16 квітня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/13058/21 пров. № А/857/16426/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коваля Р. Й.,
суддів Гуляка В. В.,
Ільчишин Н. В.,
розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14 липня 2023 року (прийняте у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в м. Рівному суддею Махаринцем Д. Є.) в адміністративній справі № 460/13058/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна-проектна компанія «Смарт-Буд» до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправним та скасування припису,
У вересні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельна-проектна компанія «Смарт-Буд» (далі - ТОВ БПК «Смарт-Буд», позивач) звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду із вказаним адміністративним позовом та просило визнати протиправним та скасувати припис від 25.08.2021 про усунення виявлених порушень № РВ674/259/АВ/П та попередження про відповідальність за порушене законодавство про працю № РВ674/259 від 25.08.2021, що винесенні Управлінням Держпраці у Рівненській області щодо ТОВ БПК «Смарт-Буд» за результатами інспекційного відвідування, яке оформлено актом № РВ674/259/АВ від 25.08.2021.
Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що правовідносини, які склалися між ТОВ БПК «Смарт-Буд» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 ґрунтуються виключно на договорах будівельного підряду, останні не перебувають в безпосередньому підпорядкуванні у посадових осіб ТОВ БПК «Смарт-Буд», а лише виконують роботи - надають послуги, обсяг та вид яких прямо визначений договорами.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 14 липня 2023 року позов задоволено.
При цьому у справі було замінено Управління Держпраці у Рівненській області на його правонаступника Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці.
Не погодившись із зазначеним рішенням, його оскаржило Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, яке вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, а також з неповним з'ясуванням обставин справи. Тому просило скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно - правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт. Тобто, предметом цивільно-правових договорів є результат праці, який підлягає вимірюванню у конкретних фізичних величинах, а не процес роботи. Вказує про те, що у разі якщо робота, виконувана особою на користь суб'єкта господарювання, збігається з видом його економічної діяльності або є роботою з обслуговування його діяльності, то робота такої особи повинна виконуватися на умовах трудового договору. Зазначає, що позивачем, замість укладення трудових договорів з працівниками було укладено цивільно-правові угоди, хоча характер наданих послуг не відповідає такому типу договорів. Крім того працівники виконували роботи, які не були передбачені цими договорами.
Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв'язку з розглядом справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд апеляційної інстанції відповідно до статті 308 КАС України переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судом, Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельна-проектна компанія «Смарт-Буд» є юридичною особою, основним видом діяльності товариства є код КВЕД 41.20 «Будівництво житлових і нежитлових будівель».
В період з 12.08.2021 по 25.08.2021 посадові особи Управління Держпраці у Рівненській області провели інспекційне відвідування (перевірку) Товариства з обмеженою відповідальністю будівельна-проектна компанія «СМАРТ-БУД». За результатами вказаної перевірки (відвідування) складено акт інспекційного відвідування № PB674/259/АВ від 25.08.2021 (далі - акт перевірки).
Як видно з акта перевірки підставою для винесення оскаржуваного припису та попередження слугували висновки посадових осіб Управління Держпраці у Рівненській області про наявність в діях позивача ознак порушення вимог:
ч. 1ст. 24 КЗпП України - ТОВ БПК «СМАРТ-БУД» допущено до роботи без укладення трудових договорів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ;
ч. 4 ст. 24 К3пП України - допущення працівників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до роботи без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.
Не погоджуючись доводами вказаними в акті інспекційного відвідування, позивачем 27.08.2021 подано заперечення на акт інспекційного відвідування.
Листом від 01.09.2021 № 13-10/4782 «Про надання відповіді на заперечення до акту інспекційного відвідування № РВ/674/259/АВ від 25.08.2021» Управління Держпраці у Рівненській області повідомило, що аргументи наведені в зауваженні не спростовують порушення, які викладені в акті інспекційного відвідування № РВ/674/259/АВ від 25.08.2021.
За наслідками інспекційного відвідування Управлінням Держпраці у Рівненській області внесено ТОВ БПК «СМАРТ-БУД» припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю № PB674/259/AB/П від 25.08.2021 та попередження про відповідальність за порушене законодавство про працю № РВ674/259 від 25.08.2021.
Вважаючи зазначені припис і попередження протиправними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції мотивував його тим, що правовідносини між позивачем та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 були цивільно-правовими та не мали ознак трудових, отже висновки відповідача щодо порушення позивачем вимог ст. ст. 21, 24 КЗпП України в частині допущення до роботи вказаних працівників без оформлення трудового договору є безпідставними та такими, що не підтверджуються належними та допустимими доказами.
Суд вказав, що правовідносини, які склалися між ТОВ БПК «СМАРТ-БУД» та названими особами ґрунтуються виключно на договорах будівельного підряду, останні не перебувають в безпосередньому підпорядкуванні у посадових осіб ТОВ БПК «СМАРТ-БУД», а лише виконують роботи - надають послуги, обсяг та вид яких прямо обумовлений договорами.
З приводу зазначеного колегія суддів апеляційного суду зазначає таке.
Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 № 96 (далі - Положення № 96) Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
За змістом статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим:
1) при організованому наборі працівників;
2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я;
3) при укладенні контракту;
4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі;
5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу);
6) при укладенні трудового договору з фізичною особою;
7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
З аналізу наведених норм видно, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 820/1432/17, від 13.06.2019 у справі № 815/954/18, від 04.09.2019 у справі №480/4515/18 та від 26.09.2019 у справі № 0440/5828/18.
Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва.
Характерними ознаками трудових відносин є:
- систематична виплата заробітної плати за процес праці (а не її результат);
- підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку;
- виконання роботи за професією (посадою), визначеною Національним класифікатором України ДК 003:2010 "Класифікатор професій", затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 №327;
- обов'язок роботодавця надати робоче місце;
- дотримання правил охорони праці на підприємстві, в установі, організації тощо.
Разом з тим, взаємовідносини фізичної особи і суб'єкта господарювання можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору.
При цьому сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами статті 208 Цивільного кодексу України.
Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 Цивільного кодексу України. Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
З аналізу наведених норм, видно, що основними ознаками трудового договору, є: праця юридично несамостійна, протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи); шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу; праця має гарантовану оплату; виконання роботи певного виду (трудової функції); трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час; здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в складі трудового колективу; виконання протягом встановленого робочого часу певних норм праці; встановлення спеціальних умов матеріальної відповідальності; застосування заходів дисциплінарної відповідальності; забезпечення роботодавцем соціальних гарантій.
Зокрема, відповідальність працівника за трудовим договором регулюється лише імперативними нормами (КЗпП України та інших актів трудового законодавства), що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг у цивільно-правових відносинах визначається в договорі, а те, що ним не врегульоване - чинним законодавством України.
Зі співставлення трудового договору з цивільно-правовим договором, відмінним є те, що трудовим договором регулюється процес організації трудової діяльності.
За цивільно-правовим договором процес організації діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного результату. Виконавець за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ним ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 127/21595/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 820/1432/17, від 29.08.2017 у справі №587/1714/17, від 26.09.2018 у справі №822/723/17, від 13.06.2019 у справі №1840/2507/18, від 08.10.2018 у справі №553/954/17, від 06.03.2019 у справі №802/2066/16-а, 13.06.2019 у справі № 815/954/18, від 24.10.2019 у справі № 804/6962/17.
Як видно із матеріалів справи, під час інспекційного відвідування щодо додержання законодавства у сфері праці в ТОВ БПК «Смарт-Буд» встановлено таке.
ТОВ БПК «СМАРТ-БУД» виконується капітальний ремонт вул. Кирила і Мефодія в м. Дубно від вул. К. Острозького до вул. Д. Галицького на підставі договору підряду № 10 від 12.12.2020.
На момент проведення інспекційного відвідування за адресою вул. Кирила і Мефодія, м. Дубно, Рівненська обл. 12.08.2021 о 11 год. 55 хв. укладання бруківки виконували:
- ОСОБА_4 ;
- ОСОБА_1 ;
- ОСОБА_2 ;
- ОСОБА_3 ;
- ОСОБА_5 ;
- ОСОБА_6 .
Відповідно до інформації з порталу електронних послуг Пенсійного фонду України працівники ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 перебувають у трудових відносинах з ТОВ БПК «СМАРТ-БУД».
Крім того, у ході інспекційного відвідування посадовими особами ТОВ БПК «СМАРТ-БУД» надано цивільно-правові договори укладені між ТОВ БПК «СМАРТ-БУД» та:
- ОСОБА_1 від 02.08.2021 № 27;
- ОСОБА_2 від 02.08.2021 № 26;
- ОСОБА_3 від 02.08.2021 № 28.
Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що цивільно-правовий договір може укладатись для задоволення потреб суб'єкта господарювання, не пов'язаних із діяльністю, спрямованою на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, спрямованою на досягнення економічних, соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку.
У разі, якщо робота, виконувана особою на користь суб'єкта господарювання збігається з видом його економічної діяльності або є роботою з обслуговування його діяльності, то робота такої особи повинна виконуватись на умовах трудового договору.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27.10.2021 у справі № 2040/5412/18.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог Верховний Суд виходив з того, що праця зазначених працівників здійснювалася у межах діяльності суб'єкта господарювання з систематичним виконанням трудових функцій відповідно до визначеного виду виконуваної роботи, у встановлений строк. Тобто, вказані договори містять ознаки трудового, а не цивільно-правових договорів.
Таким чином, трудовий договір це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання, трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт (даний обсяг роботи відсутній в наданих позивачем цивільно-правових договорах). Тобто, предметом цивільно-правових договорів є результат праці, який підлягає вимірюванню у конкретних фізичних величинах, а не процес роботи.
Разом з тим, як видно з наданих цивільно-правових договорів, предметом цих договорів є надання послуги/виконання роботи з прибирання сміття на об'єкті Замовника.
Цими цивільно-правовими договорами не встановлено обсягу виконуваної роботи у вигляді конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню, що підлягають відображенню в актах прийняття виконаних робіт, відсутній перелік завдань роботи, її видів, кількісних та якісних характеристик. Роботи працівниками виконувались обладнанням, яке перебуває у власності підприємства, робота працівників координується уповноваженою особою замовника, що не відповідає ознакам, характерним цивільно-правовому договору.
Суд звертає увагу на те, що у договорі немає конкретного переліку робіт, а вказано лише загальне визначення робіт прибирання сміття на об'єкті Замовника .
Водночас, жодної деталізації того, що, наприклад, входить до такої послуги, як прибирання сміття на об'єкті, не було. Якби замовник справді укладав реальний договір із підрядником, у контракті було б зазначено частоту прибирання, погоджені засоби, дії з поводження з відходами, що утворюються, та інше. Тобто сторони повинні погодити всі деталі послуги, щоб у майбутньому можливо було виміряти кількісні та якісні характеристики наданих послуг.
У постанові від 23.09.2021 у справі № 280/1379/19, Верховний Суд зазначив, що основною та визначальною ознакою цивільно-правового договору, який відрізняє його від трудового, є те, що він визначає результат наданих послуг, який підлягає вимірюванню в конкретних фізичних величинах. У цьому випадку суб'єкт господарювання, укладаючи цивільно-правові договори, узагалі не визначив конкретний перелік робіт, які повинна була виконати особа за цивільно-правовим договором, а лише зазначило загальне визначення робіт - з покосу трави та бур'янів на об'єктах, наданих замовником.
У постановах у справах № 2040/8124/18, 280/1379/19 та 420/4513/19 Верховний Суд сформував однакову сталу позицію: наведені умови цивільно-правового договору не відповідають ознакам, притаманним цивільно-правовому договору, оскільки не містять всіх істотних умов договору підряду, зокрема чіткого визначення предмета договору із зазначенням кількісно-якісних характеристик роботи, яку має бути виконано за договором.
Суд вважає, що предметом договору, укладеного між ТОВ БПК «Смарт-Буд» та виконавцями є процес праці, що є ознакою трудових відносин та суперечить природі договору цивільно-правового характеру, предметом якого є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.
Згідно актів наданих послуг №№ 1, 2, 3 від 30.08.2021 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відповідно до укладених договорів № № 26, 27, 28 від 02.08.2021 надані послуги з прибирання сміття (демонтаж старого покриття).
За таких обставин, колегія суддів вважає, що предметом вказаних вище угод є фактично праця працівника щодо здійснення та забезпечення трудової функції в діяльності підприємства.
Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що зазначені вище угоди укладені позивачем з наведеними фізичними особами не були спрямовані на кінцевий результат, що характеризує цивільно-правові (договірні) відносини, а були пов'язані із самим процесом, що є характерним для трудових функцій.
За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.
Згідно зі статтею 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову в задоволенні позову.
Керуючись статтями 229, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці задовольнити.
Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14 липня 2023 року в адміністративній справі № 460/13058/21 скасувати.
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна-проектна компанія «Смарт-Буд» до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправним та скасування припису відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Р. Й. Коваль
судді В. В. Гуляк
Н. В. Ільчишин