Справа №761/19844/23 Головуючий в суді І інстанції Мальцев Д.О.
Провадження № 22-ц/824/6816/2024 Доповідач в суді ІІ інстанції Мельник Я.С.
(у порядку письмового провадження)
17 квітня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: судді-доповідача Мельника Я.С., суддів Матвієнко Ю.О. та Гуля В. В.,-
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 22 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про стягнення грошових коштів у вигляді недоотриманої пенсії,-
У червні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом, в якому просила суд стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві кошти в розмірі 8 369,03 грн та судові витрати, в тому числі витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її бабуся ОСОБА_2 . Сума її невиплаченої пенсії становила 77 150,35 грн.
27 квітня 2023 року ГУ ПФУ в м. Києві було перераховано на ім'я ОСОБА_1 недоплачену пенсію у розмірі лише 68 781,32 грн.
Відтак, вважає, що у відповідача існує заборгованість перед нею в розмірі 8 369,03 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 22 листопада 2023 року позов задоволено частково.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 грошові кошти у вигляді недоотриманої пенсії у розмірі 8 369,03 грн та судовий збір у розмірі 1 073,60 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із цим рішенням в частині задоволених вимог, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення в цій частині та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається зокрема на те, що розмір недоотриманої пенсії розраховується за період відповідно до частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тобто, за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, а в даному випадку це є день звернення спадкоємця з усіма необхідними документами.
Позивач правом подачі відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи і вимоги апеляційної скарги, вважає необхідним її залишити без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи і у такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що з урахуванням виданого нотаріусом свідоцтва про право на спадщину за законом у виді частини недоотриманої пенсії померлої ОСОБА_2 , позивачка має право на спадкове майно - пенсію у розмірі 77 150,35 грн, оскільки дане свідоцтво є правовстановлюючим документом та з його отриманням позивач набув всіх прав і обов'язків спадкоємця, а отже право власності, якого він набув, є правом спадкоємця на успадковане майно й має інший, відмінний характер від процедури отримання членами сім'ї померлого пенсіонера сум недоодержаної пенсії.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла - ОСОБА_2 , бабуся ОСОБА_1 (мати якої, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ), що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 13.05.2022 року.
ОСОБА_2 перебувала на обліку в Головному управлінні пенсійного фонду України в м. Києві, в 2016 році їй було призупинено виплату пенсії.
Згідно листа від 28.10.2022 ГУ ПФУ в м. Києві сума невиплаченої пенсії ОСОБА_2 за три роки на дату формування відповіді - 28.10.2022 становила 77 150,35 грн.
21.02.2023 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироник Оксаною Вікторівною було видано ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом (реєстровий № 25) на неотриману пенсію померлої бабусі у розмірі 77 150,35 грн.
27 квітня 2023 року ГУ ПФУ в м. Києві було перераховано на ім'я ОСОБА_1 недоплачену пенсію у розмірі 68 781,32 грн.
01.05.2023 представник позивача адвокат Мицько Назар Миколайович звернувся до ГУ ПФУ в м. Києві з адвокатським запитом від 29.04.2023 №01, в якому просив повідомити розмір недоотриманої померлої ОСОБА_2 пенсії в повному обсязі без будь-яких часових обмежень з відображенням її формування за кожен звітний період (місяць).
У відповідь на вказаний адвокатський запит ГУ ПФУ в м. Києві повідомило, що кошти недоотримані померлою ОСОБА_2 , нараховані в квітні поточного року на банківський рахунок ОСОБА_1 .
Відповідно до статті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Виходячи зі змісту статті 392 ЦК України право власності встановлюється в судовому порядку, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Відповідно до вимог статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Статтею 1227 ЦК України передбачено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
У постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 лютого 2022 року у справі №243/13575/19 викладено висновок про те, що тлумачення статті 1227 ЦК України свідчить, що:
- цією нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім'ї спадкодавця на отримання належних йому та неотриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім'ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім'ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім'ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;
- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім'ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім'ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов'язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;
- право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов'язана з його суб'єктивним правом (зокрема, право на страхові виплати). Саме тому у членів сім'ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім'ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати.
Положення частини третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та статті 1227 ЦК України узгоджуються з положенням Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності входять до складу спадщини.
Суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Норми ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсій які перейшли у спадщину.
Таким чином, суд першої інстанції встановивши, що позивач має право на спадкове майно - пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який є спеціальним у даних правовідносинах, дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у зв'язку з незаконним перешкоджанням відповідачем реалізації прав позивача, як спадкоємця відповідно до статті 1227 ЦК України на отримання належного йому спадкового майна - пенсії та сум спадкодавця, які залишилися не отриманими останньою за її життя.
При цьому, дата звернення спадкоємця до органу Пенсійного фонду України з вимогою про виплату нарахованої за життя спадкодавців пенсії не впливає на розмір виплат та не надає органам Пенсійного фонду України права на обмеження цих виплат.
Таким чином, у відповідача існує заборгованість перед позивачем в розмірі 8 369,03 грн (77 150,35 грн. - 68 781,32 грн.), що підлягає стягненню в судовому порядку.
У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що недоотримана пенсія в зв'язку зі смертю виплачується відповідно до ч.3 ст.52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», як необґрунтовані та такі, що ґрунтуються на власному помилковому тлумаченні апелянтом норм законодавства.
Інші доводи апеляційної скарги, які зводяться до незгоди з оцінкою місцевим судом зібраних у справі доказів, також не знайшли свого підтвердження та є безпідставними і такими, що не можуть вплинути на правильність висновків суду по суті спору.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга та зміст оскаржуваного рішення не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи були допущені такі порушення норм матеріального чи процесуального права, які б відповідно до ст. 376 ЦПК України, могли б бути підставою для його скасування, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 374, 375 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 22 листопада 2023 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: Судді: