Номер провадження: 22-ц/813/2584/24
Справа № 509/5430/22
Головуючий у першій інстанції Кириченко П.Л.
Доповідач Лозко Ю. П.
02.04.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Лозко Ю.П.
суддів: Кострицького В.В., Стахової Н.В.
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи
апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах якого діє представник-адвокат Смирнов Андрій Ігорович
на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 05 квітня 2023 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання дітей
встановив:
У грудні 2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним вище позовом у якому просила стягнути з ОСОБА_1 на її користь пеню за прострочення сплати аліментів на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 19 серпня 2019 року, в розмірі 14992,83 грн.
Позовна заява обґрунтована тим, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі від якого мають двох малолітніх дітей: доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньку ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 28 квітня 2021 року у справі №509/1122/21 шлюб між сторонами розірвано.
Малолітні діти проживають разом з позивачкою.
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 15 вересня 2021 року у справі №509/1155/21 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 стягнуто аліменти на утримання малолітніх дітей у розмірі 1887 грн щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 15 березня 2021 року.
Постановою державного виконавця від 22 жовтня 2021 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №509/1155/21 від 12 жовтня 2021 року.
Відповідно до розрахунку, розмір заборгованості відповідача зі сплати аліментів станом на 01 липня 2022 року становить 14 922,83 грн.
Станом на час звернення до суду з позовом, розмір пені зі сплати аліментів за березень-квітень 2021 року становить 18371,55 грн, що перевищує розмір основного боргу, а тому зважаючи на положення ч.1 ст. 196 СК України, позивачка зазначає, що доцільним є визначення розміру пені в сумі боргу зі сплати аліментів, тобто 14922,83 грн.
Відповідач будучи платником аліментів в серпні 2022 року придбав нерухоме майно, а саме земельну ділянку вартістю 470 000 грн та земельну ділянку, вартістю 26 000 грн, що позивачка вважає свідчить про його недобросовісність, оскільки на момент придбання нерухомого майна, він має заборгованість зі сплати аліментів на утримання двох малолітніх дітей.
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 05 квітня 2023 року позов ОСОБА_6 задоволено.
Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 в інтересах якого діє представник-адвокат Смирнов А.І. звернувся з апеляційною скаргою в якій просить рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 05 квітня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 відмовити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції ухвалюючи оскаржуване рішення не дотримався вимог процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права.
Як на підставу для скасування оскаржуваного рішення у зв'язку з порушенням судом норм процесуального права, скаржник посилається на, що він не отримував від суду кореспонденцію з копією позовної заяви, а також судові повістки про виклик до суду у зв'язку з чим не був завчасно повідомлений про дату, час і місце судового засідання.
Щодо неправильного застосування судом норм матеріального права зазначає, що розрахунок пені, наданий позивачкою який судом покладений в основу оскаржуваного рішення є невірним, оскільки не відповідає правилам обрахунку, які належить використовувати при визначенні розміру пені зі сплати аліментів.
Окрім того, як на підставу для задоволення апеляційної скарги, скаржник посилається на те, що в державі триває повномасштабна війна, що негативно вплинуло на функціонування економіки та бізнесу, погіршило і так нестійке матеріальне становище скаржника, у той час як він частково сплачує аліменти, приймає участь у житті і вихованні дітей, несе додаткові витрати у вигляді медичних обстежень та лікування, оздоровлення, забезпечення продуктами харчування та одягом, а тому вважає, що відсутня його вина у виникненні заборгованості зі сплати аліментів, що виключає можливість нарахування пені.
Також скаржник зазначає, що на даний час він офіційно не працевлаштований, за місцем проживання у власності майна з якого отримує кошти не має, проживає сам, має незадовільний стан здоров'я, і потребує лікування, іноді має мінливий заробіток. Заборгованість зі сплати аліментів виникла не з його вини, а через відсутність у нього постійного заробітку ( доходу).
Правом на відзив на апеляційну скаргу позивачка не скористалася.
Від представника позивачки, адвоката Ленець О.В. надійшла заява у якій представник зазначає, що відповідач виконав рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 05 квітня 2023 року у добровільному порядку сплатив на користь позивачки пеню (неустойку) за прострочення сплати аліментів у розмірі 14992,83 грн, на підтвердження чого долучив нотаріально посвідчену заяву, складену позивачкою ОСОБА_7 . Також представником позивачки додано копію свідоцтва про шлюб від 10 червня 2023 року, укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 (позивачкою), згідно якого після реєстрації шлюбу прізвище дружини ОСОБА_9 ).
Згідно із ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Пунктом 1 частини 6 статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними є справи у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Приписами п.1 ч.1 ст.176 ЦПК України регламентовано, що ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується.
Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 28 лютого 2024 року, розгляд цієї справи призначено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, з огляду на те, що позовні вимоги мають виключно майновий характер, та справа є малозначною в силу вимог закону, оскільки ціна позову (14992,83 грн). позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на момент подачі позову (248100,00 грн).
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
У відповідності до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам оскаржуване рішення суду відповідає не в повній мірі, з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлені та підтверджуються матеріалами справи такі обставини.
З 22 листопада 2014 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі від якого мають двох малолітніх дітей: доньку ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньку ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 12,13)
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 28 квітня 2021 року у справі №509/1122/21 шлюб між сторонами розірвано (а.с. 14-15).
12 жовтня 2021 року Овідіопольським районним судом Одеської області видано виконавчий лист у справі №509/1155/21 про стягнення з ОСОБА_1 на користь
ОСОБА_6 аліментів на утримання двох малолітніх дітей у розмірі 1887 грн щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи з 15 березня 2021 року та до досягнення дітьми повноліття (а.с. 16-17).
Постановою державного виконавця Овідіопольського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гайдученко В.О. від 22 жовтня 2021 року відкрито виконавче провадження №67240245 на підставі вказаного вище виконавчого листа №509/1155/21, виданого 12 жовтня 2021 року (а.с.18-19).
Згідно розрахунку заборгованості по аліментам, складеного державним виконавцем Овідіопольського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гайдученко В.О. убачається, що станом на 01 липня 2022 року ОСОБА_1 має заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 14992,83 грн (а.с. 20).
Постановами державного виконавця від 28 липня 2022 року відносно ОСОБА_1 до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі встановлено тимчасові обмеження: у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії; у праві виїзду за межі України; у праві полювання; у праві керування транспортним засобом (а.с.23-26).
28 липня 2022 року відомості стосовно ОСОБА_1 внесено до реєстру боржників (а.с. 27).
Також судом встановлено, що 28 серпня 2022 року відповідачем ОСОБА_1 за договором купівлі - продажу придбано нерухоме майно, а саме садовий будинок вартістю 470 000 грн разом із земельною ділянкою, на якій він розташований, вартістю 26 000 грн (а.с. 28-31).
Задовольняючи позов ОСОБА_6 суд виходив з того, що наданий позивачкою розрахунок заборгованості по сплаті аліментів є вірним, відповідач зобов'язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати, і є підставою для застосування до відповідача цивільно-правової відповідальності, передбаченої ст. 196 ч. 1 СК України, при цьому останнім не доведено суду обставин щодо відсутності його вини у виникненні цієї заборгованості та не надано суду доказів на підтвердження належного виконання ним свого обов'язку по сплаті аліментів на користь позивачки на утримання малолітніх дітей у визначеному судом розмірі, враховуючи вимоги ч.1 ст. 196 СК України за якою розмір неустойки ( пені) від суми несплачених аліментів не може перевищувати 100% відсотків заборгованості, і дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивачки неустойки (пені) від суми несплачених аліментів у розмірі 100 відсотків суми заборгованості, що складає 14992,83 грн. Також у тексті оскаржуваного рішення судом зазначено про отримання відповідачем позовної заяви та доданих до неї матеріалів у передбачений процесуальним законом строк, при цьому своїх заперечень, зокрема, щодо розрахунку заборгованості зі сплати аліментів не надав.
Доводи апеляційної скарги стосовно неповідомлення відповідача ОСОБА_1 належним чином про дату, час, і місце розгляду справи колегія судів вважає слушними, з огляду на таке.
У відповідності до ч.ч. 1,6 ст. 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання.
Матеріали справи не містять відомостей про належне повідомлення відповідача ОСОБА_1 про дату, час і місце судового засідання призначеного судом на 05 квітня 2023 року, що є обов'язковою підставою для скасування оскаржуваного рішення з підстав передбачених п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, оскільки відповідач обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Стосовно доводів скаржника про недоведеність позивачкою підстав позову, колегія суддів зауважує про таке.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі №333/6020/16-ц (провадження №14-616цс18) відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі №6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі №6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі №6-1477цс15 та від 16 березня 2016 року у справі №6-300цс16, і дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.
Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток.
Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.
Отже, зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 15 вересня 2021 року у справі №509/1155/21 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 стягнуто аліменти на утримання малолітніх дітей у розмірі 1887 грн щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 15 березня 2021 року та до досягнення дітьми повноліття.
З наданого позивачкою розрахунку, убачається, що відповідач має заборгованість зі сплати пені за прострочення аліментів у загальному розмірі 18371,55 грн, а саме: у березні 2021 року у розмірі 6365,30 грн, виходячи з розрахунку: 991,48 (заборгованість за місяць)х642 (кількість днів заборгованості)х 1% (ставка), у квітні 2021 року у розмірі 12006,25 грн, виходячи з розрахунку: 1921 (заборгованість за місяць)х625 (кількість днів заборгованості)х1% (ставка).
При цьому, позивачкою враховано приписи ч.1 ст. 196 СК України за якими розмір пені не може перевищувати 100 відсотків заборгованості, тобто у даному конкретному випадку не більше 14992,83 грн.
Отже, доводи апеляційної скарги щодо невірного розрахунку пені (неустойки) за прострочення аліментів є необґрунтованими.
Доводи апеляційної скарги про те, що заборгованість зі сплати аліментів виникла не з вини відповідача, колегія суддів відхиляє, з огляду на таке.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі №661/905/19 (провадження №61-16670сво19) зазначено, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти.
У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Тобто відповідач зобов'язаний довести відсутність його вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів і сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.
При цьому стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти.
Колегія суддів вважає, що у даному конкретному випадку, заборгованість зі сплати аліментів виникла саме з вини відповідача, оскільки останній у добровільному порядку не вжив заходів щодо сплати аліментів у визначеному судом розмірі, і не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що він мав об'єктивні перешкоди для своєчасної сплати аліментів.
Посилання скаржника в якості доводів апеляційної скарги на те, що в країні продовжується війна, що негативно вплинуло на функціонування економіки та бізнесу, і призвело до погіршення його матеріального стану, а тому вважає, що відсутня його вина у виникненні заборгованості зі сплати аліментів, що виключає підстави для нарахування пені, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки ці обставини не звільняють відповідача, як платника аліментів від обов'язку своєчасно та належним чином сплачувати аліменти на утримання дітей. Крім того, як встановлено судом, у період існування заборгованості зі сплати аліментів, відповідачем було придбано вказане вище нерухоме майно, що спростовує посилання скаржника про неможливість своєчасно сплачувати аліменти на користь позивачки на утриманні двох малолітніх дітей у визначеному судом розмірі.
Надані скаржником медичні документи з яких убачається, що ОСОБА_1 установлено діагноз: «хронічний багатовогнищевий остеомієліт, ділянка таза та стегно» не свідчать про те, що стан здоров'я відповідача є таким, що перешкоджає йому працювати і отримувати стабільний заробіток, та виконувати свій обов'язок по сплаті аліментів на утримання малолітніх дітей.
Крім того, апеляційним судом враховано, що на час апеляційного перегляду справи, відповідачем у добровільному порядку сплачено на користь позивачки пеню (неустойку) за прострочення сплати аліментів у розмірі 14992,83 грн, що підтверджується нотаріально посвідченою заявою, складеною позивачкою ОСОБА_7 .
Іншими доводами скаржник апеляційну скаргу не обґрунтовує.
Відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Підсумовуючи наведене вище, колегія доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , скасування рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 05 квітня 2023 року та ухвалення нового судового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення пені (неустойки) за прострочення аліментів на утримання малолітніх дітей у розмірі 14992,83 грн.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З огляду на вказані вище висновки апеляційного суду, ураховуючи, що позивачка звільнена від сплати судового збору в силу вимогу закону, то з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 992,4 грн.
Оскільки апеляційний суд ухвалює нове судове рішення лише з підстав порушення судом норм процесуального права, розподіл судових витрат, на стадії апеляційного перегляду справи, апеляційний суд не здійснює.
Керуючись ст. 367,374,376,382-384 ЦПК України,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 05 квітня 2023 року
скасувати і ухвалити нове судове рішення.
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення пені (неустойки) за прострочення аліментів на утримання дітей задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання малолітніх дітей, за березень-квітень 2021 року в розмірі 14992,83 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь держави судовий збір у розмірі 992,4 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий Ю.П. Лозко
Судді: В.В. Кострицький
Н.В. Стахова