Справа № 760/18632/22 Головуючий у І інстанції - Букіна О.М.,
Суддя-доповідач - Губська Л.В.
17 квітня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Губської Л.В.,
суддів: Карпушової О.В., Файдюка В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора взводу 2 роти №7 батальйону №1 полку №1 УПП в м. Києві старшого лейтенанта поліції Пишнюка Олександра Миколайовича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просив скасувати постанову серії БАД № 421654 від 02.10.2022 про накладення на нього адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі у вигляді штрафу в розмірі 4 25, 00 грн за вчинення правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування позову вказує, що інспектором не було наведено доказів вчинення ним правопорушення, після якого працівники поліції мали б право вимагати у нього посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб, а тому вважає вимогу про зупинку та вимогу про пред'явлення посвідчення водія та реєстраційного документу на транспортний засіб - незаконними. Вважає, що інспектор під час розгляду справи про адміністративне правопорушення формально підійшов до розгляду справи, не бажав встановити дійсні обставини справи, порушив процедуру розгляду справи.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2023 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги аналогічні тим, що викладені у позові.
Згідно п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, судом установлено і підтверджується матеріалами справи, що 02.10.2022 інспектором взводу 2 роти №7 батальйону №1 полку №1 УПП в м. Києві старшим лейтенантом поліції Пишнюком О.М. винесено постанову серії БАД № 421654 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено стягнення у вигляді штрафу 425, 00 грн.
Зі змісту постанови вбачається, що ОСОБА_1 02.10.2022 о 13 годині 55 хвилин за адресою м. Київ, вул. Мечникова, 2, керуючи транспортним засобом «Rover Mini», номерний знак НОМЕР_1 при перевірці документів не пред'явив реєстраційний документ на транспортний засіб, чим порушив п. 2.1. (б) Правил дорожнього руху України та скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Зазначена постанова є предметом цього позову, оскільки позивач вважає її протиправною.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відмовляючи у задоволені адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень довів скоєння позивачем правопорушення, з чим погоджується і колегія суддів.
Так, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі по тексту - КУпАП) є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
У статті 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу, у з'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
В свою чергу, відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним законодавством.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч. 1 ст. 126 КУпАП за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.
Підпунктом «б» пункту 2.1 розділу 2 Правил дорожнього руху визначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі реєстраційний документ на транспортний засіб.
Так, апелянт наголошує, що відповідач не мав визначених ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» підстав для зупинки його транспортного засобу.
Колегія суддів зазначає, що позивачем до суду надано відеозапис, яким зафіксовано неодноразову вимогу поліцейського, висловлену позивачу, про пред'явлення посвідчення водія та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, попередження водія про те, що відносно нього буде складено постанову за ч. 1 ст. 126 КУпАП, проте позивач дані вимоги не виконав, повідомивши, що виконає це лише після того, як інспектор надасть докази вчинення ним адміністративного правопорушення.
Колегія суддів зауважує, що на виконання п. 1 ст. 4 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», Кабінет Міністрів України розпорядженням від 04.02.2022 № 181-р затвердив План запровадження та забезпечення здійснення заходів правового режиму воєнного стану в Україні (далі - План).
Згідно п.п. 1, 11 Плану на органи МВС України та Національної поліції, зокрема, покладено обов'язок щодо: організації посиленої охорони та оборони важливих об'єктів національної економіки та об'єктів, що забезпечують життєдіяльність населення; проведення перевірки документів в осіб, а в разі потреби огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян, за винятком обмежень, встановлених Конституцією та законами України.
Крім того, Наказом МВС України від 10.12.2015 № 1560 затверджено Інструкцію про порядок переведення органів Національної поліції України на посилений варіант службової діяльності (далі - Інструкція № 1560).
Відповідно до п. 1 розділу І Інструкції № 1560 встановлено, що ця Інструкція, розроблена відповідно до вимог Законів України «Про Національну поліцію», «Про правовий режим надзвичайного стану», «Про правовий режим воєнного стану», Положення про Національну поліцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 № 877, Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 № 878, Указу Президента України від 21.07.1994 № 396 «Про невідкладні заходи щодо посилення боротьби зі злочинністю», визначає організаційно-правові основи та порядок переведення органів Національної поліції України на посилений варіант службової діяльності, організацію управління та особливості діяльності поліції в умовах його введення.
Пунктами 2, 5 розділу І Інструкції № 1560 визначено, що посилений варіант службової діяльності - комплекс організаційно-правових, превентивних, профілактичних, оперативних та інших заходів, пов'язаних з особливим режимом виконання службових завдань і залученням значної кількості поліцейських з метою швидкої стабілізації оперативної обстановки, якщо наявними силами і засобами, що безпосередньо залучені до забезпечення публічної безпеки і порядку у повсякденному режимі несення служби, їх виконати неможливо.
Правовою основою діяльності поліцейських в умовах посиленого варіанта є Конституція України, закони України, акти Президента України, Кабінету Міністрів України, міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, нормативно-правові акти МВС та ця Інструкція.
Згідно з п. 1 розділу ІІ Інструкції № 1560 посилений варіант може бути введений на території держави або в окремих її регіонах чи населених пунктах до введення в установленому порядку надзвичайного та/або воєнного стану за наявності реальної загрози безпеці або життю громадян, усунення якої є одним із основних завдань НПУ.
Колегія суддів зазначає, що наказом Голови Національної поліції України від 09.08.2022 № 568 наказано, зокрема, керівникам структурних підрозділів центрального органу управління поліції, територіальних (у тому числі міжрегіональних) органів Національної поліції України, закладів та установ, що належать до сфери управління Національної поліції України організувати до завершення (скасування) на території України воєнного стану службову діяльність поліцейських та державних службовців підпорядкованих органів у посиленому варіанті згідно з правовими засадами діяльності Національної поліції України в умовах воєнного стану та скасувати святкові дні.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що зупиняючи транспортний засіб позивача та здійснюючи перевірку документів, як превентивний захід в умовах дії воєнного стану, уповноважена особа Національної поліції діяла в межах повноважень та у відповідності до Закону України «Про Національну поліцію» та положень чинного законодавства.
Аналогічна правова позиція щодо застосування превентивних заходів поліцейськими викладена у постанові Верховного Суду від 09.08.2019 у справі № 760/20247/16-а.
Таким чином, з огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до відповідальності за ч. 1 ст.126 КУпАП є законною та обґрунтованою.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2023 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
Головуючий-суддя: Л.В. Губська
Судді: О.В. Карпушова
В.В. Файдюк