справа № 757/294/22-ц
головуючий у суді І інстанції Козлов Р.Ю.
провадження № 22-ц/824/2608/2024
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
Іменем України
13 березня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Мостової Г.І.,
суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,
за участі секретаря судового засідання Лазоренко Л.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Дніпровської міської ради на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 11 лютого 2022 року про забезпечення позову
у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій», Дніпровської міської ради про визнання недійсним свідоцтва України на торговельну марку № НОМЕР_1, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди, -
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом до відповідачів про визнання недійсним свідоцтва України на торгівельну марку НОМЕР_1 для всіх товарів 30 класу та зобов'язати вчинити дії.
Разом з позовом представник позивача подав до суду заяву, в якій з метою забезпечення позову просить суд заборонити Дніпровській міській раді (49000, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 75, ідентифікаційний код: 26510514) передавати у будь-який спосіб повністю чи частково право власності, видавати виключні або невиключні ліцензії на торговельну марку за свідоцтвом України № НОМЕР_1 від 15 грудня 2021 року або ж відмовлятися від зазначеного свідоцтва України на знаки для товарів та послуг та заборонити Державному підприємству «Український інститут інтелектуальної власності» (Укрпатент) (01601, м. Київ, вул. Глазунова, 1; ідентифікаційний код: 31032378) вносити будь-які зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг стосовно власника торговельної марки за свідоцтвом України № НОМЕР_1 від 15 грудня 2021 року або ж відмову від зазначеного свідоцтва України.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову представник зазначив, що невжиття заходів забезпечення позову у вказаний спосіб, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, у випадку задоволення позовних вимог.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 11 лютого 2022 року заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Білецького О.В. про забезпечення позову задоволено.
Заборонено Дніпровській міській раді передавати у будь-який спосіб повністю чи частково право власності, видавати виключні або невиключні ліцензії на торговельну марку за свідоцтвом України № НОМЕР_1 від 15 грудня 2021 року або ж відмовлятися від зазначеного свідоцтва України на знаки для товарів та послуг.
Заборонено Державному підприємству «Український інститут інтелектуальної власності» (Укрпатент) вносити будь-які зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг стосовно власника торговельної марки за свідоцтвом України № НОМЕР_1 від 15 грудня 2021 року або ж відмову від зазначеного свідоцтва України.
Ухвала мотивована тим, що суд першої інстанції враховуючи, що між сторонами справи виник спір щодо об'єкта права інтелектуальної власності, види забезпечення, які просить вжити позивач, є повністю співмірними із заявленими позовними вимогами. Забезпеченням позову у способи запропоновані позивачем, законних прав та інтересів третіх осіб порушено не буде, застосовані заходи не перешкоджатимуть відповідачеві користуватись майном, відтак суд дійшов висновку про достатність підстав для задоволення заяви про забезпечення даного позову.
При цьому, суд надає оцінку тій обставині, що обрані способи забезпечення позову співвідносяться з предметом позову, а отже існує зв'язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог, а тому такі заходи зможуть забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Дніпровська міська рада подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 11 лютого 2022 року та скасувати встановлені цією ухвалою заборони.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала не містить викладення змісту обставин, які б підтверджували підстави для застосування заходу забезпечення позову, а саме встановлення заборони Дніпровській міській раді передавати у будь-який спосіб повністю чи частково право власності, видавати виключні або невиключні ліцензії на торговельну марку за свідоцтвом України № НОМЕР_1 від 15 грудня 2021 року або ж відмовлятися від зазначеного свідоцтва України на знаки для товарів та послуг.
Також вказує, що оскаржувана ухвала не містить зазначення доказів, якими обґрунтовано підстави для застосування заходу забезпечення позову застосованому судом. При цьому обов'язковою ознакою застосування заходу забезпечення позову є його тимчасовий характер, необхідно звернути увагу, що оскаржувана ухвала не містить застереження стосовно того, що заходи забезпечення позову діють до набрання законної сили рішенням суду за результатами розгляду справи.
Апелянт вказує, що оскаржуваній ухвалі у якості третьої особи зазначено - ТОВ «Хостінг.України». При цьому, ухвала про залучення до участі у справі третіх осіб в Єдиному державному реєстрі судових рішень - відсутня. Будь-які інші процесуальні документи та заяви по суті справи, які б визначали питання залучення до участі будь-яких третіх осіб у розпорядженні Дніпровської міської ради відсутні.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 11 лютого 2022 року відкрито загальне позовне провадження у справі № 757/294/22-ц, та визначено, що підготовче судове засідання відбудеться 17 березня 2022 року. Ухвала про відкриття провадження у справі надійшла 29 березня 2022 року.
При цьому ухвала про забезпечення позову від 11 лютого 2022 року до Дніпровської міської ради направлена судом окремим супровідним листом від 24 червня 2022 року, який надійшов 04 серпня 2022 року та зареєстровано за вхідним № 22/5699.
При цьому необхідно звернути увагу, що ухвала від 11 лютого 2022 року про забезпечення позову в Єдиному державному реєстрі судових рішень станом на дату подання апеляційної скарги - відсутня.
Колегія апеляційного суду, вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про таке.
Згідно із частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.
Частиною 1, 2 статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.
Частиною 3 статті 150 ЦПК України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.
Предметом позову у цій справі є вимоги про визнання недійсним свідоцтва України на торговельну марку, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що позивач є власником майнових авторських прав на твір «ІНФОРМАЦІЯ_1 за свідоцтвом України № НОМЕР_2 про реєстрацію авторського права на твір від 17 квітня 2012 року, які вона успадкувала від своєї матері, автора твору - ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 11 грудня 2013 року. Дніпровською міською радою, 02 листопада 2018 року подано заявку № m201825723 про реєстрацію торговельної марки «Дніпро» для товарів 30 класу МКТП та 15 грудня 2021 року. Державним підприємством «Український інститут інтелектуальної власності» (УКРПАТЕНТ) зареєстровано та видано відповідне свідоцтво на торговельну марку № НОМЕР_1. Позивач вважає, що в зображенні торговельної марки за свідоцтвом України № НОМЕР_1 використано твір «ІНФОРМАЦІЯ_1 на який майнові авторські права належать їй та вона не надавала жодних дозволів Дніпровській міській раді на використання зазначеного твору. У зв'язку з чим просить задовольнити вказані позовні вимоги в повному обсязі.
Звертаючись з відповідною заявою про забезпечення позову позивач зазначив, що з моменту отримання позовної заяви відповідач Дніпровська міська рада має повне право відповідно до статей 16, 18 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» передати право власності або видати виключну/невиключну ліцензію на оскаржуване свідоцтво будь-якій особі (особам), відмовитися від оскаржуваного свідоцтва. Скориставшись такими правами, відповідач Дніпровська міська рада створить ситуацію при якій не можливо буде виконати рішення суду, необхідно буде залучати до участі у справі нових учасників процесу, що призведе до порушення строків розгляду справи та утруднить здійснення ефективного захисту прав позивача.
Колегія апеляційного суду вважає, що у справах, які пов'язані з оспорюванням охоронних документів права інтелектуальної власності, можливе застосування заходів до забезпечення позову у вигляді заборони відповідачу-володільцю спірного документа передавати будь-якій особі (особам) право власності на об'єкт інтелектуальної власності та/або надавати будь-якій особі (особам) дозвіл (видавати ліцензію) на використання об'єкта інтелектуальної власності; заборони Державній службі інтелектуальної власності України приймати рішення про внесення будь-яких змін до Державного реєстру патентів/свідоцтв України стосовно даного об'єкта інтелектуальної власності, вносити відповідні зміни до даного реєстру та здійснювати пов'язані з цим публікації в офіційному бюлетені «Промислова власність».
У разі виникнення спору щодо використання знаку для товарів та послуг суд, з урахуванням конкретних обставин справи, може заборонити власнику відповідної торговельної марки здійснювати будь-які дії з передачі відповідних прав іншим особам до розгляду справи по суті.
Такі заходи мають на меті, зокрема запобігти невиправданому розширенню кола осіб, прав та інтересів яких стосуватиметься судове рішення, а відтак - утрудненню чи неможливості виконання цього рішення.
Врахувавши, що безконтрольне розширення кола осіб, прав і інтересів яких стосується вирішення цього спору, та/або передача права власності на зареєстрований за оспорюваним свідоцтвом знак для товарів і послуг іншій особі, яка не бере участь у цьому судовому процесі, може не лише утруднити, але й зробити неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позову.
Указані висновки відповідають висновками, які викладені у постановах Верховного Суду від 16 серпня 2018 року у справі № 910/5916/18, від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/2226/18, від 19 грудня 2018 року у справі № 910/9254/18, від 05 серпня 2019 року у справі № 910/16586/18.
Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції, розглядаючи заяву про забезпечення позову, дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення заяви позивача, оскільки вид забезпечення позову, який просить вжити позивач, відповідає змісту права, про захист якого він звернувся до суду.
Колегія апеляційного суду враховуючи пред'явлені позивачем вимоги про визнання недійсним свідоцтва України на торгівельну марку у відповідача - власника свідоцтва існує реальна можливість передання прав на знак для товарів і послуг за свідоцтвом іншій особі до набрання рішенням законної сили у даній справі, що зробить неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення пред'явлених вимог, оскільки власником спірного свідоцтва буде інша особа(и), а не відповідач.
З урахуванням вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що між сторонами дійсно наявний спір, заява про забезпечення позову стосується предмета судового дослідження, обраний вид забезпечення позову відповідає вимогам процесуального законодавства а також не перешкоджатиме господарській діяльності відповідачеві або іншим третім особам.
Перевіривши викладені заявником обставини, виходячи з положень статті 151 ЦПК України, апеляційний суд вважає їх достатніми для обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі його задоволення, вид забезпечення позову є співмірним з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Інші доводи апеляційного скарги не підтверджують наявність процесуальних порушень при постановленні оскаржуваної ухвали.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому цю ухвалу необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанцій не спростовують.
Питання щодо стягнення судового збору за подачу апеляційної скарги на цій стадії апеляційним судом не вирішується, оскільки розглядається лише процесуальне питання, а не вирішується справа по суті.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Дніпровської міської ради залишити без задоволення.
Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 11 лютого 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 16 квітня 2024 року.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді Р.В. Березовенко
О.Ф. Лапчевська