16 квітня 2024 рокуЛьвівСправа № 260/2879/23 пров. № А/857/17606/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коваля Р. Й.,
суддів Гуляка В. В.,
Ільчишин Н. В.,
розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2023 року (ухвалене у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у місті Ужгороді суддею Микуляком П. П.) у справі № 260/2879/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності і зобов'язання вчинити певні дії,
У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із вказаним позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати йому додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану” від 28 лютого 2022 року № 168, з розрахунку 100 000,00 гривень на місяць пропорційно часу його безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з Національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за серпень, вересень, листопад 2022 року та січень 2023 р.;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військової частини НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити йому додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану” від 28 лютого 2022 року № 168, з розрахунку 100 000,00 гривень на місяць пропорційно часу його безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за серпень, вересень, листопад 2022 р. та січень 2023 р. з урахуванням проведених виплат.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що з 20.03.2022 по теперішній час проходить військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ) та приймає безпосередню участь у забезпеченні здійснення заходів національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії в межах Сумської області.
Додатково зазначав, що право на отримання додаткової винагороди передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану”, з розрахунку 100 000 грн на місяць пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.
До позову надав довідку про участь у забезпеченні здійснення заходів національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в межах Сумської області.
Також зазначав, що з березня 2022 р. по січень 2023 р. виконував одні і ті ж самі завдання на одній і тій самій місцевості. За всі місяці крім серпня, вересня, листопада 2022 р. та січня 2023 р. відповідачем вже було виплачено додаткову винагороду у розмірі 100 000 грн на місяць пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2023 року позов задоволено.
Не погодившись із зазначеним рішенням, його оскаржив ІНФОРМАЦІЯ_2 (військової частини НОМЕР_1 ), який вважає, що рішення суду першої інстанції винесене за невідповідності висновків суду обставинам справи, неповного з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права. Тому просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що збільшена винагорода виплачується тільки тим особам, які безпосередньо приймають участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, а не всім військовослужбовцям, що більш детально зазначено в наказі Адміністрації Державної прикордонної служби України № 392-АГ від 30.07.2022 та наказі № 628-АГ від 09.12.2022, де в т. ч. визначений перелік документів, що підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях або заходах та визначені умови отримання збільшеної винагороди.
Звертає увагу на те, що довідка в/ч НОМЕР_1 від 29.10.2022 № 12/1281-22 про участь ОСОБА_1 у забезпеченні здійснення заходів національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в межах Сумської області не є належним і допустимим доказом на підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, а тому не може бути взята до уваги для встановлення права військовослужбовців на виплату додаткової винагороди у розмірі 70 000 грн.
Зазначає, що цю довідку видано на вимогу позивача для вирішення соціально-побутових питань за місцем реєстрації. У цій довідці не зазначено підстави для її видачі, зокрема, не міститься будь-яких посилань на бойові розпорядження, накази, журнали ведення бойових дій тощо.
Крім того зазначає, що якщо навіть враховувати цю довідку від 29.10.2022, як доказ участі позивача у бойових діях за спірний період, то така жодним чином не підтверджує безпосередню участь позивача у бойових діях з період з 29.10.2022. При цьому задовольняючи позовні вимоги, суд визнав доведеним факт участі позивача у бойових діях за 31 день жовтня, 30 днів листопада 2022 року та 31 день січня 2023 року.
Крім того, на думку апелянта, позивачем не доведено, що він приймав участь в заходах, що визначені п. 2 Наказу № 382-АГ, зокрема виконання бойових (спеціальних завдань) в спірні періоди на лінії бойового зіткнення, під/з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником.
Згідно загальновідомих фактів у період з 24.02.2022 по 04.04.2022 територія м. Суми та Сумської області знаходилися під окупацією збройних сил російської федерації. З 11.04.2022 військовослужбовцями НОМЕР_2 прикордонного загону відновлено контроль на раніше непідконтрольних прикордонних ділянках.
Апелянт вважає, що у матеріалах справи відсутні належні, допустимі, достовірні та достатні докази безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, його безпосереднього перебування у районах у період здійснення зазначених заходів. Оскільки починаючи з квітня 2022 року і досі, особовий склад управління та підрозділів НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України включений до складу оперативно-тактичного угрупування «Суми» та виконує бойові (спеціальні) завдання командира ОТУ саме у стабілізаційних заходах.
Апелянт зауважив, що відповідно до чинних бойових розпоряджень персонал НОМЕР_2 прикордонного загону досі приймає участь виключно у стабілізаційних заходах, а при ускладненні обстановки визначено прийняття участі в оборонних заходах. Основним завданням НОМЕР_2 прикордонного загону за відповідними розпорядженнями визначено забезпечення національних інтересів на державному кордоні та підтримання правового режиму воєнного стану в прикордонні.
Військова частина вважає, що відповідачем доведено дотримання у спірних правовідносинах ним доведено дотримання вимог чинного законодавства, оплата часу військової служби позивача у порядку постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 за №168 проведена згідно з даними обліку, стосовно якого відсутні об'єктивні дані про неправдивість, недостовірність, спотворення, перекручення чи невідповідність справжнім обставинам фактичної дійсності.
Однак, на думку апелянта, суд першої інстанції ухвалюючи рішення стосовно зобов'язальних вимог повністю проігнорував той факт, що згідно з наказами про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій» у відповідні періоди, у які сумська область не включена.
Тобто, з 01.01.2023 по теперішній час відсутня обов'язкова умова для здійснення виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн, яка передбачена Постановою №168, а саме перебування безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів.
Також вказує на те, що позивачем пропущено строк звернення до суду.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому вказав, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги є безпідставними. Тому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Позивач загалом зазначає те, що апелянт вказав, що в прикордонному загоні відсутня будь-яка інформація про безпосередню участь позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів. Таким чином, на думку позивача, відповідач ухилявся від надання витребуваних доказів, не врахувавши той факт, що ним вже було видано довідку, яка підтверджує участь позивача у заходах із забезпечення національної безпеки та оборони.
Вважає, що факт видачі довідки № 12/1281-22 від 29.10.2022 свідчить про обізнаність відповідача щодо участі позивача у заходах, безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях, забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів та про безпідставність невиплати позивачу додаткової винагороди.
Крім того, починаючи із квітня 2022 року по січень 2023 року позивач виконував одні і ті ж завдання на одній і ті ж місцевості.
Суд першої інстанції вірно врахував розрахункові листи позивача, з яких чітко можна встановити, що позивач отримував додаткову винагороду у розмірі 30000,00 грн та 70000,00 грн, яка нараховувалася за окремими наказами.
Однак за квітень-липень, жовтень, грудень 2022 року відповідач виплачував позивачу додаткову винагороду до 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у діях та заходах визначених у п. 1 Постанови № 168, а за серпень, вересень, листопад 2022 року та січень 2023 року з невідомих причин не виплачував.
З позиції позивача в/ч НОМЕР_1 взагалі не змогла надати належні пояснення та докази щодо функцій, які виконував військовослужбовець в зоні бойових дій у спірний період з посиланням на відсутність такої інформації. Більше того, не спростувала факту участі позивача у бойових діях, натомість лише заперечувала участь позивача у них.
Бойові розпорядження, на які покликається відповідач взагалі відсутні у матеріалах справи, а тому на думку позивача покликання на такі є безпідставними.
Згідно з наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, згідно з яким Середино-Будська міська територіальна громада відноситься до території активних бойових дій, датою початку яких є 17.05.2022, дата завершення не встановлено.
Також вказує на те, що він звернувся до суду із позовом у визначені законом строки.
Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв'язку з розглядом справи у письмовому провадженні фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд апеляційної інстанції відповідно до статті 308 КАС України переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 є військовослужбовцем та з 20.03.2022 по теперішній час проходить військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ). Підтверджено довідкою виданою в/ч НОМЕР_1 ( а. с. 12). Прийняття безпосередньої участі у забезпеченні здійснення заходів національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії в межах Сумської області підтверджується довідкою виданою в/ч НОМЕР_1 (а. с. 13).
Відповідно до відомостей про отримане позивачем грошове забезпечення за серпень 2022 року позивачем отримано - 30 000 грн, за вересень 2022 року - 30 000 грн та 4666,67 грн, за листопад 2022 року - 30 000 грн, за січень 2023 року - 30 000 грн.
Позивач вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у неналежному нарахуванні та виплаті йому додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану”, у розрахунку 100 000,00 грн на місяць пропорційно часу його безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за певні періоди, звернувся із цим позовом до суду.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції покликався на те, що наказ Адміністрації Держприкордонслужби від 30.07.2022 № 392-/0/81-22-АГ та наказ від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ містять норми, які зачіпають права громадян - військовослужбовців на отримання додаткової винагороди, встановлюють організаційно-правовий механізм реалізації таких прав, ці накази підлягають державній реєстрації в Міністерстві юстиції України.
Відповідачем не підтверджена державна реєстрація згаданих наказів і судом не встановлено факт такої реєстрації, відтак зазначені накази не можуть вважатися такими, що набрали чинності та підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Зважаючи на вищенаведене, суд не взяв до уваги посилання відповідачів на накази Адміністрації Держприкордонслужби від 30.07.2022 № 392-/0/81-22-АГ та від 09.12.2022 №628/0/81-22-АГ, як на підставу невиконання зобов'язань щодо виплати додаткової винагороди, визначеної постановою КМУ № 168.
За приписами ч. 2, 6 ст. 7 КАС України суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
За відсутності у спірний період затвердженого порядку і умов виплати додаткової винагороди, передбаченої п. 1 постанови КМУ № 168, єдиним нормативно-правовим актом, що визначає підстави та порядок виплати відповідачем спірної додаткової винагороди є постанова КМУ № 168.
Вказаною постановою не затверджені конкретні форми документів, якими має підтверджуватися безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.
Отже надана в/ч НОМЕР_1 довідка про прийняття безпосередньої участі позивача у забезпеченні здійснення заходів національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в межах Сумської області є належним та достатнім документом, який має прийматися командуванням в/ч НОМЕР_1 до уваги при призначенні додаткової винагороди на підставі Постанови КМУ № 168.
Відтак, на думку суду, відповідач протиправно не видав наказ про призначення та нарахування позивачу додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн за оспорюваний період.
Разом з тим, як вже зазначалось судом, позивачу в один з місяців було нараховано та виплачено додаткову винагороду із розрахунку 30 000,00 грн пропорційно часу проходження служби, а в інший місяць не нараховано взагалі тому, позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням виплачених сум.
Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Згідно частин 1-3 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-XII від 25.03.1992 (далі - Закон № 2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає у тому числі проходження військової служби. Статтею 2 Закону № 2232-XII встановлено, що проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Інструкцією «Про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України», затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України 25.06.2018 № 558 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 23.07.2018 за № 854/32306, грошове забезпечення означає гарантоване державою грошове забезпечення в обсязі, що відповідає умовам проходження військової служби та стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв Постанову № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168).
Згідно пункту 1 Постанови № 168 (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Державної прикордонної служби (та деяким іншим передбаченим у постанові категоріям осіб), виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Порядок виплати військовослужбовцям додаткової винагороди визначено телеграмою Міністра оборони України від 25.03.2022 № 248/1298 (далі - Телеграма).
Пунктом 2 Телеграми від 25.03.2022 № 248/1298 встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям встановлювати виплату щомісячної додаткової винагороди (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірах, зокрема, 100000 гривень - військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (пропорційно часу участі у таких діях або заходах).
Відповідно до пункту 6 Телеграми накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.
Згідно пункту 3 Телеграми про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець.
Пунктом 4 Телеграми визначено, що командирам військових частин (установ), до яких відряджені військовослужбовці інших органів військового управління та військових частин (установ), щомісячно до 5 числа повідомляти військові частини (установи) за місцем штатної служби військовослужбовців про підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах за минулий місяць за формою, наведеною в додатку №1 до цієї телеграми.
23.06.2022 Міністром оборони України з метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168 прийнято рішення №912/з/29 (далі - Рішення № 912/з/29).
Пунктом 1 Рішення № 912/з/29 встановлено, під терміном “безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи в районах у період здійснення зазначених заходів” (далі - бойові дії або заходи) слід розуміти виконання військовослужбовцем бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угрупувань військ (сил) Сил Оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій.
Згідно з пунктом 2 Рішення № 912/з/29 на період дії воєнного стану військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам вищих військових навчальних закладів і військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти встановлювати виплату щомісячної додаткової винагороди (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірах 100 000 гривень - військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (пропорційно часу участі у таких діях або заходах).
В абзацах 3, 4 пункту 3 Рішення № 912/з/29 визначено, що документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно - вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових спеціальних) завдань.
Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку керівника органу військового управління, штабу угрупування військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.
Відповідно до пункту 2-1 Постанови № 168 порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
30.07.2022 Адміністрація Держприкордонслужби, посилаючись на п. 2-1 постанови №168, видала наказ № 392-/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168», який був уведений в дію з 01.08.2022.
Пункт 2 цього наказу визначав вичерпний перелік бойових дій і заходів, передбачених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168, виконання яких у відповідні дні давало військовослужбовцю право на збільшення додаткової винагороди до 100000 гривень пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Згідно з підпунктом 7 п. 2 цього наказу до таких заходів віднесено виконання бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань органом (підрозділом, у тому числі зведеним) Держприкордонслужби оборони або наступу, контрнаступу (контратаки) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави.
У пункті 4 наказу № 392-/0/81-22-АГ встановлено, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у таких документах:
1) бойового наказу (бойового розпорядження);
2) журналу бойових дій (службово-бойових дій, вахтового, навігаційно-вахтового, навігаційного журналу), журналу ведення оперативної обстановки, бойового донесення (підсумкового, термінового, позатермінового) або постової відомості (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад;
3) рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.
Згідно пункту 5 наказу № 392-/0/81-22-АГ для військовослужбовців, відряджених до органів військового управління Держприкордонслужби, окрім документів, зазначених у пункті 4 цього наказу, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, додатково підтверджується довідкою за формою, наведеною у додатку 1 до цього наказу, що видається начальником органу Держприкордонслужби, який веде (вів) бойові дії та до якого для виконання завдань відряджені військовослужбовці, із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі (абзац перший пункту 5 наказу).
Для військовослужбовців Держприкордонслужби, які відряджені до органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, у підпорядкування яких вони передані, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, підтверджується довідкою, виданою керівником відповідного органу військового управління, з відображенням у ній термінів безпосередньої участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця (абзац другий пункту 5 наказу).
У довідках, передбачених цих пунктом, обов'язково мають зазначатися відомості про підтверджуючі документи, передбачені пунктом 4 цього наказу (абзац третій пункту 5 наказу).
З 01 грудня 2022 року був уведений в дію наказ Адміністрації Держприкордонслужби від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168», в якому був дещо змінений перелік бойових дій і заходів, передбачених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168, проте залишився незмінним перелік документів для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців, у тому числі відряджених, у таких бойових діях або заходах.
Щодо набрання чинності та застосування цих наказів до спірних правовідносин, колегія суддів апеляційного суду зазначає таке.
Верховний Суд у постанові від 21.12.2023 у справі № 200/193/23 вказав, що керуючись ч. 3 ст. 117 Конституції України, Указом Президента України від 03.10.1992 № 493 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» і Положенням про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 № 731, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що подібні накази центрального органу виконавчої влади підлягають обов'язковій державній реєстрації Міністерством юстиції України, оскільки містять норми, що зачіпають права, свободи та законні інтереси осіб і встановлюють організаційно-правовий механізм їх реалізації.
Виходячи з цього, суди мотивовано зазначили про недотримання Адміністрацією Держприкордонслужби зазначених вимог законодавства при прийнятті наказів від 30.07.2022 № 392-/0/81-22-АГ і від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ, які не пройшли державну реєстрацію в Мін'юсті у встановленому порядку.
Разом з тим, при вирішенні питання про наслідки порушення зазначених вимог суди не врахували обставин фактичного виконання протягом 2022 року, в тому числі й у спірний період, органами Держприкордонслужби наказів Адміністрації Держприкордонслужби від 30.07.2022 № 392-/0/81-22-АГ і від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ, зокрема, в частині визначення бойових дій та заходів, передбачених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168, а також документування безпосередньої участі військовослужбовців у таких діях і заходах.
У спірний період виключно зазначені накази Адміністрації Держприкордонслужби визначали механізм реалізації постанови Кабінету Міністрів України №168 щодо виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби під час дії воєнного стану, адже наказ Міністерства внутрішніх справ України від 26.01.2023 №36 «Про затвердження Порядку та умов виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України» (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31.01.2023 за № 196/39252) набрав чинності з дня його офіційного опублікування та застосовувався з 01.02.2023, тобто не підлягав ретроспективному застосуванню до спірних правовідносин.
Крім того, документування (фіксація) у спірний період органами Держприкордонслужби безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях і заходах та фактична виплата їм додаткової винагороди до 100 000 гривень відповідно до приписів наказів Адміністрації Держприкордонслужби від 30.07.2022 №392-/0/81-22-АГ і від 09.12.2022 №628/0/81-22-АГ унеможливлює застосування іншого механізму реалізації постанови Кабінету Міністрів України № 168 до правовідносин, що вже відбулися.
За відсутності цих відомчих нормативно-правових актів не здійснювався би облік особового складу, який мав право на збільшену додаткову винагороду, що призвело б до невиплати цієї частини грошового забезпечення військовослужбовцям.
Таким чином, відповідаючи на поставлені перед судом касаційної інстанції питання (пункти 2 і 3 аргументів касаційної скарги), Верховний Суд дійшов висновку про те, що застосуванню для визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168, у спірний період підлягають накази Адміністрації Держприкордонслужби від 30.07.2022 № 392-/0/81-22-АГ і від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ.
Протилежний висновок поставив би питання необхідності повернення вже виплачених на підставі цих наказів сум додаткової винагороди.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що право на отримання збільшеної до 100 000 грн додаткової винагороди позивач, як військовослужбовець, набуває у разі безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, пропорційно часу участі у таких діях та заходах. За інші періоди несення служби позивач отримує додаткову винагороду в розмірі 30 000 грн.
Судом встановлено, що позивач з квітня по липень, у жовтні та грудні 2022 року отримував додаткову винагороду у збільшеному до 100 000 гривень розмірі, оскільки брав безпосередню участь у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.
У серпні, вересні, листопаді 2022 року та січні 2023 року отримував таку у розмірі 30000,00 (у вересні 4666,67 грн).
Разом з тим, у справі відсутні докази, які б підтвердили безпосередню участь позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах введення воєнних (бойових) дій за вищевказаний період.
При цьому суд зазначає, що довідка № 1281 від 29.10.2022, на яку посилається позивач, не містить посилань на відомості журналів бойових дій, інформації щодо районів ведення таких воєнних (дій), рапорту (донесення) начальника командира підрозділу про участь кожного військовослужбовця у бойових діях.
Вказана довідка лише інформує про період участі позивача, а саме з 20.03.2022 по теперішній час у забезпеченні здійснення заходів національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в межах Сумської області.
З огляду на вказане, вказана довідка не підтверджує факт безпосередньої участі позивача за оспорюваний період у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій.
Суд не погоджується із твердженням позивача з приводу того, що підтвердженням його безпосередньої участі у бойових діях є бойові накази (розпорядження), оскільки сама по собі видача бойового наказу (розпорядження) не є беззаперечним свідченням його виконання військовослужбовцем та безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях.
Також суд зазначає, що саме лише покликання позивача на те, що починаючи із квітня 2022 року по січень 2023 року він виконував одні і ті ж завдання в одних і тих районах їх здійснення, не є достатньою підставою для нарахування та виплати додаткової грошової винагороди у розмірі 100 000,00 грн, яка передбачена пунктом 1 Постанови № 168.
Враховуючи вищезазначене, суд уважає, що право позивача на отримання збільшеної до 100 000,00 грн додаткової винагороди відповідно до пункту 1 Постанови № 168 у оскаржуваний період не виникало, оскільки інформації, що позивачем у цей період виконувались бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (бойовими розпорядженнями), та доказів на підтвердження цієї інформації, суду не надано.
За таких обставин, наявними матеріалами справи не підтверджено допущення відповідачем протиправної бездіяльності щодо неповного нарахування та виплати позивачу збільшеної до 100 000,00 грн додаткової винагороди відповідно до пункту 1 Постанови № 168 у період серпень 2022 року, вересень 2022 року, листопад 2022 року та січень 2023 року.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.
Згідно зі статтею 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову в задоволенні позову.
Керуючись статтями 229, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) задовольнити.
Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2023 року у справі № 260/2879/23 скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності і зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Р. Й. Коваль
судді В. В. Гуляк
Н. В. Ільчишин