справа № 758/13380/23 головуючий у суді І інстанції Ікорська Є.С.
провадження № 33/824/2458/2024 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
17 квітня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді Березовенко Р.В., розглянувши апеляційну скаргу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 подану захисником- адвокатом Ополонець Іриною Володимирівною на постанову Подільського районного суду міста Києва від 26 березня 2024 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, проживаючу за адресою : АДРЕСА_1 .
визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 483 Митного кодексу України,-
Постановою Подільського районного суду міста Києва від 26 березня 2024 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 483 МК України, та накладено штраф у розмірі 50 відсотків товару у розмірі 270 605 гривень 48 копійок, стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 605 гривень 60 копійок.
Не погоджуючись з вказаною постановою суду, ОСОБА_1 через захисника - адвоката Ополонець Ірину Володимирівну 05 квітня 2024 року через канцелярію суду першої інстанції подала апеляційну скаргу.
12 квітня 2024 року матеріали справи про адміністративне правопорушення надійшли на адресу Київського апеляційного суду.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вважаю, що апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала, з таких підстав.
Право доступу до суду апеляційної інстанції для оскарження рішення суду є невід'ємною частиною права на справедливий судовий розгляд з метою перевірки законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду «за своєю природою потребує регулювання державою, що може змінюватись у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб» (рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі «Ешингдейн проти Сполученого Королівства»).
Згідно зі ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
У своїх рішеннях ЄСПЛ вказує, що національний суд має право поновити строк на оскарження рішення суду нижчої інстанції, якщо апелянт у відповідному клопотанні наведе причину пропуску цього строку, і суд визнає цю причину поважною. Проте можливість суду щодо поновлення строку не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення ЄСПЛ від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України» та рішення ЄСПЛ від 14 жовтня 2003 року у справі «Трух проти України»). При визначенні наявності поважності причин пропуску, національний суд насамперед має виходити із наявності об'єктивних причин, які унеможливлювали особі вчасно подати апеляційну скаргу, або вчасно вжити заходів до оскарження судового рішення.
З матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що оскаржувана постанова була прийнята Подільським районним судом міста Києва 26 березня 2024 року(а.с.122-125)
Суд апеляційної інстанції звертає увагу скаржника на те, що перебіг строку на апеляційне оскарження постанови суду, що прийнята за результатами розгляду протоколу про адміністративне правопорушення, розпочинається з моменту винесення такої постанови судом, а не з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Отже, у даній справі перебіг строку на апеляційне оскарження розпочався 26 березня 2024 року, останній день подачі апеляційної скарги є 04 квітня 2024 року в той час як апеляційна скарга була подана через канцелярію Подільського районного суду міста Києва 05 квітня 2024 року, поза межами строку апеляційного оскарження (а.с. 128).
При цьому апелянт у апеляційній скарзі не просить поновити строк на оскарження постанови Подільського районного суду міста Києва від 26 березня 2024 року.
Відтак, ОСОБА_1 , будучи самостійним суб'єктом оскарження, не скористалась своїм правом на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції в строки, що визначені чинним законодавством та, зважаючи на відсутність перешкод для реалізації такого права, пропустила такий строк без поважних причин. Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження в матеріалах справи відсутнє.
За таких обставин апеляційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала. При цьому апеляційний суд звертає увагу апелянта, що повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню до суду з апеляційною скаргою.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 подану захисником - адвокатом Ополонець Іриною Володимирівною на постанову Подільського районного суду міста Києва від 26 березня 2024 року, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 483 Митного кодексу України - повернути особі, яка її подала.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Березовенко Р.В.