Справа № 620/16454/23 Головуючий у І інстанції - Падій В.В.,
Суддя-доповідач - Губська Л.В.
17 квітня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Губської Л.В.,
суддів: Карпушової О.В., Файдюка В.В.,
за участю секретаря Куць М.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НАТАЛІТ» до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «НАТАЛІТ» звернулось до суду з даним позовом, в якому просило визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «ВЗ» від 19.10.2023 №00100690404, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 99 977, 00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки висновки відповідача за наслідками перевірки про недостовірність нарахування позивачем сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість є хибними та спростовуються наявними документами.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року адміністративний позов задоволено. Також стягнуто витрати на правничу допомогу у розмірі 4 000, 00 грн.
При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що приймаючи до уваги наявність всіх необхідних первинних документів щодо фінансово-господарських взаємовідносин ТОВ «Наталіт» з ПВТП «Джі-Ен-Ел», ФОП ОСОБА_1 , ТОВ «Брокерська контора «Агроенергопостач», ПСП «Червоний маяк», в тому числі податкових накладних, оформлених та зареєстрованих у відповідності з чинним законодавством, актів виконаних робіт, видаткових накладних, платіжних доручень та ТТН - платник податків мав право на віднесення відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту і відповідно до бюджетного відшкодування.
Не погоджуючись з судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволені позову.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що за результатами камеральної перевірки встановлено порушення позивачем вимог Податкового кодексу України зокрема, порушення положень пункту 200.1, абзацу б пункту 200.4, пункту 200.7 - 200.9, пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України, розділу ІІІ, V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість. ГУ ДПС в Чернігівській області зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідає нормам законодавства та просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Також, зазначає, що стягнуті судові витрати на правничу допомоги є неспівмірними зі складністю справи.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі. Крім того, заявлено вимогу про стягнення витрат на правничу допомогу з наданням відповідних доказів.
Сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце судового розгляду, до суду не прибули, тому відповідно до п.2 ч.1 ст.311 КАС України, справу розглянуто у письмовому провадженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, судом установлено і підтверджується матеріалами справи, що ТОВ «Наталіт» зареєстроване як юридична особа 09.10.2014 та здійснює такі види економічної діяльності: 10.41 виробництво олії та тваринних жирів (основний); 10.61 виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості; 10.91 виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах; 10.92 виробництво готових кормів для домашніх тварин; 46.21 оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 81.21 Загальне прибирання будинків; 81.22 інша діяльність із прибирання будинків і промислових об'єктів; 81.29 інші види діяльності із прибирання; 46.71 оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 46.74 оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткуванням і приладдям до нього; 49.41 вантажний автомобільний транспорт; 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
Представниками відповідача відповідно до п. 200.10 ст. 200 розділу V Податкового кодексу України в порядку, встановленому ст. 76 глави 8 розділу ІІ Податкового кодексу, проведено камеральну перевірку достовірності нарахування ТОВ «Наталіт» суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за липень 2023 року (податкова декларація з податку на додану вартість від 15.08.2023 № 9206589052).
За результатами камеральної перевірки складено акт перевірки від 19.09.2023 №10084/Ж5/25-01-04-04-02/39436026.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог Податкового кодексу в частині достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за липень 2023 року, а саме: в порушення вимог п. 200.4, п. 200.7, п. 200.8, п. 200.9, п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України, розділу ІІІ, V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289 із змінами і доповненнями, товариству відмовлено в отриманні бюджетного відшкодування у сумі 99 977, 00 грн по декларації за липень 2023 року.
На підставі акту перевірки ГУ ДПС у Чернігівській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.10.2023 №00100690404 за формою «В3», яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 99 977, 00 грн.
Вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів суду, що діяв правомірно, з чим погоджується і колегія суддів з огляду на наступне.
Так, згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно абз. «б» п. 200.4 ст. 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.
Відповідно до п. 200.7 ст. 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
До податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання) платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації кваліфікованого електронного підпису відповідно до закону (п. 200.8 ст. 200 ПК України).
Згідно п. 200.10 ст. 200 ПК України у строк, передбачений абз. 1 п. 76.3 ст. 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання).
Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених п. 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до п. 200.14 ст. 200 ПК України, якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:
б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;
в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.
Наслідком встановлення контролюючим органом невідповідності суми бюджетного відшкодування, заявленої платником податку у податковій декларації, є прийняття податкового повідомлення-рішення.
Так, судом установлено, що позивач подав до ГУ ДПС у Чернігівській області податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2023 року згідно якої, від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду становить 99 977, 00 грн, сума задекларованого бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку складає 99 977, 00 грн.
При цьому, причиною виникнення від'ємного значення, різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у липні 2023 року є отримання товарів та надання послуг на виконання укладених Договорів: №93 від 08.05.2018 з ПВТП «Джі-Ен-Ел»; № 1 від 01.01.2023 з ФОП ОСОБА_1 ; № 14/03-01 від 14.03.2023 з ПСП «Червоний маяк»; №502 від 01.08.2022 з ТОВ «Брокерська контора «Агроенергопостач.
Для підтвердження зазначених у податковій звітності даних контролюючим органом проведено камеральну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за липень 2023 року.
Вказаною перевіркою встановлено завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 99 977, 00 грн та платнику податку відмовлено в отриманні бюджетного відшкодування в сумі 99 977, 00 грн.
При цьому, як правильно зауважив суд першої інстанції, із змісту зазначеного акту неможливо достовірно зрозуміти, які саме факти та/або обставини діяльності позивача стали підставою для таких висновків та якими доказами вони підтверджуються.
Так, в акті перевірки, зазначено, що при проведенні камеральної перевірки неможливо дослідити правильність та достовірність відображення підприємством податкових зобов'язань та податкового кредиту, у зв'язку з чим неможливо підтвердити правомірність визначення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, а звідси задекларовану суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2023 року.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що такі висновки посадових осіб відповідача є помилковими, оскільки фінансово-господарські документи, які не були і не могли бути досліджені під час проведення камеральної перевірки - оформлені в повній відповідності з вимогами діючого законодавства, повністю відповідають формі, яка дає можливість в повній мірі встановити об'єми поставлених товарів та наданих послуг, свідчать про належне виконання сторонами покладених на них обов'язків.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, за придбання або виготовлення товарів та послуг.
Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.
Відповідно до п. 198.5 ст. 198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 01.07.2015, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених п. 189.9 ст. 189 цього Кодексу).
Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Так, приймаючи до уваги наявність всіх необхідних первинних документів щодо фінансово-господарських взаємовідносин ТОВ «Наталіт» з ПВТП «Джі-Ен-Ел», ФОП ОСОБА_1 , ТОВ «Брокерська контора «Агроенергопостач», ПСП «Червоний маяк», в тому числі податкових накладних, оформлених та зареєстрованих у відповідності з чинним законодавством, актів виконаних робіт, видаткових накладних, платіжних доручень та ТТН - платник податків мав право на віднесення відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту і відповідно до бюджетного відшкодування.
Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Так, п. 75.1 ст. 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Підпунктом 75.1.1. пункту 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.
Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах, повнота нарахування та своєчасність сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у разі невідповідності резидента Дія Сіті вимогам, визначеним п.п. 2, 3 ч. 1 та п. 10 ч. 2 ст. 5 Закону України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні».
Згідно п. 76.1. ст. 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.
З аналізу вищенаведених норм вбачається, що камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, установлених у п. 75.1 ст. 75 ПК та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. Будь-якого окремого рішення для проведення даного виду перевірки не вимагається, оскільки подання платником податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності. Наведене свідчить про обов'язковий характер камеральної перевірки, яка проводиться у випадку подання платником звітних документів до контролюючого органу.
Отже камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об'єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету.
Перевірка будь-яких інших відомостей, витребування в платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.
Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення всіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).
При цьому, як правильно висновується суд першої інстанції, зважаючи на вимоги наведених норм права, вбачається відсутність у відповідача повноважень під час проведення камеральної перевірки досліджувати господарсько-правові взаємовідносини платника з його контрагентами, первинні господарські документи бухгалтерського обліку, тощо, оскільки камеральною перевіркою охоплюються лише показники податкової звітності, у зв'язку із чим перевірка будь-яких інших відомостей перебуває поза межами даної перевірки.
Аналіз достовірності сформованих платником показників податкової звітності, а також своєчасність та повнота сплати податків під час камеральної перевірки не здійснюється.
Водночас реальність вчинених платником правочинів та повнота/правильність їх відображення у податковій звітності, що були основою відображених у звітності цифр, в тому числі заявленої до відшкодування суми ПДВ, якраз може бути перевірена контролюючим органом в разі здійснення документальних перевірок у порядку, передбаченому ст.ст. 77, 78 ПК України, а ніяк не камеральної перевірки.
Про протиправність/незаконність висновків перевірки, в даному випадку, свідчить те, що, в межах проведеної камеральної перевірки, відповідач не мав права досліджувати господарсько-правові взаємовідносини позивача з його контрагентами, надавати оцінку укладеним правочинам та робити висновки про реальність/існування тих чи інших правочинів, а відтак робити висновки про правильність та достовірність відображення підприємством податкових зобов'язань та податкового кредиту.
Зважаючи на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податковим органом незаконно встановлено завищення позивачем суми бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 99 977, 00 грн та відмовлено в отриманні такого.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 4 000, 00 грн, колегія суддів зазначає наступне.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Положеннями ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч.ч. 4 та 5 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
В силу ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
У рішенні Європейського Суду з прав людини від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У зазначеному рішенні підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (п. 269). Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.
Представником позивача на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу надано суду наступні документи:
- Договір про надання правової (професійної правничої) допомоги від 25.11.2022, укладений між Адвокатським бюро «КОВЕРЗНЕВ І ПАРТНЕРИ» (далі - виконавець) та ТОВ «Наталіт» (далі - замовник);
- Додаткову угоду № 13 від 30.10.2023;
- акт приймання-передачі наданих послуг від 02.11.2023;
- платіжну інструкцію кредитового переказу коштів № 416 від 02.11.2023.
Відповідно до п. 1.1. Договору про надання правової (професійної правничої) допомоги від 25.11.2022 виконавець бере на себе зобов'язання в порядку та на умовах визначених цим Договором за плату надавати правову (професійну правничу) допомогу, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити фактично надану Правову допомогу.
Згідно п.п. 4.1.- 4.2 вищевказаного Договору ціна Договору включає вартість наданої Правової допомоги протягом усього часу дії Договору. Розміри гонорару, склад та розмір витрат визначаються Сторонами згідно п. 2.3. Договору. Розрахунки здійснюються згідно виставленого рахунку на оплату.
Додатковою угодою № 13 від 30.10.2023 сторони погодили розмір (ставку) гонорару, а саме, 1 000,00 грн. за одну годину позасудової роботи адвоката виконавця, а також роботи в суді першої, апеляційної та касаційної інстанції.
У відповідності до акту приймання-передачі наданих послуг від 02.11.2023 позивачу були надані наступні послуги з правової (професійної правничої) допомоги:
- вивчення акту перевірки, ППР, фінансово-господарських документів - 60 хв, вартістю 1 000, 00 грн;
- вивчення судової практики з питань, викладених в акті перевірки, вивчення практики Верховного Суду у аналогічних та подібних справах - 20 хв, вартістю 333,33 грн;
- надання усних консультацій замовнику; розробка та погодження із замовником правової позиції у справі - 10 хв, вартістю 166, 67 грн;
- складання адміністративного позову № 234/2023 від 02.11.2023 - 160 хв, вартістю 2 666, 67 грн;
- підготовка (друк, копіювання, засвідчення вірності копій) доказів, що додаються до адміністративного позову № 234/2023 від 02.11.2023 - 50 хв, вартістю 833, 33 грн.
Усього 5 000, 00 грн.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.
Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.
У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема складності справи, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Окрім цього, суд має враховувати, чи є розмір заявлених позивачем витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.
Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 02.06.2022 у справі № 160/6899/20.
Таким чином, дослідивши надані документи та враховуючи предмет спору, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що вартість витрат на професійну правничу допомогу має бути зменшена до 4 000, 00 грн.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону і не підлягає скасуванню.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як наголошувалось вище, у відзиві на апеляційну скаргу позивач просив про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу на стадії апеляційного перегляду, на підтвердження яких суду надано: акт приймання-передачі наданих послуг від 11.03.2024 на суму 2 000, 00 грн та платіжну інструкцію № 515 від 11.03.2024 на суму 2 000, 00 грн.
Дослідивши надані документи та враховуючи предмет спору, колегія суддів вважає, що заявлена сума є співмірною та підлягає стягненню у повному обсязі на користь ТОВ «НАТАЛІТ».
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року - залишити без змін.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС України у Чернігівській області (14000, м. Чернігів, вул. Реміснича, 11, код ЄДРПОУ: 44094124) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю НАТАЛІТ» (15502, Чернігівська обл., с. Новоселівка, вул. Шевченка, 20Б, код ЄДРПОУ: 39436026) понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000, 00 грн (дві тисячі гривень 00 копійок).
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.
Головуючий-суддя: Л.В. Губська
Судді: О.В. Карпушова
В.В. Файдюк