Справа № 461/5375/23 Головуючий у 1 інстанції: Романюк В.Ф.
Провадження № 22-ц/811/3577/23 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.
15 квітня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді: Ванівського О.М.
суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.,
секретаря Цьони С.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м.Львова від 11 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Кредитної спілки "Либідь", Львівської філії Кредитної спілки "Либідь" про стягнення пені та відшкодування моральної шкоди,-
В липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Кредитної спілки «Либідь», Львівської філії Кредитної спілки «Либідь», в якому просив: стягнути з Кредитної спілки «Либідь» на його користь пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за договорами: №156/08 від 11.01.2008 p.; № 28/2008ЛФ від 12.03.2008 p.; № 71/2008ЛФ від 18.06.2008 р. про внесення депозитного вкладу на депозитний рахунок за період з 01 липня 2022 року по 30 вересень 2022 року включно у розмірі 436300,80 грн.; стягнути з Кредитної спілки «Либідь» на його користь моральну шкоду в розмірі 977531,00 грн. за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за договорами: №156/08 від 11.01.2008 p.; № 28/2008ЛФ від 12.03.2008 p.; № 71/2008ЛФ від 18.06.2008 р. про внесення депозитного вкладу на депозитний рахунок.
В обґрунтування заявленого позову покликався на те, що рішенням Галицького районного суду м. Львова від 02.04.2012 року у цивільній справі № 2-851/11 встановлено порушення відповідачами умов Договору: №156/08 від 11.01.2008 року; №28/2008 ЛФ від 12.03.2008 року та №71/2008 ЛФ від 18.06.2008 року про внесення депозитного вкладу на депозитний рахунок, та стягнуто з Кредитної спілки «Либідь» на мою користь 12815, 75 грн. боргу по депозитних вкладах; 6193,85 грн. відсотків на суму вкладів депозитів; 2257,13 грн. відшкодування збитків у зв'язку з інфляцією; 2686,80 грн. - пені; а всього - 23953,53 грн. Резолютивною частиною цього рішення Договори №156/08 від 11.01.2008 року, №28/2008 ЛФ від 12.03.2008 року та №71/2008 ЛФ від 18.06.2008 року про внесення депозитного вкладу на депозитний рахунок достроково не розірвано. 13.04.2012 р. рішення суду набрало законної сили, 17.04.2012 р. було видано виконавчий лист №2/1304/149/2012, який позивачем було скеровано на виконання до відділу ДВС Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві. На сьогодні у Голосіївському районному відділі ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві відкрито виконавче провадження № 43546093 по вищевказаному виконавчому листу та тривають виконавчі дії, але боржник ухиляється від виконання рішення суду. Позивач зазначає, що зобов'язання повинно виконуватися належним чином, а у разі порушення виконання зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, зміна умов зобов'язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди. Вказував, що умовами договорів про внесення депозитного вкладу на депозитних рахунок, зокрема п.2.7 передбачено, що у випадку несвоєчасного повернення депозиту та нарахованих на нього процентів, спілка виплачує члену КС пеню в розмірі облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день такого прострочення. Наголошував, що пеня може нараховуватися на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання протягом усього періоду прострочення, починаючи з першого дня прострочення та доти, поки зобов'язання не буде виконане. Вважав, що на його користь підлягає стягненню пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за договорами №156/08 від 11.01.2008, №28/2008ЛФ від 12.03.2008, №71/2008ЛФ від 18.06.2008 про внесення депозитного вкладу на депозитний рахунок, за період з 01.07.2022 по 30.09.2022 включно у розмірі 436300,80 грн. Окрім цього, у зв'язку з порушенням КС «Либідь» своїх грошових зобов'язань за депозитними договорами, йому заподіяно моральну шкоду, яка полягає в фізичному болі, внаслідок погіршення стану здоров'я, та душевних стражданнях через неможливість користуватися та вільно розпоряджатися належними йому грошовими коштами, яку оцінює в розмірі 977531,00 грн.
Рішенням Галицького районного суду м.Львова від 11 жовтня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Кредитної спілки «Либідь» (адреса: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 67, код ЄДРПОУ: 33779075), Львівська філія Кредитної спілки «Либідь» (адреса: 79008, м. Львів, пл. Соборна, 12 «а») про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, - відмовлено.
Вказане рішення суду оскаржив ОСОБА_1 .
Вважає, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Покликається на те, що заяву про дострокове розірвання договорів не подавав і позовна заява також не містила вимоги про дострокове розірвання договорів, оскільки строк зворотності настав: 11.07.2009 року, 12.09.2009 року та 18.12.2009 року, відповідно.
Зауважує, що описова частина рішення Галицького районного суду м. Львова від 02.04.2012 року у справі №2-851/11 не містить доказів того, що ним заявлена вимога про дострокове розірвання договорів, а в резолютивній частині цього рішення зазначено, що договори про внесення депозитного вкладу на депозитний рахунок достроково не розірвано.
Наголошує, що кредитна спілка не надала суду доказів на підтвердження правомірності неповернення йому грошових коштів згідно договорів.
Звертає увагу, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, оскільки вимогу про стягнення пені він (позивач) обґрунтовував несвоєчасним виконанням грошового зобов'язанням за вказаними договорами, а не у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення суду, як про це вказав суд в описовій частині оскаржуваного рішення.
Просить врахувати, що описаними в позовній заяві діями відповідача йому завдано моральної шкоди у виді страждань та принижень, а тому він не погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог в цій частині.
Крім цього, звертає увагу, що у позовній заяві ним надано власні письмові свідчення про те, що на час звернення до суду з вимогам про стягнення пені та моральної шкоди, відповідачем грошове зобов'язання не виконано.
Апелянт констатує, що неможливість використовувати власні кошти на власний розсуд, в тому числі, й на лікування, харчування, покращення житлових умов тощо, щоденно завдає йому фізичного болю та душевних страждань. Стверджує, що протиправні дії відповідача негативно впливають на здоров'я, психіку, поведінку та відношення до життя.
Вважає, що суду надано достатньо доказів на підтвердження зміни стану його здоров'я, поведінки, емоцій та зміни способу життя внаслідок перенесених страждань та принижень, проте, суд не надав належної правової оцінки цим доказам, чим порушив статтю 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Просить скасувати рішення ухвалити нове, яким позов задовольнити.
В судове засідання, сторони не з'явилися, будучи повідомленими належним чином у відповідності до ст. 128 ЦПК України.
Отже, з урахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.
Сторони мали реальну можливість реалізувати свої процесуальні права з доведенням своєї позиції по справі, у тому числі через можливість брати участь в судовому засідання в режимі відеоконференції або через представника.
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов'язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі "ЮніонАліментаріаСандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явилися в судове засідання.
Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність учасників справи, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, явка яких не визнавалась апеляційним судом обов'язковою. Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що таку слід задовольнити частково.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що якщо рішенням суду заборгованість за договором банківського вкладу стягнута у повному обсязі, вкладник має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення неустойки (пені). Позивачем не представлено суду належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження доводів покладених в обґрунтування позовної заяви стосовно того, що позивачу було завдано матеріальну та моральну шкоду.
Колегія суддів не в повній мірі погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне.
Судом та матеріалами справи встановлено, що між Львівською філією кредитної спілки «Либідь» та позивачем ОСОБА_1 , як членом кредитної спілки, було укладено договори про внесення депозитного вкладу на депозитний рахунок (далі договори), а саме: №156/08 від 11.01.2008 року, №28/2008ЛФ від 12.03.2008 року та №71/2008ЛФ від 18.06.2008 року.
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 02 квітня 2012 року у справі №2-851/11 позов ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Либідь» про стягнення суми депозитних вкладів задоволено частково. Вирішено стягнути на його користь 12815,75грн. - заборгованості по депозитних вкладах, 6193,85 грн. - нарахованих відсотків, 2257,13 грн. - відшкодування збитків, у зв'язку з інфляцією, 2686,80 грн. - пені, а всього 23953,53 грн.
Даним рішенням суду встановлено факт наявності заборгованості у кредитної спілки «Либідь» перед позивачем по договорах про внесення депозитного вкладу №156/08 від 11.01.2008 року, №28/2008ЛФ від 12.03.2008 року, №71/2008ЛФ від 18.06.2008 року в розмірі 23953,53 грн.
Рішення суду набрало законної сили 13.04.2012 року.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що 17.04.2012 року на виконання вищезазначеного рішення суду видано виконавчий лист, та Голосіївським районним відділом ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві відкрито виконавче провадження №43546093. Однак, судове рішення відповідачем не виконано.
Відповідно до п. 2.7 договорів №156/08 від 11.01.2008 року, №28/2008ЛФ від 12.03.2008 року, №71/2008ЛФ від 18.06.2008 року про внесення депозитного вкладу на депозитний рахунок, у випадку несвоєчасного повернення депозиту та нарахованих на нього процентів, спілка виплачує члену КС пеню в розмірі облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день такого прострочення.
Позивачем у позовній заяві наведено розрахунок, відповідно до якого розмір пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за період з 01.07.2022 року по 30.09.2022 року включно становить 436300,80 грн.
Виходячи з характеру такого виду відповідальності КС «Либідь», сплата цих коштів є неустойкою, що також встановлено рішенням Галицького районного суду м. Львова від 02.04.2012 року, і що відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України не підлягає доказуванню.
Пункт 1.2 договорів №156/08 від 11.01.2008 року, №28/2008ЛФ від 12.03.2008 року, №71/2008ЛФ від 18.06.2008 року про внесення депозитного вкладу на депозитний рахунок визначає, що термін дії договору складає 18 календарних місяців з дня внесення депозиту.
Відповідно до статті 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до частини першої статті 1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Згідно із частинами першою, четвертою статті 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
За змістом статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Положеннями статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 549 та частини другої статті 551 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Предметом неустойки може бути грошова сума. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Звертаючись до суду із вказаним позовом, ОСОБА_1 як підставу для стягнення пені покликався на п.2.7 кожного з договорів (№156/08 від 11.01.2008 року, №28/2008 від 12.03.2008 року, №71/2008 від 18.06.2008), яким передбачено, що у випадку несвоєчасного повернення депозиту та нарахованих на нього процентів кредитна спілка виплачує члену кредитної спілки пеню в розмірі облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день такого прострочення.
Як правило, чинність укладеного договору припиняється зі спливом встановленого строку його дії та виконанням сторонами зобов'язань.
За договором банківського строкового вкладу, банк зобов'язаний видати вклад та нараховані проценти за ним зі спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу.
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 02 квітня 2012 року встановлено, що відповідно до п.1.2 укладеної між кредитною спілкою та ОСОБА_1 , угоди №156/08 від 11 січня 2008 року, строк дії договору завершився 11 липня 2009 року.
Відповідно до п.1.2 укладеної між кредитною спілкою та ОСОБА_1 , угоди №28/2008 від 12 березня 2008 року, строк дії договору завершився 12 вересня 2009 року.
Відповідно до п.1.2 укладеної між кредитною спілкою та ОСОБА_1 , угоди №71/2008 від 18 червня 2008 року, строк дії договору завершився 18 грудня 2009 року.
Тобто, встановлені судом обставини свідчать про те, що між сторонами припинились договірні правовідносини з договорів банківського вкладу.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2021 року в справі №727/898/19 зазначено, що «у цивільному законодавстві закріплено конструкцію «розірвання договору» (статті 651 - 654 ЦК України). Вона охоплює собою розірвання договору: за згодою (домовленістю) сторін; за рішенням суду; внаслідок односторонньої відмови від договору.
Оскільки рішення Галицького районного суду м. Львова від 02 квітня 2012 року у цивільній справі №2-851/11, відповідно до якого було стягнуто з КС «Либідь» на користь ОСОБА_1 12815 грн. 75 коп. боргу по депозитних вкладах; 6193 грн. 85 коп. відсотків на суму вкладів депозитів; 2257 грн. 13 коп. відшкодування збитків у зв'язку з інфляцією; 2686 грн. 80 коп. пені, що у сукупності становить 23953 грн. 53 коп., набрало законної сили 13 квітня 2012 року та, відповідно до постанови від 04.06.2014 року державного виконавця Бубели А.М. ВДВС Голосіївського районного управління юстиції в м. Києві про відкриття виконавчого провадження №43546093, було звернуто до примусового виконання, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач скористався правом на розірвання депозитних договорів, звернувшись до КС «Либідь» з вимогою про стягнення заборгованості по депозитних вкладах, нарахованих відсотків, відшкодування збитків, у зв'язку з інфляцією та пені, відтак, договірні зобов'язання між сторонами припинились.
Таким чином, після ухвалення рішення Галицьким районним судом м. Львова від 02 квітня 2012 року у справі №2/1304/149/2012, яким стягнуто з КС «Либідь» на користь ОСОБА_1 кошти за договорами вкладу, договірні відносин між сторонами є такими, що припинилися.
Після ухвалення рішення про стягнення депозитного вкладу та набрання ним законної сили між сторонами не існує споживчих (договірних) правовідносин, а до грошового зобов'язання зі сплати коштів, наявність якого підтверджене судовим рішенням, застосовуються приписи статті 625 ЦК України у разі його невиконання.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді трьох процентів річних не є санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Однак, позивач таких вимог не заявляв.
Таким чином, за встановлених обставин справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність визначених законом підстав для задоволення вимог позивача про стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов'язання за договорами про внесення депозитних вкладів.
Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, наданих у п.3, 9 постанови №4 від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Надавши правову оцінку зібраним у справі доказам, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди, оскільки позивач не надав належних та достатніх доказів, які б підтверджували, що діями відповідача йому завдано моральної шкоди.
Крім того, слід зазначити, що як вбачається зі змісту статті 19 ЦПК України, у спрощеному позовному провадженні можуть розглядатися малозначні справи (частина 4), якими є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ (зокрема) у яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина 6).
Згідно з частиною дев'ятою наведеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено у 2023 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2022 року - 2684, 00 грн.
Ціна позову у цій справі сумарно складає 1 413 831 грн. 80 коп., що значно більше двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684, 00 грн. х 250 = 671 000 грн).
Відтак, у суду були відсутніми правові підстави для розгляду даної справи у спрощеному позовному провадженні, що (у відповідності до пункту 7 частини 3 статті 376 ЦПК України) є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.
Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Галицького районного суду м. Львова від 11 жовтня 2023 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 до Кредитної спілки "Либідь", Львівської філії Кредитної спілки "Либідь" про стягнення пені та відшкодування моральної шкоди - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 15.04.2024 року.
Головуючий: Ванівський О.М.
Судді: Цяцяк Р.П.
Шеремета Н.О.