про відмову у відкритті касаційного провадження
16 квітня 2024 року
м. Київ
справа №300/5917/23
адміністративне провадження № К/990/12084/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Коваленко Н.В.,
суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.11.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2024 у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Територіальне медичне об'єднання МВС України в Івано-Франківській області", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання до вчинення дій,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної установи "Територіальне медичне об'єднання МВС України в Івано-Франківській області", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльності Державної установи "Територіальне медичне об'єднання МВС України в Івано-Франківській області" у відмові позивачу виготовити та надіслати до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області згідно Постанови КМУ від 11.11.2015 №988, Наказу МВС від 06.04.2016 №260, "Положення про преміювання поліцейських ГУ НП в Івано-Франківській області", затвердженого наказом ГУ НП в Івано-Франківській області від 22.12.2020 №413, із змінами внесеними наказами ГУ НП в Івано-Франківській області від 29.10.2021 №342 та від 23.06.2023 №216, довідку про розмір грошового забезпечення за прирівняною посадою "старший дільничний офіцер поліції відділення поліції ГУНП в Івано-Франківській області" станом на лютий 2023 року з урахуванням основних та додаткових видів грошового забезпечення, премії, індексації у розмірі за грудень 2022 року, для проведення перерахунку пенсії з 01.03.2023, викладену в листі від 18.08.2023 №33/29-Г-350;
- зобов'язати Державну установу "Територіальне медичне об'єднання МВС України в Івано-Франківській області" виготовити на ім'я позивача та надіслати до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області згідно Закону України від 23.12.2015 №900-VIII, Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ, Постанови КМУ від 11.11.2015 №988, Постанови КМУ від 13.02.2008 №45, Наказу МВС від 06.04.2016 №260, "Положення про преміювання поліцейських ГУ НП в Івано-Франківській області", затвердженого наказом ГУ НП в Івано-Франківській області від 22.12.2020 №413, із змінами в наказах від 29.10.2021 №342 та від 23.06.2023 №194, довідку про розмір грошового забезпечення за прирівняною посадою "старший дільничний офіцер поліції відділення поліції ГУНП в Івано-Франківській області" станом на лютий 2023 року, із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії, в тому числі індексації грошового забезпечення, з урахуванням - посадового окладу 2500 грн.; окладу за спеціальне звання - 2000 грн.; надбавки за стаж служби (40%) - 1800 грн.; надбавки за специфічні умови проходження служби (44,98%) - 2833,74 грн.; премії (213,41%) - 19495 грн.; індексації у розмірі 2842,36 грн., для проведення перерахунку пенсії з 01.03.2023;
- зобов'язати Державну установу "Територіальне медичне об'єднання МВС України в Івано-Франківській області" виготовити та надати позивачу належним чином засвідчену копію довідки про розмір грошового забезпечення станом на лютий 2023 року.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.11.2023, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2024, в задоволені адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Вирішуючи питання щодо відкриття касаційного провадження, Верховний Суд виходить із такого.
Розгляд справи в суді першої інстанції здійснено в порядку спрощеного позовного провадження.
Пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України передбачено, що серед основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно із частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Приписами частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Тлумачення вказаних норм у їхньому логічному взаємозв'язку передбачає, що процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а", "б", "в" та "г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження судових рішень, скаржник зазначає пункт 1, 2 частини четвертої статті 328 та пункти «а», «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Вважає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, та становить значний суспільний інтерес тому, що ухвалене рішення матиме безпосередній вплив на Конституційні права щодо гідності пенсійного забезпечення у разі повної, часткової або тимчасової втрати непрацездатності, передбаченими стеттею 46 Конституції України. Касаційна скарга має виняткове значення для позивача, оскільки він є інвалідом ІІ групи та пенсія для нього є основним джерелом доходу.
Викладені обґрунтування касаційної скарги не дають підстав вважати, що ця справа має фундаментальне значення на формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 17.12.2019 за результатами розгляду зразкової справи № 160/8324/19, на яку посилається скаржник, не є правозастосовною, оскільки ця справа не відповідає ознакам типової. У зазначеній зразковій справі Верховний Суд вказав про наявність підстав для видачі військовослужбовцям довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії з 01.04.2019 після визнання у судовому порядку протиправними та нечинними п. 1, 2 Постанови № 103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45, а в справі, що розглядається спірним питанням є відмова видачі оновленої довідки на вимогу позивача у зв'язку зі збільшенням розміру грошового забезпечення поліцейських з 01.02.2023 за рахунок збільшення розміру преміювання.
Скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій не врахували правові висновки Верховного Суду, які викладені в постановах від 11.03.2020 у справі № 160/3586/19, від 04.02.2019 у справі № 240/5401/18, від 26.04.2022 у справі № 420/11589/22, від 12.12.2019 у справі № 826/3858/18.
Верховний Суд не бере до уваги посилання скаржника на вищезазначені висновки, оскільки правова позиція, висловлена у вказаних постановах, стосується іншого правового регулювання, правовідносини у наведених справах не є подібними до правовідносин у справі №300/5917/23, у зв'язку з різними фактичними обставинами справи.
Колегія суддів звертає увагу, в постанові Верховного Суду від 26.02.2021 у справі №822/2345/16 на яку також посилається заявник, спір виник щодо ненадіслання відповідачем інформації про зміни у грошовому утриманні до органу пенсійного фонду для здійснення перерахунку пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 988 від 11.11.2015 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», натомість у цій справі позивач просить видати нову довідку про розмір грошового забезпечення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 988 від 11.11.2015 та Наказу МВС від 06.04.2016 №260, "Положення про преміювання поліцейських ГУ НП в Івано-Франківській області", затвердженого наказом ГУ НП в Івано-Франківській області від 22.12.2020 №413, із змінами внесеними наказами ГУ НП в Івано-Франківській області від 29.10.2021 №342 та від 23.06.2023 №216.
Крім того, скаржник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Проте, в касаційній скарзі заявник лише формально посилається на відсутність висновку Верховного Суду, не вказавши: які саме норми матеріального та/або процесуального права необхідно застосувати для формування висновку; за результатами розгляду касаційної скарги, який саме висновок має бути сформований Верховним Судом з урахуванням зазначених ним норм матеріального та/або процесуального права.
Верховний Суд наголошує на тому, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник повинен чітко вказати норму права, щодо питання застосування якої у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду та яку, на думку скаржника, судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Тож, саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Колегія суддів вважає необґрунтованим посилання скаржника на те, що справа становить значний суспільний інтерес, оскільки вони носять загальний характер, який притаманний кожній аналогічній справі.
Вжите законодавцем словосполучення "значний суспільний інтерес" необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов'язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.
Скаржником не наведено обґрунтованих доводів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв.
Стосовно «виняткового значення» справи для учасника справи, то в даному випадку оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі. Проте, в касаційній скарзі скаржник обґрунтувань щодо винятковості цієї справи не наводить.
Касаційна скарга в частині наведених у ній обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції містить посилання на підстави незгоди з рішеннями судів попередніх інстанцій щодо застосування нормативно-правових актів.
Оцінивши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржником не доведено існування обставин, визначених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи викладені вимоги Кодексу адміністративного судочинства України, для можливості відкриття провадження у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, у касаційній скарзі скаржник має обґрунтовано зазначити підстави, вказані у підпунктах "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
З огляду на наведене, Суд вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
Керуючись статтями 248, 328, 333, 347, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.11.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2024 у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Територіальне медичне об'єднання МВС України в Івано-Франківській області", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання до вчинення дій.
2. Надіслати ОСОБА_1 копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження, разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не оскаржується.
Суддя-доповідач Н.В. Коваленко
Суддя А.Ю. Бучик
Суддя А.І. Рибачук