17 квітня 2024 р.м. ОдесаСправа № 521/20854/23
Головуючий в 1 інстанції: Гаврасієнко В.О.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,
суддів: Бойка А.В., Федусика А.Г.,
при секретарі - Альонішко С.І.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 28 лютого 2024 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, інспектора Серебрія Дениса Вікторовича про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
В серпні 2023 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідачів, в якій просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 18.08.2023 ЕАТ №7555420, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 121-3 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1190 грн. та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення;
- стягнути з відповідача Департаменту патрульної поліції в особі структурного відокремленого підрозділу Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції на користь позивача ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 536,80 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі є незаконною у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 28 лютого 2024 року адміністративний позов задоволено. Постанову інспектора 1 батальйону 6 роти УПП у Одеській області лейтенанта поліції Серебрій Дениса Вікторовича серії ЕАТ№7555420 від 18.08.2023 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, скасовано, а провадження у справі закрити. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції України на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті судового збору в сумі 536 (п'ятсот тридцять шість) гривні 80 копійок.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції надали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву ОСОБА_1 - без задоволення. Доводами апеляційної скарги зазначено, що факт вчинення гр. ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП підтверджується відеозаписами з портативних відеореєстраторів поліцейських «ПВР 474939, 470942», а також фотофіксацією вказаного правопорушення «Фотофіксація несправності». Окрім того, факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП підтверджується змістом позовної заяви, в якій позивач не заперечує той факт, що під час керування ним транспортним засобом LEXUS СХ 470, державний номерний знак НОМЕР_1 на вищезазначеному транспортному засобі не працювала підсвітка заднього номерного знаку, тобто задній номерний знак був неосвітлений. Апелянт вказує, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення підтверджується усними поясненнями позивача, які він надав під час спілкування з інспекторами. Окрім того, звертає увагу, що в постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії серії ЕАТ № 7555420 від 18.08.2023 року у пункті «№7» «До постанови додається» міститься посилання на докази, а саме: « 474939, 470942», що є реєстраційними номерами портативних відео реєстраторів поліцейських.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача зазначає, що матеріали справи не містять доказів умислу позивача на вчинення дій, передбачених диспозицією ч.1 статті 121-3 КУпАП. Вказує, що в силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на користь jcj,b. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах. З огляду на зазначене представник позивача просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відзиву на апеляційну скаргу другим відповідачем до суду не надано.
17 квітня 2024 року до суду від представника позивача надійшла заява про проведення засідання у відсутність особи, яка бере участь у справі, в якій представник позивача просить розглядати справу без участі позивача та його представника.
Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 124-130 КАС України, в судове засідання не з'явились, враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.
Згідно ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що 18.08.2023 року інспектором управління патрульної поліції в Одеській області Серебрій Д.В. було складено постанову серії ЕАТ№7555420 від 18.08.2023 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.121-3 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1190 грн. Постанова мотивована тим, що позивач, 18.08.2023 о 21 год. 59 хв. в м. Одеса по вул. Мельницька, 32, керував транспортним засобом з неосвітленим державним номерним знаком в темну пору доби, чим порушив п. 2.9 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.
Не погоджуючись з вказаною постановою позивач звернувся до суду з позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в діях позивача відсутній склад правопорушення передбачений ч. 1 ст.121-3 КУпАП, оскільки у останнього не було умислу на здійснення правопорушення, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржена постанова підлягає скасуванню.
Колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст.121-3 КУпАП керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин:
1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення;
2) недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку;
3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність;
4) вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони;
5) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення;
6) скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність;
7) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу;
8) наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту;
9) смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, в тому числі, про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, частини перша і друга статті 121-3 тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 276 КУпАП , справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80, 81, 121 - 126, 127-1 - 129, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130 і статтею 139 (коли правопорушення вчинено водієм) цього Кодексу, можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників.
Відповідно до ч.1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-4 цього Кодексу.
Згідно з ч.2 ст. 283 КУпАП постанова повинна містити:
найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову;
дату розгляду справи;
відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування;
опис обставин, установлених під час розгляду справи;
зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення;
прийняте у справі рішення.
Згідно з ч.3 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про:
дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення;
транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак);
технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався);
розмір штрафу та порядок його сплати;
правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження;
відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Відповідно до підпункту 9 частини 1 статті 31 Закону України від 02.07.2015 №580-VIII "Про Національну поліцію", поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби, зокрема, у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення:
1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень;
2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз;
3) безпілотні повітряні судна та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню;
4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп'яніння;
5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів.
Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.
Поліція може використовувати інформацію, отриману за допомогою фото- і відеотехніки, технічних приладів та технічних засобів, що перебувають у чужому володінні.
Інформація про змонтовані/розміщені технічні прилади, технічні засоби повинна бути розміщена на видному місці.
Згідно статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Згідно з п. 1.1. Правил дорожнього руху (далі - ПДР) ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Відповідно до п. 1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Відповідно до п. 1.9 Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з п. 2.9. в) водієві забороняється: керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий;
Відповідно до пунктів 1 та 2 Розділу ІV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 07 листопада 2015 року № 1395 (далі Інструкція) розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення. Зміст постанови повинен відповідати вимогам ст. 283 КУпАП.
З матеріалів справи вбачається, що у п.7 оскаржуваної постанови зазначено докази відеофіксації п/в 474939, 470942, що є реєстраційними номерами портативних відеореєстраторів поліцейських.
З наданого до суду компакт-диску з відеозаписами з портативних відеореєстраторів поліцейських «ПВР 474939, 470942» вбачається, що задні номерні знаки автомобіля, яким керував ОСОБА_1 не освітлені.
Колегія суддів звертає увагу, що судом першої інстанції не взято до уваги, що після зупинки транспортного засобу Lexus GX 470, службовий автомобіль працівників поліції стояв позаду автомобіля позивача з увімкненими фарами в режимі ближнього світла, що дало змогу чітко ідентифікувати вищезазначені номерні знаки автомобіля позивача.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, про помилковість висновків суду першої інстанції про те, що відсутність освітлення державного знаку не перешкоджає та не ускладнює ідентифікацію номерного знаку на автомобілі, на відео знак добре видно.
Крім того, колегія суддів вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що позивач о 21.49 год. 18.08.2023 року (за 10 хвилин до зупинки працівниками патрульної поліції) зупинявся на АЗС Sokar та номерні знаки на автомобілі позивача були належним чином освітлені. Судом не наведено обґрунтувань, з посиланням на докази, яким чином чек з АЗС Sokar доводить факт належного освітлення номерного знаку позивача.
В позовній заяві позивач зазначає, що після зупинки його працівниками поліції він міг усунути дану несправність, однак працівниками поліції такої можливості йому не надано.
Інших доказів, на підтвердження своєї позиції позивачем не надано.
Що стосується посилань позивача не те, що відповідачем не доведено умислу ОСОБА_1 у вчинені правопорушення, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 9 КУпАП України, адміністративним правопорушенням ( проступком) визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративне правопорушення (проступок) характеризується низкою ознак. Це, насамперед, діяння, поведінка, вчинок людини, дія чи бездіяльність, а також акт зовнішнього вияву ставлення особи до реальної діяльності інших людей, суспільства, держави.
Діяння визнають адміністративним правопорушенням за наявності чотирьох ознак: суспільної шкідливості, протиправності, вини й адміністративної караності.
Протиправність означає, що дію чи бездіяльність прямо заборонено адміністративно-правовими нормами. Ознака протиправності вказує також на неприпустимість аналогії закону, що сприяє зміцненню законності, виключає можливість притягнення до адміністративної відповідальності за діяння, не передбачені законодавством про адміністративні правопорушення.
Адміністративним правопорушенням (проступком) може бути тільки винне діяння.
Вина полягає в психічному ставленні особи до діяння та його шкідливих наслідків і може бути умисною або необережною.
Адміністративні правопорушення (проступки) розрізняють за специфічними ознаками, властивими їх об'єктивній і суб'єктивній сторонам.
Склад адміністративного правопорушення - це сукупність установлених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак, які характеризують діяння як адміністративне правопорушення (проступок). До складу адміністративного правопорушення належать ознаки, притаманні об'єкту, об'єктивній і суб'єктивній сторонам та суб'єкту правопорушення.
Основною й обов'язковою ознакою об'єктивної сторони є протиправне діяння, відсутність якого виключає склад будь-якого адміністративного правопорушення. Всі інші ознаки мають факультативний характер.
Суб'єктивну сторону адміністративного правопорушення становить пов'язаний з його вчиненням психічний, стан особи. До ознак, властивих суб'єктивній стороні, належать вина, мотив і мета вчинення правопорушення.
Вина - основна й обов'язкова ознака суб'єктивної сторони будь-якого адміністративного проступку. Це психічне ставлення особи до вчиненого нею суспільно шкідливого діяння та його наслідків, яке виявляється у формі умислу або необережності.
Адміністративне правопорушення визнають вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії (бездіяльності), передбачала її шкідливі наслідки й бажала їх або свідомо допускала їх настання. Усвідомлення протиправного характеру діяння та передбачення шкідливих наслідків становлять інтелектуальні ознаки умислу, а бажання або свідоме допущення наслідків - вольову ознаку.
Адміністративне правопорушення визнають вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії (бездіяльності), але легковажно розраховувала на їх відвернення (самовпевненість), або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була й могла передбачити (недбалість). Якщо поняття умислу пов'язано з психічним ставленням особи до свого діяння та його наслідків, то під час визначення необережності до уваги беруть лише ставлення до шкідливих наслідків.
Виходячи з аналізу вище зазначених норм, колегія суддів зауважує, що складовою частиною адміністративного правопорушення є вина ( умисел або необережність) дія чи бездіяльність.
Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Згідно з ч.4 ст. 77 КАС України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, приймаючи до уваги те, що дотримання ПДР України є невід'ємною частиною організації процесу дорожнього руху з метою створення безпеки для інших учасників дорожнього руху, уникнення дорожньо-транспортних пригод та їх наслідків, колегія суддів дійшла висновку, що в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.
Процедура розгляду справи була дотримана: роз'яснено права, повідомлено зміст правопорушення, оголошено рішення.
Колегія суддів дійшла висновку, що інспектор поліції правомірно виніс постанову у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, зміст якої не суперечить нормам законодавства, порушень при її винесенні не встановлено.
За таких обставин, аналізуючи зібрані докази у їх сукупності, колегія суддів вважає, що відповідачем надано достатньо доказів, які вказують на наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.121-3 КУпАП, а відтак у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити, оскільки постанова в справі про адміністративне правопорушення винесена у відповідності до вимог чинного законодавства, підстави для її скасування відсутні.
Враховуючи наведені положення діючого законодавства, обставини справи та докази, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не правильно встановив обставини справи, допустив порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 271, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції - задовольнити.
Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 28 лютого 2024 року - скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.
Головуюча суддя: О.А. Шевчук
Суддя: А.В. Бойко
Суддя: А.Г. Федусик