Справа № 600/2891/23-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Анісімов Олег Валерійович
Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.
17 квітня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сторчака В. Ю.
суддів: Граб Л.С. Полотнянка Ю.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року у справі за адміністративним позовом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України до ОСОБА_1 про відшкодування завданої майнової шкоди,
Департамент патрульної поліції Національної поліції України звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування завданої майнової шкоди в сумі 90481,04 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в наслідок допущення позивачем порушень Правил дорожнього руху, належний Департаменту патрульної поліції автомобіль отримав механічні пошкодження, а отже Департаменту завдано матеріальних збитків в розмірі 90481,04 грн.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, повноту встановлення обставин справи, застосування норм матеріального і процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 , проходив службу в Національній поліції України на посаді поліцейського взводу №2 роти №3 батальйону управління патрульної поліції в Чернівецькій області Департаменту патрульної поліції з 20.01.2021 року по 01.07.2022 рік
Відповідач згідно з наказу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 891 о/с від 01.07.2022 року звільнений у запас Збройних Сил України з 01.07.2022 року, у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби.
23.06.2022 року близько 20 години 38 хвилин, у Чернівецькій області, Хотинського р-ну, с. Атаки, керуючи автомобілем «СКС», номерний знак НОМЕР_1 (на синьому фоні) , не вибрав безпечну швидкість руху, не впорався з керуванням та скоїв наїзд на перешкоду електроопору, що призвело до механічного пошкодження т/з та іншого майна електроопори.
Внаслідок ДТП транспортний засіб СКС MOU-04МП н.з. НОМЕР_1 (на синьому фоні), який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 належить Департаменту патрульної поліції, зазнав механічних ушкоджень.
Рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці у справі №726/898/22 від 22.07.2022р. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень в дохід держави.
Відповідно до висновку експертного дослідження від 29.06.2022 року № ЕД-19/126- 22/4243-AB проведеного Чернівецьким НДЕКЦ MBC України вартість відновлювального ремонту, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу автомобіля становить 90481,04 грн.
Претензією від 25.04.2023 №6554/41/29/02-2023 ОСОБА_1 повідомлено про завдання матеріальних збитків Департаменту патрульної поліції внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася за його вини. Зазначеним листом запропоновано відшкодувати збитки добровільно.
У зв'язку з тим, що на теперішній час матеріальні збитки власнику транспортного засобу в розмірі 90481,04 грн. не відшкодовані, Департамент патрульної поліції звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача та стягнення з ОСОБА_1 майнової шкоди в сумі 90481,04 грн.
Переглядаючи судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
03.10.2019 Верховної Радою України прийнято Закон України № 160-IX «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» (далі Закон № 160-IX), яким визначені підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону № 160-ІХ підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Частиною 2 ст. 3 Закону № 160-ІХ передбачено, що умовами притягнення до матеріальної відповідальності є:
1) наявність шкоди;
2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків;
3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою;
4) вина особи в завданні шкоди.
Особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди (ст. 4 Закону № 160-ІХ).
Особа за завдану з необережності шкоду несе матеріальну відповідальність у розмірі завданої шкоди, але не більше п'ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб, крім випадків, коли цим Законом передбачено повну чи підвищену матеріальну відповідальність (ч. 1 ст. 5 Закону № 160-ІХ).
Статтею 6 Закону № 160-ІХ визначено, що особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі:
1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій;
2) виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб;
3) завдання шкоди у стані сп'яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин;
4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення;
5) якщо особою надано письмове зобов'язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону № 160-ІХ розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб'єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.
Згідно ч. 1 ст. 8 Закону № 160-ІХ посадові (службові) особи зобов'язані письмово доповісти командиру (начальнику) про всі факти завдання шкоди протягом доби з моменту виявлення таких фактів.
У разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб (ч. 2 ст. 8 Закону № 160-ІХ).
Розслідування повинно бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення. В окремих випадках зазначений строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив розслідування, але не більше ніж на один місяць (ч. 3 ст. 8 Закону № 160-ІХ).
Розслідування може не призначатися, якщо причини завдання шкоди, її розмір та винна особа встановлені за результатами аудиту (перевірки), інвентаризації, досудового розслідування або судом (ч. 4 ст. 8 Закону № 160-ІХ).
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону № 160-ІХ відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п'ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону.
Особа, яка завдала шкоду, за згодою командира (начальника) може добровільно відшкодувати її розмір повністю або частково, передати для відшкодування завданої шкоди рівноцінне майно або відремонтувати чи відновити пошкоджене, про що видається відповідний наказ. Не допускається відшкодування завданої шкоди рівноцінним майном у разі втрати чи пошкодження зброї, боєприпасів, спеціальної техніки та іншого майна, що відповідно до закону вилучене з цивільного обороту або обмежене в обороті (ч. 2 ст. 10 Закону № 160-ІХ).
Відшкодування шкоди, визначеної ч. 2 ст. 6 цього Закону, здійснюється в судовому порядку за позовом військової частини, установи, організації, закладу в разі відмови особи від її добровільного відшкодування (ч. 4 ст. 10 Закону № 160-ІХ).
У разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку (ч. 1 ст. 12 Закону № 160-ІХ).
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає, що статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Разом з тим, позивачем, як суб"єктом владних повноважень, не дотримано вимог ст. 77 КАС України та не надано належних та достатніх доказів на підтвердження позовних вимог.
Зокрема, в матеріалах справи відсутні докази видання позивачем наказу, про притягнення ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності (щодо відшкодування шкоди у розмірі 90481,04 грн).
Також, колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта відносно того, що ним не порушено вимоги ч. 2 ст. 8 Закону № 160-ІХ, адже доказів того, що протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим, відповідним наказом призначено розслідування для встановлення причин завдання ОСОБА_1 шкоди, її розміру та винних осіб, позивачем не надано.
Крім того, позивачем не надано доказів проведення аудиту (перевірки), інвентаризації, досудового розслідування або ж рішення суду, якими встановлено причини завдання шкоди, її розмір та винна особа, і які згідно ч.4 ст. 8 Закону №160-IX виключають необхідність проведення розслідування для визначення встановлення всіх обставин завдання шкоди та винної особи.
В свою чергу, суд вірно вказав, що рішення Садгірського районного суду м. Чернівці у справі №726/898/22 від 22.07.2022 винесена відносно ОСОБА_1 щодо вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, не є тим рішенням суду в розумінні частини четвертої статті 8 Закону №160-IX, яким встановлено причини завдання шкоди, її розмір та винна особа.
Також суд враховує, що позивачем не надано жодного доказу щодо підписання відповідачем письмового зобов'язання про повну матеріальну відповідальність, відповідно до якого керуючись ч. 1 ст. 6 Закону №160-IX ОСОБА_1 несе матеріальну відповідальність у повному розмірі у випадку встановлення факту завданої з його вини шкоди.
Таким чином, зважаючи на наведене вище, а також те, що позивачем не було дотримано вимоги ст. 8 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» в частині проведення службового розслідування та притягнення відповідача до матеріальної відповідальності на підставі наказу начальника Департамента патрульної поліції, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги є не обґрунтованими, недоведеними та задоволенню не підлягають.
Отже, враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги позивача висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року відповідає.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Апеляційний суд вважає, що Чернівецький окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п. 2 ч.5 ст. 328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сторчак В. Ю.
Судді Граб Л.С. Полотнянко Ю.П.