17 квітня 2024 рокуЛьвівСправа № 260/424/24 пров. № А/857/4837/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
судді-доповідача Шинкар Т.І.,
суддів Іщук Л.П.,
Обрізка І.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Калинич Я.М.), ухвалене письмово в порядку спрощеного позовного провадження в м.Ужгород 12 лютого 2024 року, у справі №260/424/24 за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) про визнання протиправною та скасування постанови,
29.01.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області звернулося в суд з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), просило: визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного МРУ МЮ Білинця В.О. про накладення штрафу від 15.01.2024 року у розмірі 5100 грн. у виконавчому провадженні №73532408.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року позов задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що виплату доплати позивач не здійснив з незалежних від нього причин. Суд першої інстанції зазначив, що фактичне та у повному обсязі виконання судового рішення у справі №260/3122/23 можливе за наявності відповідних бюджетних асигнувань на відповідні цілі за рахунок коштів Державного бюджету України. Суд першої інстанції зауважив, що пенсійний орган повідомив державного виконавця про те, що рішення суду виконано у добровільному порядку, надавши при цьому протокол перерахунку пенсії та розрахунок. Суд першої інстанції вказав, що невиконання судового рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України у Закарпатській області в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Суд першої інстанції дійшов висновку, що постанова старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного МРУ МЮ Білинця В.О. про накладення штрафу від 15 січня 2024 року у розмірі 5100 грн. у виконавчому провадженні №73532408 є протиправною та таку необхідно скасувати, а позов задовольнити.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) подав апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2023 року та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що на виконанні у відповідача перебуває виконавче провадження №73532408 з примусового виконання виконавчого листа №260/3122/23, виданого 15.11.2023, яким суд зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років з 01 грудня 2019 року, на підставі довідки №33/27-205 від 17 травня 2021 року, виданої Державною установою «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Закарпатській області» при виконанні рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року у справі №260/2941/21, з урахуванням раніше виплачених сум та без обмеження її максимального розміру. Скаржник заначає, що виконання судового рішення є прямим обов'язком боржника. Скаржник вказує, що 18.12.2023 на адресу відповідача надійшла відповідь позивача про те, що з 01.08.2023 виплата пенсії стягувача ОСОБА_1 здійснюється з урахуванням судового рішення. Скаржник зазначає, що 11.01.2024 на адресу відповідача надійшла заява ОСОБА_1 про те, що відповідачем пенсія виплачується з обмеженням максимальним розміром, що підтверджується розрахунками на виплату пенсії станом на 01.08.2023. Скаржник вважає, що постанова про накладання штрафу від 15.01.2024 ВП №7352408 прийнята державним виконавцем в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України «Про виконавче провадження».
Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.
Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.
З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що 21 червня 2023 року рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду по справі №260/3122/23 адміністративний позов задоволено частково.
Суд визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо обмеження максимальним розміром при здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 за вислугу років з 01 грудня 2019 року, на підставі довідки №33/27-205 від 17 травня 2021 року, виданої Державною установою «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Закарпатській області» при виконанні рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року у справі №260/2941/21.
Одночасно, суд зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 за вислугу років з 01 грудня 2019 року, на підставі довідки №33/27-205 від 17 травня 2021 року, виданої Державною установою «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Закарпатській області» при виконанні рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року у справі №260/2941/21, з урахуванням раніше виплачених сум та без обмеження її максимального розміру.
В решті позовних вимог відмовив.
15 листопада 2023 року Закарпатським окружним адміністративним судом по даній справі видано виконавчий лист №260/3122/23/2023 від 21.06.2023 року.
07 грудня 2023 року Постановою старшого державного виконавця Західного МРУ МЮ Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Білинцем В.О. відкрито виконавче провадження №73532408 щодо виконання судового рішення. Серед іншого, у даній постанові зазначено, що боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.
15 грудня 2023 року листом №0700-0504-5/71790 пенсійний орган повідомив державного виконавця, що рішення Закарпатського окружного адміністративного суду №260/3122/23 добровільно виконане до відкриття виконавчого провадження.
Пенсійний орган здійснив ОСОБА_1 перерахунок пенсії у розмірі 70% грошового забезпечення та без обмеження її максимальним розміром. Розмір пенсії, станом на 01.12.2019 року після перерахунку склав 24854,89 грн. (сума 10 прожиткових мінімумів установлених для осіб, які втратили працездатність станом на 01.12.2019 року складала 16380,00 грн.).
Нарахована заборгованість в розмірі 272655,16 грн. за період з 01.12.2019 року - 31.07.2023 року облікована в Пенсійному фонді України та буде виплачена в межах бюджетних асигнувань, виділених на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням судів за рахунок коштів Державного бюджету України.
15 січня 2024 року Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Білинцем В.О. в рамках виконавчого провадження №73532408 накладено штраф у розмірі 5100 грн. на боржника у зв'язку з невиконанням рішення суду та зобов'язано останнього протягом десяти робочих днів виконати останнє.
Вважаючи постанову відповідача протиправною Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області звернувся з позовом до суду.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує такі підстави.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно з положеннями статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII, в редакції чинній на час винесення оскаржуваної постанови, (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 статті 5 Закону №1404-VIII встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців.
Згідно з положеннями статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом, розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону, накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Частиною 2 статті 63 Закону №1404-VIII встановлено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
В свою чергу, стаття 75 Закону №1404-VIII встановлює відповідальність за невиконання рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії.
Аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє суду апеляційної інстанції дійти висновку, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання. Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і спрямовано на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Умовами для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є: 1. невиконання ним виконавчого документа (судового рішення); 2. відсутність поважних причин невиконання виконавчого документа (судового рішення).
Отже, лише невиконання боржником рішення суду і саме без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України «Про виконавче провадження». На час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановлено, по-перше, факт невиконання боржником судового рішення і, по-друге, відсутність поважних причин. Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це об'єктивно перешкодило виконати судове рішення.
Поважними, в розумінні норм Закону України «Про виконавче провадження», можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Вказане відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 21 січня 2020 року (справа №400/1954/19), від 10 грудня 2020 року (справа №826/19276/16), від 10 вересня 2020 року (справа №824/308/20-а), від 31.03.2021 у справі № 360/3573/20, від 13.10.2021 у справі № 360/4705/20 та у справі № 360/4708/20, від 31 травня 2022 року у справі № 360/940/20.
З матеріалів справи вбачається, що позивач здійснив перерахунок пенсії, на підставі рішення суду в добровільному порядку 27.07.2023, що підтверджується матеріалами справи, в розмірі 24854,89 грн. з 01.12.2019 року (а.с 8), таким чином апеляційний суд не бере до уваги доводи скаржника, що Пенсійним органом виплачується пенсія з обмеженням максимальним розміром, оскільки сума 10 прожиткових мінімумів установлених для осіб, які втратили працездатність станом на 01.12.2019 року складала 16380,00 грн.
Отже, позивачем виконано рішення суду від 21.06.2023 року у справі за №260/3122/23 та перераховано таку без обмеження максимального розміру.
Водночас слід заначити, що виплату доплати позивач не здійснив з незалежних від нього причин.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що невиконання судового рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України у Закарпатській області в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Статтею 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнення з військової служби, та деяких інших осіб» передбачено, що виплата пенсії забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Таким чином, нарахована заборгованість в розмірі 272655,16 грн. за період з 01.12.2019 по 31.07.2023 та виконання у повному обсязі судового рішення у справі №260/3122/23 можливе за наявності виділених на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням судів, за рахунок коштів Державного бюджету України.
Як правильно вказав суд першої інстанції, пенсійний орган повідомив державного виконавця про те, що рішення суду виконано у добровільному порядку, надавши при цьому протокол перерахунку пенсії та розрахунок.
Верховний Суд у постанові від 31.05.2021р. у справі №560/594/20 зазначив, що невиконання пенсійним органом рішення суду дозволяє державному виконавцю вжити заходи реагування у вигляді накладення штрафу, проте необхідно встановити, що послугувало причиною до невиконання рішення суду на момент накладення штрафу. Якщо встановлено, що невиконання відбулось без поважних причин, то наявні підстави для накладення штрафу, а у протилежному випадку (наявні реальні обставини, що є перешкодою до виконання), необхідно враховувати їх поважність та у кожному конкретному випадку виходити з цих обставин.
Частинами 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з частиною 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.
Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні викладено мотиви не правомірності винесення оскаржуваної постанови про накладення штрафу, на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду 12 лютого 2024 року у справі №260/424/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т. І. Шинкар
судді Л. П. Іщук
І. М. Обрізко