Справа № 478/407/24 Провадження №1-в/478/57/2024
16.04.2024 року смт. Казанка
Казанківський районний суд Миколаївської області
в складі: головуючої судді ОСОБА_1 ;
за участю: секретаря ОСОБА_2 ;
прокурора: ОСОБА_3 ;
представника ВК № 93 ОСОБА_4 ;
засудженого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у дистанційному режимі відео конференції подання начальника державної установи «Казанківська виправна колонія (№ 93)» про застосування умовно-дострокового звільнення від покарання стосовно засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Білгород-Дністровський Одеської області, українця, громадянина України, із середньою освітою, не одруженого, раніше судимого, -
08.04.2024 року до Казанківського районного суду Миколаївської області надійшло подання ДУ «Казанківська ВК (№ 93)» стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про застосування щодо нього умовно-дострокового звільнення від покарання.
Засуджений ОСОБА_5 відбуває покарання у виді позбавлення волі у Державній установі «Казанківська виправна колонія (№ 93)». Початок строку: 18.03.2020 року, кінець строку: 18.03.2026 року.
На день розгляду комісії від 29.03.2024 року відбув 3/4 частину строку покарання - 9 років 9 місяців 21 день, а не відбутий засудженим строк покарання складає 3 роки 2 місяці 10 днів.
На день розгляду комісії від 29.03.2024 року відбув 3/4 частину строку покарання - 9 років 9 місяців 21 день, а не відбутий засудженим строк покарання складає 3 роки 2 місяці 10 днів.
З подання вбачається, що засуджений ОСОБА_5 відбуваючі призначене судом покарання зарекомендував себе посередньо. До праці ставиться сумлінно, за що має ряд заохочень від адміністрації ДУ «Казанківська виправна колонія (№ 93)». Посилаючись на те, що засуджений ОСОБА_5 фактично відбув 3/4 призначеного строку покарання, своєю поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення, в поданні на вирішення ставиться питання про застосування до засудженого умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
Представник Казанківської ВК № 93 подання підтримав, просив задовольнити зазначене клопотання задовольнити з підстав, викладених у поданні.
На думку прокурора подання начальника ДУ «Казанківська виправна колонія (№ 93)» щодо застосування да засудженого ОСОБА_6 умовно-дострокового звільнення від покарання є не обґрунтованим і задоволенню не підлягає, оскільки засуджений ОСОБА_5 за час відбування покарання своєю поведінкою не довів свого виправлення. На підставі викладеного просив відмовити у задоволені подання.
Засуджений ОСОБА_5 подання підтримав та просив його задовольнити, оскільки вважає що своєю сумлінною поведінкою та добросовісною працею довів своє виправлення.
Вислухавши пояснення засудженого ОСОБА_5 , доводи представника ДУ «Казанківська виправна колонія (№ 93)», думку прокурора, який вважає подання обґрунтованим, дослідивши матеріали особової справи засудженого та матеріали подання, суд приходе такого висновку.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання
Відповідно до ст. 81 КК України, до осіб, що відбувають покарання у вигляді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання.
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. Про вказане може свідчити його як сумлінна поведінка, так і ставлення до праці.
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим:
1) не менше половини строку покарання, призначеного судом за кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, а також за необережний тяжкий злочин;
2) не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за корупційний нетяжкий злочин, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисне кримінальне правопорушення і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисне кримінальне правопорушення, за яке вона засуджена до позбавлення волі;
3) не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і знову вчинила умисне кримінальне правопорушення протягом невідбутої частини покарання.
Згідно вимог чинного законодавства, яке регламентує порядок застосування умовно-дострокового звільнення, даному звільненню підлягають ті засуджені, які протягом всього часу довели своє виправлення і для цього дані беруться в їх сукупності.
Відповідно п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 26.04.2002 року «Про умовно-дострокове-звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким», при розгляді питання про умовно-дострокове звільнення можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. Зокрема, слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправної установи, а також його наміри щодо залучення до суспільно корисної праці.
Розглядаючи клопотання про умовно - дострокове звільнення, суд зобов'язаний перевірити сумлінну поведінку та сумлінне ставлення особи за весь період відбування нею покарання, врахувати тяжкість вчиненого злочину та особу засудженого в цілому.
Згідно з ч. 1 ст. 6 КВК України, виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
Критерієм сумлінної поведінки є неухильне дотримання всіх вимог режиму місця відбування покарання та всіх покладених на засудженого обов'язків. Чесним ставленням до праці є постійна старанність у роботі, прагнення до кращого виконання дорученої роботи, підвищення кваліфікації, бережливе ставлення до матеріалів, обладнання. Висновок про те, засуджений став на шлях виправлення має ґрунтуватися на аналізі даних про його поведінку за весь період відбування покарання, а не за час, що безпосередньо передує розгляду питання про можливість застосування щодо засудженого умовно-дострокове звільнення.
На підставі закону умовно - дострокове звільнення можливе за обов'язкової і одночасної наявності і їх сукупності підстав і умов, при цьому, основним, вирішальним є не факт відбуття певної частини покарання, а виправлення засудженого.
Судом врахувається не тільки факт відбуття останнім певної частини покарання, а й тяжкість і характер вчиненого ним злочину, поведінку засудженого під час відбування покарання, становлення його на шлях виправлення.
Так, головною підставою умовно-дострокового звільнення є виправлення особи. Висновок суду про доведеність виправлення засудженого повинен базуватися на всебічному врахуванні даних про його поведінку і ставлення до праці за весь період перебування у виправно-трудовій установі.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 81 КК України, умовно - дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. Тобто, головною умовою прийняття такого рішення є доведеність того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Умовно - дострокове звільнення від відбування покарання є заохочувальною нормою кримінального та кримінально-виконавчого законодавства, оскільки має на меті стимулювання засуджених до чіткого виконання правил внутрішнього розпорядку, дотримання вимог режиму відбування покарання, прагнення до продуктивної праці, відшкодування матеріальних збитків, нанесених злочином, каяття у скоєному злочині. Доцільність умовно-дострокового звільнення визначається тим, що засуджений за певний час перебування у місцях позбавлення або обмеження волі виправився, змінив поведінку, з огляду на що відсутня необхідність повного відбування призначеного судом строку покарання. Отже, виправлення засудженого передбачає такі зміни у його поведінці та особистості, які дають підстави вважати, що він у разі застосування цієї пільги спроможний свідомо дотримуватись соціальних норм життя та не має установок на повернення до злочинної діяльності. Сумлінна поведінка засудженого передбачає не тільки наявність у останнього заохочень, застосованих у порядку, визначеному статтями 67, 130 КВК України, але й додержання засудженим вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях, безперечне виконання законних вказівок та розпоряджень адміністрації установи виконання покарань, корисну ініціативу, соціальну активність, участь у вирішенні питань організації навчання, відпочинку, побуту, вплив на виправлення інших засуджених, розвиток корисних соціальних зв'язків, відсутність порушень дисципліни. Сумлінне ставлення до праці - це чесне та повне виконання засудженим своїх трудових обов'язків, відповідно до статей 59, 60, 118 КВК України, покращення кількісних та якісних показників роботи, підвищення робітничої кваліфікації, бережливе ставлення до обладнання та інструментів, суворе дотримання правил техніки безпеки тощо. Сумлінне ставлення до праці передбачає прагнення засудженого до перевиконання встановлених норм виробітку або зразкового виконання робіт, участь у вирішенні питань організації праці, відшкодування збитків, заподіяних злочином.
Судом встановлено, що вироком Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26.03.2015 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 засуджено за ст. 115 ч. 2 п. 13 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням остаточно до 3 років позбавлення волі. За ст. 71 ч. 1 КК України до 12 років позбавлення волі, ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднати невідбуте покарання, призначене за вироком Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 06.03.2017 року у вигляді 1 року позбавлення волі та остаточно за сукупністю вироків призначене покарання до 13 років позбавлення волі. Початок строку рахувати з 13.12.2014 року. Вирок набрав законної сили 18.06.2015 року.
17.03.2016 року Миколаївським районним судом Миколаївської області, засуджений вироком Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26.03.2015 року за ст.. 115 ч. 2 п. 13, ст. 71 КК України до 13 років позбавлення волі, зарахувати у строк попереднього ув'язнення з 13.12.2014 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
З матеріалів особової справи засудженого вбачається, що засуджений ОСОБА_5 в місцях позбавлення волі перебуває з 13.12.2014 року. УДержавній установі «Казанківська виправна колонія (№ 93)» відбуває покарання з 22.04.2021 року. Початок строку: 13.12.2014 року, кінець строку: 08.06.2027 року.
На момент розгляду подання, станом на 16.04.2024 року засудженим ОСОБА_5 не відбутий строк покарання складає 3 роки 1 місяць 23 дні.
Згідно наявних у особовій справі матеріалів вбачається, що засуджений ОСОБА_5 характеризується посередньо.
Згідно особової справи з ДУ «Казанківська виправна колонія (№ 93)» засуджений ОСОБА_5 має 3 заохоченя та 1 стягненя, яке знято у встановленому законом порядку, що, з урахуванням положень ст. 6 КВК України, не може свідчити про готовність ОСОБА_5 до самокерованої правослухняної поведінки.
На підставі викладеного вбачається, що нестабільна поведінка засудженого протягом всього строку відбування покарання не може свідчити про його виправлення, оскільки позитивні зміни повинні прослідковуватися протягом всього строку відбування покарання, натомість, в поведінці засудженого ОСОБА_5 . позитивні зрушення відбуваються протягом нетривалого проміжку часу, з урахуванням загального строку відбування покарання, що не може свідчити що засуджений за час відбуття покарання довів своє виправлення.
Виходячи з положень ст. 81 КК України та роз'яснень, які містяться у п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну не відбутої частини покарання більш м'яким» від 26 квітня 2002 року № 2, проаналізувавши дані щодо ставлення засудженого до вчиненого ним злочину, даних щодо праці, додержання ним вимог режиму, даних про його особу за весь період перебування в установах відбування покарань, оцінюючи у сукупності з даними щодо обставин скоєного злочину та строку реального відбуття призначеного покарання, суд приходить до висновку, що засуджений ОСОБА_5 за весь період відбуття покарання не довів свого виправлення сумлінною поведінкою та ставленням до праці і не заслуговує умовно-дострокового звільнення з місць позбавлення волі на не відбутий термін, як особа, яка сумлінною поведінкою і ставленням до праці довела своє виправлення а тому відносно нього не можуть бути застосовані положення ст. 81 КК України.
Керуючись ст. 81 КК України, ч. 2 ст. 376, 537-539 КПК України, -
В задоволені подання начальника ДУ «Казанківська виправна колонія (№ 93)» про умовно - дострокове звільнення від відбування стосовно засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,- відмовити.
На ухвалу може бути подана апеляція до Миколаївського апеляційного суду протягом семи днів з моменту її оголошення.
Суддя: ОСОБА_1