1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 10 квітня 2024 року клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 08 грудня 2023 року,
за участі:
представника
власника майна адвоката ОСОБА_6
Вказаною ухвалою задоволено клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_7 про арешт майна у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023100000001346 від 26.11.2023 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК Українита накладено арешт із забороною відчуження, розпорядження та користування майном, а саме на: автомобіль марки «Volkswagen Jetta», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_5 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Не погоджуючись з таким рішенням представник власника майна ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, та скасувати накладений арешт.
Щодо строку на апеляційне оскарження зазначає, що 08 грудня 2023 року клопотання розглянуто без виклику ОСОБА_5 , копію ухвали не направлено, а отримано представником під час ознайомлення із матеріалами справи 04 березня 2024 року та того ж дня направлено апеляційну скаргу. З цих підстав апелянт просив поновити строк на апеляційне оскарження.
Апелянт зазначає, що арештований транспортний засіб не має статусу вилученого або тимчасово вилученого майна, оскільки матеріали клопотання не містять доказів вилучення автомобіля та його огляду, як під час обшуку так і під час затримання.
Крім того, транспортний засіб не відповідає критеріям, передбачених ст. 98 КПК України, а матеріали долучені до клопотання не містять документів, які підтверджують право власності.
В судове засідання прокурор не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомили, хоча про час та дату розгяду його повідомлено у встановленому законом порядку. Колегія суддів вирішила за можливе розглянути дану справу за відсутності прокурора, що не суперечить положенням ч. 4 ст. 405 КПК України, зважаючи на скорочені строки розгляду справ такої категорії (ч. 2 ст. 422 КПК України).
Заслухавши доповідь судді, доводи представника власника майна, який просив задовольнити апеляційну скаргу, вивчивши матеріали провадження і перевіривши наведені апелянтом доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Згідно з вимогами ст. 395 КПК України, ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її проголошення, а у випадку якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
В клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження представник власника майна зазначив, 08 грудня 2023 року клопотання розглянуто без виклику ОСОБА_5 , копію ухвали не направлено, а отримано представником під час ознайомлення із матеріалами справи 04 березня 2024 року та того ж дня направлено апеляційну скаргу, у зв'язку з чим, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню.
Як убачається з матеріалів судового провадження, СУ ГУ Національної поліції у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 26 листопада 2023 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12023100000001346, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК України.
Крім того, 28 листопада 2023 року розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023100000001352 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 135 КК України.
01 грудня 2023 року Київською міською прокуратурою матеріали досудових розслідувань у кримінальних провадженнях № 12023100000001346 від 26.11.2023 та № 12023100000001352 від 28.11.2023 об'єднано в одне провадження.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 25 листопада 2023 року 25.11.2023 приблизно о 23 годині 20 хвилин, водій ОСОБА_5 , керуючи автомобілем марки «Volkswagen Jetta», р.н. НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Васильківській (село Новосілки) зі сторони села Новосілки в напрямку вулиці Заболотного, на перехресті вул. Васильківської (село Новосілки) та Якова Степового у м. Києві здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_8 , спричинивши останньому тілесні ушкодження.
Крім того, в подальшому після скоєння даної ДТП, водій ОСОБА_5 на автомобілі «Volkswagen Jetta» р.н. НОМЕР_1 зник з місця пригоди у невідомому напрямку, залишивши пішохода ОСОБА_8 в небезпечному для життя стані, тим самим позбавив його можливості вжити заходів до самозбереження.
Станом на 28 листопада 2023 року місце знаходження легкового автомобіля «Volkswagen Jetta» р.н. НОМЕР_1 невідомо.
28 листопада 2023 року слідчим відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУ НП у м. Києві ОСОБА_9 винесено постанову про оголошення вказаного транспортного засобу в розшук.
28 листопада 2023 року постановою слідчого СУ ГУ НП у м. Києві ОСОБА_9 легковий автомобіль «Volkswagen Jetta» р.н. НОМЕР_1 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу легковий автомобіль «Volkswagen Jetta», реєстраційний номер НОМЕР_1 , належить ОСОБА_5 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
З метою перевірки технічного стану автомобіля марки «Volkswagen Jetta», реєстраційний номер НОМЕР_1 у кримінальному провадженні постановою слідчого СУ ГУ НП у м. Києві ОСОБА_9 від 02 грудня 2023 року призначено судову автотехнічну експертизу технічного стану вказаного автомобіля.
05 грудня 2023 року прокурор відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_7 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на автомобіль марки «Volkswagen Jetta» р.н. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_5 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з метою збереження речових доказів.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 08 грудня 2023 року клопотання задоволено.
З таким рішенням слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «East/West Alliance Limited» проти України», в п. 167 рішення Суд наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля.
У п.168 суд також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на
мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.
Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдається досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти.
Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого Європейський суд з прав людини надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправданим за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна (ч.11 ст. 170 КПК України).
Приймаючи рішення, слідчим суддею зазначених вимог закону дотримано.
Задовольняючи клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 12023100000001346 про накладення арешту на вказане майно,слідчий суддя дослідив матеріали, додані до клопотання, прийшов до правильного висновку про необхідність накладення арешту на вказаний транспортний засіб, з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні, оскільки він є знаряддям вчинення кримінального правопорушення.
Як вважає колегія суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, перевірив співмірність втручання у права власника майна та користувача цим майном, з потребами кримінального провадження.
З огляду на положення ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Матеріали судового провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси ОСОБА_5 з метою запобігання зникнення чи відчуження майна, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.
Посилання апелянта на те, що у кримінальному провадженні жодній особі про підозру не повідомлено, не заслуговують на увагу.
Арешт майна з підстав передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Інші доводи, які зазначає апелянт, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки були відомі слідчому судді та враховані ним при прийнятті рішення.
Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , з урахуванням викладених в них доводами, задоволенню не підлягає.
Окрім того, відповідно до ст. 174 КПК України законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна, а також і те, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.
Керуючись статтями 117, 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -
Поновити представнику власника майна ОСОБА_5 - адвокату ОСОБА_6 , строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 08 грудня 2023 року.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 08 грудня 2023 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Єдиний унікальний № 761/44974/23 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_13
Провадження № 11сс/824/2650/2024 Доповідач ОСОБА_1
Категорія ст.170 КПК