154/758/24
2/154/481/24
17 квітня 2024 року м. Володимир
Володимир-Волинський міський суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Кусік І.В.
за участю:
секретаря судового засідання Редько В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому зазначила, що з 16.02.2019 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 . Сторони мають спільну дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З відповідачем вони проживають окремо і він не надає матеріальної допомоги на утримання своєї доньки, яка залишилася проживати разом з позивачкою. Відповідач ОСОБА_2 фактично не виконує своїх батьківських обов'язків по утриманню дитини, тому позивачка ОСОБА_1 змушена звернутися до суду з вказаним позовом.
З урахуванням вищевикладеного, позивач просила суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову та до досягнення дитиною повноліття.
Позивачка ОСОБА_1 надала суду заяву, якою заявлені вимоги підтримала, просила проводити розгляд справи без її участі.
Відповідач ОСОБА_2 надав суду заяву, якою позов визнав, не заперечував проти його задоволення.
Процесуальні дії суду під час судового розгляду:
Ухвалою Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 04.03.2024 року у вказаній справі було відкрито провадження та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини:
Як вбачається зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 19.09.2018 року Володимир-Волинським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Волинській області, сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до ч.1,2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Положеннями ст. 180 СК України визначено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно ст. 181 ч. 3 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» № 2037-VІІІ від 17 травня 2017 року внесені зміни до ст. 182 СК України, та визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. При цьому, статтю 183 СК України доповнено частиною 5 такого змісту: «Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину».
Вивчивши матеріали справи, зважаючи на те, що позивачка, з якою проживає неповнолітня дитина, скористалася своїм правом та звернулася до суду з вказаним позовом, відповідач позов визнав, тож зважаючи на обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття та з метою захисту прав дитини, суд приходить до висновку, що вимога позивачки про стягнення з відповідача аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Розподіл судових витрат суд вирішує в порядку ст.141 ЦПК України.
Керуючись ст. 7-13, 81, 141, 180, 181 ч.3, 182, 191 ч.1, 263, 265, 273 ЦПК України, ст.180 - 183, 191 СК України, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» № 2037-VІІІ від 17 травня 2017 року, частин 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, суд
Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації АДРЕСА_2 ) про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 27.02.2024 та до досягнення дитиною повноліття
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Ірина КУСІК