Справа № 167/381/24
Номер провадження 3/167/290/24
18 квітня 2024 року місто Рожище
Суддя Рожищенського районного суду Волинської області Н.В. Шептицька, вивчивши адміністративні матеріали, що надійшли з Відділення поліції № 1 (м. Ківерці) Луцького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , пенсіонер,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення ( далі - КУпАП),
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 074323 від 09.04.2024 року (далі - Протокол), який надійшов в Рожищенський районний суд Волинської області 17.04.2024 року, ОСОБА_1 13.01.2024 року о 19 год 30 хв на автодорозі сполученням с. Носачевичі - с. Вишеньки Луцького району, керуючи автомобілем «Шкода», дн НОМЕР_1 , здійснив дорожньо-транспортну пригоду, після чого залишив місце пригоди, чим порушив вимоги п. 2.10. «в», за що відповідальність передбачена ст. 122-4 КУпАП.
Вивчивши Протокол та долучені до нього матеріали, вважаю за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Склад правопорушення - це наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу загалом.
Стаття 122-4 КУпАП України передбачає відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
Вказана норма закону є бланкетною і відсилає до п. 2.10. «а» Правил дорожнього руху, згідно якого, у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний: негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.
Проте, в Протоколі зазначено, що ОСОБА_1 порушив пункт 2.10 «в» Правил дорожнього руху, згідно якого, у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний: не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди.
Залишення місця пригоди і переміщення транспортного засобу після ДТП регулюються різними пунктами ПДР, а ОСОБА_1 вміняється саме залишення місця пригоди.
Вищенаведене свідчить про те, що суть правопорушення, яке поставлено у провину ОСОБА_1 за складеним щодо нього Протоколом, залишилася невизначеною через відсутність належного посилання на порушення норми законодавства, яка передбачає, що у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний: негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди (п. 2.10. «а» ПДР).
Враховуючи положення ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява №36673/04), «Карелін проти Росії» (заява №926/08, рішення від 20.09.2016 р.), беручи до уваги адміністративне стягнення, передбачене ст. 122-4 КУпАП , суддя виходить із того, що, як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим та безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі.
Беручи до уваги вищевикладене, вважаю, що Протокол щодо ОСОБА_1 у такому вигляді, через його істотні недоліки, не може бути предметом судового розгляду, оскільки зазначені фактичні обставини в Протоколі, які поставлені у провину ОСОБА_2 , є фактично невизначеними та неконкретними.
Враховуючи вищенаведене у сукупності, оскільки Протокол про адміністративне правопорушення фактично не відповідає вимогам статті 256 КУпАП, за наявності вказаних недоліків, які позбавляють можливості всебічно і повно з'ясувати обставини справи, у відповідності до вимог статей 256, 278 КУпАП, справа підлягає поверненню на доопрацювання органу, від якого надійшов до суду Протокол про адміністративне правопорушення, для виконання вимог частини 1 статті 256 КУпАП.
Доопрацьовану справу про адміністративне правопорушення необхідно повернути до суду з урахуванням вимог частини 7 статті 38 КУпАП, за змістом якої, у разі закриття кримінального провадження, але за наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження.
Також звертаю увагу, що усунення недоліків у Протоколі повинно бути проведено з безумовним виконанням вимог статті 256 КУпАП України та ознайомленням особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зі змістом Протоколу після усунення недоліків.
Керуючись пунктом 2 частини 1 статті 278 КУпАП, суддя
Повернути Відділенню поліції № 1 (м. Ківерці) Луцького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ № 074323 від 09.04.2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 122-4 КУпАП, для належного оформлення.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя Рожищенського районного суду
Волинської області Н.В. Шептицька