154/1356/24
1-кс/154/380/24
18.04.2024 слідчий суддя Володимир-Волинського міського суду Волинської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ Володимирського РВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_3 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні за № 12024030510000379 від 13.04.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 та ч. 3 ст. 149 КК України,-
17.04.2024 старший слідчий СВ Володимирського РВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_3 звернулась до суду з клопотанням, яке належним чином погоджене з прокурором про накладення арешту на майно.
Клопотання мотивує тим, що в ході досудового розслідування встановлено: ОСОБА_4 , у невстановлений день, час та місці, діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, з ціллю незаконного збагачення, маючи умисел на торгівлю людьми, а також вербування та переміщення осіб жіночої статі з використанням обману, з метою подальшої сексуальної експлуатації на території Республіки Італія, вступила у попередню змову з невстановленою особою та відповідно до умов попередньої змови та розподілених ролей у скоєнні злочину, ОСОБА_4 , повинна на території України підшуковувати осіб жіночої статі, які будучи обманутими, можуть дати згоду на працевлаштування за кордоном. Після цього ОСОБА_4 під час спілкування з ними, шляхом обману, не повідомляючи про дійсний вид і умови роботи, а саме, надання сексуальних послуг, повинна досягти згоди про їх переміщення через державний кордон України до Республіки Італії, тобто завербувати осіб жіночої статі та перемістити через Державний кордон України.
Так, в грудні 2023 року, більш точні дата та час не встановлені, ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою з невстановленою особою чоловічої статі, перебуваючи в невстановленому місці, маючи умисел на здійснення вербування осіб з метою подальшого їх переміщення за межі України для сексуальної експлуатації за грошову винагороду, з корисливих мотивів, під приводом привезти на відпочинок неповнолітню особу на територію Республіки Італія, та яку не ставила до відома про свій злочинний умисел, спрямований на вербування людей з метою подальшої сексуальної експлуатації, продовжуючи реалізацію свого злочинного наміру, протягом листопада та грудня 2023 року, ОСОБА_4 переслідуючи мету наживи, здійснила вербування неповнолітньої ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та у подальшому вчинила кримінальне правопорушення проти волі, честі та гідності особи при наступних обставинах.
Протягом листопада-грудня 2023 року, точної дати та часу досудовим розслідування не встановлено, з метою реалізації злочинного умислу та розробленого злочинного плану, відповідно до відведеної їй злочинної ролі ОСОБА_4 у невстановлений час, місці та обставинах, через мережу «Instagram» здійснювала листування з неповнолітньою ОСОБА_5 , схиляючи її приїхати до Республіки Італія на відпочинок, при цьому не повідомляючи про дійсну мету поїздки.
Надалі ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний умисел та розроблений план, направлений на вербування осіб для подальшої сексуальної експлуатації за межами Державного кордону України, за допомогою інтернет «Messenger» мобільного телефону, отримала від неповнолітньої ОСОБА_5 відомості про її паспортні дані для придбання квитків з Республіки Польща та Республіку Італію.
27 грудня 2024 року, неповнолітня ОСОБА_5 , діючи за вказівками ОСОБА_4 , через міжнародний автомобільний пункт пропуску «Устилуг-Зосін», що по АДРЕСА_1 , виїхала до Республіки Польщі і в подальшому здійснила переліт до міста Сардинія Республіки Італія де її зустріла ОСОБА_4 з невстановленою особою чоловічої статі. ОСОБА_6 відібрала у ОСОБА_5 паспорт України для виїзду за кордон.
В подальшому ОСОБА_4 , діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, з ціллю незаконного збагачення, спочатку під приводом повернення грошей, витрачених нею на переліт, а в подальшому користуючись безпорадним становищем ОСОБА_5 , який полягав в тому, що вона перебувала у чужій країні, мови якої не знає, що обмежувало її здатність керувати своїми діями та чинити опір незаконним діям, примушувала її надавати сексуальні послуги, здійснюючи її сексуальну експлуатацію.
Дії вказаної особи суперечать чинному законодавству України та Протоколу про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, та покарання за неї, що доповнює Конвенцію ООН проти транснаціональної організованої злочинності 2000 року і Конвенції Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми 2005 року, дані документи надають поняття торгівлі людьми, окреслюють коло суспільно - небезпечних діянь, які підлягають обов'язковій криміналізації, передбачають основні стандарти запобігання, протидії торгівлі людьми.
Окрім цього, в другій декаді березня 2024 року, більш точні дата та час не встановлені, ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою з невстановленою особою чоловічої статі, перебуваючи в невстановленому місці, маючи умисел на здійснення вербування осіб з метою подальшого їх переміщення за межі України для сексуальної експлуатації за грошову винагороду, з корисливих мотивів, повідомила невстановлену особу чоловічої статі на ім'я ОСОБА_7 , під приводом привезти на відпочинок малолітню особу на території Республіки Італія, та яку не ставила до відома про свій злочинний умисел, спрямований на вербування людей з метою подальшої сексуальної експлуатації, продовжуючи реалізацію свого злочинного наміру, та протягом березня та квітня 2024 року ОСОБА_4 , переслідуючи мету наживи, здійснила вербування малолітньої ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 , при наступних обставинах.
Так, всередині березня 2024, точної дати та часу досудовим розслідування не встановлено, з метою реалізації злочинного умислу та розробленого злочинного плану, відповідно до відведеної їй злочинної ролі ОСОБА_4 у невстановлений час, місці та обставинах, зателефонувала через мережу «Instagram» до малолітньої ОСОБА_8 , та попросила останню зробити фото сесію, яку остання мала розмітити в мережі «Instagram», не повідомляючи при цьому про дійсну мету цієї фото сесії, а саме, надання сексуальних послуг в умовах боргової кабали, та у подальшому вчинила кримінальні правопорушення проти волі, честі та гідності особи при наступних обставинах:
З метою реалізації злочинного умислу та розробленого злочинного плану, відповідно до відведеної їй злочинної ролі ОСОБА_4 у невстановлений час, місці та обставинах, зателефонувала через мережу «Instagram» до малолітньої ОСОБА_8 та попросила останню поїхати разом з її батьками ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в Державну міграційну службу та виробити паспорт громадянина України для виїзду у закордон, не повідомляючи при цьому про дійсну мету вироблення цього паспорта, а саме, виїзду за кордон з метою надання сексуальних послуг.
В подальшому, ОСОБА_4 , маючи на меті вивезти малолітню ОСОБА_8 за кордон, для її примушування надання сексуальних послуг, досягла з її батьками ОСОБА_9 та ОСОБА_10 згоди, та в подальшому 11.04.2024, привезла їх автомобілем в місто Ковель до приватного нотаріуса ОСОБА_11 , за допомогою якого виготовили доручення для виїзду малолітньої ОСОБА_8 разом з сестрою ОСОБА_5 , за кордон. Тобто шляхом обману, який виразився у неповідомленні про дійсну мету виїзду за кордон, завербувала малолітню ОСОБА_8 .
Надалі ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний умисел та розроблений план, направлений на вербування осіб для подальшої сексуальної експлуатації за межами Державного кордону України, за допомогою інтернет «Messenger» мобільного телефону, отримала від малолітньої ОСОБА_8 відомості про її паспортні дані для придбання квитків в Республіку Польща та подальшого вивозу її до Республіки Італія.
13 квітня 2024 року, близько 11 години, ОСОБА_4 , перебуваючи у міжнародному автомобільному пункті пропуску «Устилуг-Зосін», що по АДРЕСА_1 , діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, з ціллю незаконного збагачення, маючи умисел на торгівлю людьми, а також вербування та переміщення осіб жіночої статі з використанням обману, з метою подальшої сексуальної експлуатації на території Республіки Італія, намагалась перемістити, вивезти до Республіки Польщі малолітню ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 , яку в подальшому, з метою отримання значних неправомірних прибутків, мала експлуатувати, змушуючи надавати сексуальні послуги.
Дії вказаної особи суперечать чинному законодавству України та Протоколу про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, та покарання за неї, що доповнює Конвенцію ООН проти транснаціональної організованої злочинності 2000 року і Конвенції Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми 2005 року, дані документи надають поняття торгівлі людьми, окреслюють коло суспільно - небезпечних діянь, які підлягають обов'язковій криміналізації, передбачають основні стандарти запобігання, протидії торгівлі людьми.
Вказані кримінальні правопорушення внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань та прокурором об'єднанні в одне кримінальне провадження за №12024030510000379 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 2, ч. 3 ст. 149 КК України.
16 квітня 2024 року, о 06 годині 15 хвилин, в ході проведення санкціонованого обшуку на підставі ухвали Володимир-Волинського міського суду- 1-кс/154/359/24 від 15.04.2024 за місцем проживання ОСОБА_12 , за адресою: АДРЕСА_2 , було виявлено та вилучено: мобільний телефон марки «IPhone -13» ІМЕІ 1 - НОМЕР_1 та ІМЕІ 2 - НОМЕР_2 та сім картка з номером НОМЕР_3 .
Слідча в судове засідання не з'явилась, надала заяву про можливість розгляду клопотання за її відсутністю, клопотання підтримала та просила його задовольнити.
Згідно з ч. 1 ст. 172 КПК України неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Власник майна в судове засідання також не з'явилась, будь-яких заперечень щодо розгляду клопотання за її відсутності про накладення арешту не надала.
Відповідно до ч. 5 ст. 171 КПК України, у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 КПК, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
Таким чином, вилучені речі, які мають значення речового доказу у кримінальному провадженні № 12024030510000379 від 13.04.2024, оскільки можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тому є достатні підстави вважати, що відповідають критеріям, зазначеним у ч. 1 ст. 98 КПК України.
Враховуючи позицію учасників справи, перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши докази по них, приходжу до висновку, що клопотання підлягає до задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які зберегли на собі його сліди вчинення кримінального правопорушення, або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Вилучені речі, які зазначені слідчою у клопотанні в розумінні ч. 1 ст. 98 КПК України є речовими доказами, правовий режим зберігання яких регламентується ст. 100 КПК України.
Згідно з ч.1 ст. 16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до ч.6 ст. 22 КПК України суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, у тому числі у реалізації права на збирання речових доказів.
Арешт майна, яке має ознаки речового доказу, по суті являє собою форму забезпечення доказів, є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які зберегли на собі його сліди вчинення кримінального правопорушення, або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Враховуючи те, що виявлене та вилучене майно має значення речового доказу у даному кримінальному провадженні, оскільки воно може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тому виникла необхідність у накладенні на нього арешту з метою його збереження.
Керуючись ст.ст. 170-173 КПК України, суд, -
Клопотання старшого слідчого СВ Володимирського РВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_3 про накладення арешту на майно - задовольнити.
Накласти арешт на майно, яке було вилучене під час санкціонованого обшуку за адресою: АДРЕСА_2 та належить ОСОБА_12 , а саме: мобільний телефон марки «IPhone -13» ІМЕІ 1 - НОМЕР_1 та ІМЕІ 2 - НОМЕР_2 та сім картку з номером НОМЕР_3 , з позбавленням права розпорядження, відчуження та користування.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Арешт майна є тимчасовим, до скасування у встановленому КПК України порядку заходом забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ст.174 ч.1 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Згідно ч.2 ст.174 КПК України, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду протягом п'яти діб з дня її постановлення.
Слідчий суддя ОСОБА_13