СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/7208/24
пр. № 2-о/759/461/24
18 квітня 2024 року м. Київ
Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Натальчук А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу у порядку окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Святошинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту смерті, -
У квітні 2024 року до Святошинського районного суду м. Києва надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення факту смерті, в якій остання просить суд встановити факт смерті громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , визначивши місце смерті: смт. Петропавлівка, Щастинський район, Луганська область, Україна.
На підставі наявних документів, отримати свідоцтво про смерть у відділі державної реєстрації актів цивільного стану наразі неможливо, оскільки факт смерті відбувся на тимчасово-окуповані території України, на якій неможливо отримати документ, який може бути прийнято відділом державної реєстрації актів цивільного стану для здійснення реєстрації смерті відповідно до ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану». Встановлення факту смерті необхідне для отримання свідоцтва про смерть у відповідності до законодавства України та реалізації спадкових прав заявника.
У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючу суддю Горбенко Н.О.
10 квітня 2024 року ухвалою Святошинського районного суду м. Києва заяву залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 21 лютого 2024 року відкрито провадження у справі у порядку окремого провадження.
Заявник у судове засідання не з'явилась, до початку судового засідання через канцелярію суду подала заяву, в якій просила провести розгляд справи без її участі, вимоги викладені в заяві підтримала у повному обсязі.
Представник заінтересованої особи у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.
Зважаючи на положення ч. 2 ст. 317 ЦПК України, відповідно до яких справи про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, розглядаються невідкладно з дня надходження відповідної заяви до суду, суд визнав за можливе провести судове засідання за відсутності учасників справи, що не з'явились.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, з'ясувавши обставини справи та дослідивши відповідні докази, зробив наступні висновки.
У відповідності до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уклали шлюб (а.с. 13).
Таким чином, судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 .
Таким чином, із заявою про встановлення факту смерті особи звернулась особа, яка у відповідності до ч. 1 ст. 317 ЦПК України, має на це право.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Петропавлівка, Щастинський район, Луганська область, Україна, на підтвердження чого до матеріалів справи долучено: копію «корешок медицинского свидетельства о смерти к учетной форме №106/у №73)»; свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 , що видане органом окупаційної влади, з якого вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у Станично-Луганському районі Луганської області, в смт. Петропавлівка (а.с. 14, 30-31).
Однак, у відповідності до п. 3 Постанови Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17.07.2020 року № 807-IX (Із змінами, внесеними згідно із Законом № 3334-IX від 23.08.2023) ліквідовано у Луганській області, зокрема, Станично-Луганський район.
Таким чином, Станично-Луганський район у Луганській області припинив своє існування, відтак, у суду відсутні підстави встановлювати факт смерті особи на зазначеній території.
Одночасно з тим, у п. 1 Постанови Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17.07.2020 року № 807-IX (Із змінами, внесеними згідно із Законом № 3334-IX від 23.08.2023) зазначено про те, що у Луганській області утворено Щастинський район (з адміністративним центром у селищі міського типу Новоайдар) у складі територій Нижньотеплівської сільської, Новоайдарської селищної, Станично-Луганської селищної, Широківської селищної, Щастинської міської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.
Селище Петропавлівка на даний час входить у склад Щастинської міської громади Луганської області.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, враховуючи військові дії, які розпочалися 24.02.2022 року на території України у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року №309 встановлено, що до тимчасово окупованої Російською федерацією території України відноситься, зокрема, територія Щастинської міської територіальної громади Щастинського району Луганської області із 25.02.2022 року.
Відповідно до вимог Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами на тимчасово окупованій території, є недійсним і не створює правових наслідків.
Положення ч. 1 ст. 317 ЦПК України встановлюють, що заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім'ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов'язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.
Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.
Статтею 9 цього Закону передбачено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом України. Будь-який акт (рішення, документ), виданий такими органами та/або особами, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.
Згідно із ст. 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
Крім того, вирішуючи питання щодо оцінки доказів у справі, суд застосовує практику Європейського суду з прав людини, яка відповідно до українського законодавства є джерелом права, зокрема рішення у справах «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey», «Mozer v. the Republic of Moldova and Russia», «Ilascu and Others v. Moldova and Russia», де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), Європейський суд з прав людини наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної сторони.
Враховуючи наведену практику Європейського суду з прав людини, а також ключове значення, яке має встановлення факту народження або смерті особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявників, рішення суду у такій категорії справ має ґрунтуватись на дотриманні вимог статті 263 ЦПК України щодо повного і всебічного з'ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності, в тому числі з урахуванням документів, які видані органами та установами, що знаходяться на такій території.
Таким чином, документи, видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв'язку під час розгляду справ у порядку статті 317 ЦПК України.
Суд зауважує, що визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.
Пунктом 1 глави 5 розділу III Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні передбачено, що підставою для проведення державної реєстрації смерті є лікарське свідоцтво про смерть (форма №106/о), фельдшерська довідка про смерть (форма №106-1/о), лікарське свідоцтво про перинатальну смерть, рішення суду про оголошення особи померлою, рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час, повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів, повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть. Ці документи додаються до другого примірника актового запису про смерть.
Згідно із ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», підставою для проведення державної реєстрації смерті є визначені центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я або судово-медичною установою документ встановленої форми, що підтверджує факт смерті. За відсутності такого документа, що підтверджує факт смерті, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту смерті.
Відповідно до роз'яснень, даних в п. 13 Постанови Пленуму ВСУ № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд встановлює факт смерті особи за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин.
Пунктом 18 Постанови Пленуму ВСУ № 5 від 31 березня 1995 року встановлено, що рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не замінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.
Згідно ч. 4 ст. 317 ЦПК України, ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.
На підставі вищевикладеного, встановлених у судовому засіданні обставин справи суд дійшов висновку про задоволення заяви про встановлення факту смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4-13, 77-84, 259, 260, 264-266, 269, 317, 430 ЦПК України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Святошинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту смерті - задовольнити.
Встановити факт смерті громадянина України, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у с-ще Петропавлівка, Щастинський район, Луганська область, Україна.
Допустити негайне виконання рішення суду.
Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Н.О. Горбенко