Постанова
Іменем України
17 квітня 2024 року
м. Київ
провадження №22-ц/824/4359/2024
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Мазурик О. Ф. (суддя-доповідач),
суддів: Желепи О. В., Немировської О. В.,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 ,
на заочне рішення Подільського районного суду м. Києва
від 25 квітня 2023 року
в складі судді Анохіна А. М.
у цивільній справі №758/16232/21 Подільського районного суду м. Києва
за позовом ОСОБА_3
до ОСОБА_1
про стягнення аліментів
В листопаді 2021 року ОСОБА_3 звернулася до суду з даним позовом, в якому зазначила, що вона є особою похилого віку та отримує пенсію за віком у розмірі 3 700 грн, у зв'язку з чим потребує щоденної допомоги у купівлі харчів, ліків тощо. Значну допомогу, як матеріального, так і морального характеру їй надає донька, тоді як син ОСОБА_1 займає іншу позицію та не допомагає їй ні грошима, ні ліками, ні харчами.
За наведених обставин та посилаючись на положення ч. 1 ст. 202 СК України ОСОБА_3 просила стягнути з ОСОБА_1 аліменти у розмірі 2 582 грн 25 коп., щомісячно, починаючи з 16 листопада 2021 року і довічно.
Заочним рішенням Подільського районного суду м. Києва позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на утримання матері ОСОБА_3 у розмірі 2 643 грн, щомісячно, починаючи з 17.11.2021 і довічно.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 17 листопада 2023 року заяву відповідача про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, без повного з'ясування обставин, що мають значення для справи.
В обґрунтування апеляційної скарги вказував, що суд першої інстанції при ухваленні рішення не врахував, що позивачка отримує пенсію за віком та окрім цього має доньку, яка також зобов'язана надавати матеріальну допомогу та підтримку своїй матері.
Також суд першої інстанції не взяв до уваги, що матеріали справи не містять жодних доказів того, що позивачка дійсно потребує допомоги та те, що вона зверталася до відповідача про таку допомогу.
За наведених обставин просив скасувати рішення Подільського районного суду м. Києва від 25 квітня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
16 березня 2024 року ОСОБА_1 подав клопотання про скасування рішення суду із закриттям провадження у справі з тих підстав, що позивачка ОСОБА_3 26.02.2024 померла.
За приписами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Спір у даній справі не належить до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи; ціна позову не перевищує сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а відтак справа розглядається апеляційним судом у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів дослідила матеріали справи, перевірила законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що заявлялися у суді першої інстанції, а також врахувала доводи клопотання про закриття провадження, та дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі, враховуючи наступне.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості.
Статтею 263 ЦПК України визначено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Проте, вказаним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 СК України, повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Для виникнення у дітей відносно батьків аліментного зобов'язання необхідна наявність таких юридичних фактів у їх сукупності: родинний зв'язок батьків і дітей; непрацездатність батьків; потреба батьків у матеріальній допомозі. За відсутності хоча б одного з наведених фактів аліментне зобов'язання не виникає.
Потреба у матеріальній допомозі означає брак коштів, необхідних для підтримки нормальної життєдіяльності особи. Потреба батьків у матеріальній допомозі має визначатися відповідно до прожиткового мінімуму, встановленого законом. Відтак, батьки можуть бути визнані такими, що потребують матеріальної допомоги, у тому разі, якщо їх заробітна плата, пенсія, доходи від використання майна, інші доходи не відповідають прожитковому мінімуму, встановленому законом.
Згідно ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» непрацездатні громадяни - особи, які досягли встановленого статтею 26 цього Закону пенсійного віку, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до закону.
Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
За приписами ч. 1 та ч. 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Положеннями статей 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Так, необхідною умовою для стягнення аліментів за ч. 1 ст. 202 СК України є потреба батьків у матеріальній допомозі.
Для того, щоб зробити висновок чи потребує позивач матеріальної допомоги від повнолітніх дітей суд має дослідити документи про доходи, які має заявник чи про відсутність таких доходів. Обов'язок надати такі докази покладається на позивача.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_3 посилалася на те, що вона є особою похилого віку (84 роки) та отримує пенсію за віком у розмірі 3 700 грн, у зв'язку з чим потребує матеріальної допомоги від свого сина ОСОБА_1 .
Разом з тим, позивачка не надала будь-яких доказів щодо розміру своїх необхідних витрат, які в свою чергу надають можливість встановити чи дійсно вона потребує матеріальної допомоги від свого сина.
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження позовних вимог ОСОБА_3 надала лише копію свідоцтва про народження ОСОБА_3 .
За таких обставин колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про потребу позивачки в матеріальній допомозі ґрунтується на припущеннях.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог.
Як вже вказувалося вище, ОСОБА_3 звернулася до суду з даним позовом про стягнення аліментів із свого сина на її утримання.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, що підтверджується Свідоцтвом про смерть від 05.03.2024 Серія НОМЕР_1 .
Спадкоємцем першої черги за законом після смерті є її син - ОСОБА_1 та донька ОСОБА_4 .
У разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу (стаття 55 ЦПК України).
При цьому, залучення до справи правонаступника померлої сторони допускається за умови, що спірні правовідносини не пов'язані із особою та не припинилися у зв'язку із її смертю, тобто повинні допускати правонаступництво.
Відповідно до статті 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Натомість, згідно зі статтею 1219 ЦК України, не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Статтею 1227 ЦК України передбачено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Отже, до складу спадщини входить те майно, у тому числі й грошові кошти, яке належало померлому, або на отримання якого він мав право. При цьому існують такі спадкові права, які можуть переходити у порядку спадкування, але їхній перехід може бути обмежений на підставі прямої вказівки закону.
Системний аналіз положень статей 1219 та 1227 ЦК України дає підстави для висновку, що вимога про стягнення аліментів нерозривно пов'язана із особою позивача і припинилася із його смертю.
В частині 3 статті 377 ЦПК України передбачено, що якщо суд першої інстанції ухвалив законне й обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи - сторони у спорі чи припинення юридичної особи - сторони у спорі, що не допускає правонаступництва, після ухвалення такого рішення не може бути підставою для його скасування в апеляційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі.
Водночас, ч. 1 ст. 377 ЦПК України визначено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку з закриттям провадження у справі з підстав, передбачених ст. 255 цього Кодексу.
Таким чином, оскільки настала смерть позивача і спірні правовідносини не допускають правонаступництво, а також враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, то рішення суду підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі. У такому разі апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскільки відповідач просив скасувати заочне рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
На підставі викладеного та керуючись ст. 255, 268, 374, 377, 383, 384, 389 ЦПК України
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Заочне рішення заочне рішення Подільського районного суду м. Києва від 25 квітня 2023 року - скасувати.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів - закрити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий О. Ф. Мазурик
Судді О. В. Желепа
О. В. Немировська