Справа № 560/2850/23
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Матущак В.В.
Суддя-доповідач - Сапальова Т.В.
16 квітня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сапальової Т.В.
суддів: Капустинського М.М. Ватаманюка Р.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
в лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до відповідачів, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення від 30.01.2023 №968200889759 про відмову у переведенні на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу" №3723-XII;
- зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до стажу державної служби періоди роботи з 01.08.1986 по 07.08.1987, з 11.08.1987 по 31.12.1990 на посадах у відділеннях Держбанку СРСР та Житлосоцбанку СРСР, з 27.01.1993 по 30.04.2016 у системі НБУ та з 11.12.2019 по 23.01.2023 - в Головному управлінні ПФУ в Хмельницькій області;
- зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області перевести з 25.01.2023 на пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу" та здійснити нарахування й виплату призначеної пенсії в розмірі 60% суми заробітної плати, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зазначеної у довідках від 17.01.2023 №28-Ф, від 24.01.2023 №82-Ф з врахуванням виплачених сум.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2023 року позовні вимоги задоволено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Від позивача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з урахуванням наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що з 18.03.2016 ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV).
25.01.2023 позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою щодо переведення з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону №1058-ІV, на пенсію по інвалідності згідно з Законом України "Про державну службу" з врахуванням довідок про заробітну плату від 17.01.2023 №28-Ф, від 24.01.2023 №82-Ф, виданих Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Рішенням головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №968200889759 від 30.01.2023 відмовлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у переведенні на пенсію по інвалідності за Законом України від 10.12.2015 року №889-VІІІ "Про державну службу", оскільки позивачка не досягла встановленого законодавством пенсійного віку, а призначення пенсії по інвалідності зазначеним Законом не передбачено, про що позивачку повідомлено листом головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №2200-0304-8/10812 від 10.02.2023.
Вважаючи вказане рішення про відмову протиправним, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Оцінюючи спірні правовідносини, які виникли між сторонами, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, у тому числі на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Водночас у пункті 5 рішення № 8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Пенсійне забезпечення державних службовців регулюється Законом України "Про державну службу" в редакції Закону від 16 грудня 1993 року № 3723-XII (далі Закон № 3723 ХІІ).
З 01 травня 2016 року набрав чинності Закон України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року за № 889-VIII, за змістом якого, пенсійне забезпечення державних службовців регулюється статтею 90 та пунктом 10 та 12 Прикінцевих положень цього Закону.
Статтею 90 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII визначено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Оцінюючи доводи апелянта про те, що немає підстав для зарахування позивачу до стажу державної служби періоди роботи з 01.08.1986 по 07.08.1987, з 11.08.1987 по 31.12.1990 на посадах у відділеннях Держбанку СРСР та Житлосоцбанку СРСР, з 27.01.1993 по 30.04.2016 в системі НБУ та з 11.12.2019 по 23.01.2023 в Головному управлінні ПФУ в Хмельницькій області, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України Про державну службу та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Пунктом 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII встановлено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України Про державну службу та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Стаття 25 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII (далі - Закон №3723-XII) визначала класифікацію посад державних службовців, основними критеріями якої є організаційно-правовий рівень органу, який приймає їх на роботу, обсяг і характер компетенції на конкретній посаді, роль і місце посади в структурі державного органу.
Частиною другою цієї ж статті закріплено сім категорій посад державних службовців, які вони могли обіймати у відповідних державних органах.
Згідно з частиною третьої статті 25 Закону №3723-XII віднесення існуючих посад державних службовців, не перелічених у цій статті, також віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідним державним органом.
Відповідно до статті 37 Закону №3723-XII (у редакції на час набрання чинності Законом №889-VIII) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частиною першою статті 28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на часу досягнення зазначеного віку.
Згідно з частиною 18 статті 37 Закону № 3723-XII період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Обов'язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII після 1 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 вказаного Закону та Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Отже, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби визначаються Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі - Порядок № 283, чинний до 01.05.2016).
Щодо зарахування до стажу державної служби періодів роботи на посадах в системі Держбанку та НБУ, то обчислення стажу державної служби за періоди роботи до 01.05.2016 р. (до вступу в дію Закону України "Про державну службу" №889) здійснювалось згідно Порядку обчислення стажу державної служби, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994, №283.
Згідно з пунктом 2 Порядку №283, до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів апарату Національного Банку України.
У додатку до Порядку обчислення стажу державної служби визначено Перелік державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР, періоди роботи в яких на посадах керівних працівників та спеціалістів зараховується до стажу державної служби. До переліку включено Держбанк СРСР та Житлосоцбанк СРСР, їх обласні, міські та районні управління.
Таким чином, відповідно до чинного на дату роботи позивачки законодавства, робота на посадах спеціалістів у Держбанку СРСР , Житлосоцбанку СРСР та НБУ включалась до стажу державної служби, і подальша втрата чинності Порядком № 283 і Законом України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ не має значення для призначення пенсії державного службовця, адже Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 №899 у пункті 8 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень прямо передбачає, що в питанні обчислення стажу державної служби, слід керуватись нормами, які діяли на той час.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що станом на 01.05.2016 стаж державної служби позивачки становить більше 20 років, а саме 27 років 7 місяців 29 днів. На підтвердження кількості стажу державної служби Національним Банком України видано довідку від 22.02.2023 № 17-0010/12104 (а.с.13).
Періоди роботи з 09.12.2019 по 23.01.2023 на посаді провідного спеціаліста в управлінні ПФУ має бути враховано відповідачем до стажу державної служби, оскільки, у цей період позивачці присвоєно відповідні ранги державного службовця, на неї поширювалася дія Закону України "Про державну службу" №889 та виплачувалася відповідна надбавка за стаж державної служби, про що свідчить довідка видана Головним управлінням ПФУ в Хмельницькій області від 17.01.2023 №28-Ф.
Суд встановив, що трудовий стаж позивачки на державній службі станом на 01.05.2016 становить 27 років 7 місяців 29 днів, вона є особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серії АВ №0687799 від 18.03.2016 (а.с. 4).
Доводи апеляційної скарги відповідача, про те, що застосуванню підлягають норми, визначені пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, і норми, передбачені частиною 1 статті 37 Закону №3723-XII, які визначають умови для призначення пенсії державного службовця, а саме: вік 62 роки, стаж державного службовця і страховий стаж, не знайшли свого підтвердження. Закон не пов'язує нарахування пенсії по інвалідності з такою умовою, як досягнення певного віку. При цьому орган Пенсійного фонду, як суб'єкт владних повноважень, трактує норми Закону на свій розсуд, і віддає перевагу найменш сприятливому для пенсіонера тлумаченню законодавства України.
Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у зразковій справі №822/524/18 та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02.04.2019 справа №687/545/17.
Враховуючи вищазазначене, оцінюючи спірну відмову, яка зумовила звернення позивача до суду з даним позовом, суд дійшов висновку, що рішення ГУ ПФУ в Хмельницькій області про відмову в зарахуванні до стажу державної служби період перебування з 01.08.1986 по 07.08.1987, з 11.08.1987 по 31.12.1990 на посадах у відділеннях Держбанку СРСР та Житлосоцбанку СРСР, з 27.01.1993 по 30.04.2016 у системі НБУ та з 11.12.2019 по 23.01.2023 - в Головному управлінні ПФУ в Хмельницькій області не відповідає визначеним частиною другою статті 2 КАС України критеріям до такого роду рішень та порушує право позивача на призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу", тому таке рішення слід визнати протиправним, задовольнивши позовну вимогу.
З огляду на наведені вище обставини оскаржувана відмова Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області щодо незарахування позивачу стажу державної служби є протиправною та підлягає скасуванню.
Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2023 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття відповідно до ч.1 ст.325 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку з підстав, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Згідно з ч.1 ст. 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Сапальова Т.В.
Судді Капустинський М.М. Ватаманюк Р.В.