03 квітня 2024 рокуЛьвівСправа № 308/18908/23 пров. № А/857/3608/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коваля Р. Й.,
суддів Гуляка В. В.,
Ільчишин Н. В.,
з участю секретаря судового засідання Вовка А. Ю..,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 11 січня 2024 року (прийняте в м. Львові суддею Яворським С. Й.; складене в повному обсязі 11 січня 2024 року) в адміністративній справі № 308/18908/23 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення,
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із вказаним позовом та просив:
- скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ № 261040 від 26.10.2023.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що його притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 425 гривень за ч. 1 ст. 126 КУпАП, у зв'язку з тим, що 26 жовтня 2023 року о 01 годині 09 хвилин в м. Ужгороді по вул. Грушевського, 24, водій, керуючи ТЗ Toyota, д.н.з. НОМЕР_1 , не мав при собі посвідчення водія відповідно категорії, чим порушив п. 2.1а ПДР. Проте, він вважає, вказану постанову незаконною, оскільки поліцейський патрульної поліції не в повній мірі встановив необхідні для вирішення справи обставини, не довів належними та допустимими доказами факт скоєння позивачем адміністративного правопорушення, навівши відповідні обставини у поданій позовній заяві.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 листопада 2023 року матеріали адміністративної справи № 308/18908/23 за позовом ОСОБА_1 , від імені якого діє представник - адвокат Мельник П. П. до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення передано на розгляд за підсудністю до Личаківського районного суду м. Львова.
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 11 січня 2024 року позов задоволено.
Не погодившись із зазначеним рішенням, його оскаржив Департамент патрульної поліції, який вважає, що суд першої інстанції припустився неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи; не надав оцінку доказам, долученим відповідачем до відзиву. Тому просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що 26.10.2023 до екіпажу патрульної поліції 151 УПП в Закарпатській області ДПП під час несення служби в м. Ужгород звернулись громадяни, які в цілях безпеки вирішили залишитись анонімними та вказали що водій транспортного засобу Toyota з державним номерним знаком НОМЕР_2 керує з порушеннями Правил дорожнього руху. На АДРЕСА_1 було виявлено та надалі зупинено вищевказаний транспортний засіб. Під час спілкування з водієм при перевірці документів відповідно до пункту 2.1 ПДР України було виявлено, що в останнього відсутнє при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом, чим порушив п.п. 2.1.а та 2.4.а ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП. Встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме порушення вимог пункту 2.1а ПДР України, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 126 КУпАП, було прийнято рішення про складання адміністративних матеріалів щодо позивача. Після чого водію було роз'яснено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (підтверджується особистим підписом ОСОБА_1 у графі 8 оскаржуваної постанови та відеозаписом з нагрудної камери поліцейського о (01:22 год на відеозаписі). Всі усні доводи позивача були взяті до уваги про розгляді справи про адміністративне правопорушення, письмових пояснень позивач не надав. Зазначає, що Ужгородський міськрайонний суд виніс ухвалу про залишення позовної заяви без руху від 06.11.2023. Відповідач, діючи наперед, надіслав відзив на адресу Ужгородського міськрайонного суду та на адресу позивача 19.12.2023. Строк для подачі відзиву пропущено не було. Пізніше на адресу відповідача надійшла ухвала про пересилання справи за належністю до Личаківського районного суду міста Львова. Зазначає, що позовну заяву з додатками Ужгородським міськрайонним судом було переадресовано за належністю, а відзив на позовну заяву ні. В результаті цього Личаківський районний суд міста Львова не отримав відзиву на позовну заяву, в якій викладено аргументи відповідача з приводу правомірності винесеної постанови БАВ № 261040 від 26.10.2023 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності належними та допустимими доказами. Тому вважає, що рішення Личаківського районного суду міста Львова прийняте без дотримання ст. 242 КАС України, а саме: судом не було повно і всебічно з'ясовані обставини справи так як не був врахований відзив відповідача в адміністративній справі.
У зв'язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не здійснювалося.
Також за приписами частини другої статті 313 КАС України неявка сторін, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав.
Як встановлено судом, що постановою про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ № 261040 від 26.10.2023 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 425 гривень за ч. 1 ст. 126 КУпАП, у зв'язку з тим, що 26 жовтня 2023 року о 01 годині 09 хвилин в м. Ужгород по вул. Грушевського, 24, водій керуючи ТЗ Toyota, д.н.з. НОМЕР_1 , не мав при собі посвідчення водія відповідно категорії, чим порушив п. 2.1а ПДР.
Вважаючи зазначену постанову неправомірною, ОСОБА_1 оскаржив її до суду.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції мотивував його тим, заперечення ОСОБА_1 щодо порушення ПДР стороною відповідача в порушення вимог частини другої статті 77 КАС України в жодній мірі не спростовані. Враховуючи, що будь-які докази, що підтверджують вину позивача у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 126 КУпАП суду не надані, суд вважав за необхідне оскаржувану постанову скасувати, справу про адміністративне правопорушення закрити.
Проте, колегія суддів апеляційного суду вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими, виходячи з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
За змістом пунктів 8, 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань:
регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів;
у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Відповідно до частини першої статті 40 вказаного Закону поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення, зокрема:
1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень;
2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз;
Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.
Також відповідно до приписів частин першої, другої статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема: про порушення правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (частини перша, друга, третя, п'ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша і друга статті 121-3, частини перша, друга, третя, четверта, шоста і сьома статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, стаття 127-3, частини перша і друга статті 127-4, статті 128 - 129...).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров'я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначає Закон України «Про дорожній рух».
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до цього Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 р. (далі - ПДР України).
Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (статті 41, 53 цього Закону).
Також частиною п'ятою статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасників дорожнього руху зобов'язано знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Згідно пункту 2.1а ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Частиною першою статті 126 КУпАП встановлено, що керування транспортним засобом особою, яка немає при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до статті 222 КУпАП розгляд справ про правопорушення, передбачені частиною першою статті 122 цього Кодексу, покладено на органи Національної поліції.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, що притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.
За вимогами статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Також, відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
За приписами статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Як видно з матеріалів справи, відповідачем було надіслано відзив з доданими до нього відеодоказами на адресу Ужгородського міськрайонного суду, який було переслано за належністю матеріалів справи до Личаківського районного суду міста Львова, проте цей відзив надійшов до суду вже після розгляду справи і не був врахований судом при розгляді цієї справи.
Відповідно до частини четвертої статті 308 КАС України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне прийняти до уваги відзив відповідача з доданими до нього відеодоказами.
Оглянувши відеофайли, які знаходяться на диску, який був доданий до відзиву, колегія суддів встановила таке.
Під час спілкування з водієм при перевірці документів відповідно до пункту 2.1 ПДР України було виявлено, що в останнього відсутнє при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом. На що, водій зазначив, що на цей час у нього прав не має, оскільки він здає екзамени в МРЕВ, на цей час здав теорію, залишилося здати лише практичне завдання.
Таким чином, колегія суддів вважає, що наведеними відеодоказами підтверджується порушення ним п.п. 2.1.а ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Доводи позивача про те, що його було зупинено без належних на те законних підстав, тому у поліцейських не було законних прав вимагати пред'явлення документів, колегія суддів до уваги не приймає, з огляду на таке.
Як видно з досліджених відеодоказів, які наявні в матеріалах справи та додавалися до відзиву, 26.10.2023 на вулиці Грушевського, 24 в місті Ужгород екіпажем 151 було виявлено та надалі зупинено транспортний засіб д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував позивач.
При з'ясуванні позивачем причини зупинки, працівниками поліції зазначено, що зупинку здійснено у зв'язку з тим, що є підстави вважати, що позивач причетний до порушення ПДР.
При цьому колегія суддів апеляційного суду враховує висновки Верховного Суду, наведені в постанові від 15.03.2019 у справі № 686/11314/17, в якій зазначено, що поліцейський має право вимагати у водія пред'явити документи, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що така особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна з вичерпного переліку підстав) та безпосередньо при оформленні дорожньо-транспортної пригоди.
В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що 26.10.2023 до екіпажу патрульної поліції 151 УПП в Закарпатській області ДПП під час несення служби в м. Ужгород звернулися громадяни, які в цілях безпеки вирішили залишитись анонімними та вказали що водій транспортного засобу Toyota з державним номерним знаком НОМЕР_2 керує з порушенням Правил дорожнього руху.
Під час спілкування з водієм при перевірці документів відповідно до пункту 2.1 ПДР України було виявлено, що в останнього відсутнє при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом
Також, як видно з відеозапису з нагрудної камери працівника поліції, працівник поліції роз'яснив позивачу суть допущеного порушення, роз'яснив позивачу його права, передбачені статтею 268 КУпАП та статтею 63 Конституції України; при цьому позивач не заявляв жодних клопотань.
При цьому колегія суддів враховує те, що позивач не заявляв клопотання про те, що він бажає скористатися правовою допомогою, письмових пояснень позивач не побажав надати, а місце для зазначення пояснень в постанові про накладення адміністративного стягнення не передбачено.
Решта доводів позивача на законність вказаної постанови не впливають.
Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що в постанові Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 760/2846/17 зроблено висновок, що обов'язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 71 КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 126 КУпАП підтверджується наявними доказами.
Доказів, які б спростовували факт вчинення правопорушення, судом не здобуто і позивачем не надано.
Враховуючи викладене, суд колегія суддів апеляційного суду зазначає, що у цій справі відсутні правові підстави для задоволення позову.
Згідно зі статтею 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, через що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову в задоволенні позову.
Керуючись статтями 229, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції задовольнити.
Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 11 січня 2024 року в адміністративній справі № 308/18908/23 скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Р. Й. Коваль
судді В. В. Гуляк
Н. В. Ільчишин
Постанова складена у повному обсязі 16 квітня 2024 року, у зв'язку з перебуванням головуючого судді Коваля Р.Й. у відпустці з 09.04.2024 по 15.04.2024.