Апеляційного провадження: Доповідач - Кулікова С.В.
№ 33/824/1707/2024
м. Київ Справа № 761/46882/23
10 квітня 2024 року суддя Київського апеляційного суду Кулікова С.В., розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Малюги Вадима Миколайовича на постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 02 лютого 2024 року, якою визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,-
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 524904, 06 грудня 2023 року о 20 год. 50 хв. у м. Києві, по Академіка Туполєва, 12Т(в напрямку просп. Берестейський) водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ2109, н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення кординації рухів, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду у встанолвеному законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 02 лютого 2024 року визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 грн.
Не погоджуючись з постановою суду, захисник ОСОБА_1 адвокат Малюга В.М. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 02 лютого 2024 року та закрити провадження у справі, за відсутністю у діях ОСОБА_1 , складу адміністративного правопорушення.
Апеляційна скарга обгрунтована тим, що постанова суду винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначав, що суд виніс постанову за відсутності ОСОБА_1 та без виклику патрульного ОСОБА_2 , якого просила викликати сторона захисту.
Вказував, що працівники поліції всупереч ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» не повідомили ОСОБА_1 причину зупинки. Також працівники поліції не роз'яснили водію його права на захист, передбачені ст. 268 КУпАП, не роз'яснили наслідки відмови від проходження огляду на стан сп'яніння; не залучили двох свідків для огляду на стан сп'яніння на місці зупинки.
Зауважував, що ОСОБА_1 не ухилявся від огляду, навпаки запитав патрульних, як краще йому зробити.
Заслухавши поясненнязахисника ОСОБА_1 адвоката Малюги В.М.,перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у ст.ст. 251, 252 КУпАП, зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом та правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.
Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП.
Згідно з положеннями ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Відповідно до п. 1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Згідно з п. 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
За змістом положень ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» (із змінами та доповненнями) водій, серед іншого, зобов'язаний:
- виконувати розпорядження поліцейського, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами;
- не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
Згідно з п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижуютьувагу та швидкість реакції.
Отже, проходження в установленому порядку медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за наявності до того підстав, є обов'язком водія, а не його правом.
Відповідно до ч. 6 ст. 266 КУпАП направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Процедура направлення поліцейськими водія для проведення огляду з метою виявлення стану сп'яніння визначена Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (із змінами).
На виконання вказаної постанови Кабінету Міністрів України з метою створення нормативно-правового підґрунтя діяльності патрульної поліції та закладів охорони здоров'я наказом МВС України та МОЗ України від 9 листопада 2015 року № 1452/735 затверджена Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - Інструкція).
Згідно з п. 2 Інструкції про порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, що перебувають під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 9 листопада 2015 року № 1452/735, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Вказаною Інструкцією визначено, що ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці (п. 3 Розділу 1 Інструкції).
Таким чином, встановивши, що є підстави вважати, що особа, яка керує таким засобом, перебуває у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, або з ознаками такого стану, передбаченими п. 3, п. 4 Розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, поліцейський зобов'язаний висунути такій особі вимогу про проходження у встановленому законом порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, і така особа підлягає огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
За відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачена адміністративна відповідальність за ст. 130 КУпАП.
Підсумовуючи наведене, для притягнення особи, яка керує транспортним засобом, до адміністративної відповідальності за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння необхідно встановити, що особа керувала транспортним засобом, при цьому мала ознаки алкогольного сп'яніння, передбачені Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 9 листопада 2015 року, встановлення яких є підставою для проведення відповідного огляду на стан сп'яніння, та відмовилась від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан сп'яніння.
Апеляційним переглядом установлено, що суддя місцевого суду при розгляді справи про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 виконав вимоги ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП та правильно застосував норми матеріального права.
З провадження у справі та змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд під час розгляду справи вислухав пояснення захисника ОСОБА_1 адвоката Малюгу В.М., дослідив письмові докази у справі та відеозапис, усім дослідженим доказам надав оцінку та дійшов висновку про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і такий висновок, всупереч тверджень сторони захисту, ґрунтується на наявних у провадженні доказах.
Дослідивши наявні у справі матеріали, всупереч твердженням сторони захисту, винуватість останнього у порушенні п. 2.5 Правил дорожнього руху доводиться даними:
- відеозапису нагрудної камери (відеореєстратора) поліцейського, з якого слідує, що після зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 працівники поліції виявили ознаки алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з ротової порожнини), а тому водієві було запропоновано пройти огляд на місці зупинки або у медичному закладі, на що водій відразу відмовився. Працівник поліції роз'яснив, що буде складено протокол за відмову, а в подальшому почав роз'яснювати права ОСОБА_1 , на що останній сказав не треба, я знаю. В подальшому, працівник поліції, ще раз запитав у ОСОБА_1 , чи буде він проходити огляд, на що останній відповів, що «ні». Працівник поліції проінформував ОСОБА_1 , що за те, що він відмовляється від проходження огляду буде складений адміністративний протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП;
- протоколу про адміністративне правопорушення;
- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Ці докази, які суд місцевого суду поклав в основу своїх висновків, є належними, допустимими та достовірними, здобуті вони з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи та об'єктивно узгоджуються між собою.
Доводи апеляційної скарги спростовуються наявними у справі доказами, зокрема відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції та не спростовують висновків суду першої інстанції.
Таким чином, висновки місцевого суду у постанові від 02 лютого 2024року про вчинення ОСОБА_1 порушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, всупереч доводів апеляційної скарги, відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на належних і допустимих у розумінні ст. 251 КУпАП доказах. Під час апеляційного розгляду підстави для скасування судового рішення і закриття провадження у справі згідно п. 1 ст. 247 КУпАП, як про це просить сторона захисту.
Перевіривши усі доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що судове рішення постановлено з дотриманням вимог ст.ст. 245, 251, 253, 280, 283 КУпАП, а тому апеляційна скарга захисника ОСОБА_1 адвоката Малюги В.М. задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 294 КУпАП,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Малюги Вадима Миколайовича - залишити без задоволення.
Постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 02 лютого 2024 року, якою визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду С.В. Кулікова