Справа № 489/800/24
Номер провадження 2/489/866/24
Іменем України
18 квітня 2024 року місто Миколаїв
Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі судді Кокорєва Вячеслава Валентиновича, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи в залі судових засідань № 10 Ленінського районного суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про стягнення аліментів на утримання дитини
встановив
В лютому 2024 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що сторони від шлюбу мають неповнолітню дитину. Починаючи з 2022 року, між сторонами погіршились взаємовідносини щодо спільного обов'язку забезпечувати дитину матеріально, оскільки цей обов'язок здійснювався з того часу і дотепер одноособово тільки позивачем, в той час як відповідач станом на тепер жодної участі у матеріальному забезпеченні дитини не бере. Крім того, позивач зазнає, що внаслідок повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, їй довелося разом з сином виїхати до Федеративної Республіки Німеччини, де рівень життя та цін значно відрізняється від проживання в Україні, зокрема прожитковий мінімум для дитини у зазначеній країні становить 219,00 євро, які еквівалентні згідно розрахунку позивача відповідно до курсу валют НБУ на час подачі позову 8904, 54 грн. З цих підстав, позивач просив суд задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 8904,54 грн.
Ухвалою від 19.02.2024 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
У зв'язку з тим, що відповідач дізнався про винесення ухвали про відкриття провадження з Єдиного реєстру судових рішень 20.03.2024 та особисто копію ухвали не отримував, 01 квітня 2024 року на електронну адресу Ленінського районного суду м. Миколаєва від нього надійшло заперечення на позовну заяву, яким просив суд задовольнити позов частково, стягнувши з нього аліменти на утримання дитини в розмірі 1598,00 грн., обґрунтовуючи це суттєвою різницею у рівні життя в Німеччині та Україні, відкритим виконавчим провадженням та накладенням арешту щодо його рахунків, відсутністю офіційного працевлаштування, проживанням разом з матір'ю, яка є інвалідом І групи, та батьком пенсіонером, спростуванням слів позивача щодо неофіційного заробітку відповідача у розмірі 1000 євро, надаючи на підтвердження відповідні документи. Крім того, відповідач стверджує, що намагається допомагати сину у міру своїх можливостей, підтверджуючи це копіями платіжних доручень, скрін-шотами з інтернет-банкінгу, свідченнями друга сім'ї та деякими скрін-шотами щодо купівлі дитині ноутбука та телефону.
Дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини та відповідні правовідносини.
Позивач звернувся до суду для вирішення спору у правовідносинах щодо участі того з батьків, що проживає окремо від дитини в її утриманні шляхом стягнення аліментів. Вказані правовідносини регулюються ст. ст. 180-182 Сімейного кодексу України (далі СК України) за змістом яких батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, у випадку не досягнення домовленості щодо участі в утриманні дитини, рішенням суду з того з батьків, який проживає окремо може бути стягнуто кошти на утримання дитини (аліменти) в частці від доходу і (або) у твердій грошовій сумі.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, домовленості позивача з відповідачем про сплату аліментів не досягнуто.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , позивач та відповідач мають неповнолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Декларація з прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, закріплює, що дитина повинна мати можливість користуватися благами соціального забезпечення, повинна бути забезпечена належним харчуванням, житлом, розвагами та медичним обслуговуванням. Найкраще забезпечення інтересів дитини повинно бути головним принципом, і відповідальність за це лежить перш за все на батьках дитини. Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Держава вживає всіх необхідних заходів щодо забезпечення відновлення утримання дитини батьками.
Відповідно до ч.1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно з ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до частини першої та частини другої статті 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.
В ч. 1 ст. 191 СК України зазначено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Суд зазначає, що аліменти стягуються в обсягах, достатніх для утримання дитини, тобто на покриття витрат на придбання одягу, їжі, на навчання та лікування тощо.
Крім того, при розгляді даної справи суд також виходить із положень статті 27 Конвенції "Про права дитини", яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27.02.1991, де передбачено право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Відповідно до ч. 2 ст. 27 Конвенції батько(ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік"прожитковий мінімум у 2024 році для дітей віком від 6 до 18 років з 1 січня 2024 року становить 3196 гривень.
При винесенні рішення суд керується законами України, зокрема Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", тому твердження позивачки про прожитковий мінімум на дитину у Федеративної Республіки Німеччини у розмірі 219,00 євро судом не враховано.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей.
Згідно ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини. Відтак позивач зобов'язана надавати рівнозначний розмір на утримання неповнолітнього сина, однак ОСОБА_1 не доведено, що загальні витрати на утримання дитини щомісячно становлять 17809,08 грн.
Отже, враховуючи вищевикладене і те, що відповідач зобов'язаний утримувати дитину і створювати необхідні передумови для розвитку і забезпечення організації її життя нарівні з позивачем, фактично часткове визнання відповідачем позовних вимог у розмірі 1598,00 грн. та інші передбачені законом обставини, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню і з відповідача на користь позивача слід стягнути аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно, у твердій грошовій сумі у розмірі 2000,00 грн. з подальшою індексацією відповідно до закону, починаючи з дня пред'явлення позову, а саме з 05 лютого 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.
На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1211,20грн.
Також, позивач просить стягнути з відповідача на її користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 16000 грн.
Відповідно до ч.ч.3,4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №826/1216/16 від 27.06.2018 зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Позивачем та його представником не надано докази, які б свідчили про оплату витрат, пов'язаних із наданням професійної правничої допомоги (квитанцію до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо), тобто витрати на професійну правничу допомогу документально не підтверджені, хоча документи, що засвідчують повноваження представника позивача були додані. Тому, стягнення витрат на правову допомогу з відповідача на користь позивача задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 105, 184, 110-114, 180 - 182, СК України, ст. ст. 4, 89, 141, 259, 263 - 265 ЦПК України, суд
вирішив
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно, у твердій грошовій сумі у розмірі 2000 грн. (дві тисячі гривень) з подальшою індексацією, починаючи з 05 лютого 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його підписання, а у разі оголошення лише вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи - з моменту складення повного тексту рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення (підписання) або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 18.04.2024.
Суддя В. В. Кокорєв