17 квітня 2024 рокуЛьвівСправа № 457/1748/23 пров. № А/857/2187/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Гінди О.М., Мікули О.І.,
з участю секретаря Єршової Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 14 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Інспектор СРПП ВНП № 2 Дрогобицького РВП ГУ НП у Львівській області сержант поліції ОСОБА_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
суддя в 1-й інстанції Василюк Т.В.,
час ухвалення рішення - 14.12.2023 року,
місце ухвалення рішення - м.Трускавець,
дата складання повного тексту рішення - 14.12.2023 року,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Інспектор СРПП ВНП № 2 Дрогобицького РВП ГУ НП у Львівській області сержант поліції ОСОБА_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 14 грудня 2023 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, про задоволення позову.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що 22.11.2023 року під час патрулювання близько 20 год. 20 хв. проїжджаючи вул. Стебницька, 23 у м. Трускавці працівники поліції помітили автомобіль марки «Мерседес Бенс Віто» д.н.з. НОМЕР_1 , водій якого керуючи даним транспортним засобом, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, не надав переваги в русі пішоходам, чим порушив вимоги п.18.1 ПДР України, тому, на підставі вищевикладеного, поліцейськими було складена адміністративна постанова за ч.1 ст. 122 КУпАП. Разом з тим, до вищезазначеного відзиву відповідачем долучено диск з відеозаписами які складаються в свою чергу з 6 (шести) файлів, окремих відеозаписів в різні годинні проміжки з 22.11.2023 року, а саме: 19-56 год. - 19-57 год.; ???57 год. - 19-58 год.;???01 год. - 20-16 год.; 20-16 год. - 20-24 год.; ???56 год. - 20-57 год.; ???45 год. - 22-00 год. Однак, відповідачем не надано жодних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, оскільки з відеофайлу IMG 3827 який записаний у проміжок часу з 19-56 год. до 19-57 год. не вбачається (не зафіксовано) щоб позивач, як зазначено в постанові серії ЕАТ № 8190254 від 22.11.2023 року близько 20 год. 27 хв. в м. Трускавець по вул. Стебницькій, 23 керував Т3 та наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу не зменшив швидкість та не зупинився, не пропустив пішоходів, не підтверджує причини зупинки ТЗ, не вбачається у зв'язку із чим працівниками поліції було прийнято рішення про зупинку ТЗ марки «Мерседес Бенс Віто» д.н.з. НОМЕР_1 , а тому, вказана копія постанови, за відсутності інших належних доказів, не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення оскільки долучений до справи відеозапис із врахуванням положень ч. 2 ст. 266 КУпАП не містить фіксації усіх подій. Окрім того, з відеофайлу IMG 3827 який записаний у проміжок часу з 19-56 год. до 19-57 год. не можливо відслідкувати і сам номерний знак транспортного засобу який зафіксований в даному відеофайлі. Досліджений DVD-R диск, що долучений до матеріалів справи, як доказ адміністративного правопорушення ОСОБА_1 , за ч.1 ст.122 та ч.1 ст. 130 КУПАП не міститься доказів того, чому працівники поліції зупинили транспортний засіб ОСОБА_1 і взагалі факту керування та зупинки транспортного засобу, з нього неможливо встановити обставини складання акту огляду на стан алкогольного сп'яніння, та момент складання направлення на медичний огляд до закладу охорони здоров'я, як і вручення даного направлення безпосередньо ОСОБА_1 . З огляду на вищенаведене вважає, що оскаржувана постанова серії ЕАТ № 8190254 від 22.11.2023 року підлягає скасуванню.
Учасники справи в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про його дату, час та місце. У відповідності до ч. 3 ст. 268 і ч. 4 ст. 229 КАС України неприбуття сторін не перешкоджає апеляційному розгляду справи і такий проведено у їх відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - Правила).
Пунктом 1.9. Розділу 1 Правил визначено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Судом встановлено, що постановою серії ЕАТ № 8190254 від 22.11.2023 року позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. Згідно даної постанови ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 22.11.2023 року о 20 год. 27 хв. по вул. Стебницькій, 23 у м. Трускавці керуючи т/з марки «Mercedes Benz Viто» д.н.з. НОМЕР_1 наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу не зменшив швидкість та не зупинився, чим створив перешкоду для пішоходів, чим порушив п. 18.1 ПДР України /арк. справи 7/.
Відповідно до оскаржуваної постанови позивач визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП адміністративна відповідальність настає у випадку порушення правил ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах. Позивач, у поданій до суду позовній заяві та відповіді на відзив заперечує вчинення ним адміністративного правопорушення.
Вимогами ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», зокрема, передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 252 КУпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що до матеріалів справи відповідачем додано відеозапис із фіксацією події, який в розумінні ст. 251 КУпАП є належним доказом по справі.
З відеозапису події чітко вбачається, що транспортний засіб на якому рухався позивач марки «Mercedes Benz Viто» державний номерний знак НОМЕР_1 , який наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу не зменшив швидкість та не зупинився, чим створив перешкоду для пішоходів, своїми діями порушив п. 18.1 Правил дорожнього руху України. Поліцейський повідомив для особи яка назвалася водієм, що ним було вчинено адміністративне правопорушення, а саме порушено п. 18.1 Правил дорожнього руху України.
Колегією суддів встановлено, що вказаний відеозапис здійснений на підставі ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» з метою фіксування правопорушення, та виходячи із положень ст. 251 КУпАП, є джерелом доказів у справі про адміністративне правопорушення.
Крім того, відповідно до ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом (ст. 74 КАС України).
Згідно із ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 цього Закону передбачено, що поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: 1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; 2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз; 3) безпілотні повітряні судна та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню; 4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп'яніння; 5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів.
При цьому, позивачем та його представником не наведено обставин, які б свідчили про порушення поліцейським вимог Закону України «Про Національну поліцію» при здійсненні відеозапису, що може бути підставою для виключення такого доказу з числа доказів у розумінні ст. 251 КУпАП.
Таким чином, доводи позивача на відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.
Також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини в справі "O'Halloran and Francis v. the United Kingdom" будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов'язки.
Отже, водій при керуванні автомобілем зобов'язаний в першу чергу дотримуватись вимог ПДР України.
Отже, відповідачем доведено правомірність прийнятого рішення, поза жодними сумнівами доведено порушення позивачем ПДР України, в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.
Враховуючи наведені вище обставини і норми законодавства, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що під час встановлення адміністративного правопорушення та накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тому постанова ЕАТ № 8190254 від 22.11.2023 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 по справі про адміністративне правопорушення винесена правомірно, відтак позов не підлягає задоволенню.
Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Керуючись ч.3 ст. 243, ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 14 грудня 2023 року у справі № 457/1748/23 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя А. Р. Курилець
судді О. М. Гінда
О. І. Мікула
Повне судове рішення складено 17 квітня 2024 року.