Справа № 295/447/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Лєдньов Д.М.
Суддя-доповідач - Капустинський М.М.
16 квітня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Капустинського М.М.
суддів: Сапальової Т.В. Ватаманюка Р.В. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Яремчук Л.С,
представника відповідача: Яремчука О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Житомирській області на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 07 березня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
у січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Богунського районного суду м. Житомира з адміністративним позовом, у якому з урахуванням поданих в подальшому уточнень зазначив, що постановою поліцейського Житомирського районного управління поліції ГУНП в Житомирській області від 30.12.2023 року його визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 122, ч.2 ст. 126 КУпАП із кваліфікацією діянь як здійснення керування особою, яка не має права керування автомобілем, зупинка на зупинці громадського транспорту.
Позивач вказав на невідповідність висновків працівника поліції фактичним обставинам. Вказуючи на те, що керування транспортним засобом не здійснював, крім того, відповідно до свідоцтва про закінчення практичної підготовки серпії РРТ № 00547944-23 від 02.08.2023 року пройшов практичну підготовку для отримання права керування транспортним засобом, що, у свою чергу, виключає можливість притягнення до відповідальності за ст. 126 КупАП відповідно до примітки такої норми, згідно з якою положення частин першої та другої статі не застосовуються до осіб, які у встановленому порядку навчаються водінню транспортного засобу, просить скасувати постанову серії ББА № 316465 від 30.12.2023 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , відшкодувати судові витрати.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 07 березня 2024 року позов задоволено.
Постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ББА № 316465 від 30.12.2023 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 скасовано, провадження по справі закрито.
Стягнуто з Головного управління Національної поліції у Житомирській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 605,60 грн.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2024 року відкрито апеляційне провадження у справі та призначено справу до апеляційного розгляду на 16.04.2024 о 14:20 год.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити.
Позивач в судове засідання не з'явився, належних представників до суду не направив, хоча про час та дату був повідомлений належним чином.
Заслухавши представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що за змістом постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 30.12.2023 року серії ББА №316465, позивач ОСОБА_1 у відповідний день керував автомобілем, не маючи права керування транспортним засобом, здійснив зупинку за зупинці громадського транспорту.
Позивача визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1ст.122, ч.2 ст.126 КУпАП, застосоване адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400,00грн.
Не погодившись з вказаною постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 №3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - ПДР).
Статтею 15 Закону України «Про дорожній рух» визначено основні права та обов'язки водія транспортного засобу якими, зокрема, вказано, що забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Згідно з п.2 ч.1 ст.32 Закон України "Про Національну поліцію" передбачено, що поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав).
Статтею 16 Закону України "Про дорожній рух" визначено основні права та обов'язки водія транспортного засобу, які містять і те, що водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Так, за змістом постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 30.12.2023 року серії ББА № 316465, позивач ОСОБА_1 у відповідний день керував автомобілем, не маючи права керування транспортним засобом, здійснив зупинку за зупинці громадського транспорту.
Позивача визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 122, ч.2 ст. 126 КУпАП, застосоване адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400,00 грн.
Згідно з положеннями ч.1 ст. 122 КУпАП передбачено настання відповідальності в разі порушення правил зупинки, стоянки.
Відповідно до ч.2 ст. 126 КупАП покладаються дії, що полягають у керуванні транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом,
Згідно з пункту 15.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, зупинка забороняється: ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а коли їх немає - ближче 30 м від дорожнього знака такої зупинки з обох боків.
За змістом п.п. 2.1 Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії;
Приміткою до статі 126 КУпАП визначено, що положення частин першої та другої цієї статті не застосовуються до осіб, які у встановленому порядку навчаються водінню транспортного засобу.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За положеннями ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення, крім іншого, повинна містити інформацію про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався).
З дослідженого змісту постанови про накладення адміністративного стягнення слідує, що до постанови додається відео з портативного відеореєстратора.
Відповідно до ч.1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень.
Згідно положень «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 грудня 2018 року № 1026, до технічних приладів відносяться: автомобільна система технічних приладів і технічних засобів фото- і кінозйомки, відео-, аудіозапису; безпілотний літальний апарат (далі - БпЛА); відеореєстратор; карта пам'яті або флеш-карта ; портативний відеореєстратор; стаціонарна система технічних приладів і технічних засобів фото- і кінозйомки, відеозапису; сервер для зберігання відеозаписів; станція для заряджання та зберігання відеозаписів портативних відеореєстраторів.
За приписами п.2 розділу І Інструкції застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення.
Згідно з п.2 розділу ІІ Інструкції портативний відеореєстратор та карта пам'яті обліковуються з наданням відповідного інвентарного та номенклатурного номерів.
Системний аналізу положень ст. 283 КУпАВП, ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», положень «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису» дозволяє дійти висновку, що саме по собі зазначення у постанові даних про вид технічного приладу як портативний відеореєстратор не є належним дотриманням вимог ст. 283 КУпАП щодо необхідності наведення інформації про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис, оскільки лише формально вказує на вид приладу. Слід звернути увагу, що за подіями, досліджуваними у спорі, технічно спроможним на фіксування обставин, міг бути виключно відео реєстратор, у тому числі портативний, а тому вказівка на такий прилад, що фактично не має іншої замісної альтернативи, без його ідентифікації за номером, унеможливлює прийняття як належного доказу, тобто з можливістю дослідження оригіналу електронного доказу та підтвердження даних про фіксацію подій на такий прилад.
Колегія суддів зауважує, що саме така мета покладалась законодавцем при формуванні положень ст. 283 КУпАП як вимог до постанови у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
В той же час, у даному випадку суд не має можливості підтвердити, що інформація, яка фіксувалась на портативний відеореєстратор, наведений у постанові, є тотожною тій, що подана суду для огляду.
Таким чином, враховуючи, що позивач оскаржував прийняте відповідачем рішення, що виражене у фірмі винесеної постанови у справі про адміністративне правопорушення, при цьому відповідачем не надано доказів, які підтверджують правомірність такого рішення, колегія суддів, керуючись принципом необхідності доведення з боку відповідача, погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Богунського районного суду м. Житомира від 07 березня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Постанова суду складена в повному обсязі 16 квітня 2024 року.
Головуючий Капустинський М.М.
Судді Сапальова Т.В. Ватаманюк Р.В.