Справа № 676/7086/23
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Швець О.Д.
Суддя-доповідач - Сапальова Т.В.
16 квітня 2024 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сапальової Т.В.
суддів: Ватаманюка Р.В. Капустинського М.М. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Надольна М.С.,
представника відповідача: Олексія В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Закарпатській області на рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 19 грудня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 2 (смт. Міжгір'я) Хустського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області лейтенанта поліції Афоніна Артема Валерійовича про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 звернувся до Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області з позовом до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 2 (смт. Міжгір'я) Хустського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області лейтенанта поліції Афоніна Артема Валерійовича про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі ЕАТ №7877726 від 05.10.2023 року.
Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 19 грудня 2023 року позовні вимоги задоволено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її.
Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що постановою серії ЕАТ №7877726 від 05.10.2023 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП. Відповідно до змісту постанови 05.10.2023 року о 15 год. 55 хв. ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом - автомобілем Ford Edge д.н.з. НОМЕР_1 , рухався по автодорозі Р-21 «Долина - Хуст», проїжджаючи через с. Сойми, Міжгірської селищної територіальної громади, Хустського району, Закарпатської області, без ввімкнених денних ходових вогнів поза населеним пунктом, чим порушив п. 9.8. Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Вважаючи постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся із даним позовом до суду.
Оцінюючи спірні правовідносини, які виникли між сторонами, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров'я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначає Закон України "Про дорожній рух" №3353-XII.
Згідно з ч. 5 ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично - дорожній мережі.
Статтею 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КУпАП, порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, -тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Зі змісту наведеної норми вбачається, що ч. 2ст. 122 КУпАП передбачає відповідальність за: порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України “Про дорожній рух” визначається Правилами дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами та доповненнями).
Пунктом 9.8 ПДР України визначено, що під час руху механічних транспортних засобів у світлу пору доби з метою позначення транспортного засобу, що рухається, ближнє світло фар повинно бути увімкнене:
а) у колоні;
б) на маршрутних транспортних засобах, що рухаються по смузі, позначеній дорожнім знаком 5.8, назустріч загальному потоку транспортних засобів;
в) на автобусах (мікроавтобусах), що здійснюють перевезення організованих груп дітей;
г) на великовагових, великогабаритних транспортних засобах, сільськогосподарській техніці, ширина якої перевищує 2,6 м, та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів;
ґ) на транспортному засобі, що буксирує;
д) у тунелях.
На всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар.
В умовах недостатньої видимості на механічних транспортних засобах можна ввімкнути дальнє світло фар або додатково протитуманні фари за умови, що це не буде засліплювати інших водіїв.
Згідно з п.1.10 ПДР України денні ходові вогні - зовнішні світлові прилади білого кольору, передбачені конструкцією транспортного засобу, установлені спереду транспортного засобу і призначені для покращення видимості транспортного засобу під час його руху у світлий час доби.
Ближнє світло фар також відноситься до зовнішніх освітлювальних приладів.
Правило п. 9.8 ПДР України фактично визначає порядок їх використання на рівні із вимогами розділу 19 Правил, незважаючи на положення п.9.1 Правил, якими передбачено, що увімкнення ближнього світла фар у світлу пору доби є також попереджувальним сигналом.
Таким чином, ближнє світло фар є зовнішнім освітлювальним приладом, та у разі його не ввімкнення відповідно до вимог ПДР України передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до ст.245 КУпАП України завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
При цьому, відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Згідно з ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 40 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Положення цього Закону надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення.
Так, в обґрунтування правомірності прийнятої постанови апелянт посилається на складену постанову у справі про адміністративне правопорушення та долучені до матеріалів справи відеозаписи з нагрудних відеореєстраторів поліцейських.
Переглянувши додані відеозаписи, колегія суддів встановила, що відеозапис розпочато в момент, коли транспортний засіб позивача було зупинено на узбіччі дороги на вимогу працівника поліції. Відеозаписом не зафіксовано рух транспортного засобу, за кермом якого перебував позивач, без ввімкнених денних ходових вогнів. Крім того, в оскаржуваній постанові відсутнє посилання на технічний засіб, яким здійснено відеозапис.
Отже, момент руху транспортного засобу позивача без ввімкнених денних ходових вогнів відповідачем не зафіксовано, що виключає можливість встановити наявність об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП, у виді порушення пп.9.8 ПДР України.
В силу положень ч.1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно з ч.1 ст.75 КАС України достовірним є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а ч.1, 2 ст.76 КАС України передбачає, що достатнім є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування та суд вирішує питання про достатність доказів відповідно до свого внутрішнього переконання.
Отже, належні, допустимі, достовірні та достатні докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122, у матеріалах справи відсутні.
Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки сам по собі опис адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою його об'єктивної сторони. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.04.2018 року по справі № 338/1/17 та від 29.04.2020 року по справі № 161/5372/17.
Крім того, долучені відеозаписи з нагрудної камери поліцейського не можуть вважатися належним доказом вчинення правопорушення у зв'язку з тим, що постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить посилання на такі докази (про застосування технічних засобів фіксації порушення в оскаржуваній постанові не зазначено).
Водночас, приписами частини 3 статті 283 КУпАП передбачено імперативний обов'язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис згідно з вимогами статті 74 КАС України не може вважатися допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15 листопада 2018 року у справі №524/5536/17, від 17 липня 2019 року у справі №295/3099/17 та від 13 лютого 2020 року у справі №524/9716/16-а.
Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем, в порушення вимог ст. 74 КАС України, не надано належних доказів в підтвердження правомірності прийняття оскаржуваної постанови та факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що наданий відповідачем відеозапис неможливо визнати належним та допустимим доказом, який підтверджує обставини вчинення позивачем адміністративного правопрушення, а тому оскаржувана постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП є незаконною та підлягає скасуванню.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують.
Отже, суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Закарпатській області залишити без задоволення, а рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 19 грудня 2023 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення відповідно до ч.1 ст.272 КАС України.
Відповідно до ч.3 ст.272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.
Головуючий Сапальова Т.В.
Судді Ватаманюк Р.В. Капустинський М.М.