Справа № 461/5866/23 Головуючий у 1 інстанції: Мироненко Д.Д.
Провадження № 22-ц/811/3696/23 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.
08 квітня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді: Ванівського О.М.
суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.,
секретаря: Цьони С.Ю.,
з участю:представника апелянта - адвоката Смолинця Я.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Борисевич Надії Миронівни на рішення Галицького районного суду м. Львова від 20 листопада 2023 року у справі за заявою ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, про встановлення факту, що має юридичне значення, -
В липні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою, за участю заінтересованої особи Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, про встановлення факту, що має юридичне значення. У вимогах заяви заявник просила встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт перебування заявника на утриманні свого чоловіка ОСОБА_2 до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Заява обґрунтована тим, що протягом 22 років вона перебувала у зареєстрованому шлюбі із своїм чоловіком ОСОБА_2 , який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.
Заявник вказувала, що її чоловік - ОСОБА_2 , був учасником ліквідації наслідків аварії 1 категорії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, а відтак йому було видано посвідчення, згідно якого останній мав право на пільги передбачені ст. 20 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
З метою отримання пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 подала заяву від 25.01.2023 року, однак рішенням Головного управління Пенсійного фонду у Закарпатській області у перерахунку пенсії їй було відмовлено у зв'язку із відсутністю доказів перебування на утриманні та рекомендовано звернутися до суду із заявою про встановлення факту перебування на утриманні.
Рішенням Галицького районного суду м.Львова від 20 листопада 2023 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, про встановлення факту, що має юридичне значення відмовлено.
Рішення суду оскаржила представник ОСОБА_1 - адвокат Борисевич Н.М., подавши апеляційну скаргу.
Вважає рішення суду таким, що не відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають прецедентній практиці Верховного Суду.
Вказує, що факт перебування на утриманні підтверджується випискою із рахунку заявниці, яка за період з 04.03.2019 року по 14.02.2022 року отримувала від свого чоловіка систематичну та періодичну допомогу у формі грошових коштів на загальну суму 158 665 грн. 50 коп.
Не погоджується з висновками суду першої інстанції, та посилається на «Судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення», відповідно до якої, факт перебування фізичної особи на утриманні померлого встановлюється судом, зокрема, для призначення пенсії чи відшкодування шкоди за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалась утриманцю була постійним і основним джерелом засобів до існування, навіть коли утриманець мав заробіток, одержував пенсію, стипендію, тощо.
Зазначає, що саме по собі отримання пенсії, яка перевищує прожитковий мінімум, не свідчить про відсутність потреби у матеріальній допомозі.
Просить рішення суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким заяву задоволити.
04 січня 2024 року заінтересована особа Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області подало пояснення у справі. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Галицького районного суду м.Львова залишити без змін.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника апелянта - адвоката Смолинця Я.І., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції прийшов до висновку, що заявником не надано доказів на підтвердження своїх вимог, а факт періодичного отримання від чоловіка допомоги у вигляді грошових коштів не є беззаперечним доказом того, що заявник перебувала на утриманні загиблого ОСОБА_2 .
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) з 15 липня 1999 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб (повторним) серія НОМЕР_1 від 20.12.2018 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловік заявниці помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 від 01.04.2022 року та свідоцтвом про поховання № НОМЕР_3 від 01.04.2022 року.
ОСОБА_2 , був учасником ліквідації наслідків аварії 1 категорії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, що підтверджується посвідченням № НОМЕР_4 від 27.01.2020 року.
Внаслідок ліквідації ОСОБА_2 отримав ушкодження здоров'я, що підтверджується наступними документами довідка від 13.12.1990 року №000057; довідка від 18.12.1992 року № 23; постанова № 5 від 21.03.2008 року та довідка № 002653 від 11.06.2008 року, довідка серія ЛВА-2 N 002653, довідка серія ЛВА-1 № 389678; висновок про умови праці від 11.06.2008 року: експертний висновок від 26.09.2022 року.
Як наслідок зазначених ушкоджень ОСОБА_2 видано посвідчення серії № НОМЕР_5 від 11.07.2008 року.
Актом від 31.05.2022 року, виданого ЛКП «Айсберг» встановлено, що зі слів сусідів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали разом до його смерті, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою АДРЕСА_1 .
Відповідно до акту від 23.01.2023 року виданого ЛКП «Айсберг» встановлено, що зі слів сусідів, ОСОБА_1 перебувала на утриманні свого чоловіка ОСОБА_2 до його смерті, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до виписки із рахунку ОСОБА_1 за період із 04.03.2019 року по 14.02.2022 року вона отримувала від ОСОБА_2 здійснені перекази грошових коштів на загальну суму 158 665 грн. 50 коп.
Копією акту обстеження нерухомого майна, пошкодженого (знищеного) внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації № 4084 встановлено, що належний ОСОБА_1 на праві власності будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 був зруйнований внаслідок бойових дій.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, номер інформаційної довідки: 350493021, ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності належить житловий будинок у АДРЕСА_2 та на праві спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_3 .
Відповідно до копії довідки про доходи № 377696708030 2711 пенсіонер ОСОБА_1 отримувала пенсію в наступних розмірах:
-у період з січня 2018 року по березень 2018 року в розмірі 1578,72 грн.;
-у період з квітня 2018 року по листопад 2018 року в розмірі 1579,03 грн.;
-у період з грудня 2018 року по лютий 2019 року в розмірі 1624,03 грн.;
-у березні 2019 року в розмірі 2929,12 грн.;
-у квітні 2019 року в розмірі 2929,11 грн.;
-у період з травня 2019 року по червень 2019 року в розмірі 1724,03 грн;
-у період з липня 2019 року по квітень 2020 року в розмірі 2000 грн;
-у період з травня 2020 року по березень 2021 року в розмірі 2100 грн;
-у період з квітня травня 2020 року по лютий 2021 року в розмірі 2100 грн;
-у період з березня 2021 року по травень 2021 року в розмірі 2200 грн;
-у червні 2021 року в розмірі 2442,64 грн.;
-у період з липня 2021 року по листопад 2021 року в розмірі 2583,12 грн;
-у період з грудня 2021 року по лютий 2022 року в розмірі 2783,12 грн.
-у період з березня 2022 року по вересень 2022 року в розмірі 2883,12 грн.
Судом також встановлено, що відділом перерахунків пенсій №1 управління пенсійного забезпечення, 200 надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області прийнято рішення за №00 913070199978 від 31.01.2023 р. про відмову в переведенні ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, оскільки згідно наданих документів заявниця зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , а померлий чоловік ОСОБА_2 згідно довідки житлового господарства зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 .
У відповідності до ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи немайнових прав.
Згідно п. 5 ч. 2ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Стаття 315 ЦПК України визначає, що суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема, перебування фізичної особи на утриманні.
У пункті 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз'яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Факти, що мають юридичне значення, встановлюються в судовому порядку, коли ці факти безпосередньо породжують юридичні наслідки для заявника: право на спадщину; право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, одержання компенсації тощо.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №320/948/18 зазначено, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Враховуючи вищезазначене, слід зробити висновок про те, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення:
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 16 червня 2021 року № 643/6447/19 (провадження № 61-14968св20), від 03 лютого 2021 року у справі №644/9753/19 (провадження № 61-14667св20), від 18 листопада 2020 року у справі №554/3600/19 (провадження № 61-8937св20), від 25 листопада 2020 року у справі №636/4087/19 (провадження№ 61-13847св20), від 19 червня 2019 року у справі №752/20365/16-ц (провадження № 61-24660св18), від 05 грудня 2019 року у справі №750/9847/18 (провадження № 61-18230св19).
Визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний.
Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
Системно проаналізувавши письмові пояснення Головного управління Пенсійного фонду у Закарпатській області можливо дійти висновку, що право ОСОБА_1 на отримання пенсії у зв'язку з втратою годувальника, за умови надання відповідних документів ГУПФ України у Закарпатській області не заперечувало.
Разом із тим, сама по собі відмова ГУПФ України у Закарпатській області не свідчить на існування спору про право.
У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; установлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Заявниця просила встановити факт перебування на утриманні свого чоловіка ОСОБА_2 , який необхідний їй для призначення його пенсії.
Відповідно до частини першої статті 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні.
Непрацездатними членами сім'ї вважаються батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», або є особами з інвалідністю.
Статтею 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що при вирішенні заяв про встановлення факту перебування на утриманні необхідно враховувати, що за загальним правилом право на пенсію в разі смерті годувальника мають непрацездатні члени сім'ї годувальника, які були на його утриманні.
Згідно зі статтею 38 Закону України «Про пенсійне забезпечення» члени сім'ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім'ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували яку-небудь пенсію, мають право перейти на нову пенсію.
Отже, факт перебування фізичної особи на утриманні померлого, має значення для переходу на пенсію в разі втрати годувальника, яку може бути призначено за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалась утриманцю, була постійним і основним джерелом засобів до існування навіть, коли утриманець (заявник) мав заробіток, одержував пенсію, стипендію тощо.
Повне утримання означає відсутність у члена сім'ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого.
Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування.
Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов'язок щодо утримання цього члена сім'ї. Основне значення допомоги необхідно з'ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Як вже зазначалося вище, ОСОБА_1 є пенсіонером за віком та отримує пенсію, розмір якої відповідно до довідки Пенсійного фонду на момент смерті її чоловіка (квітень 2022 року) складав 2883,12 грн., а розмір пенсії ОСОБА_2 складав за словами заявниці 15000 грн.
Окрім цього, встановлено, що за період із 04.03.2019 року по 14.02.2022 року вона отримувала від ОСОБА_2 перекази грошових коштів на загальну суму 158 665 грн. 50 коп.
Отже, позивачем доведено належними доказами, що розмір щомісячних доходів її чоловіка значно перевищував розмір її доходів.
Пленум Верховного Суду України в пункті 8 Постанови «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31 березня 1995 року № 5, роз'яснив, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.
Тобто, в даному випадку, отримання ОСОБА_1 пенсії не є підставою для відмови у встановленні факту перебування її на утриманні чоловіка. Хоча заявниця і отримувала пенсію, але вона за розміром була не суттєво більша за прожитковий мінімум, встановлений законодавством, а тому допомога чоловіка була постійним і основним джерелом її засобів до існування.
До подібних висновків щодо визначення обставин, за якими особа потребує матеріальної допомоги, навіть при отриманні пенсії, дійшла Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 212/1055/18-ц (провадження № 61-2386сво19) та Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 31 серпня 2022 року у справі № 592/13089/21.
З огляду на вище зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що допомога надавалась ОСОБА_2 своїй дружині систематично, носила постійний характер та була її основним джерелом до належного існування, що свідчить про перебування позивача на утриманні ОСОБА_2 до дня його смерті.
Та обставина, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані за різними адресами не може бути підставою для відмови в встановленні факту перебування на утриманні, враховуючи й те, що вони були зареєстровані в одному будинку, проте в різних квартирах.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги та приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту її перебування на утриманні свого чоловіка до дня його смерті.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,-
апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Борисевич Н.М. - задовольнити.
Рішення Галицького районного суду м.Львова від 20 листопада 2023 року - скасувати.
Постановити нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити.
Встановити факт, що ОСОБА_1 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ) перебувала на утриманні свого чоловіка ОСОБА_2 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_4 , ІПН НОМЕР_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ), до дня його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно Свідоцтва про смерть Серія 1-СГ -667055 від 01.04.2022р.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повний текст постанови складено 16 квітня 2024 року.
Головуючий: Ванівський О.М.
Судді Цяцяк Р.П.
Шеремета Н.О.