Апеляційного провадження: Доповідач - Кулікова С.В.
№ 33/824/1670/2024
м. Київ Справа № 759/1147/24
10 квітня 2024 року суддя Київського апеляційного суду Кулікова С.В., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Святошинського районного суду міста Києва від 15 лютого 2024 року, якою визнано ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП,-
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №526279 від 04 січня 2024 року, 02 січня 2024 року о 18 год. 31 хв. у м. Києві, вул. В. Стуса, 7б, громадянка ОСОБА_1 керувала транспортним засобом Suzuki Vitara, д.н.з. НОМЕР_1 , не була уважною та не стежила за дорожньою обстановкою, а також не вибрала безпечної швидкості руху: у разі виникнення небезпеки для руху не вжила всіх заходів аж до повної зупинки транспортного засобу, внаслідок чого здійснила наїзд на стоячий автомобіль Chevrolet Aveo, д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок чого автомобіль викинуло в інший стоячий автомобіль Hyndai Santa Fe, д.н.з. НОМЕР_3 , внаслідок чого, автомобілі отримали механічні пошкодження, завдано матеріальних збитків, травмованих немає, чим порушила вимоги п. 12.1; 2.3б ПДР, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.
Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 15 лютого 2024 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП і накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк дванадцять місяців.
Не погоджуючись з такою постановою, ОСОБА_1 звернулася 26 лютого 2024 року з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати постанову та провадження у справі про притягнення її до адміністративної відповідальності закрити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначала, що вона не має посвідчення водія, тому не може вважатися водієм в розумінні ПДР, а отже не могла порушувати п. 12.1, 2.3б ПДР України. В той же час, у транспортному засобі поряд з ОСОБА_1 , що зафіксовано на камерах спостереження, перебував водій (власник авто), який і є суб'єктом відповідальності за ст. 124 КУпАП.
Вказувала, що правопорушення не містить складу адміністративного правопорушення, оскільки відсутній суб'єкт та суб'єктивна сторона.
Посилалася на те, що судом не надано оцінки обставинам, викладеним у її письмових поясненнях під час складання правопорушення.
Також зазначала, що суд застосовуючи максимальне адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 12 місяців, належним чином не обгрунтував, чому саме вважає за необхідне позбавити права керування транспортними засобами на дванадцять місяців, обмежившись лише твердженням загального характеру щодо характеру порушення, особою порушника, її ставленням до скоєного, множинність правопорушень у сфері дорожнього руху, хоча її вперше притягнуто до адміністративної відповідальності.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та її захисника Янчик М.І., перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст. 280 КУпАП, орган /посадова особа/ при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення та постанови суду, розглянувши справу, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 , складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Ці висновки суду підтверджуються доказами, наявними в матеріалах справи.
Пункт 1.3 Правил дорожнього руху (далі за змістом - ПДР України), передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Відповідно до п. 1.4 ПДР України, кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.
Пункт 1.9 ПДР України передбачає, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з п.2.3. «б» ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Відповідно до п. 12.1 ПДР України під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
За порушення зазначених вимог ПДР України передбачена відповідальність за ст.124 КУпАП.
Відповідальність за ст.124 КУпАП настає в тому разі, коли внаслідок порушення правил дорожнього руху було спричинено пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Тобто, обов'язковою ознакою правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, є спричинення пошкодження об'єктів, зазначених у цій статті.
Чинне законодавство України та нормативно-правові акти покладають обов'язок на водіїв не лише знати та безумовно виконувати правила ПДР України, а також враховувати особливості та технічний стан транспортного засобу.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.278 КУпАП за змістом якого орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення окрім іншого, повинен вирішити чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
Згідно з ч.4 ст.256 КУпАП, при складанні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права та обов'язки, передбачені ст.268 КУпАП.
З такими висновками погоджується і апеляційна інстанція.
Зокрема, вина ОСОБА_1 , у порушенні ПДР України підтверджується:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 526279 від 04 січня 2024 року, 02 січня 2024 року о 18 год. 31 хв. у м. Києві, вул. В. Стуса, 7б, громадянка ОСОБА_1 керувала транспортним засобом Suzuki Vitara, д.н.з. НОМЕР_1 , не була уважною та не стежила за дорожньою обстановкою, а також не вибрала безпечної швидкості руху: у разі виникнення небезпеки для руху не вжила всіх заходів аж до повної зупинки транспортного засобу, внаслідок чого здійснила наїзд на стоячий автомобіль Chevrolet Aveo, д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок чого автомобіль викинуло в інший стоячий автомобіль Hyndai Santa Fe, д.н.з. НОМЕР_3 , внаслідок чого, автомобілі отримали механічні пошкодження, завдано матеріальних збитків, травмованих немає, чим порушила вимоги п. 12.1; 2.3б ПДР, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.
- схемою місця ДТП від 04 січня 2024 року, яка підтверджує обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, та в якій зазначені пошкодження, що були виявлені на автомобілях;
- письмовими поясненнями ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 .
Так, згідно пояснень ОСОБА_4 від 04 січня 2024 року, перебуваючи на балконі тривалий час, побачила як в автомобіль Chevrolet Aveo, на який на даний час вступає в спадщину, оскільки належав її покійній матері, здійснив зіткнення Suzuki Vitara, кольору мокрого асфальту, д.н.з. НОМЕР_1 . Звернувшись до охорони підїзду їй не було показано відео, що за кермом перебувала особа жіночої статі.
Згідно пояснень ОСОБА_3 , він отримав дзвінок сигналізації про спрацювання датчика руху. Автомобіль перебував на паркувальному майданчику, припаркований належним чином, в нерухомому стані, був пошкоджений внаслідок зіткнення з автомобілем Aveo, що було спричинено зіткненням з автомобілем Suzuki.
Згідно пояснень ОСОБА_1 , на парковці будинку не справилася з керуванням транспортного засобу в силу недостатньої видимості здійснила в'їзд в автомобіль білого кольору.
Пояснення ОСОБА_4 ,, ОСОБА_3 та самої ОСОБА_1 повністю узгоджуються з матеріалами адміністративного провадження, ставити під сумнів які у суду немає підстав.
Таким чином, суд, який розглядав справу, дійшов до правильного та обґрунтованого висновку про наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не має посвідчення водія, тому не може вважатися водієм в розумінні ПДР, а отже не могла порушувати п. 12.1, 2.3б ПДР України, суд відхиляє, оскільки ОСОБА_1 була учасником дорожнього руху, перебуваючи за кермом транспортного засобу.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що у транспортному засобі поряд з ОСОБА_1 , що зафіксовано на камерах спостереження, перебував водій (власник авто), який і є суб'єктом відповідальності за ст. 124 КУпАП, грунтуються на невірному тлумачення норм, оскільки суб'єктом відповідальності за ст. 124 КУпАП є учасник дорожнього руху, а не саме власник автомобіля.
Доказів при апеляційному перегляді постанови суду, які б свідчили про відсутність події та складу адміністративного правопорушення не встановлено.
Таким чином, висновок суду щодо доведеності вини ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП є обґрунтованим та належним чином вмотивованим, з яким погоджується і суд апеляційної інстанції.
Згідно ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником так і іншими особами.
В той же час, як випливає з положень ч.2 ст.30 КУпАП, позбавлення права керування транспортними засобами застосовується за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом або за систематичне порушення порядку користування цим правом.
Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Як встановлено під час апеляційного розгляду справи, при накладенні адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1 судом першої інстанції не в повній мірі дотримано зазначені вимоги закону.
Так, як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 раніше до адміністративної відповідальності не притягувалася, обставини, що обтяжують її відповідальність у скоєнні ДТП відсутні, вказаним правопорушенням не було завдано тілесних ушкоджень учасникам ДТП.
Враховуючи наведене вважаю за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а постанову місцевого суду змінити в частині накладеного стягнення, застосувавши до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Святошинського районного суду міста Києва від 15 лютого 2024 року, якою визнано ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП змінити в частині накладення адміністративного стягнення.
Застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення за ст. 124 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.
В іншій частині постанову суду залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду Кулікова С.В.