Справа № 640/3759/20 Головуючий у І інстанції - Щавінський В.Р.
Суддя-доповідач - Мельничук В.П.
17 квітня 2024 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.,
суддів: Василенка Я.М., Костюк Л.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління ДПС у м. Києві, в якій, з урахуванням заяви про уточнення (збільшення) позовних вимог, просив:
- визнати протиправним та скасувати податкове рішення Головного управління Державної податкової служби м. Києві № 11708-10 від 19.09.2019 про опис майна, що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управлінні) ОСОБА_1 у податкову заставу;
- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління Державної податкової служби м. Києві № 11708-10 від 19.09.2019 про сплату податкового боргу (недоїмки);
- стягнути на користь ОСОБА_1 2528,84 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби м. Києві.
В обґрунтування позовних вимог Позивачем зазначено, що він був зареєстрований як фізична особа-підприємець, проте не здійснював господарської діяльності. Разом з тим, Відповідачем було протиправно нараховано Позивачу заборгованість з єдиного податку у розмірі 2503,80 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2020 року вказану позовну заяву прийнято до провадження та відкрито провадження у справі.
На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13 грудня 2022 року № 2825-ІХ, адміністративну справу № 640/3759/20 було передано до Київського окружного адміністративного суду за належністю.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду 25 квітня 2023 року прийнято справу до провадження.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16 січня 2024 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано податкове рішення Головного управління Державної податкової служби м. Києві № 11708-10 від 19.09.2019 про опис майна, що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управлінні) ОСОБА_1 у податкову заставу.
Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Головного управління Державної податкової служби м. Києві № 11708-10 від 19.09.2019 про сплату податкового боргу (недоїмки).
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Головне управління ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі Головне управління ДПС у м. Києві посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Апеляційна скарга мотивована тим, що станом на 18.09.2019 в Позивача обліковувався податковий борг у сумі 2503,80 грн по єдиному податку з фізичних осіб, у зв'язку із чим було сформовано податкову вимогу. Станом на 10.04.2020 податковий борг по єдиному податку з фізичних осіб у сумі 2503,80 грн не обліковувався та містилася переплата у розмірі 2503,80 грн. Також, Відповідач зазначив про те, що вважається відкликаною податкова вимога № 11708-10 від 19.09.2019, у зв'язку з відсутністю в інтегрованій картці платника податків (ІКП) податкового боргу.
Відзиву Позивача на апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві до суду апеляційної інстанції не надходило, що не перешкоджає розгляду справи.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п. 13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.
Отже, оскільки Відповідач у своїй апеляційній скарзі оскаржує судове рішення в частині задоволення позовних вимог, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що саме в цій частині перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 20.05.2019 проведено державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ,
30.05.2019 припинено підприємницьку діяльність Позивача, про що внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 206800600020420058.
Головним управлінням Державної податкової служби м. Києві прийнято податкову вимогу № 11708-10 від 19.09.2019 про сплату податкового боргу (недоїмки) на суму 2503,80 грн.
Також, Відповідачем прийнято рішення № 11708-10 від 19.09.2019 про опис майна у податкову заставу.
11.12.2019 Позивачем сплачено борг по єдиному податку з фізичних осіб у сумі 2503,80 грн, що підтверджується квитанцією № 0.01548370483.2.
Позивач звернувся до Відповідача із заявою щодо перевірки нарахування йому боргу по єдиному податку з фізичних осіб у сумі 2503,80 грн.
Листом від 02.01.2020 № 8/ФОП/26-15-33-17-15 Відповідачем повідомлено Позивача, що згідно реєстру платників єдиного податку відсутня інформація щодо реєстрації ФОП ОСОБА_1 платником єдиного податку.
Відповідні зміни внесено до інформаційних систем, інтегрована картка по єдиному податку з фізичних осіб (код платежу 18050400), яка приведена у відповідність до норм чинного законодавства України.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII починаючи з 01.01.2017 року внесено зміни до статті 42 Кодексу про «Електронний кабінет». ГУ ДФС у м. Києві звернула увагу, що платник податків за допомогою власного цифрового підпису має доступ до приватної частини Електронного кабінету, зокрема доступ до особистої інформації (реєстраційні та облікові дані, дані про реєстрацію платником єдиного податку, дані про реєстрацію платником ЄСВ, відомості про об'єкти оподаткування, дані про банківські рахунки та ін.).
В зв'язку з вищевикладеним, Відповідачем запропоновано Позивачу скористатись сервісами Єдиного державного реєстру Міністерства юстиції України, приватної частини Електронного кабінету та інформацією із загальнодоступних реєстрів Електронного кабінету за посиланням https://cabinet.sfs.gov.ua.
Позивач, вважаючи, що вказані податкову вимогу та рішення про опис майна протиправними, звернувся з даним адміністративним позовом до адміністративного суду.
Задовольняючи адміністративний позов частково суд першої інстанції виходив з того, що у контролюючого органу були відсутні підстави для формування оскаржуваної податкової вимоги № 11708-10 від 19.09.2019 та відповідно прийняття рішення опис майна у податкову заставу.
Разом з тим, не підлягає задоволенню позовна вимога про стягнення на користь Позивача 2528,84 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби м. Києві, оскільки з метою повернення платникам податків помилково або надміру сплачених сум грошових зобов'язань та пені платник подає до податкової служби відповідно заяву.
З матеріалів справи вбачається, що станом на 10.04.2020 за Позивачем податковий борг по єдиному податку з фізичних осіб у сумі 2503,80 грн не обліковується та міститься переплата у розмірі 2503,80 грн.
Таким чином, враховуючи наявну у Позивача переплату по податкам, останній має право на звернення до податкового органу із заявою про повернення сплачених сум грошових зобов'язань.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в оскаржуваній частині, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов'язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).
Згідно з п. 296.3 ст. 296 ПК України платники єдиного податку третьої групи подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду.
Відповідно до п.п. 293.1, 293.3 ст. 293 ПК України ставки єдиного податку для платників першої групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - прожитковий мінімум), другої групи - у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), третьої групи - у відсотках до доходу (відсоткові ставки).
Відсоткова ставка єдиного податку для платників третьої групи встановлюється у розмірі: 1) 3 відсотки доходу - у разі сплати податку на додану вартість згідно з цим Кодексом; 2) 5 відсотків доходу - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.
Податкова декларація складається наростаючим підсумком з урахуванням норм пунктів 296.5 і 296.6 цієї статті. Уточнююча податкова декларація подається у порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно з п. 295.3 ст. 295 ПК України платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.
Відповідно до п. 300.1 ст. 300 ПК України платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.
Пунктом 295.8 ст. 295 ПК України встановлено, що в разі припинення платником єдиного податку провадження господарської діяльності податкові зобов'язання із сплати єдиного податку нараховуються такому платнику до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому анульовано реєстрацію за рішенням контролюючого органу на підставі отриманого від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності.
У разі анулювання реєстрації платника єдиного податку за рішенням контролюючого органу податкові зобов'язання із сплати єдиного податку нараховуються такому платнику до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому проведено анулювання реєстрації.
З аналізу вказаних норм вбачається, що підприємці - платники єдиного податку сплачують податок з загального доходу визначений згідно із поданими податкової декларації за податковий (звітний) період. Тобто, визначальним для нарахування єдиного податку є проведення підприємницької діяльності та як наслідок отримання доходу.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 20.05.2019 було проведено державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
В подальшому, 30.05.2019 було припинено підприємницьку діяльність Позивача, про що внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 206800600020420058.
За період з 20.05.2019 по 30.05.2019 податковим органом нараховано Позивачу борг по єдиному податку з фізичних осіб у сумі 2503,80 грн.
Проте, будь-які докази які б підтверджували отримання Позивачем доходу від підприємницької діяльності за вказаний період Відповідач суду не надав, тому суд першої інстанції дійшов висновку, що відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 було правомірно нараховано борг у сумі 2503,80 грн з єдиному податку з фізичних осіб.
Задовольняючи адміністративний позов в оскаржуваній частині суд першої інстанції виходив з того, що Позивач вважав неправомірною оскаржувану вимогу та рішення про опис майна в податкову заставу, не зважаючи на те, що сплатив заборгованість.
Суд першої інстанції зазначив, що така сплата коштів не повинна унеможливлювати оскарження до суду вимоги про сплату боргу (недоїмки), оскільки небажані для особи наслідки не припинено.
Вказані обставини свідчать про протиправну поведінку Відповідача та про наявність негативних наслідків для Позивача, у зв'язку із чим права останнього потребують судового захисту.
На підставі наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що у контролюючого органу були відсутні підстави для формування оскаржуваної податкової вимоги № 11708-10 від 19.09.2019 та відповідно прийняття рішення опис майна у податкову заставу.
Проте, колегія суддів звертає увагу, що Відповідач як у відзиві на адміністративний позов, так і в апеляційній скарзі зазначив, що Позивач звернувся із позовом про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), яка вже є відкликаною, а рішення про опис майна в податкову заставу втратило юридичну силу.
Згідно з п.п. 60.1.1 п. 60.1 ст. 60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.
Відповідно до п. 60.2 ст. 60 ПК України у випадках, визначених підпунктом 60.1.1 пункту 60.1 цієї статті, податкова вимога вважається відкликаною у день, протягом якого відбулося погашення суми податкового боргу в повному обсязі.
Станом на 10.02.2020 податковий борг по єдиному податку з фізичних осіб у сумі 2503,80 грн не обліковувався та містилася переплата у розмірі 2503,80 грн, що підтверджується доданими самим Позивачем до адміністративного позову відомостями з електронного кабінету платника податків (а.с. 18-19).
Також, Відповідач зазначив, що згідно інтегрованої картки платника податків (далі - ІКП) за 2020 рік, у Позивача обліковується переплата у вищевказаній сумі (2 503,80 грн).
Таким чином, згідно ІКП, вказана сума зарахувалася в переплату, а не в погашення податкового боргу, у зв'язку з чим дії контролюючого органу з відкликанням податкової вимоги та рішення про опис майна в податкову заставу не є пов'язаними з фактом сплати заборгованості, що була відкликана.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а станом на час звернення Позивача з даним адміністративним позовом (14.02.2020) податкова вимога та рішення про опис майна в податкову заставу не породжували для Позивача негативних наслідків (згідно інтегрованої картки платника податків містилася переплата в сумі 2503,80 грн), колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення зазначених вище оскаржуваних позовних вимог.
Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Розглянувши доводи Головного управління ДПС у м. Києві, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено за неповного з'ясування обставин справи та порушенням норм матеріального права, тому наявні підстави для його скасування в частині задоволення позовних вимог, ухвалення в цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в даній частині, а в іншій частині рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Керуючись статтями 241, 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві задовольнити частково.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 січня 2024 року - скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового рішення Головного управління Державної податкової служби м. Києві № 11708-10 від 19.09.2019 про опис майна, що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управлінні) ОСОБА_1 у податкову заставу, щодо визнання протиправною та скасування податкової вимоги Головного управління Державної податкової служби м. Києві № 11708-10 від 19.09.2019 про сплату податкового боргу (недоїмки), прийняти в цій частині нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог в даній частині відмовити.
В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 січня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: Я.М. Василенко
Л.О. Костюк