Справа № 751/599/24 Суддя першої інстанції: Ченцова С.М.
16 квітня 2024 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Шведа Е.Ю.,
суддів - Голяшкіна О.В., Заїки М.М.,
при секретарі - Левкович А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на прийняте у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 23 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора Управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції капрала поліції Мироніча Кирила Юрійовича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
У січні 2024 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Новозаводського районного суду міста Чернігова з позовом до інспектора Управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції капрала поліції Мироніча Кирила Юрійовича (далі - Відповідач-1, Капрал поліції), Департаменту патрульної поліції (далі - Відповідач-2, ДПП) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 1246302 від 15 січня 2024 року, якою накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн на ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КпАП України.
Рішенням Новозаводського районного суду міста Чернігова від 23.02.2024 у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що відеозапис, наданий Відповідачем, не викликав сумнівів у тому, що ОСОБА_1 не виконав вимоги пункту 11.2 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), а тому вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КпАП України.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що судом не було враховано неправильну кваліфікацію вчиненого правопорушення в оскаржуваній постанові та відсутність умислу в його вчиненні.
Після усунення визначених в ухвалі від 13.03.2024 про залишення апеляційної скарги без руху недоліків ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2024 відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 16.04.2024.
У межах встановлених судом строків відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
У судовому засіданні Позивач доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд її вимоги задовольнити повністю з викладених у ній доводів і підстав.
Відповідачі, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення Позивача, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.
Як було встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, Капралом поліції було 15.01.2024 складено постанову серії ЕНА №1246302 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (а.с. 7; далі - оскаржувана постанова), якою до ОСОБА_1 за порушення п. 11.4 ПДР застосовано передбачене ч. 2 ст. 122 КпАП України стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн.
При цьому судом першої інстанції було встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваної постанови стало те, що 15.01.2024 о 13:21 автомобіль «Mercedes-Benz С 200», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », яким керував Позивач, за адресою: с. Кіпті, траса М01, 97 км, здійснив рух на дорозі, що має дві смуги для руху в одному напрямку, не зайнявши правого краю на проїзній частині при відсутності інших транспортних засобів на ній, не маючи наміру здійснити розворот або поворот ліворуч.
Із змісту рапорту Капрала поліції від 05.02.2024 вбачається, що під час винесення оскаржуваної постанови відбулася механічна описка, внаслідок чого в пункті ПДР був зазначений підпункт 11.4 замість підпункту 11.2 (а.с. 28).
На підставі встановлених вище обставин, виходячи з системного аналізу ст. ст. 23, 40 Закону України «Про Національну поліцію», ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», ст. ст. 122, 222, 247, 251, 256, 258, 276, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП України), пунктів 1.3, 1.9, 11, 11.2, 11.4 ПДР, суд першої інстанції прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог, оскільки вчинене Позивачем правопорушення підтверджується матеріалами справи, а окремі недоліки оскаржуваної постанови не впливають на її зміст.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на таке.
Завданням КпАП України є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
У статті 7 КпАП України передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до ст. 9 КпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Згідно ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення порушення правил розташування транспортних засобів на проїзній частині, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об'єднань).
Відповідно до ст. 14 указаного Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.
До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин.
Учасники дорожнього руху зобов'язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 затверджено ПДР.
Відповідно до п. 1.1 ПДР України останні відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Згідно п. 11.2 ПДР на дорогах, які мають дві і більше смуг для руху в одному напрямку, нерейкові транспортні засоби повинні рухатися якнайближче до правого краю проїзної частини, крім випадків, коли виконується випередження, об'їзд або перестроювання перед поворотом ліворуч чи розворотом.
Водночас, судовою колегією враховується, що приписи ст. 251 КпАП України визначають, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ст. 280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Як вбачається зі змісту відеозапису з нагрудної камери (відеореєстратора) інспектора поліції (00:03 запису «export-d7g61»), що міститься на наявному у матеріалах справи та наданому Відповідачем-1 до відзиву на позов DVD диску (а.с. 15), автомобіль, яким керував ОСОБА_1 , рухався у крайній лівій смузі при вільній правій без наміру розвороту чи повороту, чим порушив п. 11.2 ПДР України.
За правилами ч. 1-3 ст. 283 КпАП України розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак);технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Щодо посилання апеляційної скарги на відсутність правильної кваліфікації складу правопорушення, яке визначено в оскаржуваній постанові, судова колегія зауважує таке.
Як було встановлено раніше, згідно рапорту Капрала поліції від 05.02.2024 (а.с. 28) було виправлено описку у постанові серії ЕНА №1246302 від 15.01.2024 шляхом заміни пп. 11.4 ПДР на пп. 11.2 ПДР. Водночас, як свідчить згаданий вище відеозапис, про порушення саме п. 11.2 ПДР Відповідач-1 повідомив Позивача після зупинки транспортного засобу.
У зв'язку з викладеним суд апеляційної інстанції зазначає, що окремі недоліки оформлення оскаржуваної постанови не можуть бути самостійною підставою для визнання протиправним такого рішення за умови, якщо ним вчинено порушення вимог ПДР, оскільки при розгляді спорів перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою.
Якщо спірне рішення прийнято контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №826/11623/16 та від 14.08.2018 у справі №826/15341/15.
Доводи апеляційної скарги про те, що відсутній склад адміністративного правопорушення, а саме його мотив і мета, а також умисел на його вчинення, що виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до ст. 10 КпАП України, колегія суддів вважає безпідставними.
Суд звертає увагу, що вже згаданою вище статтею 9 КпАП України передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Отже, з огляду на вищевикладене, незалежно від того, чи правопорушення скоєне особою умисно або через необережність, нею порушено встановлені Правила дорожнього руху, за які передбачено адміністративну відповідальність ч. 2 ст. 122 КпАП України. При цьому, як правильно підкреслено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, факт вчинення правопорушення підтверджується належними і допустимими доказами.
Посилання Апелянта на постанову Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №211/4541/16-а колегія суддів у площині встановлених у цій справі обставин вважає помилковим, оскільки у межах спірних правовідносин на відміну від обставин справи, яка була предметом касаційного перегляду, відсутні докази руху автомобіля, яким керував Позивач, з ввімкненим покажчиком повороту ліворуч.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду не спростовують.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів із висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 271, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 23 лютого 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України.
Головуючий суддя Е.Ю. Швед
Судді О.В. Голяшкін
М.М. Заїка
Повний текст постанови складено та підписано 16 квітня 2024 року.