Справа №755/17261/21 2/760/4096/24
17 квітня 2024 року м. Київ
Солом'янський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Ішуніної Л. М.,
за участю секретаря судового засідання Отруби В. В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Форвард Фінансів», треті особи: приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Малкова Марія Вікторівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Форвард Фінансів» (далі - ТОВ «Форвард Фінансів»), в якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 70353 від 11 червня 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О. В., про стягнення з неї заборгованості у сумі 7 134,38 грн.
Свої вимоги мотивує тим, що 09 вересня 2021 року через застосунок «Дія» їй стало відомо про те, що приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Малковою М. В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання вказаного виконавчого напису.
Позивач не погоджується із сумою заборгованості і вважає, що виконавчий напис вчинено з порушенням вимог Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України), оскільки кредитний договір, який наданий нотаріусу, не був посвідчений нотаріально. Позивач вказує на те, що сума заборгованості є спірною і жодних вимог від відповідача про її сплату, починаючи з 09 березня 2006 року вона не отримувала. Разом з тим, в момент вчинення оскаржуваного виконавчого напису були відсутні правові підстави для його вчинення. Також позивач зазначає, що між нею та Відкритим акціонерним товариством «Родовід Банк» (далі - ВАТ «Родовід Банк») 09 березня 2006 року був укладений договір на встановлення кредитної лінії в розмірі 1 000 грн строком до 08 березня 2007 року, але стягнення заборгованості на підставі виконавчого напису від 11 червня 2021 року № 70353 проводиться за період з 09 березня 2006 року по 07 червня 2021 року.
У зв'язку з вищевикладеним, позивач звернулася до суду за захистом своїх порушених прав та просить позов задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 20 жовтня 2021 року справу за вказаним позовом передано до Солом'янського районного суду міста Києва за територіальною підсудністю.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 листопада 2021 року для розгляду зазначеної позовної заяви визначено головуючого суддю Ішуніну Л. М.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 26 листопада 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення зазначених у ній недоліків.
08 лютого 2022 року від позивача засобами поштового зв'язку на виконання вимог вищевказаної ухвали до суду надійшла заява про усунення недоліків разом із засвідченими у встановленому чинним законодавством порядку копіями всіх документів, які були додані до позовної заяви, що необхідні для відправки відповідачеві і третім особам.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 21 лютого 2022 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін за вищевказаним позовом.
Оскільки розгляд справи проводиться за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, сторони в судове засідання не викликались.
Згідно з даними зворотніх повідомлень про вручення поштових відправлень, учасники справи отримали копії ухвал про відкриття та позовних заяв з додатками.
Відповідач у встановлений судом строк не скористався своїм правом на подання відзиву, а тому відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Треті особи пояснення до суду не надали.
Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши надані докази, суд виходить з наступного.
За загальним правилом статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно зі статтею 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріусами виконавчих написів визначений у Главі 14 Закону України «Про нотаріат» та Главі 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
Суд установив, що 09 березня 2006 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Родовід Банк» укладений договір, предметом якого є відкриття карткового рахунку в гривні та додаткового карткового рахунку в доларах США, надання платіжної картки строком дії до 28 лютого 2007 року і відкриття кредитної лінії в розмірі 1 000 грн строком до 08 березня 2007 року включно, зі сплатою 36,5% річних.
Разом з тим, 11 червня 2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О. В. вчинено виконавчий напис, який зареєстровано в реєстрі за № 70353, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Форвард Фінансів» заборгованості за кредитним договором від 09 березня 2006 року № ППК.UМС.00/333401/12-2005, укладеним між позивачем та ВАТ «Родовід Банк».
З виконавчого напису вбачається, що правонаступником усіх прав та обов'язків ВАТ «Родовід Банк» на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами від 04 липня 2019 року № 23 є ТОВ «Вердикт Капітал», правонаступником усіх прав та обов'язків якого на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами від 28 січня 2021 року № 28-01/21 є ТОВ «Центр фінансового лізингу», правонаступником усіх прав та обов'язків якого на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами від 02 червня 2021 року № 02-06/21 є ТОВ «Форвард Фінансів». Стягнення заборгованості проводиться за період з 09 березня 2006 року по 07 червня 2021 року. Сума заборгованості становить 6 484,38 грн, що складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 982,45 грн, простроченої заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом у розмірі 7,86 грн, строкової заборгованості за комісією у розмірі 50,72 грн, строкової заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом у розмірі 5 443,35 грн, а також стягується плата за вчинення виконавчого напису нотаріусом у розмірі 650 грн. Загальна сума, що підлягає стягненню, становить 7 134,38 грн.
09 грудня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Малковою М. В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 на підставі вказаного виконавчого напису.
Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі статтею 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти до наступних висновків.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Таким чином, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, - шляхом надіслання стягувачем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком документів є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на викладене, та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто, боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.
Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Такі правові висновки викладено у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17 та узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19).
Позивач, звертаючись до суду з указаним позовом, посилалася на те, що виконавчий напис вчинено з порушенням Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, оскільки заборгованість не є безспірною, виходячи з того, що вимоги від відповідача про усунення порушень зобов'язання вона не отримувала, із розміром заборгованості, яка була нарахована після закінчення строку договору, не погоджується, кредитний договір, який наданий нотаріусу, не був посвідчений нотаріально.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі виконавчого напису від 11 червня 2021 року № 70353 з ОСОБА_1 стягнуто на користь ТОВ «Форвард Фінансів» заборгованість за кредитним договором від 09 березня 2006 року № ППК.UМС.00/333401/12-2005 у сумі 7 134,38 грн з урахуванням плати за вчинення виконавчого напису, яка утворилася за період з 09 березня 2006 року по 07 червня 2021 року.
Відповідно до пункту 1 Переліку документів, для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.
Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 06 червня 2019 року у справі № 750/1627/18.
Судом установлено, що позивач не погоджується із розміром заборгованості, а відповідач не надав доказів того, що звертаючись до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису, подав документи, які підтверджують безспірність заборгованості боржника.
Будь-яким чином перевірити безспірність заборгованості по наданому позивачем кредитному договору суд позбавлений можливості, такий обов'язок на суд не покладається, оскільки довести це має стягувач при зверненні до нотаріуса.
Крім того, матеріали справи, що розглядається, не містять доказів повідомлення позивача про відступлення прав вимоги, а також надсилання повідомлення від стягувача про виконання умов кредитного договору на адресу боржника та докази його отримання нею, що є порушенням підпункту 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
Так, ОСОБА_1 , не будучи повідомленою про намір вчинення виконавчого напису, позбавлена була можливості заперечувати проти вимог відповідача та надати докази неправомірності і безпідставності такої вимоги про стягнення коштів.
Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази того, що укладений договір від 09 березня 2006 року № ППК.UМС.00/333401/12-2005 був посвідчений нотаріально, тому він не може бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц.
Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Відповідно до пункту 3.4 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.
Умовами кредитного договору від 09 березня 2006 року № ППК.UМС.00/333401/12-2005 кредитну лінію позивачеві відкрито строком до 08 березня 2007 року включно.
Водночас, для вчинення виконавчого напису ТОВ «Форвард Фінансів» звернулося до приватного нотаріуса лише 11 червня 2021 року, тобто більше, ніж через чотирнадцять років після виникнення права вимоги, що перевищує загальну позовну давність тривалістю у три роки, встановлену нормами чинного законодавства.
Разом з тим, з оспорюваного виконавчого напису нотаріуса вбачається, що сума заборгованості, в тому числі за процентами визначена за період з 09 березня 2006 року по 07 червня 2021 року.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України та частиною першою статті 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
З аналізу вищевикладених норм, суд приходить до висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Такий висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18).
З огляду на викладене, ТОВ «Форвард Фінансів» відповідно до умов кредитного договору та згідно статті 1048 ЦК України має право на стягнення заборгованості по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування, тобто до 08 березня 2007 року. Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти, що також свідчить про те, що заборгованість ОСОБА_1 не є безспірною.
Отже, нотаріус не перевірив додержання строків на звернення стягувача із заявою про вчинення виконавчого напису, не з'ясував, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу, не надав цим обставинам відповідної оцінки, не дотримався строків, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, та не встановив, чи підтверджують надані відповідачем документи безспірність боргу.
Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідач, не подавши відзиву, наведені позивачем обставини не спростував, доказів наявності законних підстав, передбачених для видачі виконавчого напису, не надав.
Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача та їх задоволення.
Згідно з частиною першою статті 133 та частиною першою статті 141 ЦПК України судові витрати понесені позивачем, що включають судовий збір, сплачений за подання позовної заяви у розмірі 908 грн, підлягають стягненню на її користь з відповідача.
Що стосується вимоги про стягнення витрат по сплаті судового збору за подачу до суду заяви про забезпечення позову у розмірі 454 грн, то суд до уваги не бере, оскільки матеріали даної справи такої заяви не містять.
На підставі викладеного, керуючись статтями 34, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», главою 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5, Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, статтями 15, 16, 18, 257 ЦК України, статтями 2, 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 263, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олени Василівни від 11 червня 2021 року, зареєстрований за № 70353.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Форвард Фінансів» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908,00 грн.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості щодо учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Форвард Фінансів», код ЄДРПОУ: 44328497, місцезнаходження: 03186, м. Київ, бульв. Чоколівський, 19;
треті особи:
приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, місцезнаходження: АДРЕСА_2 ;
приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Малкова Марія Вікторівна, місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Поправки Юрія, 6, оф. 14.
Суддя Л. М. Ішуніна