Дата документу 10.04.2024 Справа № 2-581/09
Єдиний унікальний №2-581/09 Головуючий у 1 інстанції Скользнєва Н.Г.
Провадження № 22-ц/807/819/24 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.
10 квітня 2024 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого Онищенка Е.А.
суддів: Бєлки В.Ю.,
Трофимової Д.А.
за участю секретаря судового засідання Книш С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Запорізького обласного управління АТ «Ощадбанк» в особі представника Проходи Інни Володимирівни на ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 31 січня 2024 року у справі заявою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Запорізького обласного управління АТ «Ощадбанк», заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Дніпровський відділ державної виконавчої служби м. Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), Комунарський відділ державної виконавчої служби м. Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), Центральний відділ державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), Лівобережний відділ державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строку на їх пред'явлення,-
06 грудня 2023р. до Жовтневого районного суду м.Запоріжжя надійшла заява АТ «Державнийощадний банк України» в особі філії Запорізького обласного управління АТ«Ощадбанк» про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строку на їх пред'явлення, за розглядом якої заявник просить: поновити строк для пред'явлення до виконання виконавчих листів; видати акціонерному товариству «Державний ощадний банк України» в особі філії - Запорізьке обласне управління АТ «Ощадбанк» дублікати виконавчих листів №2-581/09 від 19.08.2009 року про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь відкритого акціонерного товариства «Державний
ощадний банк України» в особі філії - Запорізьке обласне управління користь відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Запорізьке обласне управління заборгованості за кредитом у сумі 14 869,83 грн., 182,69 грн. судового збору, 30,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу, а всього 15 082,52 грн.
В обґрунтування заяви зазначено, що рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 09.05.2009 року позовну заяву ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Запорізьке обласне управління задоволено; стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Запорізьке обласне управління заборгованість за кредитним договором в сумі 13901,74 грн.; заборгованість за відстоками в сумі 388,08 грн.; пеню за прострочення відсотків в сумі 60,61 грн.; пеню за прострочення кредиту в сумі 519,40 грн.; судові витрати на загальну суму 212,69 грн. (з них: 182,69 грн. судовий збір, 30,00 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення), а всього 15082,52 грн.
На виконання зазначено рішення судом були видані виконавчі листи.
Виконавчі листи біли пред'явлені на виконання до відділів державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції.
Однак під час пересилання зазначені виконавчі було втрачено.
На підставі викладеного, просили суд поновити пропущений строк на пред'явлення виконавчих листів до виконання та видати дублікати виконавчих листів.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 31 січня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строку на їх пред'явлення.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Запорізького обласного управління АТ «Ощадбанк» в особі представника Проходи І.В. 27.02.2024 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву АТ «Державний ощадний банк України» про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строку для їх пред'явлення.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувана ухвала винесене з порушенням норм процесуального права та при неправильному застосуванні норм матеріального права, а саме статей 89, 263, 433 ЦПК України, статті 129-1 Конституції України.
Відзивів на апеляційну скаргу не надходило.
15 березня 2024 року від Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.
21 березня 2024 року від Комунарський відділ державної виконавчої служби м. Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.
Представник апелянта присутній під час судового засідання.
Інші сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися, причини неявки суду не повідомили.
Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Отже, зі змісту вказаної норми права вбачається, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов'язковою. З врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
З огляду на вказане та враховуючи баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, обізнаність учасників справи про дату, час та місце розгляду справи, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з'явилися в судове засідання.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з огляду на наступне.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374, ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Оскаржувана ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам чинного законодавства.
Встановлено, що рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 09.05.2009 року позовну заяву ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Запорізьке обласне управління задоволено; стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Запорізьке обласне управління заборгованість за кредитним договором в сумі 13901,74 грн.; заборгованість за відстоками в сумі 388,08 грн.; пеню за прострочення відсотків в сумі 60,61 грн.; пеню за прострочення кредиту в сумі 519,40 грн.; судові витрати на загальну суму 212,69 грн. (з них: 182,69 грн. судовий збір, 30,00 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення), а всього 15082,52 грн (а.с. 10-11).
На виконання зазначено рішення судом були видані виконавчі листи. (а.с. 12, 15, 17)
Виконавчі листи були пред'явлені на виконання до відділів державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції. (а.с. 13, 16, 18)
28.08.2009 пред'явлено виконавчий лист до Жовтневого ВДВС м. Запоріжжя стосовно боржника ОСОБА_1 (постанова про відкриття ВП №14679506 від 04.09.2009; постанова про закінчення виконавчого провадження від 30.06 2010 року та направлення за місцем роботи до Заводського ВДВС Запорізького МУЮ). (а.с. 20-23)
27.08.2010 року постановою державного виконавця Заводського ВДВС Запорізького МУЮ було відкрито виконавче провадження №21148352. (а.с. 41-42)
03.09.2010 року державним виконавцем Заводського ВДВС Запорізького МУЮ винесено постанову про закінчення виконавчого провадження (боржник не працює на підприємстві, направлено до Жовтневого ВДВС). (а.с. 43)
16.07.2012 року до Заводського ВДВС стягувачем був зданий запит про надання інформації щодо стану виконавчого провадження, але відповідь на адресу стягувана не надходила.
У серпні 2015 року стягувачем було підготовлено та направлено на адресу Управління ДВС Головного управління юстиції у Запорізькій області, Жовтневого ВДВС ЗМУЮ та Заводського ВДВС ЗМУЮ запит щодо місцезнаходження виконавчого листа. (а.с. 44-45)
З відповіді Управління ДВС ГУЮ у Запорізькій області від 16.09.2015 стягувача було повідомлено про знищення виконавчих проваджень та про вжиття Жовтневим ВДВС заходів щодо отримання дублікату виконавчого листа. (а.с. 47)
З листа Заводського ВДВС від 31.08.2015 року стягувачу стало відомо про винесення постанови про закінчення виконавчого провадження та направлення виконавчого листа на адресу Жовтневого ВДВС. (а.с. 49-50)
У листопаді 2015 року АТ «Ощадбанк» направив на адресу Жовтневого ВДВС запит про надання інформації щодо отримання дублікату виконавчого листа. (а.с. 51)
03.12.2019 року стягувачем до Олександрівського ВДВС був зданий запит щодо отримання дублікату виконавчого листа, але відповідь на адресу стягувана не надходила. (а.с. 52)
28.08.2009 пред'явлено виконавчий лист до Жовтневою ВДВС м. Запоріжжя стосовно боржника ОСОБА_2 (постанова про відкриття ВП №14687964 від 04.09.2009; постанова про повернення виконавчого документу стягувану від 30.12.2010 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження»). (а.с. 20-21, 27)
16.07.2012 року до Жовтневого ВДВС стягувачем був зданий запит щодо направлення на адресу АТ «Ощадбанк» оригіналу виконавчого листа у зв'язку з винесенням постанови від 30.12.2010 про повернення виконавчого документу стягувачеві. (а.с. 32)
У липні 2015 року стягувач направив запит до Жовтневого ВДВС про надання доказів щодо направлення на адресу АТ «Ощадбанк» оригіналу виконавчого листа, а у випадку його втрати звернутися за дублікатом до суду. Відповідь на звернення на адресу стягувана не надходила. (а.с. 37)
03.12.2019 року до Олександрівського ВДВС стягувачем був зданий запит щодо отримання дублікату виконавчого листа. Відповідь на звернення на адресу стягувана не надходила. (а.с. 52)
09.09.2009 пред'явлено виконавчий лист до Ленінського ВДВС м. Запоріжжя стосовно боржника ОСОБА_3 (а.с. 16)
18.05.2010 року державним виконавцем Ленінського ВДВС була винесена постанова про повернення виконавчого документу стягувачу ВП 14976742. (а.с. 24)
28.01.2011 року на адресу Ленінського ВДВС була направлена заява про відкриття виконавчого провадження. (а.с. 25)
Постановою Ленінського ВДВС від 21.06.2011 (ВП №24824711) виконавчий лист повернуто стягувачу п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження». (а.с. 28)
У жовтні 2011 року до Комунарського ВДВС Запорізького міського управління юстиції було подано до виконання виконавчий лист за місцем фактичного проживання боржника. (а.с. 29)
07.12.2011 року була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження №29206310 на підставі и. 10 ч. 1 ст. 49, ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження». (а.с. 30)
10.02.2012 року Ленінським ВДВС Запорізького МУЮ винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №31114694. (а.с. 31)
26.06.2012 року Ленінським ВДВС Запорізького МУЮ винесена постанова про повернення виконавчого документу стягувачеві ВП №311146 (відсутнє майно на яке можна звернути стягнення) (а.с. 34)
У червні 2013 року AT «Ощадбанк» подана заява до Жовтневого ВДВС Запорізького МУЮ від 11.06.2013 про відкриття виконавчого провадження. (а.с. 35)
15.08.2013 року Жовтневим ВДВС Запорізького МУЮ винесена постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження (не за місцем виконання рішення). (а.с. 36)
У серпні 2015 року стягувач направив запит до Ленінського ВДВС про надання документу щодо направлення на адресу AT «Ощадбанк» оригіналу виконавчого листа, а у випадку його втрати звернутися за дублікатом до суду. Відповідь на звернення на адресу стягувача не надходила. (а.с. 39)
03.12.2019 року до Олександрівського ВДВС стягувачем був зданий запит щодо дублікату виконавчого листа. (а.с. 53-54)
03.12.2019 року до Комунарського ВДВС стягувачем був зданий запит щодо стану виконавчого провадження. (а.с. 55)
05.12.2019 року до Дніпровського ВДВС стягувачем був зданий запит щодо стану виконавчого провадження. (а.с. 56)
З відповіді Олександрійського ВДВС від 04.12.2019 року стягувачу стало відомо про винесення 15.08.2013 р. постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження так як, документ пред'явлений не за місцем виконання. (а.с. 58)
З відповіді Дніпровського ВДВС від 16.12.2019 року банку стало відомо про винесення 21.06.2011 року, постанови про повернення виконавчого документу стягувачу (у боржника відсутнє майно на яке можна звернути стягнення). (а.с. 57)
З відповіді Комунарського ВДВС від 04.122019 року банку стало відомо про винесення 11.01 2012 року, постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження за п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження».(а.с. 59-60)
Судом першої інстанції вірно визначено норми матеріального права, які мають бути застосовані під час розгляду справи.
Відповідно до ст.433 ЦПК України суд при вирішенні питання про поновлення строку для пред'явлення до виконання документа, виданого на підставі судового рішення, з'ясовує питання щодо причин пропуску цього строку та залежно від характеру цих причин робить висновок про їх поважність чи неповажність, а відтак дійти висновку про наявність чи відсутність підстав для поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Представник АТ «Ощадбанк» в своїй заяві просив поновити строк на пред'явлення виконавчих листів до виконання обґрунтовуючи ці вимоги тим, що стягувач витратив тривалий час на з'ясування місцезнаходження виконавчих листів, та стану виконавчого провадження.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження, сукупністю дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.
Проте, ч.5 ст. 12 ЦПК України врегульовано, що суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, серед іншого,запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
До загальних засад цивільного судочинства чинним законодавством віднесено принцип диспозитивності, який передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому,ст.13ЦПКУкраїни також врегульовано, що збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Зі змісту ч. 1ст. 433 ЦПК України, вбачається, що необхідною умовою для поновлення судом строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання є поважність причини його пропуску позивачем у справі; при цьому доказування наявності обставин, які зумовили пропуск такого строку, за приписамистатті 81 ЦПК України, покладається на заявника.
Як вбачається з матеріалів справи, заявник з 2019 року не вживав заходів щодо отримання дублікатів виконавчих листів та поновлення строку на їх пред'явлення, а звернувся з такою заявою до суду тільки наприкінці 2023 року .
Окрім того, суд першої інстанції зазначив, що заявником не надано доказів, на підставі яких можна достовірно встановити періоду часу, у який було втрачено оригінали виконавчих листів, а також обставини їх втрати.
Тому, на підставі оцінки наданих заявником письмових доказів, суд дійшов висновку про те, що стягувачем не доведено поважності причин пропуску строку для пред'явлення його до виконання, через що судом не встановлено законних підстав для задоволення поданої заяви.
Крім того, суд зазначив, що ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»визначає, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (даліЄСПЛ) як джерело права. Можливість застосування практики ЄСПЛ при вирішені спорів було офіційно закріплено ще у 2006 р., коли був прийнятийЗакон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Розглядаючи підстави поновлення строків, ЄСПЛ неодноразово вказував, що однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення в їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, аби
дізнатися про стан відомого їм судового провадження (див. mutatis mutandis, п. 27 рішення Європейського суду з прав людини від 26.04.2007 р. у справі «Олександр Шевченко проти України» та «Трух проти України» (ухвала) від 14.10.2003 р.). Поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 р. у справі «Пономарьов проти України»).
Суд вважає, що заявник пропустив процесуальний строк пред'явлення виконавчого листа до виконання, а тому відмова у його поновленні у зв'язку з неповажністю причин такого пропуску узгоджується з принципом юридичної визначеності.
Колегія суддів повністю погоджується з таким рішенням суду першої інстанції.
Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку (стаття 129-1 Конституції України).
Пунктом 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України визначено, що до основних засад судочинства належить обов'язковість рішень суду.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Так, згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду.
Європейський суд наголосив, що п. 1 ст. 6 вказаної Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін (пункт 43 рішення від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України»).
З матеріалів справи вбачається, що виконавчі листи було видано 30.06.2009 року.
28.08.2009 пред'явлено виконавчий лист до Жовтневого ВДВС м. Запоріжжя стосовно боржника ОСОБА_1 (постанова про відкриття ВП №14679506 від 04.09.2009; постанова про закінчення виконавчого провадження від 30.06 2010 року та направлення за місцем роботи до Заводського ВДВС Запорізького МУЮ). (а.с. 20-23) 27.08.2010 року постановою державного виконавця Заводського ВДВС Запорізького МУЮ було відкрито виконавче провадження №21148352 щодо . (а.с. 41-42) 03.09.2010 року державним виконавцем Заводського ВДВС Запорізького МУЮ винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.
28.08.2009 пред'явлено виконавчий лист до Жовтневою ВДВС м. Запоріжжя стосовно боржника ОСОБА_2 (постанова про відкриття ВП №14687964 від 04.09.2009; постанова про повернення виконавчого документу стягувану від 30.12.2010 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження»). (а.с. 20-21, 27)
09.09.2009 пред'явлено виконавчий лист до Ленінського ВДВС м. Запоріжжя стосовно боржника ОСОБА_3 (а.с. 16). 18.05.2010 року державним виконавцем Ленінського ВДВС була винесена постанова про повернення виконавчого документу стягувачу ВП 14976742(а.с. 24). 15.08.2013 року Жовтневим ВДВС Запорізького МУЮ винесена постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження (не за місцем виконання рішення)(а.с. 36).
Перше звернення стягувача з запитом про стан виконавчого провадження відбулось в 2015 році. В подальшому жодних дій для встановлення місцязнаходження виконавчих листів не ініціювалось жодних дій до 2019 року. Повторне звернення до відділів виконавчої служби відбулось в грудня 2019 року, отримавши відповіді також в грудня 2019 року, стягувачем не здійснювалось жодних дій до грудня 2023 року, тобто 4 роки.
Стаття 12 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
Якщо строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред'явлення його до виконання строку.
Проте, коли строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.
При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв'язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, надавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист.
Відповідно до п.17.4 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.
Положеннями ЦПК України передбачена можливість видачі по справі лише одного виконавчого листа та його дублікат може бути виданий судом лише у випадку втрати оригіналу, під час розгляду заяви про видачу дубліката виконавчого листа вирішальним є встановлення обставин втрати оригіналу виконавчого листа.
При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа або судового наказу у зв'язку з його втратою заявники повинні подати докази, а суди мають обов'язково перевірити, чи не було виконано втрачені судові рішення, судові накази, чи не втратили вони законної сили; перевірити чи отримував стягувач оригінали виконавчих листів, та, якщо так, то коли, ким, на якій правовій підставі і за яких обставин; чи пред'являв
стягувач виконавчий лист до виконання; обставин втрати виконавчого документа, коли було виявлено втрату оригіналу виконавчого листа і якими доказами це підтверджується.
Під час розгляду заяви про видачу дублікату виконавчого документа суд зобов'язаний з'ясувати, чи є чинним рішення суду та чи не було скасовано, чи виконано рішення повністю або частково, чи не призведе видача дубліката виконавчого документа до отримання стягувачем неналежного; також суд має встановити, за яких обставин та ким втрачено виконавчий документ. Якщо виконавчий документ був втрачений при пересилці, до заяви про видачу дублікату втраченого виконавчого документу повинно бути додано довідки органів зв'язку або державного виконавця.
До того ж дублікат виконавчого документа може бути виданий, якщо зацікавлена особа звернулась до суду із заявою про це до закінчення строку встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання. У разі якщо такий строк закінчився, зацікавлена особа яка звертається до суду з заявою про видачу дубліката виконавчого документа може одночасно ставити питання про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання.
Саме такі правові висновки сформульовано у Постановах Верховного Суду від 15 листопада 2018 року у справі № 474/783/17 (провадження № 61-29св17) та від 10 жовтня 2018 року у справі № 2-504/11 (провадження № 61-41846св18).
Належним доказом підтвердження надсилання стягувачу копії постанови про повернення виконавчого листа разом із направленням його оригіналу є квитанція про відправлення та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
Подібні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року в справі № 2515/739/2012, від 12 березня 2018 року в справі № 583/1828/17-ц, від 24 жовтня 2018 року в справі № 201/15305/14-ц, від 22 січня 2020 року в справі № 2-1693/10, від 28 травня 2020 року в справі № 1003/6035/12, на які посилається заявник у касаційній скарзі.
Матеріали справи, не містять доказів надсилання стягувачу копії постанови про повернення виконавчого листа разом із направленням його оригіналу.
А тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про видачу дубліката виконавчого листа з підстав недоведеності факту його втрати під час пересилання.
Згідно зі ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що відмовляючи у задоволенні заяви про видачу дублікату виконавчого листа, суд першої інстанції дотримався вимог процесуального закону.
Доводи апелянта в скарзі про те, що виконавчі листи було втрачено під час пересидання між відділами ВДС, колегія суддів вважає безпідставними, необґрунтованими, з огляду на те, що вони не підтверджуються жодними доказами.
Безпідставними є посилання заявника апеляційної скарги на відповідну судову практику Верховного Суду, оскільки висновки у зазначених справах, і у справі, яка переглядається, як і встановлені фактичні обставини, є різними, у кожній із цих справ
суди виходили з конкретних обставин та доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
Інші твердження апелянта колегією суддів перевірені та визнані такими, що не впливають на законність оскаржуваної ухвали.
Оскаржувана ухвала, як така, що відповідає нормам матеріального та процесуального права підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
Порушень норм матеріального або процесуального права, які могли б призвести до скасування ухвали суду першої інстанції, судом апеляційної інстанції не встановлено.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що ухвалу суду першої інстанції постановлено із додержанням вимог закону і підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 279, 368, 369, 374, 376, 381-384ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Запорізького обласного управління АТ «Ощадбанк» в особі представника Проходи Інни Володимирівни залишити без задоволення.
Ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 31 січня 2024 року у цій справі залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Повний текст судового рішення складено 18 квітня 2024 року.
Головуючий
Судді: