17.04.24
22-ц/812/487/24
Справа номер 490/5425/23 Головуючий суду першої інстанції - Чулуп О. С.
Провадження номер 22-ц/812/487/24 Доповідач суду апеляційної інстанції - Локтіонова О. В.
17 квітня 2024 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого - Локтіонової О. В.,
суддів: Серебрякової Т. В., Ямкової О. О.,
із секретарем судового засідання - Богуславською О. М.,
за участі:
заявника - ОСОБА_1 ,
представника заявника - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана через її представника ОСОБА_2 , на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 24 січня 2024 року, ухвалене о 10 год 51 хв під головуванням судді Чулупа О. С. у приміщенні суду у м. Миколаєві, за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин, заінтересовані особи - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Ємельянова Олена Валеріївна,
Короткий зміст вимог
У червні 2023 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про встановлення факту родинних відносин.
Заявниця вказувала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її бабуся ОСОБА_5 , яка є рідною матір'ю ОСОБА_3 . В останні роки свого життя вона постійно проживала з ОСОБА_3 , оскільки хворіла.
За життя ОСОБА_5 склала заповіт, яким заповіла належну їй квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які є батьками заявниці.
ОСОБА_1 зазначала, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 спадщину не прийняли.
У зв'язку з цим, заявниця звернулася до приватного нотаріуса Ємельянової О. В. із заявою про прийняття спадщини. Після ознайомлення з документами нотаріус повідомила їй про наявність розбіжностей у документах її матері, а саме у даті її народження, яка вказана у паспорті громадянина України та у свідоцтві про її народження, а також відсутності документу, що підтверджує факт укладення шлюбу між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 або факт зміни прізвища з « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_9 », що унеможливлює визначити родинні відносини ОСОБА_5 та ОСОБА_3 .
Маючи намір усунути зазначені розбіжності, вона звернулася до Державного архіву Кіровоградської області, який повідомив їй про неможливість надання актового запису про народження ОСОБА_10 , у зв'язку з його відсутністю. Вказане унеможливило внесення до нього змін.
ОСОБА_1 зазначала, що реалізація нею права на отримання у спадщину квартири після смерті її бабусі ОСОБА_5 , пов'язана з необхідністю встановлення факту родинних відносин із спадкодавцем.
Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просила встановити факт що ОСОБА_5 є її рідною бабусею.
Заінтересовані особи просили вимоги заявника задовольнити.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 24 січня 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що надані заявником докази не підтверджують факту спорідненості між нею та спадкодавцем. Зокрема, надані ОСОБА_1 свідоцтва та довідки не дають можливості достеменно встановити факт родинних відносин.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 через свого представника подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її заяви.
Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу, ОСОБА_1 зазначала, що подані нею докази вказують на наявність родинних відносин між нею та ОСОБА_5 , а тому суд першої інстанції припустився помилки, відмовивши їй у задоволенні заяви.
Фактичні обставини справи
ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_11 , батьками якої є ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (а.с.6).
31 жовтня 1997 року ОСОБА_11 уклала шлюб, у зв'язку з чим змінила прізвище на ОСОБА_12 .
ІНФОРМАЦІЯ_3 вона змінила прізвище на ОСОБА_13 , про що свідчить свідоцтво про зміну імені.
Мати заявниці ОСОБА_14 народилася у квітні 1944 року у м.Мала Віска Кіровоградської області України. У свідоцтві про народження та паспорті громадянина України наявні відмінності у даті народження ОСОБА_3 .
З листа Відділу ДРАЦС у м. Миколаєві від 07 червня 2023 року вбачається неможливість внесення змін у дату народження ОСОБА_3 через відсутність актового запису про її народження.
Згідно з свідоцтвом про народження батьками ОСОБА_3 є ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с.7).
19 березня 1956 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 уклали шлюб, внаслідок чого ОСОБА_8 змінила прізвище на ОСОБА_9 .
13 грудня 1963 року шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_15 було розірвано, що випливає з актового запису (а.с.15).
10 січня 1964 року ОСОБА_15 уклала шлюб з ОСОБА_16 , що призвело до зміни ОСОБА_9 прізвища на ОСОБА_17 (а.с.11).
02 квітня 2004 року ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу придбала у власність квартиру АДРЕСА_1 .
03 листопада 2004 року ОСОБА_5 склала заповіт, яким заповіла вказану квартиру у рівних частках ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (а.с.13).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла (а.с.12).
Згідно з довідками Миколаївської міської лікарні №4 та КП «Миколаївська ритуальна служба» ОСОБА_5 є донькою ОСОБА_18 12 жовтня 2021 року вона була підпохована на ділянці кладовища, де похована ОСОБА_18 .
З акту від 30.10.2023 року випливає, що ОСОБА_19 та ОСОБА_20 , які проживають у одному будинку з ОСОБА_3 , засвідчили, що ОСОБА_5 з грудня 2019 р. по день смерті проживала разом з ОСОБА_3 . ОСОБА_5 є матір'ю ОСОБА_3 та бабусею ОСОБА_1 . Їх родину вони знають багато років (а.с.30).
26 вересня 2022 року ОСОБА_1 подала приватному нотаріусу Ємельяновій Н. В. заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5
21 жовтня 2022 року приватним нотаріусом була заведена спадкова справа №60/2022 (а.с.107-133).
Цього ж дня ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подали приватному нотаріусу Ємельяновій Н. В. заяви, в яких повідомили, що спадщину після смерті ОСОБА_5 вони не прийняли, на неї не претендують і не заперечують, щоб її отримав інший спадкоємець.
13 лютого 2024 року ОСОБА_1 подала нотаріусу заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину, а саме квартиру АДРЕСА_1 .
Постановою приватного нотаріуса Ємельянової О. В. від 13 лютого 2024 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 у зв'язку з неможливістю визначення родинних відносин через наявність різних дат народження матері заявниці і відсутності документу, що підтверджує факт укладення шлюбу між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 або факт зміни прізвища з « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_9 ».
Позиція апеляційного суду та нормативно-правове обґрунтування
Згідно з вимогами статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з частинами першою, другою статті 315 ЦПК України, серед іншого, суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.
Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтереси інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.
Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.
Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Для спадкування за законом мають існувати чітко визначені юридичні факти, що підтверджують наявність: родинних відносин (певний ступінь споріднення зі спадкодавцем); сімейних відносин; відносин із утримання (перебування на утриманні спадкодавця спадкоємцем не менш як 5 років до часу відкриття спадщини).
Відповідно до статей 76, 77, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Метою доказування є з'ясування дійсних обставин справи. Обов'язок доказування покладається на сторони. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.
За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Верховний Суд у постановах від 07 липня 2021 року у справі №420/370/19, від 02 жовтня 2018 року у справі №910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі №902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі №917/2101/17 неодноразово наголошував на необхідності застосування категорія стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23 серпня 2016 року у справі «Дж. К.» та інші проти Швеції» зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника вимога цього заявника заслуговує довіри».
Достовірність як змістова характеристика доказу свідчить про можливість на підставі такого доказу встановити дійсні обставини справи.
Допустимість доказів характеризується як дотриманням порядку збирання, подання та дослідження таких доказів, так і обов'язковістю підтвердження певних обставин справи визначеними законом засобами доказування.
Встановити недопустимість конкретного доказу суд може лише після того, як дослідить його в судовому засіданні. Недопустимість доказу не є очевидною, сторони вправі висловлювати суду свої міркування щодо допустимості чи недопустимості конкретного доказу.
Верховний Суд у постанові від 11 лютого 2022 року у справі №947/22756/19 зауважив, що цивільне законодавство не передбачає обов'язкового переліку доказів, якими особа може підтвердити факт родинних відносин з іншою особою, оскільки, реалізуючи свої процесуальні права з урахуванням принципу диспозитивності, сторона подає ті докази, які, на її думку, підтверджують обставини, які входять до предмета доказування.
Доказами, що підтверджують факт родинних відносин, можуть бути документи, які підтверджують наявність цього юридичного факту (акти, анкети, автобіографії, листівки, сімейні фотографії, листи ділового та особистого характеру, особові справи, рішення судів, ордери на вселення, обмінні ордери, погосподарські книги, виписки з домових книг та інші документи, які у собі містять відомості про родинні відносини осіб); довідки органів реєстрації актів цивільного стану про неможливість поновлення втрачених записів, внесення змін і доповнень, виправлень у записи актів цивільного стану; пояснення свідків, яким достовірно відомо про взаємовідносини померлого із заявником.
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 , суд першої інстанції посилався на те, що надані заявником докази не підтверджують факту спорідненості її зі спадкодавцем, оскільки їх зміст не дає можливості достеменно встановити факт родинних відносин.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, оскільки наявні у матеріалах справи докази, а саме довідки, акт, свідоцтва про народження, укладення та розірвання шлюбу, зміну прізвищ з урахуванням балансу вірогідностей свідчать про те, що ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_3 , яка є донькою ОСОБА_5 .
За такого колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково відмовив заявниці у задоволенні її заяви.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).
Відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням у справі нового судового рішення про задоволення вимог ОСОБА_1 .
Керуючись ст.374, 376, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана через її представника ОСОБА_2 , задовольнити.
Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 24 січня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин задовольнити.
Встановити, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 від 13 жовтня 2021 року), є рідною бабусею ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (РНОКПП НОМЕР_3 ).
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.
Головуючий О. В. Локтіонова
Судді Т. В. Серебрякова
О. О. Ямкова
Повний текст постанови складено 17 квітня 2024 року.