17 квітня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/27698/23 пров. № А/857/2459/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Мікули О.І., Пліша М.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2023 року в справі №380/27698/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,-
суддя в 1-й інстанції - ОСОБА_2 ,
час ухвалення рішення - 27.12.2023 року,
місце ухвалення рішення - м.Львів,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з січня 2016 року по день фактичної виплати 31.05.2023 та зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з січня 2016 року по день фактичної виплати 31.05.2023.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2023 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскільки нарахування та виплата індексації грошового забезпечення відбувається в одному розрахунковому періоді, без створення заборгованості та затримки на один і більше календарних місяців, підстави для виплати компенсації, на переконання скаржника, відсутні.
Звертає увагу скаржник також на питання пропуску позивачем строку звернення до суду з цим позовом.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини 4 статті 304 КАС України, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 проходив службу у Державній прикордонній службі України. Згідно з Витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 27.10.2017 №272-ос, старшого прапорщика ОСОБА_1 звільнено з військової служби в запас відповідно до абзацу 4 підпункту «г» пункту 1 частини 8 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до Витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 31.10.2017 №277-ос, ОСОБА_1 з 31.10.2017 виключено із списків особового складу та усіх видів забезпечення.
При виключенні ОСОБА_1 із списків особового складу, ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_1 ) з позивачем не здійснено повного розрахунку при звільненні: 31.05.2023 відповідачем на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.01.2023, залишеного без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.05.2023 у справі №380/17650/22, виплачено позивачу заборгованість грошової допомоги на оздоровлення за 2015-2017 роки, підйомної допомоги за 2015 рік, одноразової грошової допомоги при звільненні та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 за період з 01.01.2016 по 31.10.2017 включно з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення на загальну суму 10 372 грн. 27 коп., що підтверджується довідкою про виплачені суми згідно рішення суду від 02.05.2023 у справі №380/17650/22, виданою військовою частиною НОМЕР_1 та випискою по надходженням по картці/рахунку АТКБ «ПриватБанк».
Так, 03.08.2023 до відповідача скеровано адвокатський запит де, зокрема просив нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми щомісячної додаткової грошової винагороди нарахованої та виплаченої на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.01.2023 у справі №380/17650/22 за період із січня 2016 по день фактичної виплати із наданням відповідних розрахунків нарахувань та утримань.
У відповіді на адвокатський запит, ІНФОРМАЦІЯ_2 зазначив, що рішення суду виконано, разом з тим в нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 компенсації втрат частини доходів відмовив (лист від 16.08.2023 № 11/13443-23-Вих).
Позивач вважає, що має право на виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з несвоєчасною виплатою у повному розмірі щомісячної додаткової грошової винагороди, у зв'язку з чим звернувся з цим позовом до суду.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок №159).
Статтею 1 Закону №2050-ІІІ визначено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно зі статтею 2 Закону №2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: - пенсії; - соціальні виплати; - стипендії; - заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Відповідно до норм статей 3,4 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Відповідно до статті 6 Закону №2050-III компенсацію виплачують за рахунок власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об'єднання громадян; коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету.
З метою реалізації Закону №2050-ІІІ Кабінетом Міністрів України прийнято Порядок №159. Відповідно до пункту 2 цього Порядку компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Як визначено в пункті 3 Порядку №159 компенсації підлягають грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення), сума індексації грошових доходів громадян.
Згідно з пунктом 4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
При вирішенні цього спору суд першої інстанції підставно врахував правову позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 29.04.2021 у справі 240/6583/20 відповідно до якої:
«…системний аналіз норм, що регулюють спірні правовідносини, дає підстави для висновку, що індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.
Використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені».
Позивач несвоєчасно отримав у повному розмірі щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889, оскільки така нараховувалась та виплачувалась без врахування у складі місячного грошового забезпечення належної йому індексації грошового забезпечення
Таким чином, позивач має право на виплату йому компенсації втрати частини грошового забезпечення у зв'язку з порушенням строків виплати у повному розмірі щомісячної додаткової грошової винагороди за період затримки виплати.
В контексті доводів апеляційної скарги про пропуск строку звернення до адміністративного суду з цим позовом, колегія суддів звертає увагу, що Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 02 квітня 2024 року в справі №560/8194/20 сформулював такі висновки:
а) у спорах цієї категорії справ суди повинні застосовувати шестимісячний строк звернення до суду з позовом, визначений частиною першою статті 122 КАС України, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів;
б) нарахування і виплата компенсації втрати частини доходів у випадку порушення строку їх виплати зокрема і пенсії, проводиться у чітко визначений Законом № 2050-ІІІ строк - у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Тому особі, права якої порушені невиконанням обов'язку нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини доходів у випадку порушення строків їх виплати, достовірно відомо про час та розмір виплаченої заборгованості. При цьому така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про розмір належної до виплати компенсації, порядок її нарахування і підстави виплати/невиплати;
в) з першого дня наступного місяця після отримання заборгованості з виплати пенсії за попередні періоди особа вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів і з цього дня починається перебіг шестимісячного строку звернення з позовом до суду. Звернення до суду з позовом про нарахування і виплату компенсації втрати частини доходів після закінчення цього строку є підставою, передбаченою пунктом 8 частини першої статті 240, для залишення позовної заяви без розгляду;
г) отримання листа у відповідь на заяву не змінює час, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить про час, коли особа почала вчиняти активні дії щодо реалізації свого права на отримання компенсації у позасудовому чи судовому порядку. Відповідно з вказаної дати не може розпочинатись відлік строку звернення з позовом до суду.
Так, 31.05.2023 відповідачем на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.01.2023 залишеного без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.05.2023 у справі №380/17650/22 виплачено позивачу заборгованість грошової допомоги на оздоровлення за 2015-2017 роки, підйомної допомоги за 2015 рік, одноразової грошової допомоги при звільненні та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 за період з 01.01.2016 по 31.10.2017 включно з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення на загальну суму 10 372 грн 27 к., що підтверджується Довідкою про виплачені суми згідно з рішення суду від 02.05.2023 у справі №380/17650/22 виданою військовою частиною НОМЕР_1 та випискою по надходженням по картці/рахунку АТ КБ «ПРИВАТБАНК»
Відтак, звернувшись 22.11.2023 року з цим позовом, позивач не пропустив строк звернення до суду.
Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.
Враховуючи наведене вище, апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2023 року в справі №380/27698/23 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя А. Р. Курилець
судді О. І. Мікула
М. А. Пліш
Повне судове рішення складено 17 квітня 2024 року.