення проти заявлених вимог, належить обов'язок доведення розміру та вартості успадкованого ними майна. Таким чином, обсяг спадкового майна та його вартість повинні доводити спадкоємці, які заперечують проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємців за зобов'язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна.
Вказані правові висновки узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 336/437/21, провадження № 61-9023св22, які апеляційний суд, як і інші наведені вище правові висновки Верховного Суду, безпідставно не взяв до уваги (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У справі, яка переглядається, під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач ОСОБА_1 будь-яких заяв (визнання позову чи заперечення проти його задоволення повністю або частково, а також про застосування позовної давності тощо, про перегляд ухваленого судом заочного рішення), не подавала.
Виходячи з наведеного вище, рішення суду не може залишатися без змін і підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення.
Ухвалюючи власне судове рішення, апеляційний суд враховує, що будучи належним чином повідомленою про перегляд справи в апеляційному порядку за апеляційною скаргою позивача, ОСОБА_1 не подавала до апеляційного суду процесуальних документів з визначенням своєї правової позиції, як щодо заявленого позову, так і щодо поданої АТ «УкрСиббанк» апеляційної скарги на заочне рішення суду.
Згідно ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини першої ст. 510 ЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Статтею 525 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Припинення зобов'язання регулюється главою 50 розділу І книги п'ятої "Зобов'язальне право" ЦК України.
Згідно зі ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України), смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою (ст. 608 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Оскільки позичальник (боржник) помер, то відповідати перед АТ КБ "Приватбанк" на підставі ст. ст.1281, 1282 ЦК України за борги спадкодавця має спадкоємець у межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Статтею 1218 ЦК України передбачено, щодо складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно ч.І ст.1281 ЦК України, спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.
Статтею 1282ЦК України встановлено, що спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу, суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
У разі смерті фізичної особи, боржника за зобов'язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво у порядку спадкування, обов'язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника у зобов'язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Таким чином, правовідносини, що виникли між банком та боржником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов'язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем та спадкоємцями боржника і вирішуються у порядку положень статті 1282 ЦК України.
Відповідно до ст.1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
При вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника, для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини: чи пред'явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1282 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертоїстатті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги; коло спадкоємців, які прийняли спадщину; при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1282 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, встановити дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини); при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України.
Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі № 640/6274/16-ц , від 29 січня 2020 року у справі № 496/4363/15-ц, від 15 липня 2020 року у справі № 645/1566/16-ц, від 04 березня 2020 року у справі № 2609/30529/12.
Порядком про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено, що нотаріус за місцем відкриття спадщини в строк, установлений статтею 1281 ЦК України, приймає претензії від кредиторів спадкодавця. Претензії мають бути заявлені у письмовій формі і прийняті незалежно від строку настання права вимоги.
З встановлених у справі обставин, вбачається, що 29.11.2016 року позивачем згідно з приписами ст. 1281 ЦК України, вперше направлено претензію кредитора до Білгород-Дністровської міської державної нотаріальної контори, де за заявою відповідача ОСОБА_1 від 30.04.2014 року заведено спадкову справу № 111/2014. Інший спадкоємець першої черги після смерті боржника ОСОБА_2 - його дружина ОСОБА_3 подала заяву про відмову від спадщини.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено подання позову до належного відповідача ОСОБА_1 , яка прийняла спадщину після смерті боржника.
Відповідно до ч.ч. 2,3 ст.1281ЦК України кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.
Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом року від дня настання вимоги.
У постанові Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 320/9961/15-ц викладено правовий висновок про те, що початком перебігу позовної давності є день, коли банк отримав повідомлення приватного нотаріуса з інформацією про коло спадкоємців померлого боржника.
З матеріалів справи вбачається, що на час смерті ОСОБА_2 з ним разом зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 зокрема його дочка ОСОБА_1 , спадкоємець за законом згідно ст. 1261 ЦК України.
Заяв про відмову від спадщини спадкоємець ОСОБА_1 не подавала, а навпаки подала заяву про прийняття спадщини після смерті батька і протягом встановленого строку дану заяву не відкликала, а тому, вона визнається такою, що прийняла спадщину.
Відомості про те, що спадкоємець померлого боржника ОСОБА_1 повідомила кредитора (позивача по справі) про відкриття спадщини у справі відсутні.
Враховуючи наведене, матеріалами справи не підтверджено пропуск кредитором строків передбачених ст. 1281 ЦК України.
З матеріалів справи вбачається, що на день смерті ОСОБА_2 кредитна заборгованість ним сплачена не була.
Під час судового розгляду розмір кредитної заборгованості, зазначений позивачем, відповідачем не оспорювався.
Спадкування, як перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) є підставою для універсального правонаступництва у цивільних правовідносинах (стаття 1216 ЦК України).
Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно з частиною другою статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.
Стаття 1296 ЦК України передбачає, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Згідно ч.І ст.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину у складі якого є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Частина 2 ст.1282 ЦК України передбачає, що вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
Відповідно до абз. 2 частини 2 ст.1282 ЦК України у разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
Відповідач не отримала свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 .
З урахуванням предмету спору у зазначеній справі, до обов'язку позивача як кредитора спадкодавця належить доказування обставин щодо розміру заборгованості боржника на день відкриття спадщини, наявність спадкоємців боржника, дотримання кредитором строку, визначеного статтею 1282 ЦК України, звернення з вимогою до спадкоємців боржника, а до обов'язку спадкоємця позичальника, у разі заперечення проти заявлених вимог, належить обов'язок доведення розміру та вартості успадкованого ним майна. Таким чином, обсяг спадкового майна та його вартість повинен доводити спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов'язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна.
Слід зазначити, що позивачем заявлені вимоги до спадкоємця боржника про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 60 809,72 доларів США, яка стягнута рішенням суду, яке вступило в законну силу за життя боржника.
Докази, що дане судове рішення скасовано або ж була зменшена сума стягнення чи рішення суду частково виконано на час відкриття спадщини 04.11.2013 року, в матеріалах справи відсутні.
Оскільки відповідачем сума стягнення в рахунок якої заявлені вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки не заперечувалась, а також відповідачем не доводились розмір та вартість успадкованого нею майна, апеляційний суд, оцінюючі зібрані у справі докази, приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог АТ «УкрСиббанк» та їх задоволення в межах заявлених вимог.
Слід зазначити, що згідно з відомостями Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_3 .
Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За подання позову до суду позивачем сплачено 25 904,94 грн., за подання апеляційної скарги - 50 033,84 грн., а всього разом 75 938,78 грн.
Оскільки внаслідок перегляду справи в апеляційному порядку, рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову скасовано з ухваленням нового судового рішення про задоволення заявлених позовних вимог, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у загальному розмірі 75 938,78 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Укрсиббанк” - задовольнити частково.
Заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17 жовтня 2022 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов Акціонерного товариства “Укрсиббанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
З метою погашення на користь Акціонерного товариства “Укрсиббанк” заборгованості за договором про надання споживчого кредиту від 18.07.2008 року № 11373759000 у розмірі 60 809,72 доларів США звернути стягнення на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 прийнятий у спадщину ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_2 .
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства “Укрсиббанк” (код 09807750) судовий збір у розмірі 75 938 грн.78 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено: 17.04.2024 року.
Головуючий: О.М. Таварткіладзе
Судді: А.П. Заїкін
С.О. Погорєлова