Дата документу 18.04.2024 Справа № 337/6608/23
Є.У.№ 337/6608/23 Головуючий у 1 інстанції: Котляр А.М.
№ 22-ц/807/675/24 Суддя-доповідач: Крилова О.В.
18 квітня 2024 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Крилової О.В.
суддів: Кухаря С.В.,
Полякова О.З.
розглянув в порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу заапеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 10 січня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» про відшкодування моральної шкоди,
В листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» про відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що вона у період з 1977 року по 2016 рік працювала у шкідливих умовах на підприємстві ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь».
Їй встановлено професійні захворювання:
«1. Вібраційна хвороба другої стадії від дії загальної вібрації: синдром церебрально-перифиричної ангіо дистонії, ускладненої дисциркулярною енцефалопатією з вестибулопатією та астено-невротичним синдромом, синдром полірадикулоневропатії з вираженими статико-динамічними порушеннями на шийному та поперековому рівнях, на фоні ретроспондилолістезу тіла Ь2 (5 мм), стійким больовим і м'язово-тонічним компонентом, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), деформуючого артрозуу поєднанні з періартрозом ліктьових (ПФ другого ступеня) і колінних (ПФ другого ступеня з порушенням функції ходи) суглобів; 2. Хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої стадії (пилотоксичний бронхіт першої-другої стадії, емфізема легень першої-другої стадії) група «В». ЛН другого ступеня.»
Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 06.02.2018 року (Форма П-4):
Пункт 9: Дата встановлення остаточного діагнозу за вказаними вище професійними захворюваннями 12.01.2018 року.
Пунктом 16 Акту встановлено таке:
«Хронічне професійне захворювання виникло внаслідок тривалого стажу роботи Позивача в умовах впливу шкідливих виробничих факторів на ПАТ «Запоріжсталь» (39 років 04 місяці, як слідує з Інформаційної довідки та трудової книжки і медичного висновку).
Згідно пункту 17 Акту: «Причиною виникнення отриманих Позивачем професійних захворювань є наявність на його робочих місцях на ПАТ «Запоріжсталь» шкідливих виробничих факторів (перелік яких визначено в цьому пункті».
В пункті 9 Інформаційної довідки про умови праці, працівника при підозрі в нього хронічного професійного захворювання, затвердженій заступником начальника ГУ Держпраці у Запорізькій області 05.05.2017 року також зазначений:
перелік (кількісна характеристика) шкідливих факторів, що мали місце під час виконання працівником технологічного процесу, фактори виробничого середовища та трудового процесу де зазначається таблиця з переліком цих факторів, у першій колонці якої вказане «нормативне значення» (яке є гранично допустимим), а в інших колонках «фактичне значення» згідно атестацій, яке по багатьом факторам перевищує нормативне, іноді в десятки разів.
Їй встановлено третю групу інвалідності, причина інвалідності: професійне захворювання. Ступінь втрати професійної працездатності складає 60 %.
Вважає, що за таких обставин з боку роботодавця позивачу має бути відшкодована моральна шкода, завдана ушкодженням здоров'я (а саме отриманням професійного захворювання). Отримання нею професійного захворювання, і як наслідок цього - 3 група інвалідності та втрата професійної працездатності на 60 % - призводить її до фізичних та моральних страждань, які мають бути компенсовані одноразово відповідачем.
Вона має постійні фізичні страждання, внаслідок вказаних вище професійних захворювань, що спричиняє їй душевні страждання, призводить до хвилювань, депресивного стану.
Їй 64 років, з яких більшу половину життя вона працювала за робітничим професійним напрямком на підприємстві відповідача. Вона втратила своє здоров'я, змінився стан та якість життя, що завдає їй постійних моральних страждань.
Виходячи з наведеного вище, вона оцінює спричинену їй відповідачем моральну шкоду, (внаслідок фізичних та душевних страждань) в грошовому вимірі в розмірі 60 000 грн.
Посилаючись на вищезазначене просила суд, стягнути з ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» на її користь одноразово грошову суму в розмірі 60 000 грн. як відшкодування завданої моральної шкоди, а також понесені нею судові витрати на правову допомогу в розмірі 10 000 грн.
Рішенням Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 10 січня 2024 року позов задоволено.
Стягнуто з публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» на користь ОСОБА_1 грошову суму в розмірі 60 000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди без урахування податків та інших обов'язкових платежів та судові витрати на правничу допомогу в розмірі 8000 гривень.
Стягнуто з публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» на користь держави судовий збір в сумі 1073 гривень 60 копійок.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції визначив суму відшкодування моральної шкоди без вирахування сум податків, а сума відшкодування шкоди є завищеною.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив проти доводів апелянта, посилаючись на їх безпідставність, оскільки такі зводяться до переоцінки доказів, які вже були досліджені судом першої інстанції, і яким надано належну та правильну оцінку.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України, у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
Згідно із частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі статтею 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 у період з 1977 року по 2016 рік працювала у шкідливих умовах на підприємстві ПАТ «ЗАПОРІЗЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ «ЗАПОРІЖСТАЛЬ».
08.12.2016 року Позивач звільнилась з ПАТ «ЗАПОРІЗЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ «ЗАПОРІЖСТАЛЬ» за ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням), наразі не працює.
Відповідно Медичного висновку лікарсько-експертної комісії про наявність (відсутність) хронічного професійного захворювання (отруєння) від 12.01.2018 року, № 30, виданим ДУ «УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ ПРОМИСЛОВОЇ МЕДИЦИНИ» (Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг) позивачу встановлено професійні захворювання:
«1. Вібраційна хвороба другої стадії від дії загальної вібрації: синдром церебрально-перифиричної ангіо дистонії, ускладненої дисциркулярною енцефалопатією з вестибулопатією та астено-невротичним синдромом, синдром полірадикулоневропатії з вираженими статико-динамічними порушеннями на шийному та поперековому рівнях, на фоні ретроспондилолістезу тіла Ь2 (5 мм), стійким больовим і м'язово-тонічним компонентом, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), деформуючого артрозуу поєднанні з періартрозом ліктьових (ПФ другого ступеня) і колінних (ПФ другого ступеня з порушенням функції ходи) суглобів;
2. Хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої стадії (пилотоксичний бронхіт першої-другої стадії, емфізема легень першої-другої стадії) група «В». ЛН другого ступеня.»
Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 06.02.2018 року (Форма П-4):
Пункт 9: Дата встановлення остаточного діагнозу за вказаними вище професійними захворюваннями 12.01.2018 року.
Пунктом 16 Акту встановлено таке:
«Хронічне професійне захворювання виникло внаслідок тривалого стажу роботи Позивача в умовах впливу шкідливих виробничих факторів на ПАТ «Запоріжсталь» (39 років 04 місяці, як слідує з Інформаційної довідки та трудової книжки і медичного висновку).
Згідно пункту 17 Акту: «Причиною виникнення отриманих Позивачем професійних захворювань є наявність на його робочих місцях на ПАТ «Запоріжсталь» шкідливих виробничих факторів (перелік яких визначено в цьому пункті».
В пункті 9 Інформаційної довідки про умови праці, працівника при підозрі в нього хронічного професійного захворювання, затвердженій заступником начальника ГУ Держпраці у Запорізькій області 05.05.2017 року (далі - Інформаційна довідка ) також зазначений:
перелік (кількісна характеристика) шкідливих факторів, що мали місце під час виконання працівником технологічного процесу, фактори виробничого середовища та трудового процесу
де зазначається таблиця з переліком цих факторів, у першій колонці якої вказане «нормативне значення» (яке є гранично допустимим), а в інших колонках «фактичне значення» згідно атестацій, яке по багатьом факторам перевищує нормативне, іноді в десятки разів.
Згідно Довідки до акта огляду МСЕК серія АВ № 0835305 від 05.03.2018 року Позивачу встановлено третю групу інвалідності, причина інвалідності: професійне захворювання.
Згідно Довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги, серія АБ № 0034494 від 05.03.2018 р. - ступінь втрати професійної працездатності Позивача складає 60%.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із врахування характеру порушення прав позивача, ушкодження здоров'я внаслідок виконання трудових обов'язків, глибину фізичних і моральних страждань позивача, погіршення його здібностей або позбавлення можливості їх реалізації, зокрема, характер отриманих нею захворювань, внаслідок яких вона визнаний інвалідом 3 групи з втратою 60% професійної працездатності. Позивач не має змоги вести звичне життя, перебуває під спостереженням лікарів та потребує медикаментозного лікування, на що вимушена витрачати як фізичні, так і матеріальні ресурси.
Вказані обставини, на думку суду, свідчать про істотність вимушених змін у життєвих стосунках позивача та необхідність докладати додаткові зусилля для організації свого життя.
Тому, виходячи з вищевказаних обставин, принципу розумності, виваженості і справедливості, суд вважав необхідним стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в загальному розмірі 60000 грн.
Разом з тим, суд вказав, що поняття моральної шкоди не поділено на категорії осіб, оскільки визначено тільки її загальне поняття, суми якого можуть бути стягнуті з різних підстав. Обмеження розміру моральної шкоди для платників податку, на користь яких за рішенням суду стягнуто суму моральної шкоди, спричинену внаслідок заподіяння шкоди їх життю та здоров'ю, погіршує конституційні права та законні інтереси таких осіб, що в певній частині нівелює рішення суду, щодо захисту таких прав.
Із вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погоджується, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.
Згідно з частинами першою, другою статті 153 Кодексу законів про працю України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці.
Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Частинами першою та третьою статті 13 Закону України «Про охорону праці» передбачено, що роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» до професійного захворювання належить захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов'язаних з роботою. Перелік професійних захворювань за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, затверджується КМУ.
У статті 173 КЗпП України закріплено право працівника на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.
Частиною першою статті 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральних втрат потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральними втратами потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
У пунктах 9, 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз'яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Відповідно до вимог ст. 1167 ЦК України та ст. 247-1 КЗпП України працівникам надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу.
Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральні страждання, як правило, виявляються у відчуттях страху, сорому, приниження, переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, а також в інших, несприятливих для людини випадках психологічного дискомфорту. Отже, під поняттям "моральна шкода" охоплюються негативні наслідки немайнового характеру, які заподіяні фізичній особі внаслідок завданих їй фізичних, психічних та моральних страждань, що пов'язані із порушенням її прав чи охоронюваних законом інтересів. Фізичні страждання - це фізичний біль, функціональний розлад організму, зміни в емоційно-вольовій сфері, інші відхилення від звичайного стану здоров'я, які є наслідком дій (бездіяльності), що посягають на немайнові блага або майнові права громадянина.
Моральна і фізична шкода після нанесення, по суті є непоправними і не завжди можуть бути відшкодовані. Неможливо відшкодувати (визначити еквівалент) втрати здоров'я, неможливо відшкодувати почуття страху, відчуття болю.
При встановленні можливої суми відшкодування в грошовому еквіваленті суд зіставляє глибину моральних страждань і суму заявлених компенсацій. При цьому враховуються: загальні страждання, психологічний і фізичний стан потерпілого, погіршення функціонування його певних органів.
Глибина переживань, викликаних ушкодженням здоров'я, ставиться в залежність від самої особи, тому призначення компенсації моральної шкоди полягає і в тому, аби певною мірою відновити втрату щастя особи і можливості насолоджуватися життям тепер і в майбутньому.
Відповідно до роз'яснень п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди" від 31 березня 1995 року № 4, розмір моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних та фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.
Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.
В ході розгляду справи встановлено, що у зв'язку з професійним захворюванням позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що ОСОБА_1 втратила професійну працездатність у загальному розмірі 60%, її визнано особою з інвалідністю третьої групи. Після втрати працездатності, у позивача змінилися умови життя, вона періодично проходить лікування, позбавлена в повній мірі реалізувати своє право на працю, повинна докладати додаткових зусиль для організації свого життя.
Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що позивачу заподіяно моральну шкоду, і вона має право на її відшкодування.
Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, та з урахуванням роз'яснень, наданих в п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховано характер отриманого позивачем професійного захворювання, відсоток втрати нею професійної працездатності, стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану та взагалі неможливість такого повного відновлення.
Суд на підставі медичних документів про лікування позивача у зв'язку з отриманим професійним захворюванням, правильно визнав, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як порушено та порушуються її нормальні життєві зв'язки, вона позбавлена можливості реалізовувати свої звички та бажання, що підтверджено висновками компетентних медичних установ.
Тому, виходячи з принципів розумності й справедливості, з врахуванням конституційної значимості здоров'я як невідчужуваного і нерушимого блага, що належить людині від її народження й охороняється державою, беручи до уваги конкретні обставини справи, тяжкість ушкодження здоров'я, ступінь втрати професійної працездатності, пов'язані з цим фізичні і моральні страждання позивача, їх глибину, істотність вимушених змін у життєвих стосунках і наслідків, що настали, суд дійшов правильного висновку, що є достатнім, розумним та справедливим розміром відшкодування моральної шкоди позивачу сума у 60 000,00 грн.
Досліджуючи доводи апелянта щодо оподаткування суми відшкодування моральної шкоди, колегія суддів виходить з такого.
Верховний Суд у постанові від 25.07.2018р. у справі № 180/683/13-ц визнав незаконним оподаткування суми відшкодування моральної шкоди, стягнутої за рішенням суду, зазначивши, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, підлягають оподаткуванню, крім сум, які за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податків унаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю.
Колегія суддів також наголошує на тому, що після змін до пп. 164.2.14 ПКУ згідно Закону № 466-IX, які діють із 23.05.2020 року, до оподаткованого доходу включають дохід у вигляді відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовують на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю.
Вказане свідчить на користь працівника, якому за рішенням суду відшкодовується майнова та немайнова шкода, спричинена його здоров'ю, з якої не відраховується податок на доходи фізичних осіб та військовий збір. А тому доводи скарги про необхідність стягнення на відшкодування моральної шкоди 60 000 грн. з урахуванням такого податку та збору порушує права працівника та суперечить зазначеним вище приписам податкового кодексу, а також наведеній правовій позиції Верховного Суду.
Відтак, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні правильно визначив суму відшкодування моральної шкоди без урахування податків та зборів.
При вирішенні справи судом першої інстанції правильно визначено характер правовідносин між сторонами, а також застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження.
Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Крім того, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (п. 3 ч. 1 ст. 133 ЦПК України).
Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У відзиві на апеляційну скаргу представником ОСОБА_1 - адвокатом Біліченком О.О. заявлено клопотання про стягнення з відповідача на користь позивача понесених ним додаткових витрат на правничу допомогу в розмірі 3000 грн за складання відзиву на апеляційну скаргу.
Відзив підписаний адвокатом Біліченком О.О., який представляє інтереси ОСОБА_1 на підставі договору про надання правової допомоги від 09.11.2023 року, ордеру серії АР № 1148402 від 09.11.2023.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу, судова колегія враховує наступне.
Представником позивача надані докази надання позивачу правової допомоги та її оплати, в справі міститься розрахунок витрат на правничу допомогу, перелік виконаних робіт.
Розмір заявлених витрат не суперечить вимогам розумності та справедливості.
Оскільки в задоволенні апеляційної скарги відмовлено в повному обсязі, позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені, ураховуючи складність та конкретні обставини справи, необхідність надання адвокатом позивача послуг під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції та їх характер, необхідність дотримання критерію співмірності та розумності розміру понесених стороною витрат, реальності адвокатських витрат, характер виконаної адвокатом роботи, встановлені обставини, надані ОСОБА_3 докази, колегія суддів дійшла висновку, що витрати на правничу допомогу на стадії апеляційного провадження підлягають стягненню з ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» на користь ОСОБА_1 в розмірі 1500 грн.
Керуючись ст. ст. 133, 141, 374, 375,376, 382 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» залишити без задоволення.
Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 10 січня 2024 року по цій справі залишити без змін.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції, в розмірі 1500 (одна тисяча п'ятсот) гривень.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Повний текст постанов складено 18 квітня 2024 р.
Головуючий О.В. Крилова
Судді: С.В. Кухар
О.З. Поляков