03 квітня 2024 рокуЛьвівСправа № 943/2124/23 пров. № А/857/4032/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й.
за участі секретаря судового засідання: Скрутень Х.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,
на рішення Буського районного суду Львівської області від 18 січня 2024 року (суддя - Кос І.Б., час ухвалення - не зазначено, місце ухвалення - м. Буськ, дата складання повного тексту - 18.01.2024),
в адміністративній справі №943/2124/23 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, Поліцейського взводу №1 роти №1 батальйону №2 УПП у Львівській області ДПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 ,
про скасування постанови,
встановив:
У листопаді 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідачів поліцейського взводу №1 роти №1 батальйону №2 УПП у Львівській області ДПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 та Головного управління Національної поліції у Львівській області, в якому просив скасувати постанову, винесену поліцейським взводу №1 роти №1 батальйону №2 УПП у Львівській області ДПП старшим лейтенантом поліції ОСОБА_2 серії БАД №504033 від 06.11.2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.6 ст.122 КУпАП із накладенням на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн.. Також просив стягнути з відповідача судові витрати.
Ухвалою суду першої інстанції від 18.12.2023 року замінено неналежного відповідача Головне управління Національної поліції у Львівській області належним відповідачем - Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції.
Відповідач УПП у Львівській області ДПП позовних вимог не визнав, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву, просив відмовити у задоволенні позову повністю у зв'язку з його безпідставністю.
Рішенням Буського районного суду Львівської області від 18.01.2024 у задоволенні позову відмовлено повністю.
З цим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржене рішення суду підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що суд не взяв до уваги, що відповідачем не надано жодних доказів, що саме позивач здійснив зупинку в зоні дії дорожнього знаку 5.42.1 з додатковою табличкою 7.17. «особи з інвалідністю» в м. Львів пр. Чорновола, 12. Вважає скаржник, що не може слугувати самостійним доказом вчинення адміністративного правопорушення лише факт перебування позивача за кермом автомобіля, який вже здійснив стоянку, без наявності доказів, що саме позивач його припарковав в зоні дії знаку 5.42.1. з додатковою табличкою 7.17. «особи з інвалідністю». Звертає увагу, що позивач не ставив машину в зоні дії дорожнього знаку «особи з інвалідністю». Даний факт підтверджується поясненнями батька позивача, ОСОБА_3 , який в той день керував транспортним засобом і будучи особою з інвалідністю третьої групи, здійснив стоянку в зоні дії цього дорожнього знаку. Однак судом першої інстанції пояснення батька позивача не досліджувалось. Також відповідачем було порушено порядок розгляду адміністративної справи, оскільки на місці розгляду справи позивач просив у працівника поліції надати йому докази вчинення адміністративного правопорушення. Однак поліцейський ОСОБА_2 відмовив позивачу у цьому, повідомивши, що у нього не має технічної можливості надати для ознайомлення відеозапис.
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 18.01.2024, та прийняти постанову, якою позов задовольнити.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача, у якому зазначає, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та вмотивованим. Просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Судом встановлено такі фактичні обставини справи.
06 листопада 2023року відносно ОСОБА_1 інспектором взводу №2 роти №1 батальйону №2 УПП у Львівській області ДПП старшим лейтенантом поліції Войціцьким Святославом Ігоровичем винесено постанову серії БАД №504033, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.6 ст.122 КУпАП із накладенням на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700,00 грн. за те, що 06 листопада 2023 року о 20 год. 55 хв. на проспекті Чорновола, 12 у місті Львові ОСОБА_1 здійснив зупинку в зоні дії дорожнього знаку 5.42.1 з додатковою табличкою 7.17 «особи з інвалідністю», чим порушив п.8.4 «г» ПДР України, скоївши адміністративне правопорушення, передбачене ч.6 ст.122 КУпАП (а.с. 8).
Не погодившись із винесенням вказаної постанови, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що прийняте рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є обґрунтованим, прийнятим на підставі, у межах повноважень та у визначений законом спосіб, накладене відповідачем адміністративне стягнення обране у виді та розмірі, передбаченому санкцією ч. 6 ст. 122 КУпАП.
Суд апеляційної інстанції погоджується із таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.
Предметом судового дослідження у цій справі за спірними правовідносинами є протиправність постанови інспектора УПП про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері дотримання правил дорожнього руху.
Колегія суддів враховує, що згідно зі ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Положеннями статей 245, 252, 280 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Стаття 14 Закону України «Про дорожній рух» зобов'язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки на території України відповідно до статті 41 Закону України «Про дорожній рух» регулюються Правилами дорожнього руху (далі - ПДР), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.
Пунктом 1.3 ПДР визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України (ст.53 Закону України «Про дорожній рух»).
Також, згідно із п.1.9 ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п.15.6 ПДР України, стоянка всіх транспортних засобів у місцях, позначених дорожніми знаками 5.42.1, 5.42.2, 5.43, встановленими з табличкою 7.6.1, дозволяється на проїзній частині вздовж тротуару, а встановленими з однією з табличок 7.6.2-7.6.6 - легкових автомобілів і мотоциклів тільки так, як показано на табличці.
Додаткова табличка 7.17 “Особи з інвалідністю” застосовується із знаками 5.42.1, 5.42.2 і 5.43 для позначення місця (або спеціально відведеної частини майданчика) для стоянки транспортних засобів, на яких установлено розпізнавальний знак “Водій з інвалідністю” відповідно до вимог цих Правил.
Згідно ч.6 ст.122 КУпАП, зупинка чи стоянка транспортних засобів на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю (крім випадків вимушеної стоянки), а так само створення перешкод водіям з інвалідністю або водіям, які перевозять осіб з інвалідністю, у зупинці чи стоянці керованих ними транспортних засобів, неправомірне використання на транспортному засобі розпізнавального знака "Водій з інвалідністю" - тягнуть за собою накладення штрафу від шістдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно п.1 ст.247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Згідно з положеннями ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчинення та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1 - 279-8 цього Кодексу.
Приписами ч.1 ст.72 та ст.73 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Колегія суддів враховує, що на підтвердження правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності та винесення спірної постанови від 06.11.2021 року відповідач надав суду матеріали фотофіксації події з бодікамери поліцейського ОСОБА_2 , з яких об'єктивно підтверджується місцезнаходження транспортного засобу марки «Skoda Fabia», реєстраційний номер НОМЕР_1 у зоні дії дорожнього знаку 5.42.1 з додатковою табличкою 7.17 «особи з інвалідністю» на АДРЕСА_1 , що мало місце 06.11.2023 року о 20 год. 55 хв. Вказаний автомобіль перебував у заведеному стані з включеними світловими приладами і за кермом якого перебував саме позивач ОСОБА_1 , який заднім ходом цього автомобіля намагався виїхати з указаного місця паркування в зоні дії дорожнього знаку «особи з інвалідністю». На претензію поліцейського ОСОБА_2 про дозвіл на зупинку в цьому місці лише для інвалідів, позивач ОСОБА_1 відповів: «ой, я перепрошую, бо я не бачив», «я заїхав, реально не бачив».
Також долученим до справи відеозаписом події встановлено, що поліцейським ОСОБА_2 дотримано процедуру складання постанови про адміністративне правопорушення. При цьому, позивачу роз'яснено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, порядок оскарження постанови та сплати штрафу.
Суд зауважує, що позивач не оспорював на місці прийняття оскаржуваної постанови та отримав її копію, про що особисто розписався у відповідних графах цієї постанови.
Судом першої інстанції вірно враховано, що ОСОБА_1 у позовній заяві не оспорив обставин того, що 06 листопада 2023 року о 20 год. 55 хв. на проспекті Чорновола, 12 у місті Львові транспортний засіб марки «Skoda Fabia», реєстраційний номер НОМЕР_1 , за кермом якого перебував саме позивач, знаходився у зоні дії дорожнього знаку 5.42.1 з додатковою табличкою 7.17 «особи з інвалідністю».
При цьому, покликання ОСОБА_1 на те, що вказаний транспортний засіб у зоні дії дорожнього знаку 5.42.1 з додатковою табличкою 7.17 «особи з інвалідністю» залишав (паркував) не він, а його батько ОСОБА_3 , який є особою з інвалідністю третьої групи, є такими, що не спростовують обставини зафіксованого поліцейським факту вчинення позивачем адміністративного порушення, яке виразилось у недотриманні вимог дорожнього знаку 5.42.1 з додатковою табличкою 7.17 «особи з інвалідністю».
З урахуванням встановленого, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність прийняття оскарженої постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, яка є обґрунтованою, прийнятою на підставі, у межах повноважень та у визначений законом спосіб.
Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у зв'язку з їх необґрунтованістю.
Доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об'єктивно встановлено обставини справи, оскаржене рішення суду винесене з дотриманням норм матеріального права та основ процесуального права, наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, а тому немає підстав для скасування рішення суду.
Керуючись ст.ст. 243, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Буського районного суду Львівської області від 18 січня 2024 року в адміністративній справі №943/2124/23 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, Поліцейського взводу №1 роти №1 батальйону №2 УПП у Львівській області ДПП старшого лейтенанта поліції Войціцького Святослава Ігоровича про скасування постанови - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і в касаційному порядку не оскаржується.
Головуючий суддя В. В. Гуляк
судді Н. В. Ільчишин
Р. Й. Коваль
Повний текст постанови суду складено 16.04.2024 року, у зв'язку із перебуванням судді Коваля Р.Й. у відпустці з 09.04.2024 по 15.04.2024.