09 квітня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/11752/23 пров. № А/857/25831/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ільчишин Н.В.,
суддів Кухтея Р.В., Гуляка В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року (головуючої судді Мричко Н.І., ухвалене у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження в м. Львів) у справі №380/11752/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 29.05.2023 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області в якому просить визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах протиправними та скасувати рішення № 133850012397 від 06.12.2022, зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 період навчання в Дрогобицькому ПТУ-19 з 01.09.1982 по 16.07.1985, період проходження військової служби з 12.12.1985 по 22.12.1987 та період роботи з 09.01.2012 по 29.09.2018 в ВАТ «Мясопродукти» до страхового стажу роботи, а періоди роботи з 01.02.1988 по 28.09.1995 в Дрогобицькому заводі автомобільних кранів, з 05.10.1995 по 20.06.2000 в Дрогобицькому дослідному заводі AT «Галол» та з 21.06.2000 по 14.06.2004 в ВАТ «Галлак» на посаді електрогазозварника до пільгового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, передбачену Списком № 2, зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити і виплачувати ОСОБА_1 , пенсію за віком на пільгових умовах, передбачену Списком № 2, п. «б-з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 02.09.2022.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про відмову в призначенні пенсії від 06.12.2022 №133850012397 в частині не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду навчання з 01.09.1982 по 16.07.1985, періоду проходження військової служби з 12.12.1985 по 22.12.1987 та періоду роботи з 09.01.2012 по 29.09.2018 у ВАТ «Мясопродукти». Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пільгової пенсії з урахуванням страхового стажу за період навчання з 01.09.1982 по 16.07.1985, період проходження військової служби з 12.12.1985 по 22.12.1987 та період роботи з 09.01.2012 по 29.09.2018 у ВАТ «Мясопродукти». У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням в частині ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення частково допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення в частині зобов'язання зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи з 01.02.1988 по 28.09.1995 в Дрогобицькому заводі автомобільних кранів, з 05.10.1995 по 20.06.2000 в Дрогобицькому дослідному заводі AT «Галол», з 21.06.2000 по 14.06.2004 в ВАТ «Галлак» на посаді електрогазозварника до пільгового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, передбачену Списком № 2 та призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах передбачену Списком №2, п. «б-з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 02.09.2022 та ухвалити в цій частині нове рішення, яким зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи з 01.02.1988 по 28.09.1995 в Дрогобицькому заводі автомобільних кранів, з 05.10.1995 по 20.06.2000 в Дрогобицькому дослідному заводі AT «Галол» та з 21.06.2000 по 14.06.2004 в ВАТ «Галлак» на посаді електрогазозварника до пільгового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, передбачену Списком № 2, зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити і виплачувати ОСОБА_1 , пенсію за віком на пільгових умовах, передбачену Списком № 2, п. «б-з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 02.09.2022, в решті рішення залишити без змін.
Апеляційну скаргу подано також Головним управлінням Пенсійного фонду України Львівській області, оскільки на його думку судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити в нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.
Сторони своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2024 призначено апеляційний розгляд в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подані скарги не підлягають задоволенню з наступних мотивів.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України Львівській області із заявою від 30.11.2022 щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
За принципом екстериторіальності заяву позивача передано для розгляду до Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, яке прийняло рішення про відмову в призначенні пенсії від 06.12.2022 № 133850012397 згідно з яким до страхового стажу не враховано: - період навчання з 01.09.1982 по 16.07.1985 згідно диплому серії НОМЕР_1 від 16.07.1985, оскільки є розбіжності у прізвищі згідно паспортних даних; - період навчання з 01.02.1986 по 30.05.1986, згідно свідоцтва № 907 від 30.05.1986, оскільки період навчання перетинається з періодом проходження військової служби; - період навчання з 03.02.1987 по 28.04.1987, згідно атестата №767 від 29.04.1987, оскільки є розбіжності у прізвищі згідно паспортних даних; - період проходження військової служби з 12.12.1985 по 22.12.1987, згідно з військовим квитком серії НОМЕР_2 від 24.11.1985, оскільки є розбіжність у прізвищі згідно паспортних даних.
Вважаючи вказане рішення та дії відповідачів протиправними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційних скарг колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.
Згідно з частиною 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За змістом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV).
Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Згідно із статтею 20 Закону України №1058-IV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до вказаного Закону нараховуються страхові внески.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені зазначеним Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до абзацу першого частини 1 статті 40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
У частині 1 статті 44 Закону №1058-IV визначено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених таким Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина 2 статті 24 Закону №1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 статті 24 Закону №1058-IV).
Як передбачено частиною 1 статті 114 Закону №1058-IV, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій вказаної статті. Розміри пенсій для осіб, визначених вказаною статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 зазначеного Закону.
Абзацом першим пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV встановлено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативі незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру тривалості роботи і тривалості перерв.
За змістом положень статті 62 Закону №1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відсутності записів у ній, наявності неправильних чи неточних записів у трудовій книжці відповідач вправі вимагати від заявника подання додаткових документів на підтвердження страхового стажу.
Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29.07.1993 (далі - Інструкція №58).
Відповідно до пункту 1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Відповідно до пункту 2.4. Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 року, у графі 2 трудової книжки записується «05.01.1993».
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Згідно з пунктом 2.6. Інструкції №58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Щодо занесення відомостей про працівника, то пунктами 2.11.-2.13. Інструкції №58 передбачено, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження. Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка. Зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів. Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім'я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.
Отже, з системного аналізу вказаних вище норм слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина 1 статті 2 КАС України).
Згідно частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пункту «б-з» статті 13 Закону № 1788-ХІІ право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.
Згідно з пунктом 2.7 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (тут і надалі у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок №22-1), до заяви про перерахунок пенсії у зв'язку з урахуванням страхового стажу (заробітної плати) після призначення пенсії, у зв'язку зі зміною кількості членів сім'ї, а також в інших випадках, які спричиняють збільшення чи зменшення розміру пенсії, надаються документи, передбачені підпунктами 2-4 пункту 2.1, пунктом 2.6 розділу ІІ.
Так, підпунктами 2-4 пункту 2.1 розділу ІІ Порядок №22-1 передбачено такі документи: - документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, орган, що призначає пенсію, додає довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27.03.2018 № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення; - для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01 липня 2000 року орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу (додатки 3, 4 до Положення).
Суд встановив, що позивач у зв'язку з досягненням 55-річного віку вказуючи на наявність у нього понад 30 років страхового стажу, з них більше як 12 років 6 місяців на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за Списком №2 відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV.
Як видно з оскарженого рішення, пенсійний орган відмовив позивачу у зарахуванні до його страхового стажу: періоду навчання з 01.09.1982 по 16.07.1985 згідно з дипломом серії НОМЕР_1 від 16.07.1985, оскільки є розбіжності у прізвищі згідно з паспортними даними; періоду навчання з 01.02.1986 по 30.05.1986, згідно зі свідоцтвом №907 від 30.05.1986, оскільки період навчання перетинається з періодом проходження військової служби; періоду навчання з 03.02.1987 по 28.04.1987, згідно з атестатом №767 від 29.04.1987, оскільки є розбіжності у прізвищі згідно паспортних даних; періоду проходження військової служби з 12.12.1985 по 22.12.1987, згідно з військовим квитком серії НОМЕР_2 від 24.11.1985, оскільки є розбіжність у прізвищі згідно з паспортними даними.
У контексті оцінки оскарженого рішення варто звернути увагу на те, що позивач не погоджується з цим рішенням в частині не зарахування до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1982 по 16.07.1985 та періоду проходження військової служби з 12.12.1985 по 22.12.1987, з приводу чого суд зазначає таке.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ) військовою службою є державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. При цьому час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
За частиною 1 статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-XII) час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Як видно зі змісту зазначеної норми Закону № 2011-XII, час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах.
Відповідно до частини 3 статті 56 Закону № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується, зокрема, військова служба, незалежно від місця проходження служби.
Судом на підставі матеріалів справи встановлено, що згідно з дипломом серії НОМЕР_1 від 16.07.1985 позивач з 01.09.1982 по 16.07.1985 навчався у Дрогобицькому ПТУ-19, а згідно з військовим квитком серії НОМЕР_2 від 24.11.1985 позивач з 12.12.1985 по 22.12.1987 проходив військову службу, вказані періоди також підтверджуються відомостями трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 .
До позовної заяви долучено копії диплому серії НОМЕР_1 від 16.07.1985 та військового квитка серії НОМЕР_2 від 24.11.1985, дослідивши які, суд встановив, що у таких чітко і розбірливо зазначено прізвище позивача «Мисишин», що вказує на очевидну необґрунтованість оскарженого рішення в частині не зарахування до страхового стажу позивача періоду навчання з 01.09.1982 по 16.07.1985 та періоду проходження військової служби з 12.12.1985 по 22.12.1987, доводи апелянта Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області вказаних доводів не спростовують.
Згідно із записами у трудовій книжці серії НОМЕР_3 позивач з 09.01.2012 по 29.09.2018 працював слюсарем-ремонтником у ВАТ «Мясопродукти». Ці записи засвідчені печатками підприємства та містять відомості на підставі яких їх внесено.
У відзиві на позовну заяву Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області вказує на те, що період роботи позивача з 09.01.2012 по 29.09.2018 не зарахований до страхового стажу, у зв'язку з тим, що позивач свідомо тривалий час, аж до 29.09.2018 працював в країні-агресора, відповідно відраховувались кошти в бюджет ворожої країни на підтримку її збройних сил, і за даних обставин позивач бажає отримати пенсію на пільгових умовах вже від України, що пенсійний орган вважає, об'єктивно недопустимим.
Вказані доводи є необґрунтованими, оскільки доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці позивача або ж доказів, які б підтверджували несплату страхових внесків до пенсійних органів російської федерації, в тому числі з вини позивача, відповідачем суду не надано.
При визначені права на пенсійне забезпечення суд відповідно до частин 1, 2 статті 4 Закону №1058-IV, вправі застосовувати міжнародні договори з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зобов'язання за якою взяли на себе дев'ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та Російська Федерація.
Так, відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Згідно із абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом РФ «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14.01.1993, трудовий стаж, включаючи стаж який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визнається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво, інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; пільговий стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.
Статтею 7 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення визначено, що питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 та двосторонніми угодами в цій галузі.
Згідно приписів пункту 2 статті 13 названої Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Отже, зі змісту наведеного слід враховувати, що положення відповідних міжнародних договорів розповсюджується також і на питання пов'язані із зарахуванням періодів роботи на території інших держав до страхового стажу та обчислення пенсій, пов'язаних із їх перерахунком. Діюче в Україні пенсійне законодавство передбачає, що у разі, якщо пенсія призначена на території України, а особа працювала на території російської федерації або на підприємстві зареєстрованому на території російської федерації після 13.03.1992, то цей стаж має враховуватись на території України як власний страховий (трудовий стаж), хоча пенсійні внески можуть сплачуватись в рф. Тобто, існує гарантія врахування страхового стажу кожної із сторін при призначенні пенсії на її території без перерахування страхових внесків.
Відтак, при прийнятті рішення щодо зарахування чи відмови в зарахуванні страхового стажу певних періодів роботи, орган пенсійного фонду повинен враховувати норми законодавства України, в сукупності з нормами законів тієї країни, на території якої працювала в спірний період роботи особа, яка звернулась за призначенням пенсії або ж перерахунком пенсії.
Окрім того, аналіз наведеного вказує на те, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» (далі - Постанова №1328) передбачено вихід України з цієї Угоди, зазначений міжнародний договір України припинив свою дію для України з 19.06.2023 року.
Колегія суддів ввважє, до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №1328 Україна як держава - учасниця Угоди виконує зобов'язання, взяті згідно Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, а тому судом першої інстанції правильно вказано про протиправне не зарахування до страхового стажу періоду роботи позивача з 09.01.2012 по 29.09.2018 у ВАТ «Мясопродукти» пенсійним органом.
Щодо доводів апеляційної скарги позивача про зобов'язання зарахування ОСОБА_1 періоди роботи з 01.02.1988 по 28.09.1995 в Дрогобицькому заводі автомобільних кранів, з 05.10.1995 по 20.06.2000 в Дрогобицькому дослідному заводі AT «Галол», з 21.06.2000 по 14.06.2004 в ВАТ «Галлак» на посаді електрогазозварника до пільгового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, передбачену Списком № 2 та призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах передбачену Списком №2, п. «б-з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 02.09.2022, то колегія суддів враховує наступне.
З оскарженого рішення вбачається, що підставою для відмови у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 було і відсутність необхідного пільгового стажу, у зв'язку з ненаданням уточнюючої довідки відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, колегія суддів враховує наступне.
З метою забезпечення соціального захисту працівників, зайнятих на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених Кабінетом Міністрів України, Міністерство праці та соціальної політики України наказом від 18.11.2005 за № 383 затвердило Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок застосування Списків № 1 і № 2).
Порядок ведення трудових книжок працівників визначено в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженій наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України і Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, відповідно до пункту 2.2 якої до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
До прийняття наведеної вище Інструкції порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, регламентувався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 № 162, правилами якої було також передбачено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Отже, необхідними умовами для виникнення в особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах за Списком №2 є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією (трудова книжка та (або) уточнюючі довідки). При цьому, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки, як такої, або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах від 20.02.2018 у справі №234/13910/17, від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17 та від 10.10.2019 у справі №234/4585/17.
Судом встановлено, що згідно із записами у трудовій книжці серії НОМЕР_3 позивач з 01.02.1988 по 28.09.1995 в Дрогобицькому заваді автомобільних кранів, з 05.10.1995 по 20.06.2000 в Дрогобицькому дослідному заводі AT «Галол» та з 21.06.2000 по 14.06.2004 в ВАТ «Галлак» на посаді електрогазозварника.
Про те, що посада «електрогазозварник» входила до Списків №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених постановами Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173, Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 №10 та Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162, зазначено й у постанові Верховного Суду від 24.01.2020 у справі №344/11028/16-а.
Вищенаведене дає підстави для висновку про те, що робота позивача на посаді електрогазозварника була передбачена Списками №2, чинними у період роботи на цих посадах, й відносилась до посад з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Однак колегія суддів вважає правильними посилання суду першої інстанції, що для виникнення права на призначення ОСОБА_1 пенсії йому необхідно було надати документи, які б підтверджували його зайнятість на цих роботах упродовж повного робочого дня і відповідні умови праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992, адже у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_3 відсутні відомості про його зайнятість повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, що унеможливлює підтвердження його пільгового стажу тільки даними трудової книжки.
Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 10.09.2021 у справі №178/611/17, від 18.05.2021 у справі №229/2330/17.
Судом встановлено, що позивач не подав до пенсійного органу документів, які б підтверджували його зайнятість на цих роботах упродовж повного робочого дня, а долучені до позовної заяви архівні довідки, видані відділом міського архіву виконкому Дрогобицької міської ради, датуються 05.12.2022, тобто видані після прийняття оскарженого рішення, які не були в пенсійного органу перед прийняттям оскаржуваного рішення, а тому в суду не має підстав для формування висновку про протиправність оскарженого рішення в частині не зарахування до пільгового стажу позивача періодів його роботи з 01.02.1988 по 28.09.1995 в Дрогобицькому заваді автомобільних кранів, з 05.10.1995 по 20.06.2000 в Дрогобицькому дослідному заводі AT «Галол» та з 21.06.2000 по 14.06.2004 в ВАТ “Галлак” на посаді електрогазозварника, адже такі висновки є передчасними.
Щодо доводів апелянта про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити і виплачувати ОСОБА_1 , пенсію за віком на пільгових умовах, передбачену Списком № 2, п. «б-з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 02.09.2022, то колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.
Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов'язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Суд зазначає, що у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин, оскільки адміністративний суд не вправі перебирати на себе повноваження суб'єкта публічної адміністрації, реалізуючи за нього процедурні дії, ухвалювати рішення чи проводити адміністративну процедуру. Таке втручання може мати місце лише у випадку, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи закону, а суб'єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення. Тобто нарахування та виплата пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу. У такому випадку, суд може лише зобов'язати пенсійний орган повторно розглянути заяву про призначення пенсії.
Таким чином, з урахуванням всіх обставин справи та перевірки їх доказами колегія суддів приходить до висновку, що оскільки оскаржуване рішення відповідача є в частині не зарахування до страхового стажу позивача періоду навчання з 01.09.1982 по 16.07.1985, періоду проходження військової служби з 12.12.1985 по 22.12.1987 та періоду роботи з 09.01.2012 по 29.09.2018 у ВАТ «Мясопродукти» протиправним та підлягає скасуванню, тому колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пільгової пенсії з урахуванням страхового стажу за період навчання з 01.09.1982 по 16.07.1985, період проходження військової служби з 12.12.1985 по 22.12.1987 та період роботи з 09.01.2012 по 29.09.2018 у ВАТ «Мясопродукти», доводи апеляційних скарг позивача та пенсійного органу не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржників.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підстав для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції на підставі статті 139 КАС України у апеляційного суду немає.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області - залишити без задоволення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року у справі №380/11752/23 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н.В. Ільчишин
Судді Р.В. Кухтей
В.В. Гуляк
Повний текст постанови складено 15.04.2024