Справа № 161/3981/24
Провадження № 2/161/1948/24
(заочне)
18 квітня 2024 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області
у складі:
головуючого судді Крупінської С.С.
за участю секретаря судового засідання Федорової В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Органу опіки та піклування Луцької міської ради до ОСОБА_1 , про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -
Орган опіки та піклування Луцької міської ради звернувся до суду з вищевказаним позовом.
Позов обґрунтовує тим, що 12.08.2005 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб, який рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08.04.2011 був розірваний. В шлюбі у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В свідоцтві про народження дитини зазначено, що батько ОСОБА_4 є громадянином Вірменії. Родичі матері ОСОБА_5 вважають , що шлюб зареєстрований між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був фіктивним , оскільки ОСОБА_1 жодного разу не з'являвся за місцем проживання дружини та не цікавився її життям. На момент набуття рішення суду про розірвання шлюбу, матір дітей ОСОБА_2 мала першу групу інвалідності та була повністю прикутою до ліжка. Відповідач ніколи не цікавився життям дитини, не спілкувався з вчителями та вихователями, не вітав ОСОБА_5 з днем народження. ОСОБА_3 постійно проживав з матір'ю та перебував на обліку у службі у справах дітей як такий, що потрапив до складних життєвих обставин. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла. Після смерті матері ознаки складних життєвих обставин у родині загострились. Старший брат ОСОБА_6 , не має повноважень представляти інтереси меньшого брата,підписувати документи, оскільки законним представником ОСОБА_7 є його батько ОСОБА_1 , який самоусунувся від виконання батьківських обов'язків щодо сина.
У зв'язку з цим, Орган опіки та піклування Луцької міської ради просить позбавити ОСОБА_1 батьківських прав щодо неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Передати неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , органу опіки та піклування Луцької міської ради для подальшого його влаштування до сімейних форм виховання. Стягнути з ОСОБА_1 аліменти в розмірі частини, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з усіх видів заробітку на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи від дня пред'явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття на рахунок дитини в АТ «Ощадбанк».
Ухвалою судді від 28.03.2024 відкрито загальне позовне провадження у справі.
Відзиву від відповідача у встановлений ухвалою строк до суду не надходило.
Ухвалою суду від 12.04.2024 закрито підготовче провадження у справі.
Представник позивача подала суду заяву про розгляд справи у її відсутності, заявлений позов підтримала та просила задовольнити з наведених у позовній заяві підстав, не заперечували щодо ухвалення заочного рішення у справі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про місце, час та дату розгляду справи повідомлялась шляхом надсилання судової повістки та розміщення судового оголошення на офіційному веб-сайті «Судова влада». Клопотань про відкладення на адресу суду не надходило.
За погодженням позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи та надані докази на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог, суд установив таке.
Статтею 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), ратифікованої Україною згідно з постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов'язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України (далі - СК України) мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Тлумачення наведених положень статті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 12.08.2005 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який на підставі рішення Луцького мсіькрайонного суду від 08.04.2011 року було розірвано. В шлюбі у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Матір дитини, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 02.01.2024 року.
Відповідно до акту обстеження умов проживання від 15.01.2024, неповнолітній ОСОБА_3 проживає з старшим братом ОСОБА_8 , тіткою ОСОБА_9 та її родиною в АДРЕСА_1 , з батьком ОСОБА_1 ніколи не бачився, не спілкувався. У квартирі ОСОБА_5 має місце для навчання та відпочинку, ОСОБА_5 проживає в гуртожитку училища в якому навчається у с.Торчин Луцького району.
З пояснень тітки ОСОБА_10 вбачається, що шлюб укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був фіктивним, оскільки останнього ніколи в житті не бачила, до ОСОБА_2 він ніколи не телефонував, сином не цікавився.
З інформації наданої Луцьким ліцеєм № 10 про стан утримання та виховання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вбачається, що ОСОБА_3 протягом 2020-2021 років навчався у 9-М класі (математичний профіль). На час навчання учня у Луцькому ліцеї № 10, тато ОСОБА_1 , жодного разу до школи не приходив, взагалі не цікавився навчанням сина, батьківські збори не відвідував, не спілкувався з вчителями ОСОБА_5 . Вчителям, одноліткам, друзям про батька підліток не розповідав. ОСОБА_5 всіляко уникав будь-яких розмов про сім'ю. Класний керівник не володіє інформацією щодо батька ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , вона спілкувалась лише з бабусею учня.
З висновку Служби у справах дітей Луцької міської ради № 27 від 22.01.2024 року випливає, що ОСОБА_3 постійно проживав з матір'ю та перебував на обліку у службі у справах дітей як такий, що потрапив до складних життєвих обставин. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла. Згідно з висновком оцінки потреб сім'ї від 15.01.2024 року, надану управлінням соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Луцької міської ради, після смерті матері, ознаки складних життєвих обставин у родині ОСОБА_11 лише загострились. Брат не має повноважень представляти інтереси дитини, підписувати документи, оскільки законним представником ОСОБА_7 є його батько ОСОБА_1 , який самоусунувся від виконання батьківських обов'язків щодо сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків.
Разом з тим це, насамперед, є способом захисту прав та інтересів дитини, а тому при вирішенні цього питання перш за все необхідно виходити з інтересів дитини, з'ясувати та оцінити який позитивний чи негативний наслідок для дитини матиме таке рішення.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Статтею 3 Конвенції передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчим органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ст. 9 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 № 789-XII, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
За загальним правилом позбавлення батьківських прав спрямоване насамперед на захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей та є засобом стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків.
Як вказано в ч.1 ст.17 Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Факт оскарження відповідачем заяви про позбавлення батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (рішення від 07.12.2006 у справі «Хант проти України»).
Оцінюючи наявні в справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач не бере участі у вихованні сина, не піклується про його фізичний і духовний розвиток, не забезпечує необхідними матеріально-побутовими умовами, доглядом, вихованням, не спілкується з сином. Зазначені фактори в сукупності, суд розцінює як ухилення від виховання дитини та самоусунення від виконання батьківських обов'язків.
Проаналізувавши наведене, суд дійшов висновку щодо доцільності позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Також суд зазначає, що у відповідності до вимог ст.169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.
Крім того, згідно ч.ч. 2, 3 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.
Згідно зі ст. 180, 181 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 193 СК України якщо батьки не беруть участі в утриманні дитини, влаштованої до державного або комунального закладу охорони здоров'я, навчального або іншого закладу, аліменти на дитину можуть бути стягнені з них на загальних підставах. За рішенням суду аліменти можуть перераховуватися на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України.
З ч. 3 ст. 180 СК України вбачається, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджується у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників з ким проживає дитина.
Частиною 2 ст. 182 СК України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 193 СК України якщо батьки не беруть участі в утриманні дитини, влаштованої до державного або комунального закладу охорони здоров'я, навчального або іншого закладу, аліменти на дитину можуть бути стягнені з них на загальних підставах. За рішенням суду аліменти можуть перераховуватися на особистий рахунок дитини.
Отже, суд приходить до висновку, що з відповідача слід стягувати аліменти у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітків (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку, на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 28.02.2024 року та до досягнення дитиною повноліття.
Крім того, з відповідача слід стягнути судовий збір в сумі 2422,40 грн. (за дві позовні вимоги немайнового характеру) в дохід держави.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 77, 81, 89, 200, 206, 263, 264, 265, 280, 354 ЦПК України, на підставі ст.ст. 19, 150, п.2 ч.1 ст.164, 165-167, 180-182, 193 СК України, суд, -
Позов задовольнити.
Позбавити ОСОБА_1 батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Передати неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , органу опіки та піклування Луцької міської ради, для подальшого влаштування до сімейних форм виховання.
Стягувати з ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку, починаючи з 28 лютого 2024 року та до досягнення дитиною повноліття, на особистий рахунок дитини, відкритий у відділенні Державного ощадного банку України.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 2422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Позивач: Орган опіки та піклування Луцької міської ради(адреса: вул. Богдана Хмельницького, 19, м. Луцьк);
Відповідач: ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 );
Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області С.С.Крупінська