справа №753/18832/23 Головуючий у І інстанції - Колесник О.М.
апеляційне провадження №22-ц/824/7811/2024 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.
09 квітня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Приходька К.П.,
суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,
за участю секретаря Миголь А.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 20 грудня 2023 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зміну адреси об'єкта нерухомого майна, у зв'язку з прийняттям спадщини, -
установив:
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з позовною заявою до Київської міської ради, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ), про зміну адреси об'єкта нерухомого майна, у зв'язку з прийняттям спадщини.
Свої вимоги мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_4 .
15 травня 2015 року ОСОБА_4 склав заповіт, згідно якого заповідав ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та ОСОБА_6 все своє майно де б воно не було і з чого б воно не складалося.
28 травня 2021 року до Шістнадцятої київської державної нотаріальної контори ним було подано заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 .
Інші спадкоємці за заповітом - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 подали до Шістнадцятої київської державної нотаріальної контори заяви, в яких вказали, що відмовляються від своєї частки у спадщині після смерті ОСОБА_4 на користь позивача.
Шістнадцятою київською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу №397/2021, щодо майна померлого.
До складу спадкового майна належить 1/2 частка житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель та споруд, що знаходиться в АДРЕСА_1 , яка належала спадкодавцю на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 19 серпня 1999 року та зареєстрованого Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації» 26 серпня 1999 року.
11 серпня 2023 року державним нотаріусом Шістнадцятої київської державної нотаріальної контори Дорофєєвою Т.М. винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, оскільки Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, право власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано не за ОСОБА_4 , а за іншими особами - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у відповідних частках.
Він звернувся до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з заявою про проведення коригування адреси 1/2 частки будинку АДРЕСА_1 та присвоїти нову адресу: АДРЕСА_1 .
Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відмовив позивачу у коригуванні адреси з посиланням на Порядок присвоєння адрес об'єктам будівництва, об'єктам нерухомого майна, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2021 року №690 та зазначає, що відповідно до пункту 52 Порядку, у разі виявлення дублювання номерів об'єктів нерухомого майна, один чи більше з яких не є об'єктами державної та комунальної власності та не підпадають під випадки, зазначені у пункті 50 Порядку, зміна, коригування адреси здійснюється на підставі рішення суду.
В зв'язку з неможливістю вирішення питання про зміну адреси об'єкту нерухомого майна в позасудовому порядку він звернувся до суду з даним позовом.
Просив суд, змінити адресу належної йому в порядку спадкування за заповітом 1/2 частки житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель та споруд, що належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкодавцю ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 19 серпня 1999 року ОСОБА_7 , державним нотаріусом Сьомої київської державної нотаріальної контори, за реєстровим №4у-2364 та зареєстрованого Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації» 26 серпня 1999 року і записаного у реєстрову книгу №д.55-162 за реєстровим №19010, з адреси: АДРЕСА_1 на адресу: АДРЕСА_1 .
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 20 грудня 2023 року задоволено частково зазначений вище позов.
Змінено адресу 1/2 частки житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель та споруд з адреси: АДРЕСА_1 на адресу: АДРЕСА_1 , яка належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 19 серпня 1999 року ОСОБА_7 , державним нотаріусом Сьомої київської державної нотаріальної контори, за реєстровим №4у-2364 та зареєстрованого Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації» 26 серпня 1999 року і записаного у реєстрову книгу №д.55-162 за реєстровим №19010, в решті вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Київська міська рада оскаржила його в апеляційному порядку, оскільки вважає рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що до їх компетенції не входить присвоєння чи зміна поштових адрес.
Висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог не відповідає нормам ст. 263 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Так як частини будинку очевидно являється складовою частиною відповідного будинку, поштова адреса такій частині не може бути присвоєна.
Наголошує, що оскаржуване рішення є незаконним, оскільки може вплинути на права власників будинку по АДРЕСА_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Просила суд, рішення Дарницького районного суду м. Києва від 20 грудня 2023 року скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
На вказану апеляційну скаргу ОСОБА_1 подав відзив, в обґрунтування якого зазначив, що приймаючи до уваги дані, які містяться у реєстрах земельних ділянок витягів з бази даних Державного земельного кадастру від 09 лютого 2005 року та 25 січня 2022 року встановлюється, що частка житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель та споруд, що належала спадкодавцю ОСОБА_4 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 19 серпня 1999 року ОСОБА_7 , державним нотаріусом Сьомої київської державної нотаріальної контори, за реєстровим №4у-2364, фактично розташована на земельній ділянці, яка у Державному земельному кадастрі зазначена за адресою: АДРЕСА_1 , кодом 63:758:0014 і є самостійним об'єктом нерухомого майна.
З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єкта нерухомого майна від 09.10.2023 року (номер інформаційної довідки: 349694342) вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 , тобто за вказаними параметрами запиту у реєстрах відсутні відомості щодо наявності майна за вказаною адресою.
Просив суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Дарницького районного суду м. Києва від 20 грудня 2023 року залишити без змін.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник - ОСОБА_8 просили відхилити подану апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
Інші сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за їх відсутності у відповідності до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько ОСОБА_1 - ОСОБА_4 .
15 травня 2015 року ОСОБА_4 склав заповіт, згідно якого заповідав ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та ОСОБА_6 все своє майно де б воно не було і з чого б воно не складалося.
28 травня 2021 року до Шістнадцятої київської державної нотаріальної контори позивачем було подано заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 .
Інші спадкоємці за заповітом - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 подали до Шістнадцятої київської державної нотаріальної контори заяви, в яких вказали, що відмовляються від своєї частки у спадщині після смерті ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 .
Шістнадцятою київською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу №397/2021 щодо майна померлого.
До складу спадкового майна належить 1/2 частка житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель та споруд, що знаходиться в АДРЕСА_1 , яка належить спадкодавцю на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 19 серпня 1999 року та зареєстрованого Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації» 26 серпня 1999 року.
11 серпня 2023 року державним нотаріусом Шістнадцятої київської державної нотаріальної контори Дорофєєвою Т.М. винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, оскільки Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, право власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано не за ОСОБА_4 , а за іншими особами - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у відповідних частках.
ОСОБА_1 звернувся до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з заявою про проведення коригування адреси 1/2 частки будинку АДРЕСА_1 та присвоєння нової адреси: АДРЕСА_1 .
Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відмовив позивачу у коригуванні адреси з посиланням на Порядок присвоєння адрес об'єктам будівництва, об'єктам нерухомого майна, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2021 року №690 та зазначає, що відповідно до пункту 52 Порядку, у разі виявлення дублювання номерів об'єктів нерухомого майна, один чи більше з яких не є об'єктами державної та комунальної власності та не підпадають під випадки, зазначені у пункті 50 Порядку, зміна, коригування адреси здійснюється на підставі рішення суду.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що є достатні підстави для зміни адреси 1/2 частки житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель та споруд, оскільки внаслідок помилкового присвоєння однакових адрес двом різним об'єктам нерухомого майна, які належать різним особам, позивач обмежений у праві належного оформлення спадкового майна, що залишилось після смерті його батька.
З висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, оскільки вони не ґрунтуються на матеріалах справи, а також не узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частинами 1 та 3 ст.13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
При цьому, виходячи з положень ст. 16 ЦК України, особа звертається до суду за захистом свого порушеного права.
Відповідно до висновку, що сформований у постанові Верховного Суду України від 15 листопада 2016 року у справі №800/301/16, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження про порушення прав було обґрунтованим. Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Аналогічний висновок, сформований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №802/2474/17-а.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі №369/10789/14-ц (провадження №14-703цс19), застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідками.
Згідно ч.1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно ч.1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
За змістом ст. 41 Конституції України, частини 1 статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Порядок присвоєння, зміни адреси об'єкту нерухомого майна у разі його дублювання здійснюється відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та порядку присвоєння адрес об'єктам будівництва, об'єктам нерухомого майна Затвердженого Постановою КМУ від 07.07.2021 року №690.
Так, постановою КМУ від 07 липня 2021 року №690 затверджено Порядок присвоєння адрес об'єктом будівництва, об'єктам нерухомого майна. Згідно вказаного порядку, останній визначає процедуру присвоєння, зміни, коригування адрес об'єктів будівництва, будинків, будівель, споруд, окремих частин об'єкта, які є самостійними об'єктами права на нерухоме майно (квартир, гаражних боксів, машиномісць, інших житлових та нежитлових приміщень).
Відповідно ч. 3 ст.263 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», адреса присвоюється об'єктам будівництва, будинкам, будівлям, спорудам, квартирам, гаражним боксам, машиномісцям, іншим житловим та нежитловим приміщенням, які є самостійними об'єктами нерухомого майна.
При цьому, відповідно до п. 2 ч.3 ст.263 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», будівлям та спорудам, що є приналежністю відповідної будівлі або споруди або їх складовою частиною адреса не присвоюється.
Як вбачається з матеріалів справи, Технічний паспорт на будинок садибного типу загальною площею 106,1 кв.м., з яких житлова - 48,7 кв.м. (що відповідає параметрам жилого будинку жилою площею 48,70 кв. м., вказаного в Свідоцтві на право на спадщину за заповітом), складається з трьох квартир: квартира АДРЕСА_2 , загальна площа 20,2 кв.м., житлова 11,6 кв.м.
Відповідно до ч. 4 ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», реквізитами адреси, серед іншого, є назва вулиці, номер будинку та номер квартири.
Тобто окрема адреса не може бути присвоєна частині будинку, яка складатиметься з однієї цілої квартири та дробової частини другої квартири.
Аналізуючи вищезазначені положення Порядку та норми Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», колегія суддів дійшла висновку, про неможливість присвоєння окремої поштової адреси частині будинку.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не врахував вказані норми матеріального права, та не встановив фактичні обставини справи, які мають значення для її вирішення, дійшов необґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог, оскільки адреса присвоюється тільки самостійним об'єктам нерухомого майна.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що на земельній ділянці з кадастровим №8000000000:63:758:0012 знаходиться будинковолодіння з адресою АДРЕСА_1 .
Згідно з витягом (інформацією) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 09 серпня 2023 року №342074490 зазначена вище земельна ділянка та будинок перебувають у спільній частковій власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Таким чином, зміна адреси 1/2 частки житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель та споруд з адреси: АДРЕСА_1 на адресу: АДРЕСА_1 може вплинути на права власників будинку по АДРЕСА_1 ОСОБА_9 та ОСОБА_3 .
У відповідності до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За правилами ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).
При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв'язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.
Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі.
Правила допустимості доказів встановлені з метою об'єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.
Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Суд першої інстанції зробив помилковий висновок про доведеність позовних вимог, а тому судове рішення підлягає скасуванню.
Викладені у рішенні висновки не відповідають обставинам справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Так, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З урахуванням того, що апеляційна скарга задоволена судом в повному обсязі, то з позивача на користь відповідача слід стягнути судовий збір у розмірі 1610,40 грн.
Керуючись ст.ст.7,367,369,374,376,381,382,389 ЦПК України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу Київської міської ради задовольнити.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 20 грудня 2023 року скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Київської міської ради, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зміну адреси об'єкта нерухомого майна, у зв'язку з прийняттям спадщини - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Київської міської ради (м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 22883141) судовий збір у розмірі 1 610 (одна тисяча шістсот десять) грн 40 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 17 квітня 2024 року.
Суддя-доповідач К.П. Приходько
Судді Т.О. Писана
С.О. Журба