15 квітня 2024 року
м. Київ
єдиний унікальний номер судової справи 757/18952/23-ц
номер провадження 22-ц/824/1824/2024
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,
суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,
за участю секретаря судового засідання Єфіменко І.О.,
учасники справи: позивач ОСОБА_1 ,
представник позивача ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2
на рішення Печерського районного суду міста Києва від 25 серпня 2023 року /суддя Головко Ю.Г./
у справі за позовом ОСОБА_1 до Печерського відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області про встановлення факту постійного проживання на території України та визнання громадянином України, -
У травні 2023 р. до Печерського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Печерського відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області про встановлення факту постійного проживання на території України та визнання громадянином України.
Позивач просив визнати факт, що ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) постійно проживав на території України в період часу з 08.06.1986 по 1998 рік (в період з 08.06.1986 - по 24 серпня 1991 при Українській РСР, станом на 24 серпня 1991 - на час проголошення Україною незалежності, та з 24.08.1991 по 1998 - після проголошення Україною незалежності).
Визнати факт про те, що ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) є громадянином України з 24 серпня 1991 року по сьогоднішній час.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 25 серпня 2023 року позов задоволено частково.
Встановлено факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , постійно проживав на території України в період часу з 08.06.1986 по 1998 рік (в період з 08.06.1986 - по 24 серпня 1991 в Українській РСР, в тому числі станом на 24 серпня 1991 - на час проголошення Україною незалежності, та з 24.08.1991 по 1998 - після проголошення Україною незалежності). В задоволенні інших вимог позовної заяви відмовлено./ т. 2 а.с. 124-200/
Не погоджуючись з вказаним рішенням в частині відмови, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив визнати факт про те, що ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) є громадянином України з 24 серпня 1991 року по сьогоднішній час.
На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вказував, що відмовляючи в задоволенні вимог щодо визнання громадянином України, суд пославшись на положення ЗУ «Про громадянство України» зробив висновки про відсутність у суду можливості встановлення факту того, що особа є громадянином України, а існує інший ,встановлений законом порядок встановлення факту громадянства. Натомість, в своєму рішенні суд не вказав якими саме нормами передбачено такий порядок, і які саме норми покладають такі обов'язки на будь-який інший орган. Посилання суду начебто на положення ЗУ «Про громадянство України» і зроблений висновок, про те, що прийняття рішень про оформлення набуття громадянства України за підставами, передбаченими п.п. 1,2,4-10 ст. 6 вказаного Закону віднесено до компетенції Міністерства закордонних справ України є нерелевантним і безпідставним. в даному випадку підставою наявності у ОСОБА_1 громадянства України є п, 1 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про громадянство України», відповідно до якого громадянами України є усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та дату судового розгляду повідомлений належним чином, тому колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за його відсутності у відповідності до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України.
Частиною 1 ст. 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції переглядається в частині його оскарження.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з'явились у судове засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін на підставі наступного.
Судом встановлено, що 08.08.2019 Головне управління ДМС України у Львівській області прийняло рішення про оформлення ОСОБА_1 набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про громадянство України» та видало довідку про реєстрацію особи громадянином України на підставі якої оформив останньому тимчасове посвідчення громадянина України № НОМЕР_2 від 27.08.2019 терміном дії на 2 роки до 27.08.2021.
Під час подання заяви про набуття громадянства України 10.05.2019, позивач разом з іншими необхідними документами подав відповідачу зобов'язання протягом двох років з моменту набуття громадянства України припинити своє попереднє громадянство Російської Федерації.
Рішенням Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області від 07.10.2021 було припинено громадянство України позивача, про що йому було видано довідку про припинення громадянства України № 23 від 07.10.2021.
17.11.2021 ОСОБА_1 звернувся за місцем його реєстрації до Печерського відділу ЦМУ ДМС в місті Києві та Київської області із заявою про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням, відповідно до ч.1 ст. 8 Закону України «Про громадянство України». Листом Печерського відділу ЦМУ ДМС в місті Києві та Київської області від 14.01.2022 ОСОБА_1 було повідомлено про необхідність додатково подати до органів ДМС відомості про продовження строків тимчасового перебування на території України.
23.11.2021 Печерським відділом ЦМУ ДМС матеріали справи про набуття громадянства України позивачем направлено до ЦМУ ДМС.
11.01.2022 ЦМУ ДМС за результатами розгляду заяви та документів про набуття громадянства за територіальним походженням, матеріали справи позивача повернуто до Печерського відділу ЦМУ ДМС з метою вжиття заходів відповідно до вимог законодавства України про громадянство.
Печерським відділом повідомлено позивача про необхідність оформлення поданих ним документів у відповідності до законодавства (вих №№8030-390/8030.2.-22 від 14.01.2022 та 8030-1304/8030.2-22 від 15.02.2022).
У зв'язку із військовим станом та агресією Російської Федерації (Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні») Печерським відділом ЦМУ ДМС 02.05.2022 прийнято рішення «Про припинення провадження за заявою позивача про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням».
У лютому 2023 позивач неодноразово звертався до Печерського відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області із заявою про видачу паспорту громадянина України.
В листах Печерського відділу ЦМУ ДМС України у м. Києві та Київській області вих. №8030-1029/8030.2-23 та №8030-1030/8030.2-23 від 17.02.2023 було зазначено, що 07.02.2023 ОСОБА_1 звернувся до Печерського відділу ЦМУДМС у м. Києві та Київській області з питанням оформлення паспорта громадянина України.
Натомість, з документів наданих ОСОБА_1 що посвідчують особу, не вбачалось за можливе провести ідентифікацію особи та перевірку факту належності особи до громадянства України, як того вимагають пункт 38, 29, 40 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання ОСОБА_1 громадянином України, суд першої інстанції вірно зазначав, що правовий зміст громадянства, підстави і порядок його набуття та припинення регулюються Законом України «Про громадянство України».
Відповідно до вказаного Закону питання щодо розгляду заяв про прийняття до громадянства України віднесені до компетенції комісії при Президентові України з питань громадянства, а прийняття рішень про оформлення набуття громадянства України за підставами, передбаченими п.п. 1, 2, 4-10 ст. 6 вказаного Закону віднесено до компетенції Міністерства закордонних справ України.
Таким чином, питання набуття, втрати та зміни громадянства, як і підтвердження громадянства певної особи не входять до компетенції судових органів, тобто, існує інший, встановлений законом порядок встановлення факту громадянства, а тому вимога ОСОБА_1 , про встановлення факту приналежності до громадянства України у судовому порядку задоволенню не підлягає.
Доводи апеляційної скарги, про те, що суд першої інстанції фактично самоусунувся від вирішення зазначеної вимоги позову та те, що суд першої інстанції не вказав який саме наявний порядок вирішення зазначеного питання, аніж судовий та не врахував, що ОСОБА_1 на момент проголошення незалежності України постійно проживав на території України, а отже є громадянином України, відхиляються з огляду на таке.
Звертаючись до суду з вимогами, що ОСОБА_1 має підстави визнаватись громадянином України, оскільки усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України є громадянами України, вводить суд в оману, намагаючись обійти процедуру, що була йому роз'яснена органами ДМС.
Так, звертаючись вперше для оформлення паспорта громадянина України, під час подання заяви про набуття громадянства України 10.05.2019, позивач разом з іншими необхідними документами подав відповідачу зобов'язання протягом двох років з моменту набуття громадянства України припинити своє попереднє громадянство Російської Федерації.
За матеріалами справи, доказів припинення попереднього громадянства, позивачем не надано, натомість, він звертається до інших органів ДМС з вимогою видачі паспорта громадянина України.
Отже, процедуру щодо видачі паспорта громадянина України, як громадянина колишнього СРСР, який на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживав на території України, ОСОБА_1 вже фактично пройшов, не надаючи документів щодо припинення попереднього громадянства Російської Федерації, що мало наслідком ухвалення рішення Головним управлінням Державної міграційної служби України у Львівській області від 07.10.2021 яким було припинено громадянство України позивача, про що йому було видано довідку про припинення громадянства України № 23 від 07.10.2021 р.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях.
Оскільки рішення суду оскаржується ОСОБА_1 лише в частині відмови визнання факту про те, що ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) є громадянином України з 24 серпня 1991 року по сьогоднішній час, апеляційний суд позбавлений права на його перегляд у повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 25 серпня 2023 року - залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 25 серпня 2023 року - залишити без змін в частині відмови визнання факту про те, що ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) є громадянином України з 24 серпня 1991 року по сьогоднішній час.
Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий: Судді: