Справа № 461/2313/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/811/464/24 Доповідач: ОСОБА_2
11 квітня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Росохач Стрийського району Львівської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , на ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 21 березня 2024 року про застосування щодо останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави,
з участю прокурора ОСОБА_8 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_6 ,
вищевказаною ухвалою задоволено клопотання слідчого та застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, терміном на 60 діб, тобто до 18 травня 2024 року включно, без визначення розміру застави.
Не погоджуючись із цим рішенням слідчого судді, адвокат ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 21 березня 2024 року та постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складатиме 242 240 гривень.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог апелянт покликається на те, що оскаржена ухвала винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, вказує, що при обранні запобіжного заходу ОСОБА_7 слідчим суддею не була надана належна оцінка обставинам, передбаченим статтями 194, 177, 178 КПК України, які враховуються при обранні запобіжного заходу. Сторона захисту вважає, що застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави є занадто суворим.
Як зазначає захисник, частина 4 ст. 183 КПК України хоча і передбачає право не визначати розмір застави, але вона не є імперативною, тобто це право, а не обов'язок суду після належної оцінки обставин, передбачених статтями 177, 178 КПК України. А тому, враховуючи особу підозрюваного, обставини вчинення правопорушення, відсутність будь-яких обґрунтованих ризиків та необґрунтованість підозри, слідчий суддя, при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 , повинен був визначити розмір застави як альтернативний запобіжний захід.
Звертає увагу, що розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави не може бути завідомо непомірним для підозрюваного.
Вважає, що розмір застави, достатній для виконання обов'язків підозрюваного, повинен становити 80 розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_7 , який брав участь в розгляді апеляційної скарги в режимі відеоконференції з приміщення ДУ «Львівська установа виконання покарань (№19)», адвокат ОСОБА_6 , апеляційну скаргу підтримали, просили задоволити.
Прокурор ОСОБА_8 апеляційну скаргу заперечив, просив рішення слідчого судді залишити без змін.
Заслухавши доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 , виступ захисника ОСОБА_6 , думку прокурора ОСОБА_8 щодо законності судового рішення, перевіривши матеріали провадження, а також наведені доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у Львівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42024142410000017 від 16.01.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.
21 березня 2024 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, у вчиненні вимагання, тобто у вимозі передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду, перешкоджати кримінальному провадженню, незаконно впливати на потерпілих, свідків, тощо, вчинити інше кримінальне правопорушення, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою вищенаведеної статті.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, згідно зі ст. 178 КПК України, враховується: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Під час вирішення питання про задоволення клопотання слідчого слідчим суддею першої інстанції враховано те, що: наявні докази, які дають підстави обґрунтовано підозрювати ОСОБА_7 у вчиненні особливо тяжкого злочину є вагомими, належними, допустимими та отриманими у встановленому КПК України порядку; у разі визнання винуватим ОСОБА_7 йому загрожує покарання лише у виді позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна, без альтернативи призначення іншого покарання; вік та стан здоров'я підозрюваного дозволяють застосування до нього запобіжного заходу з позбавленням волі; відсутність міцних соціальних зв'язків підозрюваного.
При цьому обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчим суддею не встановлено.
Також слідчим суддею із врахуванням того, те що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину вчиненого із погрозою застосування насильства, наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватись від органу досудового розслідування та/або суду, а також впливати на потерпілого, свідків у даному кримінальному провадженні, дійшов висновку, що є необхідність у застосуванні стосовно останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.
На переконання колегії суддів апеляційного суду, долучені до клопотання докази свідчать про причетність ОСОБА_7 до вчинення наведеного кримінального правопорушення, така причетність є вірогідною та достатньою для застосування до підозрюваного заходу забезпечення кримінального провадження, а саме запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Колегія суддів апеляційного суду приходить до переконання, що додані до клопотання слідчого докази в своїй сукупності дають можливість переконати об'єктивного спостерігача в ймовірності вчинення ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення, та наявні фактичні обставини кримінального провадження дають можливість об'єктивно його пов'язати із вчиненням даного злочину.
Ураховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_7 повідомлено про підозру, дані про його особу та наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчим суддею обґрунтовано обрано саме такий вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Встановлені слідчим суддею ризики відповідно до ч. 2 ст. 177, ст. 183 КПК України виправдовують застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і нівелюють твердження апелянта в цій частині.
Стосовно визначення підозрюваному альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, то згідно з ч. 1 ст. 182 КПК України можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.
Частиною 4 ст. 183 КПК України визначено випадки, коли слідчий суддя має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема, щодо щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування. З огляду на те, що ОСОБА_7 підозрюється у вчинені злочину із погрозою застосування насильства, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про недоцільність визначення підозрюваному застави на даній стадії досудового розслідування, як альтернативного запобіжного заходу.
Відтак, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких сторона захисту просить скасувати ухвалу слідчого судді, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, апеляційним переглядом не встановлено.
Ураховуючи вищенаведене, на переконання колегії суддів апеляційного суду, оскаржувана ухвала слідчого судді є обґрунтованою, вмотивованою й підстав для її скасування та задоволення апеляційних вимог немає.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів
ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 21 березня 2024 року, якою до підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, - залишити без змін, апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в його інтересах - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4