Справа № 947/9746/24
Провадження № 1-кс/947/5092/24
17.04.2024 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання старшого слідчого СВ ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджено прокурором Київської окружної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42024163010000005 від 15.01.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,-
До Київського районного суду м. Одеси надійшло клопотання старшого слідчого СВ ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджено прокурором Київської окружної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42024163010000005 від 15.01.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
У клопотанні сторона обвинувачення просить накласти арешт на майно що належить підозрюваній ОСОБА_5 , а саме на: житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ; автомобіль КІА CEE'D, 2017 року випуску, білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN код НОМЕР_2 ; автомобіль VOLKSWAGEN GOLF, 2012 року випуску, чорного кольору, державний номерний знак НОМЕР_3 , VIN код НОМЕР_4 .
В обґрунтування клопотання посилається на те, що у зв'язку із повідомленням про підозру ОСОБА_5 у вчиненні злочину за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна, майно яке належить підозрюваній може бути піддане конфіскації як міра покарання у вчиненому кримінальному правопорушенні.
Прокурор та слідчий в судове засідання не з'явилися, проте від прокурора ОСОБА_4 до суду надійшла заява про розгляд вказаного клопотання за її відсутності. Крім того, сторона обвинувачення просила розглянути клопотання та без повідомлення власника майна, його представників.
За ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
Враховуючи ту обставину, що власником грошових коштів, на яке слідчий та прокурор просять накласти арешт, є ОСОБА_5 , щодо якої існують достатні підстави вважати про пов'язаність з подіями, які розслідуються у кримінальному провадженні, то слідчий суддя дійшов висновку, що наявні обґрунтовані підстави вважати про існування можливості у власника майнавжити заходів, що унеможливлять накладення арешту на нього, а за такого, з метою забезпечення арешту майна, відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України розгляд клопотання слід проводити без повідомлення власника такого майна, його представників.
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Пунктом 7 ч. 2 ст. 131 КПК України передбачено такий вид заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна (ч. 10 ст. 170 КПК України).
Згідно положень п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення спеціальної конфіскації.
Частина 4 ст. 170 КПК України визначає, що у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.
Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України.
Враховуючи положення ч. 2 ст. 173 КПК України, у випадку арешту майна з підстав, передбачених пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість спеціальної конфіскації майна; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Таким чином, з огляду на вищенаведені положення закону, такий захід забезпечення кримінального провадження як арешт майна не може бути застосовано, якщо слідчий/прокурор, серед іншого, не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого/прокурора, а у випадку, якщо клопотання про арешт майна подано на підставі п.2 ч. 2 ст. 170 КПК України, з метою забезпечення спеціальної конфіскації, то детектив/прокурор мають довести чи буде дотримано принцип розумності внаслідок накладення арешту та чи є співрозмірним відповідне обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Виходячи з положень ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе:
- необхідність такого арешту;
- наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, тобто наявність ризиків приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна, щодо якого вирішується питання про арешт.
Слідчим суддею встановлено, що слідчими слідчого відділу Одеського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції України в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024163010000005 від 15.01.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України
Нагляд за додержанням законів під час здійснення досудового розслідування у формі процесуального керівництва здійснюється Київською окружною прокуратурою м. Одеси.
Досудовим розслідуванням установлено, що ОСОБА_5 як директор Держаного професійно-технічного навчального закладу «Одеський професійний ліцей технології та дизайну» код ЄДРПОУ: 41621693 будучи обізнаною про наявність укладеного 14.04.2021 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 , інтереси якої згідно довіреності представляє ОСОБА_7 , договору оренди №209840912056 нерухомого майна, що належить до державної власності - майна державного закладу «Південноукраїнський національний педагогічний університет ім. К.Д. Ушинського», а саме: мостіння на території навчального корпусу № 7 загальною площею 691,64 кв м, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 щодо якого Господарським судом Одеської області 11.04.2023 року прийнято рішення про визнання недійсним договору оренди № 209840912056 нерухомого майна, що належить до державної власності від 14.04.2021р., укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях і Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 та зобов'язано Фізичну особу-підприємця ОСОБА_6 повернути за актом прийому-передачі майно державного закладу «Південноукраїнський національний педагогічний університет ім.К.Д.Ушинського» - мостіння на території навчального корпусу №7 загальною площею 691,64кв.м., розташоване за адресою АДРЕСА_2 , балансоутримувача - державному закладу «Південноукраїнський національний педагогічний університет ім.К.Д.Ушинського», 12.01.2024 року, більш точний час в ході досудового розслідування встановити не видалось за можливе, перебуваючи у приміщенні службового кабінету Держаного професійно-технічного навчального закладу «Одеський професійний ліцей технології та дизайну» за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом висловлення пропозиції про безперешкодне користування майном та невжиття заходів що унеможливлять користування майном, для ФОП ОСОБА_6 в особі її представника, схилила ОСОБА_8 до надання для неправомірної вигоди шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок НОМЕР_5 Благодійного фонду «АКТИВ», код ЄДРПОУ НОМЕР_6 в сумі 11 000 гривень, щомісячно.
Так, продовжуючи реалізацію свого єдиного злочинного умислу направленого на прохання надати неправомірну вигоди для себе за невчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду дій пов'язаних із безперешкодним користування майном та невжиття заходів що унеможливлять користування майном, а саме за не ініціювання питання відносно встановлення законних підстав його знаходження на прилеглій до ДПТНЗ «ОПЛТД» території, відключення електроенергії на території паркувального майданчику за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_5 схилила ОСОБА_8 , який діє в інтересах ФОП ОСОБА_6 , до надання неправомірної вигоди, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок НОМЕР_5 Благодійного фонду «АКТИВ», код ЄДРПОУ НОМЕР_6 , пригрозивши ОСОБА_8 , що у разі його відмови надати неправомірну вигоду останній, у подальшому буде перешкоджати в укладенні ним будь-яких договорів, які дають підстави користуватися прилеглою до ДПТНЗ «ОПЛТД» територією.
Так, 22.01.2024 року об 14 год. 03 хв. ОСОБА_8 , перебуваючи в приміщенні АТ «Укрсиббанк» за адресою: м.Одеса, вулиця Романа Кармена, 21, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок НОМЕР_5 Благодійного фонду «АКТИВ», код ЄДРПОУ НОМЕР_6 виконав вимогу про надання неправомірної вигоди в сумі 11 000 гривень.
Продовжуючи реалізацію свого єдиного злочинного умислу направленого на прохання надати неправомірну вигоди для себе за не вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду дій пов'язаних із безперешкодним користування майном та невжиття заходів що унеможливлять користування майном, а саме за не ініціювання питання відносно встановлення законних підстав його знаходження на прилеглій до ДПТНЗ «ОПЛТД» території, відключення електроенергії на території паркувального майданчику за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_5 схилила ОСОБА_8 , який діє в інтересах ФОП ОСОБА_6 , до надання неправомірної вигоди, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок НОМЕР_5 Благодійного фонду «АКТИВ», код ЄДРПОУ НОМЕР_6 , пригрозивши ОСОБА_8 , що у разі його відмови надати неправомірну вигоду останній, у подальшому буде перешкоджати в укладенні ним будь-яких договорів, які дають підстави користуватися прилеглою до ДПТНЗ «ОПЛТД» територією.
26.02.2024 року об 11 год. 34 хв. ОСОБА_8 , перебуваючи в приміщенні АТ «Укрсиббанк» за адресою: м.Одеса, вулиця Романа Кармена, 21, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок НОМЕР_7 фонду «АКТИВ», код ЄДРПОУ НОМЕР_6 виконав вимогу ОСОБА_5 про надання неправомірної вигоди в сумі 12 000 гривень.
В подальшому, продовжуючи реалізацію свого єдиного злочинного умислу направленого на прохання надати неправомірну вигоди для себе за невчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду дій пов'язаних із безперешкодним користування майном та невжиття заходів що унеможливлять користування майном, за адресою: АДРЕСА_2 , схилила ОСОБА_8 , який діє в інтересах ФОП ОСОБА_6 , до надання неправомірної вигоди, повідомивши про необхідність прибути до Держаного професійно-технічного навчального закладу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_2 та передати грошові кошти в сумі 12 000 гривень ОСОБА_9 , яка обіймає посаду бухгалтера Держаного професійно-технічного навчального закладу « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
26.03.2024 року приблизно об 10 год. 30 хв., ОСОБА_8 , перебуваючи в приміщенні службового кабінету головного бухгалтера Держаного професійно-технічного навчального закладу «Одеський професійний ліцей технології та дизайну» за адресою: АДРЕСА_2 , виконав вимогу ОСОБА_5 про надання неправомірної вигоди та передав ОСОБА_9 грошові кошти в сумі 12 000 грн.
27 березня 2024 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України за кваліфікаційними ознаками: прохання надати та одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення та невчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданого службового становища, поєднаному з вимаганням неправомірної вигоди.
Санкція вказаної статті передбачає покарання у видіпозбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.
Санкції норм кримінального закону, які встановлюють відповідальність за вчинення цих злочинів, передбачають можливість конфіскації майна.
Як вбачається з інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 372639842 та 372639432 від 03.04.2024 року ОСОБА_5 належить об'єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Крім цього, як вбачається з долучених до клопотання реєстраційних карток ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , володіє на праві приватної власності на користується наступними транспортними:
- легковим автомобілем марки КІА CEE'D, 2017 року випуску, білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN код НОМЕР_2 ;
- легковим автомобілем марки VOLKSWAGEN GOLF, 2012 року випуску, чорного кольору, державний номерний знак НОМЕР_3 , VIN код НОМЕР_4 .
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.
Загальні вимоги щодо порядку застосування будь-яких заходів забезпечення визначені статтями 131 та 132 КПК України.
Стаття 170 КПК України встановлює, що арештом майна є тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном для забезпечення можливої конфіскації майна.
При цьому, згідно з ч. 5 ст. 170 КПК України з вказаною метою арешт може накладатись лише на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна.
Водночас, відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз.2 ч.1 ст. 170 КПК України. До таких ризиків відноситься можливість приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна.
Також положеннями ч. 10 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт може бути накладений на рухоме чи нерухоме майно, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді визначено необхідність арешту майна.
До того ж, за змістом ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для третіх осіб.
Отже, з аналізу зазначених норм КПК України, при вирішення питання про арешт майна з метою забезпечення можливої конфіскації, слідчий суддя має встановити:
1)чи існує обґрунтована підозра у вчиненні такою особою інкримінованого кримінального правопорушення та чи достатні підстави вважати, що суд може призначити їй покарання у виді конфіскації майна?
2)чи відноситься майно, щодо якого вирішується питання про його арешт до виду майна, на яке можна накладати арешт та чи перебуває воно у власності осіб, щодо майна яких дозволено накладення арешту з відповідною метою?
3)чи можливо за допомогою арешту досягнути завдань, для виконання яких детектив звертається із відповідним клопотанням?
4)чи будуть розумними та співрозмірними із завданнями цього кримінального провадження наслідки арешту майна для осіб, чиї права обмежуються внаслідок його застосування?
З урахуванням вказаного, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення детектива, слідчий суддя, встановлюючи наявність зазначених вище обставин, приходить до таких висновків
Щодо наявності обґрунтованої підозри
Як вказувалось вище, підставою застосування арешту майна з метою забезпечення можливої конфіскації, є, зокрема, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.
Разом з тим, кримінальне процесуальне законодавство України не містить визначення поняття «обґрунтована підозра», а тому, керуючись приписами ч. 5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя при встановленні змісту вказаного поняття враховує практику Європейського суду з прав людини.
Так, з усталеної практики ЄСПЛ вбачається, що існування обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які змогли б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. При цьому, факти, які дають підставу для підозри, не мають бути такого ж рівня, як і ті, що обґрунтовують засудження особи, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення ЄСПЛ у справах «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства», «Лабіта проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану», «Нечипорук і Йонкало проти України»).
Отже, обґрунтована підозра не передбачає наявності переконання «поза розумним сумнівом» щодо вчинення особою кримінального правопорушення. Однак, вона повинна ґрунтуватись на об'єктивних фактах, встановлених на підставі наданих стороною обвинувачення доказів.
При цьому, відповідні обставини, які враховані при оцінці обґрунтованості повідомленої ОСОБА_5 підозри, встановлені слідчим суддею на підставі досліджених в ході судового засідання копій документів: витягом з ЄРДР, рапортами, протоколами допиту свідків, протоколами про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій, протоколом обшуку, контрактом, наказами, повідомленням про підозру.
Оцінивши вказані докази в їх сукупності з доводами клопотання, не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій ОСОБА_5 , виходячи з наданих матеріалів клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення підозрюваною кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України за викладених у клопотанні обставин.
При цьому, слідчим суддею встановлено, що згідно кримінально-правової кваліфікації інкримінованих ОСОБА_5 дій, санкції ч. 3 ст. 368 КК України передбачає в якості додаткового покарання конфіскацію майна.
Таким чином, враховуючи надані стороною обвинувачення доказів про ймовірне вчинення підозрюваною злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, яке передбачає конфіскацію майна як обов'язкове додаткове покарання, слідчий суддя вважає, що дійсно існують достатні підстави вважати, що ОСОБА_5 може бути призначене покарання у виді конфіскації майна. Вказане обумовлює необхідність забезпечення такої можливої конфіскації шляхом застосування до майна підозрюваної такого заходу забезпечення як арешт належного їй майна.
Відповідно до ст. 59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.
Щодо можливості накладення арешту на вказане у клопотанні майно
Частина 10 статті 170 КПК України встановлює, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Сторона обвинувачення у своєму клопотанні просить накласти арешт на арешту на електронні гаманці з наявними на них грошовими активами, власником та користувачем яких є підозрюваний ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованих на криптовалютній біржі « ІНФОРМАЦІЯ_4 »».
Як зазначалося вище, арешт з метою збереження речового доказу може накладатися на майно будь-якої фізичної чи юридичної особи, а з метою забезпечення конфіскації майна - лише на майно підозрюваного.
Так, проведеним комплексом слідчих дій, оперативно-розшукових заходів та негласних слідчих (розшукових) дій встановлено, що частину грошових коштів, отриманих як прибуток від злочинної діяльності ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , конвертувал у криптовалюту та, відповідно, розміщували на електронних крипто гаманцях
З огляду на обставини відшукання вказаного майна, а також місце його виявлення, слідчий суддя погоджується, що існують підстави вважати, що вказане майно належить саме підозрюваному.
Щодо можливості виконання завдань арешту
Відповідно до положень ст. 173 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
У цьому кримінальному провадженні необхідність арешту майна обумовлена тим, що таке майно може підлягати конфіскації як виду покарання. Ризиками, для запобігання яких необхідне накладення арешту, є можливість відчуження цього майна власником чи довіреними йому особами.
Зважаючи на обставини, що розслідуються у межах цього кримінального провадження щодо підозри ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, майно якого за вироком суду може бути конфісковане, можливість відчуження ним вказаного майна є обґрунтованою.
З накладенням арешту можливість особи розпоряджатись відповідним майном на власний розсуд та відчужувати його на користь третіх осіб втрачається. Отже у такий спосіб, може бути виконане завдання арешту майна, а саме запобігання можливості його відчуження.
За таких умов, заявлена слідчим мета (забезпечення конфіскації майна як виду покарання) може бути досягнута через застосування до майна підозрюваного саме такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
Щодо розумності та співрозмірності арешту
Критерії розумності та співрозмірності обмеження права власності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді. Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Рішення ЄСПЛ від 05.01.2000 у справі «Беєлер проти Італії», заява № 33202/96, параграф 107). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (Рішення ЄСПЛ у справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21.02.1986, заява № 8793/79, параграф 50).
На думку слідчого судді, накладення арешту в даному випадку є розумним та співрозмірним завданням кримінального провадження, враховуючи високий ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, його специфіку і тяжкість, наявність обґрунтованої підозри у його вчиненні особи, яка є власником такого майна, а також необхідність забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання. За таких обставин, слідчий суддя вважає, що пов'язані із накладенням арешту обмеження є виправданими, співмірними із завданнями кримінального провадження та пропорційними меті, з якою такі обмеження застосовуються.
Також слідчий суддя відзначає, що накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав. Хоча власник обмежується у реалізації правомочностей щодо таких прав, такий захід є тимчасовим.
За таких обставин, слідчий суддя вважає, що обмеження, яких зазнає підозрюваний, на даному етапі виправдовують такий ступінь втручання у його право власності.
Крім того, з урахуванням характеру кримінального правопорушення, що розслідуються у межах цього кримінального провадження, такий захід забезпечення кримінального провадження є пропорційним втручанню у володіння майном. Підстав сумніватися в співмірності такого обмеження права власності завданням кримінального провадження у слідчого судді не виникає. У цьому випадку арешт майна необхідний для забезпечення ефективності кримінального провадження та негативних наслідків для володільців майна не створює.
З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку про наявність необхідних і достатніх підстав для задоволення клопотання слідчого про арешт майна з метою конфіскації майна як виду покарання.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 132, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання старшого слідчого СВ ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджено прокурором Київської окружної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42024163010000005 від 15.01.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України - задовольнити.
Накласти арешт на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 шляхом заборони будь-яким особам вчиняти будь-які дії, направлені на відчуження вказаного об'єкту нерухомого майна чи перереєстрацію його у будь-який спосіб, заборонити усім суб'єктам державної реєстрації прав, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вчиняти будь - які реєстраційні дій (державна реєстрація прав та їх обтяжень, внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, змін до них та їх скасування, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, скасування запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також інші дії, що здійснюються в Державному реєстрі прав) відносно об'єкту нерухомого майна.
Накласти арешт на автомобіль КІА CEE'D, 2017 року випуску, білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN код НОМЕР_2 шляхом заборони будь-яким особам вчиняти будь-які дії, направлені на відчуження вказаного чи перереєстрацію його у будь-який спосіб, заборонити усім суб'єктам державної реєстрації прав, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації та їх обтяжень, вчиняти будь - які реєстраційні дій.
Накласти арешт на автомобіль VOLKSWAGEN GOLF, 2012 року випуску, чорного кольору, державний номерний знак НОМЕР_3 , VIN код НОМЕР_4 шляхом заборони будь-яким особам вчиняти будь-які дії, направлені на відчуження вказаного чи перереєстрацію його у будь-який спосіб, заборонити усім суб'єктам державної реєстрації прав, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації та їх обтяжень, вчиняти будь - які реєстраційні дій.
Виконання ухвали покласти на старшого слідчого СВ ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 .
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1