19 березня 2024 року місто Київ
єдиний унікальний номер справи: 757/16768/20-ц
провадження номер: 22-ц/824/1030/2024
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),
суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А.,
за участю секретаря - Мазурок О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Хомича Івана Олександровича на рішення Печерського районного суду міста Києва від 15 травня 2023 року у складі судді Головко Ю.Г., у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , про визнання права власності в порядку спадкування,
У квітні 2020 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування.
Позовна заява мотивована тим, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 25 жовтня 1995 року, виданого відділом приватизації державного житлового фонду Печерського району, квартира АДРЕСА_1 , належала ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в рівних долях. 20 лютого 2001 ОСОБА_7 подарувала 1/3 частини вказаної квартири своїй дочці ОСОБА_6 , що підтверджується договором дарування 1/3 частини квартири, посвідченого державним нотаріусом Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори Чіріч O.A. та зареєстровано в реєстрі за №5с-100. ОСОБА_5 та ОСОБА_6 перебували в зареєстрованому шлюбі з 31 липня 1987 року. Таким чином, ОСОБА_5 належала 1/3 частини вказаної квартири, а ОСОБА_6 - 2/3 частини.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про її смерть серії НОМЕР_1 , видане 19 травня 2009 року. 29 жовтня 2009 року Шостою Київською державною нотаріальною конторою на підставі заяв ОСОБА_2 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 заведено спадкову справу №873/2009 щодо майна їх матері ОСОБА_6 08 жовтня 2010 року заяву про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину за законом подав ОСОБА_5 .
Вказували, що таким чином спадкоємцями померлої є її діти: ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , а також її чоловік - ОСОБА_5 , що також підтверджується повідомленням Шостої Київської державної нотаріальної контори від 27 вересня 2019 року №4769/02-14.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_9 , що підтверджується свідоцтвом про його смерть серії НОМЕР_2 , видане 09 жовтня 2017 року. Спадкоємцем померлого є його син ОСОБА_4 , що підтверджується, зокрема, свідоцтвом про народження та листом Першої Київської обласної державної нотаріальної контори від 13 травня 2018 року №211/02-14.
Зазначали, що станом на день подання даного позову, вони не здійснили державну реєстрацію права власності своїх часток на вказану квартиру відповідно до вимог чинного законодавства. Постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 24 жовтня 2019 року відмовлено у видачі свідоцтв про право власності на спадщину за законом, у зв'язку із відсутністю у спадковій справі документів, що посвідчують право власності спадкодавця на спадкове майно та неможливість підтвердити належність нерухомого майна померлій ОСОБА_6 . Вказували, що їм відомо, що відповідач, син ОСОБА_5 , проживає у вказаній квартирі та оригінали документів на неї зберігає у себе, що позбавляє можливості позивачів реалізувати своє право на вільне володіння, користування і розпорядженням своїм майном.
З урахуванням наведеного, позивачі просили:
- визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/6 частину квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за законом;
- визнати за ОСОБА_8 право власності на 1/6 частину квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за законом;
- визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/6 частину квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за законом;
- судові витрати покласти на відповідача.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 15 травня 2023 року позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 задоволено.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_3 , у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_3 , у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_3 , у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Хомич І.О. подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував відсутність у матеріалах справи документів про те, що ОСОБА_4 нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на 1/6 частку квартири в порядку спадкування після смерті ОСОБА_9 .
Вказує, що судом залишено поза увагою той факт, що позивачами не додано доказів неможливості отримання дубліката договору дарування 1/3 частки квартири, посвідченого державним нотаріусом Дванадцятої київської державної нотаріальної контори Чіріч O.A. за реєстровим №5с-100, яким підтверджується право власності ОСОБА_10 на 1/3 частку квартири, а отже не доведено, що єдиним способом оформлення їх прав на спадщину на належну їм частку квартири є визнання в судовому порядку за ними права власності на належну їм частку квартири в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6 та ОСОБА_11 . Не додано позивачами і відмови Печерської районної в місті Києві державної адміністрації у видачі їм дублікату свідоцтва про право власності на житло від 25 жовтня 1995 року, виданого відділом приватизації державного житлового фонду Печерського району.
Таким чином вважає, що позивачами не доведено позовні вимоги, зокрема, що єдиним способом оформлення їх прав на спадщину на належну їм частку квартири є визнання в судовому порядку за ними права власності на належну їм частку квартири в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , тому судом першої інстанції безпідставно та необґрунтовано задоволено позовні вимоги.
Крім того, представник відповідача просить врахувати заперечення на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 15 лютого 2023 року, якою було відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у цивільній справі, оскільки у справі №757/18319/21-ц за позовом ОСОБА_1 про визнання недійсним розпорядження, свідоцтва про право власності та договору дарування має бути вирішене питання, яке стосується підстав, заявлених у справі №757/16768/20-ц за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 про визнання права власності в порядку спадкування. Зокрема, у справі №757/18319/21-ц має бути вирішене питання чи належали 2/3 частки квартири за життя на праві власності ОСОБА_6 , в порядку спадкування за законом після смерті якої просять визнати за собою право власності позивачі (кожен по 1/6 частки) у справі №757/16768/20-ц, та відповідно чи відкрилася в порядку ст.1220 ЦК України спадщина на 2/3 частки квартири після смерті ОСОБА_6 . Отже, у справі №757/18319/21-ц має бути вирішено питання чи є підстави для визнання права власності за кожним з позивачів по 1/6 частки квартири в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивачем ОСОБА_3 подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та зазначає, що позивачі звертались до відділу приватизації в Печерській районної адміністрації щодо видачі дублікату свідоцтва про право власності, однак отримали відмову, оскільки на померлих людей дублікат свідоцтва не видається.
Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, враховуючи обставини, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно зі ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, щоквартира АДРЕСА_1 , згідно свідоцтва про право власності на житло від 25 жовтня 1995 року, виданого відділом приватизації державного житлового фонду Печорського району на праві власності в рівних долях належала ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
20 лютого 2001 року ОСОБА_7 подарувала належну їй 1/3 частину вказаної квартири своїй дочці - ОСОБА_6 , що підтверджується договором дарування 1/3 частини квартири, посвідченого державним нотаріусом Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори Чіріч О.Л. та зареєстрованого в реєстрі за № 5с-100.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_5 на праві власності належала 1/3 частини вказаної квартири, а ОСОБА_6 - 2/3 частини вищевказаної квартири.
ОСОБА_5 та ОСОБА_6 перебували в зареєстрованому шлюбі з 31липня 1987 року.
ОСОБА_6 від попередніх шлюбів мала дітей: донька - ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; донька ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; син - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
У свою чергу ОСОБА_5 мав сина від попереднього шлюбу, а саме, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
На підставі рішення Київської міської ради від 07 липня 2016 року № 559/559 «Про перейменування вулиць, проспекту та провулку у АДРЕСА_4 перейменовано на « ОСОБА_15 - ОСОБА_16 ».
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла, внаслідок чого відкрилась спадщина, до складу якої входить 2/3 частини вищевказаної квартири.
Шостою Київською державною нотаріальною конторою на підставі заяв про прийняття спадщини ОСОБА_2 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 заведено спадкову справу № 873/2009 щодо майна їх померлої матері ОСОБА_6 .
ОСОБА_5 , на момент відкриття спадщини після померлої ОСОБА_6 , проживав разом із останньою у спірній квартирі та 08 жовтня 2010 року подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину за законом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що внаслідок відкриття спадщини у спадкоємців за законом виникає право спадкування. Спадкове майно переходить до спадкоємців лише за умови, що вони виявили згоду щодо прийняття спадщини. Тому суд прийшов висновку, що за ОСОБА_2 слід визнати право власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_3 , у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ; за ОСОБА_3 (як правонаступник ОСОБА_17 ) слід визнати право власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_3 , у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ; за ОСОБА_4 (як правонаступник ОСОБА_9 ) слід визнати право власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_3 , у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з таких підстав.
Відповідно до положень ст.ст. 1216, 1217 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За правилами ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. ч. 1 та 5 ст. 1268 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини особисто.
Згідно зі ст.1261 ЦК України (перша черга спадкоємців) у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2021 року у справі №759/19779/18 (провадження № 61-4523св21) вказано, що у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування.
З матеріалів справи вбачається та не заперечується учасниками справи, що спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_6 є її діти: ОСОБА_2 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та чоловік ОСОБА_5 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_20 , внаслідок чого відкрилась спадщина, до складу якої входить усі права та обов'язки, що належали померлому на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Зокрема, право на частку у спадщині після померлої ОСОБА_6 , яка складається із 1/6 частки вищевказаної квартири, оскільки ОСОБА_20 хоча і прийняв спадщину, яка відкрилась, проте за життя не встиг її оформити, отримати свідоцтво про спадщину та зареєструвати за собою право власності на квартиру, оскільки у нього були відсутні правовстановлюючі документи на дану квартиру.
Судом встановлено, що єдиним спадкоємцем померлого ОСОБА_18 є його син - позивач ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Доводи апеляційної скарги про те, що судом не прийнято до уваги те, що ОСОБА_4 не отримав нотаріальної відмови у видачі свідоцтва на спадщину після смерті батька ОСОБА_9 не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, зважаючи на те, що на момент смерті ОСОБА_20 не отримав право власності на спадкове майно після смерті своєї матері ОСОБА_6 .
Постановою Шостої Київською державної нотаріальної контори від 24 жовтня 2019 відмовлено ОСОБА_2 та ОСОБА_21 у видачі свідоцтв про право власності на спадщину після померлої ОСОБА_6 , у зв'язку із відсутністю у спадковій справі документів, що посвідчують право власності спадкодавця на спадкове майно та неможливістю підтвердити належність нерухомого майна померлій.
ІНФОРМАЦІЯ_8 померла ОСОБА_8 , внаслідок чого відкрилась спадщина, до складу якої входить усі права та обов'язки, що належали померлій на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок її смерті. Зокрема, на 1/6 частки вищевказаної квартири, оскільки за життя не встигла її оформити, отримати свідоцтво про спадщину та зареєструвати за собою право власності.
Спадкоємцем померлої ОСОБА_17 є її чоловік - ОСОБА_3 , а отже останній має право на частку у спадщині після померлої ОСОБА_6 , яка складається із 1/6 частки вищевказаної квартири.
Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_9 помер ОСОБА_5 , внаслідок чого відкрилась спадщина, до складу якої входять усі права та обов'язки, що належали померлому на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Колегія суддів зазначає, що хоча ОСОБА_5 і прийняв спадщину, яка відкрилась внаслідок смерті ОСОБА_6 , проте за життя не встиг її оформити, отримати свідоцтво про спадщину та зареєструвати за собою право власності на 1/6 частки вищевказаної квартири.
Таким чином, до складу спадщини (спадкової маси), що відкрилась внаслідок смерті ОСОБА_5 , входить право на частку у спадщині після померлої ОСОБА_6 , яке набув ОСОБА_5 під час свого життя.
Єдиним спадкоємцем померлого ОСОБА_5 є його син - ОСОБА_1 , а отже останній має право на частку у спадщині після померлого ОСОБА_5 .
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що належна ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , на праві спільної сумісної власності 2/3 частини квартири АДРЕСА_3 після її смерті підлягає спадкуванню за законом спадкоємцями, зокрема, по 1/6 частині вказаної квартири за ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (як правонаступник ОСОБА_17 ), ОСОБА_4 (як правонаступник ОСОБА_9 ), на підставі ст.ст. 1218, 1261, 1267, 1268, 1270 ЦК України.
Доводи апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять доказів про неможливість отримання правовстановлюючих документів на спадкове майно не може бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки предметом даної справи не є встановлення обґрунтованості чи необґрунтованості видачі нотаріусом постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій.
Враховуючи наявність постанови про відмову нотаріуса у видачі свідоцтва про права власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_6 та те, що ОСОБА_4 не отримав нотаріальної відмови у видачі свідоцтва на спадщину після смерті батька ОСОБА_9 , оскільки останній не отримав будь-якої вчиненої нотаріальної дії, то єдиним способом оформлення прав спадкоємців на спадщину на належну їм частку квартири є визнання в судовому порядку за ними права власності на частку квартири в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6 та ОСОБА_9 .
Звертаючись до суду із апеляційною скаргою, скаржником включено заперечення на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 15 лютого 2023 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у цивільній справі.
Колегія суддів вважає, що вказані заперечення представника відповідача не підлягають задоволенню з таких підстав.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 15 лютого 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі до розгляду цивільної справи №757/18319/21-ц.
Відмовляючи у задоволенні вказаного клопотання, суд першої інстанції виходив із того, що розгляд даної справи в межах предмету та підстав позову об'єктивно не залежать від вирішення спору за позовом ОСОБА_1 про визнання недійсним розпорядження, свідоцтва про право власності та договору дарування, а лише призведе до затягування строків розгляду справи, а тому суд не вбачав правових підстав для задоволення клопотання про зупинення провадження у справі.
Колегія суддів вважає такі висновки суду обґрунтованими з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Печерського районного суду міста Києва від 02 лютого 2012 року у справі №2-3042/11 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_18 , Печерської районної у місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_22 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_19 , державний нотаріус Шостої Київської державної нотаріальної контори Радіонова Л.І., відділ реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у місті Києві, про визнання недійсними шлюбу, укладеного без наміру створити сім'ю, свідоцтва про право власності на житло, договору дарування частини квартири, яка є спільною власністю, та щодо зміни умов її приватизації, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 18 квітня 2012 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_5 у повному обсязі (а.с.41-50, т.2).
Також рішенням Печерського районного суду міста Києва від 20 листопада 2019 року у справі №757/69276/17-ц за позовом ОСОБА_5 до Печерської районної у місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_13 , ОСОБА_2 , ОСОБА_17 , третя особа: ГТУ юстиції у місті Києві, про визнання недійсним розпорядження, свідоцтва про право власності та договору дарування, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_5 у повному обсязі (а.с.26-40, т.1).
Вказаними судовими рішеннями встановлено, що приватизація займаного ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 приміщення відбулась відповідно до вимог чинного законодавства, без порушень прав позивача ОСОБА_5 , тому вимоги позовної заяви суди вважали необґрунтованими.
Згідно з вимогами п.6 ч.1 ст.251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Визначаючи наявність підстав, за яких провадження у справі підлягає обов'язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, як неможливість розгляду цивільної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, застосовується у тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.
Таким чином, необхідність зупинення провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у даній справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто, між справами, що розглядаються, повинен існувати правовий зв'язок, який виражається у тому, що факти, встановлені в одній справі, будуть мати значення для іншої справи.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що розгляд даної справи в межах предмету та підстав позову об'єктивно не залежить від вирішення спору за позовом ОСОБА_1 про визнання недійсним розпорядження, свідоцтва про право власності та договору дарування, а лише призведе до затягування строків розгляду справи.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили рішення у справі №757/18319/21-ц.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому це рішення відповідно до ст.375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст.374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Хомича Івана Олександровича залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 15 травня 2023 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. У випадку проголошення лише вступної і резолютивної частини, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 12 квітня 2024 року.
Головуючий
Судді: