16 квітня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/140/23 пров. № А/857/15814/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коваля Р. Й.,
суддів Гуляка В. В.,
Ільчишин Н. В.,
розглянувши у письмовому провадженні у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 липня 2023 року (ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) у м. Львові суддею Клименко О. М.) в адміністративній справі № 380/140/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У січні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із вказаним позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управлінням ДПС у Львівській області (далі також ГУ ДПС у Львівській області) № 0955726-2408-1320 від 08 червня 2021 року форми “Ф” по податку не нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачуються фізичними особами, які власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2020 рік на суму 39 671,70 грн.
Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що податковий орган при обчисленні податку на нерухоме майно неправильно застосував ставку податку 1,5 (1,5 % від мінімальної заробітної плати за 2020 рік), у зв'язку з чим сума податку за 2020 рік необґрунтовано становить 39671,70 грн.
Зазначає, що їй належить частина будівлі, яка становить 62/100 нежитлової будівлі. Згадана нежитлова будівля є будівлею тваринницького комплексу, оскільки корівник віднесений до класу “Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства” (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, тому згідно рішення Банюнинської сільської ради Кам'янка-Бузького району Львівської області від 20 червня 2019 року “Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на 2020 рік” ставка податку за 1 кв. м (відсотків розміру мінімальної заробітної плати) для фізичних осіб - код 1271.1 - будівлі для тваринництва становить 0,01. Враховуючи наведене, сума податку повинна становити 287,11 грн.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31 липня 2023 року позов задоволено.
Не погодившись із зазначеним рішенням, в частині задоволених вимог, його оскаржило ГУ ДПС у Львівській області, яке вважає, що рішення суду першої інстанції винесене з неправильним застосування норм матеріального та порушенням норм процесуального права, що в свою чергу є підставою для скасування такого судового рішення. Тому просило скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що контролюючий орган врахував у розрахунку податку на нерухоме майно частку належного на праві власності майна. Позивачка не заперечує того факту, що вона є платником податку на нерухоме майно за вищезазначеним об'єктом нерухомості, а лише вказує на неправильне, на її думку, застосування ставки податку. Разом з тим контролюючий орган при розрахунку податку використовує визначені Податковим кодексом України джерела податкової інформації про об'єкти оподаткування податком на майно, а тому діє виключно у спосіб та в межах повноважень, наданих законодавством.
Оскільки ОСОБА_1 є власником нежитлової будівлі, то податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2020 рік нараховано за ставкою “будівлі нежитлові” - 1,5 %, відповідно до рішення Банюнинської сільської ради Кам'янка-Бузького району Львівської області № 4 від 20 червня 2019 року та винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення на суму 39 671,70 грн.
Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв'язку з розглядом справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд апеляційної інстанції відповідно до статті 308 КАС України переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судом, що відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 15 березня 2008 року серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 є власницею нежитлової будівлі (опис об'єкта - корівник, А-1), площею 985,3 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно зі свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , виданим Дідилівською сільською радою Кам'янка-Бузького району Львівської області 25 жовтня 2008 року, між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 25 жовтня 2008 року зареєстровано шлюб, прізвище дружини після реєстрації шлюбу - ОСОБА_4 .
Тобто, ОСОБА_2 після реєстрації шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_4 .
Відповідно до запису на звороті свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 15 березня 2008 року серії САВ № 500668 приватним нотаріусом Кам'янка-Бузького районного нотаріального округу Львівської області Щуром Т. В. 28 липня 2012 за реєстровим № 1257 посвідчено договір дарування 38/100 частини нежитлової будівлі площею 985,3 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 від імені ОСОБА_1 на ім'я ОСОБА_5 .
Тобто, після укладення договору дарування в липні 2012 і на час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення рішення ОСОБА_1 належить 62/100 частини нежитлової будівлі площею 985,3 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
08 червня 2021 року ГУ ДПС у Львівській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0955726-2408-1320, яким визначило позивачці податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, що є власниками об'єктів нежитлової нерухомості у сумі 39 671,70 грн за податковий період 2020 року, яке розраховане за ставкою 1,5 % мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2020 року.
21 липня 2021 року позивачка звернулася до відповідача із заявою, в якій просила застосувати ставку податку з 1 кв. м на будівлі для тваринництва 0,01 % розміру мінімальної заробітної плати відповідно до рішення Банюнинської сільської ради Кам'янка-Бузького району Львівської області № 4 від 20 червня 2019 року.
Листом від 20 серпня 2021 року № 24298/6/13-01-24-08 “Про надання відповіді” ГУ ДПС у Львівській області повідомило позивачку на її заяву від 21 липня 2021 року, зокрема про те, що згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 є власником об'єкта нежитлової нерухомості - нежитлової будівлі, 38/100 частин від загальної площі 985,3 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 22502625. Оскільки ОСОБА_1 є власником нежитлової будівлі, то податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2020 рік нараховано за ставкою “будівлі нежитлові” - 1,5 %, відповідно до рішення Банюнинської сільської ради Кам'янка-Бузького району Львівської області № 4 від 20 червня 2019 року та винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення на суму 39 671,70 грн. Враховуючи вищевказане, податкове повідомлення-рішення від 08 червня 2021 року № 0955726-2408-1320 по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, підлягає сплаті в повному обсязі.
Позивачка, вважаючи податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області від 08 червня 2021 року № 0955726-2408-1320 протиправним та таким, що його належить скасувати, звернулася з цим позовом до суду.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що за встановлених судом обставин застосування відповідачем до належного позивачці об'єкта нерухомості ставки податку у розмірі 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати є протиправним. Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не подано належних доказів правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення від 08 червня 2021 року № 0955726-2408-1320.
Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів апеляційного суду, відповідають нормам матеріального права, фактичним обставинам справи і є правильними з огляду на таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України, в редакції, чинній на момент існування спірних правовідносин), зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до підпункту 265.1.1. пункту 265.1 статті 265 ПК України податок на майно складається, в тому числі з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України встановлено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України).
Підпунктом 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України встановлено, що база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Згідно з підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
За положеннями підпункту 266.7.4 пункту 266.7 статті 266 ПК України органи державної реєстрації прав на нерухоме майно, а також органи, що здійснюють реєстрацію місця проживання фізичних осіб, зобов'язані щокварталу у 15-денний строк після закінчення податкового (звітного) кварталу подавати контролюючим органам відомості, необхідні для розрахунку та справляння податку фізичними та юридичними особами, за місцем розташування такого об'єкта нерухомого майна станом на перше число відповідного кварталу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що оподаткуванню підлягають об'єкти нежитлової нерухомості, ставки для яких встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради залежно від місця розташування об'єктів нерухомості. Крім того, інформація, необхідна для розрахунку та справляння податку систематично надходить до органів державної податкової служби від органів державної реєстрації прав на нерухоме майно й органів, що здійснюють реєстрацію місця проживання фізичних осіб.
Як видно з матеріалів справи, позивачка є власницею 62/100 частини нежитлової будівлі (корівника) площею 985,3 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що становить 610,89 кв. м.
Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого і введеного в дію наказом Держстандарту України від 17 серпня 2000 року № 507, корівник віднесено до Будівель сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства за кодом 1271.
Рішенням Банюнинської сільської ради Кам'янка-Бузького району Львівської області 32 сесії 7 скликання від 20 червня 2019 року № 4 “Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на 2020 рік” установлено на території Банюнинської сільської ради, в тому числі, ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, згідно з додатком № 1.
Відповідно до вказаного рішення для фізичних осіб ставка податку за 1 кв. метр для будівель та споруд за кодом 1271.1 “Будівлі для тваринництва” становить 0,01 відсотка розміру мінімальної заробітної плати.
Згідно зі статтею 8 Закону України від 14 листопада 2019 року № 294-IX “Про Державний бюджет України на 2020 рік” мінімальна заробітна плата з 01 січня 2020 року становила 4723 гривні, відповідно 0,01 відсоток від указаної суми становить 0,47 грн.
З огляду на викладене сума податку на нерухоме майно позивачки повинна становити 287,12 грн (985,3 кв. м х 0,47 грн = 463,09 грн (за всю площу), оскільки позивачці належить 62/100 частини нежитлової будівлі (корівника), сума податку становить 463,09/100 х 62 = 287,12 грн).
Разом з тим, податковий орган при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення невірно розраховував податкове зобов'язання позивачки за ставкою 1,5% мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2020 року, водночас правильно визначивши належну позивачці частку нежитлової будівлі.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що оскільки нежитлова будівля, належна позивачці на праві власності, оподаткована за більшими, ніж належало ставками податку на нерухоме майно, визначена в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні сума грошового зобов'язання є неправильною.
При цьому, колегія суддів зазначає, що суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
В аспекті цього суд відповідно до вимог частини 5 статті 242 КАС України враховує позицію Верховного Суду щодо застосування норм права, відповідно до якої «спірне податкове повідомлення-рішення фіскального органу підлягає скасуванню не через відсутність у платника вказаного податкового обов'язку, а через висновок про неправильний розрахунок відповідачем суми податкового зобов'язання” (див. для прикладу постанови від 06 лютого 2018 р. у справі № 826/15139/16, від 17 квітня 2018 р. у справі № 2а-10031/12/2670).
Такий підхід узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі “Компанія “Вестберґа таксі Актіеболаґ” та “Вуліч проти Швеції” Суд визначив, що “…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління”.
Враховуючи те, що зроблений контролюючим органом розрахунок податкового зобов'язання позивачки є неправильним через протиправне застосування більшої, ніж належало, ставки податку, податкове повідомлення-рішення від 08 червня 2021 року № 0955726-2408-1320 підлягає скасуванню в цілому.
Разом з тим, колегія суддів апеляційного суду не приймає до уваги доводи податкового органу стосовно відсутності у нього відомостей про належність наявного у позивачки об'єкта нерухомості до певного класу будівель за Державним класифікатором будівель та споруд, оскільки у свідоцтві про право власності на нерухоме майно від 15 березня 2008 року серії САВ № 500668 нежитлова будівля, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка є об'єктом оподаткування у спірних правовідносинах, значиться як корівник.
Крім того, суд враховує, що у рішенні Львівського окружного адміністративного суду від 02 березня 2021 року у справі № 380/358/21, ухваленому між тими самими сторонами, яке набрало законної сили, вказано, що відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 15 березня 2008 року серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 є власником нежитлової будівлі - корівника, площею 985,3 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженим і введеним в дію наказом Держстандарту України від 17 серпня 2000 року № 507, віднесений до Будівель сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства за кодом 1271.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення-рішення № 0955726-2408-1320 від 08 червня 2021 року є протиправним та підлягає скасуванню.
За таких обставин колегія суддів приходить до переконання, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог.
Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст. ст. 229, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 липня 2023 року в адміністративній справі № 380/140/23 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Р. Й. Коваль
судді В. В. Гуляк
Н. В. Ільчишин